Додаток 2

СТРУКТУРА ОСВІТИ

Додаток 3. РОЗПОДІЛ ПОВНОВАЖЕНЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

Таблиця 3.1. Розподіл повноважень щодо управління системою освіти

Таблиця 3.2 Розподіл повноважень щодо управління системою освіти

в частині забезпечення доступності освіти

Додаток 4. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ В ОСВІТІ

Таблиця 4.1. Тарифні розряди педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів і коледжів

Таблиця 4.2. Тарифні розряди науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів

Додаток 5. Окремі розділи проекту Закону України «Про освіту»

(розділи 2, 3, 4, 6, 7, 11, 12, 15, 20)

Розділ 2. ПРАВО НА ОСВІТУ

Стаття 6. Зміст права на освіту

1. Кожен має право на освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на рівність умов доступу до освіти, право на безоплатну освіту (за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів) у випадках, визначених Конституцією, цим та іншими спеціальними законами.

2. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, стану здоров’я, громадянства, національності, відношення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також від інших обставин.

3. Право на освіту забезпечується державою шляхом:

створення відповідних соціально-економічних умов для здобуття та надання освіти;

створення та розвитку мережі державних і комунальних закладів освіти;

гарантування рівноправності закладів освіти незалежно від форми власності;

створення умов для функціонування різних форм освіти.

4. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають на території України на законних підставах, користуються правом на освіту нарівні із громадянами України.

Стаття 7. Право на рівність умов доступу до освіти

1. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти.

2. Не вважається порушенням права на рівність умов доступу до освіти встановлення відповідно до закону особливих критеріїв доступу до дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, зумовлених специфікою освітніх програм; необхідністю створення умов для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами.

Стаття 8. Право на безоплатне здобуття освіти

1. Громадяни України мають право на безоплатне здобуття освіти, що забезпечується за рахунок видатків державного чи місцевих бюджетів у закладах освіти незалежно від форми власності у порядку, встановленому законом.

2. Право на безоплатне здобуття освіти реалізується через надання грантів, субсидій, дотацій чи інших форм фінансування за рахунок коштів:

державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

фізичних або юридичних осіб різних форм власності, в тому числі нерезидентів України.

Розділ 3. СИСТЕМА ОСВІТИ

Стаття 3.1. Система освіти

1. Система освіти включає складові за:

видами – формальна, неформальна освіта та інформальне навчання;

рівнями формальної освіти – дошкільна освіта, середня освіта, професійна освіта, вища освіта;

типами неформальної освіти – позашкільна освіта, післядипломна освіта, підвищення кваліфікації та інші види освіти дорослих;

типами інформального навчання – навчання в родині, на робочому місці, навчання через суспільну діяльність, самоосвіта;

інституціями – заклади освіти; суб’єкти управління освітою; наукові, дослідницькі організації, відповідальні за науково-методичне забезпечення освіти; громадські організації та об’єднання; інші юридичні та фізичні особи, які здійснюють діяльність у сфері освіти;

за визначниками змісту освіти – освітні програми, стандарти освіти та освітньої діяльності, освітні кваліфікації;

за статусом суб’єктів освітньої діяльності – здобувачі освіти, їх батьків та/або законних представники, педагогічні, науково-педагогічні та інші працівників, які працюють в закладах освіти.

2. Система освіти розвивається на засадах системності, наступності, відкритості та відповідності суспільним потребам.

Стаття 3.2. Види освіти

1. Особа має право реалізувати право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної, інформального навчання.

Держава підтримує, визнає та заохочує всі види освіти.

2. Формальна освіта є інституціолізованою, цілеспрямованою та спланованою за участю державних установ і визнаних приватних організацій та фізичних осіб освітою, що здійснюється відповідно до визначених цим Законом рівнів освіти, спрямувань, галузей знань і спеціальностей.

Формальна освіта передбачає здобуття за освітніми програмами визнаних державою кваліфікацій, що дають право доступу до наступного рівня освіти.

3. Неформальна освіта є інституціолізованою, цілеспрямованою та спланованою юридичними та/або фізичними особами, які здійснюють освітню діяльність, освітою, що не передбачає надання визнаних державою кваліфікацій за рівнями освіти та є додатковою до формальної освіти.

4. Інформальне навчання є самоорганізованим, цілеспрямованим або спланованим навчанням, що не інституціолізованим, зовні не організованим.

5. Результати неформальної освіти та інформального навчання можуть бути підтверджені у системі формальної освіти.

Стаття 3.3. Рівні формальної освіти

1. Освіта реалізується на таких рівнях:

дошкільна освіта;

вища освіта.

2. Повна загальна середня освіта передбачає завершення трьох рівнів освіти: початкової освіти, базової середньої освіти, повної середньої освіти.

3. Навчальні досягнення випускників по завершенню базової і повної загальної середньої освіти повинні обов’язково підтверджуватися державною підсумковою атестацією у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

4. Дошкільна освіта передбачає інтелектуальний, фізичний, соціальний та психоемоційний розвиток і виховання дитини, підготовку до початкової освіти.

Дошкільна освіта здобувається у закладі освіти за місцем проживання дитини, в сім’ї або за участю фізичних осіб, які здійснюють освітню діяльність.

Дошкільна освіта здобувається дітьми віком до 6 років, після виповнення 6 років дитина обов’язково з початком нового навчального року повинна навчатися за освітніми програмами початкової освіти.

Дошкільна освіта включає два підрівні:

1) освіта раннього дитинства (для дітей віком до 2 років), що характеризується освітнім середовищем, спрямованим на розвиток сприйняття навколишнього середовища та мовлення у дітей;

2) передшкільна освіта (для дітей віком 3-6 років), що характеризується взаємодією дітей з педагогами та передбачає підготовку до початкової освіти.

Дошкільна освіта відповідає рівню 0 Національної рамки кваліфікацій України.

5. Початкова освіта передбачає інтелектуальний, фізичний, морально-етичний, естетичний та соціальний розвиток і виховання дитини та підготовку до базової середньої освіти.

Початкова освіта триває 5 років.

Початкова освіта здобувається у закладі освіти за місцем проживання дитини, в сім’ї або за участю фізичних осіб, які здійснюють освітню діяльність.

Початкова освіта відповідає рівню 1 Національної рамки кваліфікацій України.

5. Базова середня освіта передбачає формування ключових і предметних компетентностей з основ наук і культури, засвоєння духовних і моральних цінностей, фізичний і естетичний розвиток, виховання громадськості, патріотизму, особистісне і соціальне самовизначення, забезпечення готовності до продовження навчання на наступному рівні освіти.

Базова середня освіта триває 4 роки.

Базова середня освіта здобувається у закладі освіти.

Базова середня освіта відповідає рівню 2 Національної рамки кваліфікацій України.

6. Повна середня освіта передбачає формування світоглядних поглядів і переконань на основі системного осягнення природничо-наукової і соціальної картин світу, ключових і предметних компетентностей, необхідних для самореалізації в сучасному світі, особистісне і соціальне самовизначення, забезпечення готовності до продовження навчання на наступному рівні освіти.

Повна середня освіта триває 3 роки.

Повна середня освіта обов’язково здобувається в закладі освіти до досягнення повноліття (18 років).

Повна середня освіта відповідає рівню 3 Національної рамки кваліфікацій України.

Повна середня освіта включає дві складові: загальну середню освіту та профільну освіту.

Загальна середня освіта передбачає уніфікований / стандартизований зміст освіти.

Профільна освіта передбачає два напрями профілізації: академічний і професійний.

Академічний напрям передбачає профільну освіту на основі диференційованого підходу до предметного навчання з урахуванням здібностей та освітніх потреб кожного й орієнтацію на продовження навчання на наступному рівні освіти.

Професійний напрям передбачає профільну освіту на основі професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей та потреб кожного й орієнтацію на ринок праці.

7. Здобуття повної загальної середньої освіти можливе шляхом навчання:

1) за академічним напрямом профілізації освіти – в закладах загальної середньої освіти (в одно- і багатопрофільних ліцеях, гімназіях, профільних класах загальноосвітніх шкіл), які спроможні поєднати здобуття загальної середньої освіти та поглибленої академічної підготовки;

2) за професійним напрямом профілізації освіти – в закладах професійної освіти (професійних коледжах і ліцеях, центрах професійної підготовки, технікумах, професійно-технічних та інших закладах освіти), які спроможні поєднати здобуття загальної середньої освіти та професійної підготовки.

8. Професійна освіта здобувається на основі базової середньої освіти або повної загальної середньої освіти.

Професійна освіта може поєднуватися із здобуттям повної середньої освіти та відповідної освітньої кваліфікації кваліфікованого робітника або молодшого спеціаліста.

Професійна освіта є дворівневою:

1) базова професійна освіта забезпечує підготовку кваліфікованого робітника та передбачає отримання відповідної освітньої кваліфікації, триває 1-3 роки, відповідає рівню 3 Національної рамки кваліфікацій України;

2) спеціалізована професійна освіта забезпечує підготовку молодшого спеціаліста та передбачає отримання відповідної освітньої кваліфікації, триває 2-4 роки, відповідає рівню 4 Національної рамки кваліфікацій України,

Особа, яка здобула повну загальну середню освіту та освітню кваліфікацію молодшого спеціаліста, може продовжити навчання у межах відповідної спеціальності у вищому навчальному закладі за скороченим терміном навчання, який визначається з урахуванням визнання результатів навчання за професійно орієнтованими навчальними дисциплінами. Рішення щодо такого визнання приймає вищий навчальний заклад.

9. Вища освіта включає такі рівні:

1) початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає рівню 5 Національної рамки кваліфікацій України, здобувається на основі повної загальної середньої освіти та передбачає здобуття освітньої кваліфікації (ступеня) молодшого бакалавра;

2) перший рівень вищої освіти відповідає рівню 6 Національної рамки кваліфікацій України, здобувається на основі повної загальної середньої освіти або на основі початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти та передбачає здобуття освітньої кваліфікації (ступеня) бакалавра;

3) другий рівень вищої освіти – відповідає рівню 7 Національної рамки кваліфікацій України, здобувається на основі першого рівня вищої освіти та передбачає здобуття освітньої кваліфікації (ступеня) магістра;

4) третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти – відповідає рівню 8 Національної рамки кваліфікацій України, здобувається на основі другого рівня вищої освіти та передбачає здобуття освітньої кваліфікації (ступеня) доктора філософії;

5) науковий рівень вищої освіти – відповідає рівню 9 Національної рамки кваліфікацій України, здобувається на основі третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти та передбачає здобуття освітньої кваліфікації (ступеня) доктора наук.

Стаття 3.4. Неформальна освіта

1. Здобуття неформальної освіти можливе шляхом навчання:

1) в закладах середньої освіти та позашкільної освіти, в організаціях, які здійснюють освітню діяльність в сфері позашкільної освіти;

2) в закладах професійної освіти, які здійснюють підвищення кваліфікації, іншу освітню діяльність в сфері освіти дорослих.

3) в закладах післядипломної освіти, закладах вищої освіти, які здійснюють підвищення кваліфікації, іншу освітню діяльність в сфері освіти дорослих.

2. Навчання за неформальною освітою може бути короткотерміновим, не інтенсивним, призначеним для будь-якого віку, типово пропонується у формі коротких курсів, семінарів, тренінгів.

3. По завершенні підготовки з позашкільної освіти, післядипломної освіти або підвищення кваліфікації може надаватися документ про здобуття випускником кваліфікації, що не визнана уповноваженими державою організаціями як формальна або еквівалентна формальним кваліфікація.

4. Набути компетентностей відповідно до визнаної державою кваліфікації можливо за спеціальними освітніми програмами, спрямованими на доповнення формальної освіти або на розвиток професійних компетентностей.

Професійна кваліфікація, здобута за неформальною освітою, може бути підтверджена уповноваженим органом відповідно до законодавства.

Освітня кваліфікація, здобута за неформальною освітою, може бути підтверджена в системі формальної освіти відповідно до законодавства.

Стаття 3.5. Інформальне навчання

1. Інформальне навчання може здійснюватися:

1) в родині;

2) на робочому місці;

3) через здійснення суспільної діяльності;

4) через самоосвіту;

2. Набути компетентностей відповідно до визнаної державою кваліфікації можливо за спеціальними освітніми програмами у відкритих веб-ресурсах, спрямованими на доповнення формальної освіти або на розвиток професійних компетентностей, або іншими шляхами інформального навчання.

Професійна кваліфікація, здобута шляхом інформального навчання, може бути підтверджена уповноваженим органом відповідно до законодавства.

Освітня кваліфікація, здобута шляхом інформального навчання, може бути підтверджена в системі формальної освіти відповідно до законодавства.

Розділ 4. ОСВІТНІ ПРОГРАМИ

Стаття 4.1. Поняття та зміст освітньої програми

1. Освітня програма визначає зміст освіти, очікувані результати навчання, тривалість і трудомісткість навчання, організаційно-педагогічні умови освітнього процесу.

2. Освітня програма – система освітніх компонентів на відповідному рівні освіти, що включає:

1) вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

2) обсяг навчального навантаження;

3) перелік навчальних предметів (дисциплін) та логічну послідовність їх вивчення;

4) логічну послідовність видів освітньої діяльності;

5) очікувані результати навчання (компетентності) випускника.

4. Вимоги до результатів навчання за освітніми програмами формальної освіти можуть встановлюватися стандартами освіти та/або Національною рамкою кваліфікацій.

5. Заклад освіти у межах своєї автономії на підставі освітньої програми розробляє навчальний план, який визначає:

1) перелік та обсяг навчальних дисциплін (предметів) і послідовність їх вивчення;

2) форми проведення навчальних занять;

3) графік освітнього процесу;

4) форми поточного і підсумкового контролю.

Стаття 4.2. Класифікація освітніх програм

1. Освітні програми класифікуються за:

видами освіти – освітні програми формальної освіти, освітні програми неформальної освіти;

рівнями (формальної) освіти – освітні програми дошкільної освіти, освітні програми середньої освіти, освітні програми професійної освіти, освітні програми вищої освіти;

спрямуванням – загальні (академічні) освітні програми, професійні (фахові) освітні програми;

галузями знань і спеціальностями – відповідно до чинного переліку галузей знань і спеціальностей.

2. Освітні програми профільної середньої, професійної та вищої освіти можуть бути загального (академічного) або професійного (фахового) спрямування.

Освітні програми загального (академічного) спрямування передбачають отримання відповідної освітньої кваліфікації та підготовку до здобуття освіти на наступному рівні.

Освітні програми професійного (фахового) спрямування передбачають здобуття особами відповідної освітньої та професійної кваліфікацій згідно з вимогами ринку праці.

Здобуття освіти за кожною із зазначених освітніх програм не обмежує особу у продовженні освіти на наступному освітньому рівні незалежно від спрямування освітньої програми.

3. Галузева спрямованість освітніх програм для профільної середньої, професійної та вищої освіти визначається галузями знань і спеціальностями.

Стаття 4.3. Порядок розроблення та затвердження освітніх програм

1. Освітні програми розробляються закладами освіти, юридичними та фізичними особами, які здійснюють освітню діяльність.

2. Освітні програми акредитуються в порядку, встановленому законом.

3. Типові освітні програми дошкільної та середньої освіти розробляються експертами у відповідних галузях освіти і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти за поданням Експертного інституту. Акредитація типових освітніх програм не здійснюється.

Стаття 4.4. Освітні програми та кваліфікації

1. Якість виконання освітньої програми на кожному рівні формальної освіти перевіряється під час атестації здобувача та підтверджується присудженням відповідної освітньої кваліфікації.

2. Успішне завершення освітньої програми може також передбачати присудження відповідної професійної кваліфікації.

Розділ 6. УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ

Стаття 6.1. Учасники освітнього процесу

1. Учасниками освітнього процесу є:

особи, які здобувають освіту (здобувачі освіти) – вихованці, учні, студенти (курсанти), аспіранти, докторанти та інші категорії, конкретний перелік яких визначається спеціальними законами;

особи, які здійснюють освітню діяльність – вихователі, вчителі, викладачі та інші категорії, конкретний перелік яких визначається спеціальними законами;

дослідники та фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу;

керівники закладів освіти;

особи, які допомагають організувати освітній процес (допоміжний персонал);

батьки або особи, які їх замінюють.

Стаття 6.2. Права і обов’язки осіб, які здобувають освіту

1. Особи, які здобувають освіту, мають право на:

1) вибір навчального закладу, освітніх програм, форм навчання;

2) вибір педагогічних, науково-педагогічних працівників за письмовою заявою та погодженням з керівництвом закладу освіти;

3) академічну мобільність;

4) отримання пільг і компенсацій, передбачених законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

5) користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою та інформаційно-комунікаційною інфраструктурою закладу освіти;

6) свободу творчої діяльності;

7) участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;

8) безпечні умови навчання та праці;

9) створення особливих умов для здобуття освіти, якщо це викликано станом здоров’я, відповідно до закону;

10) забезпечення стипендіями і умовами для проживання в установленому законодавством порядку;

14) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, інших дій, що порушують права осіб, які здобувають освіту;

15) перерву в навчанні у закладах освіти;

16) збереження місця навчання і відстрочку на складання екзаменаційної сесії та державної атестації на час виконання державних та громадських обов’язків відповідно до закону (зокрема, на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період);

2. Особи, які здобувають освіту, зобов’язані:

1) дотримуватися норм моралі та етики;

2) дотримуватися принципу академічної доброчесності;

3) виконувати вимоги освітньої програми і навчального плану;

4) додержуватись статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти.

Стаття 6.3. Права і обов’язки осіб, які здійснюють освітню діяльність

1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

1) академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, підручників, що відповідають освітній програмі;

2) доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

3) безоплатне користування матеріально-технічними ресурсами закладу освіти для здійснення освітньої та наукової діяльності;

4) педагогічну ініціативу; розроблення та впровадження авторських освітніх методик і технологій;

5) розроблення освітніх програм і навчальних планів;

6) захист професійної честі, гідності;

7) індивідуальну освітню діяльність;

8) участь у роботі колегіальних органів управління закладом освіти;

9) участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;

10) об’єднання у професійні громадські організації;

11) подовжену оплачувану відпустку;

12) одержання службового житла;

13) інші соціальні пільги та компенсації відповідно до законодавства;

14) підвищення кваліфікації, перепідготовку; вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку;

15) однорічну неоплачувану творчу відпустку не рідше одного разу на 10 років із зарахування до загального і спеціального трудового стажу.

2. Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

1) дотримуватися принципу академічної доброчесності та забезпечувати його реалізацію в освітньому та науковому процесах;

2) забезпечувати реалізацію відповідних освітніх програм в обсягах, передбачених посадовими обов’язками;

3) постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, професійну і загальну культуру;

4) створювати психолого-педагогічні умови для засвоєння особами, які навчаються, освітньої програми, сприяти розвитку їх здібностей;

5) виховувати осіб, які навчаються, в дусі поваги до людини, людської гідності, толерантності;

6) виховувати осіб, які навчаються, в дусі поваги до загальнолюдських, національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, державного устрою України, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

7) додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються;

8) запобігати проявам у закладах освіти будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

9) запобігати та перешкоджати у закладах освіти та на їх території тютюнопалінню, вживанню алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів.

3. На осіб, які здійснюють освітню діяльність з надання дітям дошкільної і початкової освіти поза закладом освіти, покладаються обов’язки педагогічних працівників.

Стаття 6.4. Права і обов’язки батьків, законних представників дітей, які здобувають освіту

1. Батьки, опікуни та законні представники дітей, які здобувають освіту, мають право:

1) вибирати заклад освіти, освітню програму, форму навчання дітей;

2) вибирати педагогічних працівників за їх письмовою заявою та за погодженням з керівництвом закладу освіти;

3) обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладів освіти;

4) звертатися до державних, громадських органів управління освітою з питань освіти дітей та захисту їхніх прав;

5) захищати у відповідних державних органах і судах законні інтереси своїх дітей;

6) отримувати повну інформацію про діяльність навчального закладу, результати навчання дитини та результати оцінювання якості освіти у закладі освіти;

6) отримувати інформацію про всі види запланованих педагогічних, психологічних, медичних, соціологічних, досліджень та обстежень, педагогічних експериментів, які плануються проводити з дітьми в закладі освіти; давати чи не давати згоду на участь своєї дитини в дослідженнях, обстеженнях, експериментах; отримувати безоплатно інформацію про проміжні та остаточні результати обстежень, досліджень, експериментів;

7) брати участь у роботі медико-психолого-педагогічних комісій під час обстеження дитини; вносити зауваження, пропозиції, заперечення під час обговорення результатів обстеження та прийняття рішення, включаючи визначені медико-психолого-педагогічною комісією умови виконання рішення;

8) ознайомлюватися з освітнім процесом, відвідувати навчальні заняття без втручання в освітній процес у порядку, передбаченому статутом закладу освіту.

2. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

забезпечити здобуття дітьми дошкільної та повної загальної середньої освіти;

дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, її фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток; сприяти розвитку її природних здібностей.

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної мови, регіональних мов або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

3. Освіта в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за освіту і розвиток дитини.

4. Держава захищає права сім’ї та надає батькам, особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків.

Розділ 7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Стаття 7.1. Якість освіти.

1. Якість освіти визначається за результатами навчання осіб, які освіту здобувають.

2. Факторами, які забезпечують якість освіти, є:

1) якість системи освіти;

2) якість освітньої діяльності юридичних та фізичних осіб, які надають освітні послуги.

3. Якість системи освіти визначається:

1) доступністю освіти для осіб, які її зобов’язані здобути чи мають потребу у здобутті;

2) системою забезпечення якості освіти;

3) забезпеченням незалежного оцінювання результатів навчання;

4) контролем за дотриманням законодавства про освіту.

4. Якість освітньої діяльності юридичних осіб, які надають освітні послуги, визначається:

1) Рівнем професійної кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників;

2) Організацією освітнього процесу;

3) Методичним забезпеченням освітнього процесу.

Стаття 7.2. Система забезпечення якості освіти

1. Метою розбудови та функціонування системи забезпечення якості освіти в Україні є:

формування культури якості освіти;

гарантування якості освіти;

формування довіри суспільства до закладів освіти, вчителів (викладачів);

постійне та послідовне вдосконалення (підвищення) якості освіти;

допомога закладам освіти та особам, які здійснюють освітню діяльність у підвищенні якості освіти;

поширення кращих практик забезпечення якості освіти.

2. Система забезпечення якості освіти складається з трьох складових:

1) система забезпечення якості у закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);

2) система зовнішнього забезпечення якості освіти, яка спрямована на оцінювання ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти та;

3) система забезпечення якості у діяльності органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти.

3. Система забезпечення якості на рівні закладу освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) включає:

розробку закладом освіти, стратегії (політики) та процедур постійного підвищення якості освіти;

створення та постійне вдосконалення системи та механізмів реалізації академічної доброчесності;

розробку, моніторинг, періодичний перегляд та вдосконалення освітніх програм;

незалежне оцінювання здобувачів освіти на основі чітких і оприлюднених критеріїв, правил і процедур;

оцінювання якості освітньої діяльності вчителів (викладачів) здобувачами освіти;

оцінювання якості управлінської діяльності керівників закладу освіти вчителями (викладачами);

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти, за кожною освітньою програмою;

забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;

інші процедури та заходи, що визначаються спеціальним законом або статутом навчального закладу.

4. Система зовнішнього забезпечення якості освіти включає:

1) перелік інструментів, процедур і заходів забезпечення та підвищення якості освіти, зокрема:

стандартизація;

ліцензування освітньої діяльності;

акредитація освітніх програм;

зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання;

моніторинг якості освіти;

інституційний аудит;

атестація осіб, які здійснюють освітню діяльність;

2) визначені спеціальними законами органи і установи, що відповідають за зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти та розвиток системи забезпечення якості, які:

приймають рішення на основі чітких та оприлюднених критеріїв на основі попередньо проведених експертних оглядів (експертиз);

проводять періодичні перевірки систем забезпечення якості закладів освіти;

надають рекомендаціями щодо вдосконалення систем забезпечення якості;

звітуються перед суспільством на засадах прозорості, доступності та зрозумілості.

5. Система забезпечення якості у діяльності органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти, включає:

розробку політики та процедур постійного підвищення якості власної діяльності;

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації процесів і процедур;

зовнішній незалежний аудит діяльності, процесів і процедур органів і установ;

взаємні перевірки.

6. Особливості функціонування системи забезпечення якості на кожному рівні освіти визначається спеціальними законами.

Стаття 7.3. Стандартизація

1. У системі освіти стандартизація здійснюється через стандарти освітньої діяльності та стандарти освіти.

2. Стандарти освітньої діяльності та стандарти освіти розробляються для кожного рівня формальної освіти і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 7.4. Стандарти освітньої діяльності

1. Стандарт освітньої діяльності для дошкільної освіти, початкової середньої, базової середньої та профільної середньої освіти – це сукупність мінімальних вимог для забезпечення закладом освіти освітнього процесу на відповідному рівні освіти, дотримання яких є підставою для видачі закладу освіти ліцензії на здійснення освітньої діяльності.

2. Стандарти освітньої діяльності розробляються за участі експертів, представників громадськості, роботодавців, педагогічних і науково-педагогічних працівників та затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

3. Стандарти освітньої діяльності є обов’язковими для виконання всіма закладами освіти незалежно від форми власності та підпорядкування.

Стаття 7.5. Ліцензування освітньої діяльності

1. Ліцензування – процедура визнання спроможності юридичної або фізичної особи здійснювати освітню діяльність відповідно до стандарту освітньої діяльності.

2. Ліцензування освітньої діяльності в межах формальної освіти є обов’язковим.

3. Ліцензія на здійснення освітньої діяльності видається органом державної влади у порядку, визначеному спеціальним законом, на необмежений строк.

Стаття 7.6. Стандарти освіти

1. Відповідно до рівнів (формальної) освіти розробляються та затверджуються такі стандарти освіти:

стандарт дошкільної освіти;

стандарт початкової освіти;

стандарт базової освіти;

стандарт повної загальної середньої освіти;

стандарти професійної освіти;

стандарти вищої освіти.

2. Стандарт освіти визначає вимоги до освітньої програми відповідного рівня щодо:

1) змісту освіти в термінах результатів навчання;

2) тривалості навчання та навчальної трудомісткості;

3) переліку обов’язкових компетентностей випускника;

4) форми атестації здобувачів освіти;

5) вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості освіти;

6) вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

3. Стандарти освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для оцінювання якості освітньої програми в процесі її акредитації.

Стаття 7.7. Акредитація освітніх програм

1. Акредитація – оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти та спроможності закладу освіти досягти визначених у цій освітній програмі результатів.

2. Акредитація освітніх програм здійснюється за бажанням суб’єкта освітньої діяльності та є обов’язковою умовою для отримання фінансування з державного або місцевих бюджетів.

3. Акредитація освітніх програм здійснюється відкрито і гласно.

4. Акредитації освітніх програм середньої освіти, крім типових, є обов’язковою для закладів освіти усіх форм власності.

5. Порядок акредитації освітніх програм затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

Стаття 7.8. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання

1. Зовнішнє незалежне оцінювання – оцінювання результатів навчання, здобутих на певному рівні освіти, яке здійснюється акредитованими установами.

2. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється на основі чітких та вимірюваних критеріїв з метою отримання об’єктивних даних для визначення якості освіти та розроблення заходів для підвищення якості освіти.

3. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на таких принципах:

- об’єктивності;

- валідності;

- надійності;

- відповідальності;

- гуманістичної спрямованості.

4. Процедури, форми та порядок проведення зовнішньогонезалежного оцінювання результатів навчання визначаються законодавством України та повинні бути оприлюднені не менше як за шість місяців до проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання.

5. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється за кошти державного або місцевих бюджетів. Інші незалежні оцінювання здійснюються за кошти суб’єктів освітньої діяльності або за кошти засновників закладів освіти.

Стаття 7.8. Моніторинг якості освіти

1. Моніторинг якості освіти здійснюється з метою:

виявлення та відстежування тенденцій у розвитку якості освіти в державі або на певних територіях;

встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей;

участі у порівняльних міжнародних дослідженнях з якості освіти.

2. Моніторинг якості освіти замовляють:

1) центральний орган виконавчої влади у сфері освіти - на території держави або у певних регіонах;

2) органи місцевого самоврядування - на відповідних територіях.

3. Моніторинг якості освіти здійснюється акредитованими установами незалежного оцінювання результатів навчання. Фінансування моніторингу якості освіти здійснює замовник.

4. Порядок проведення моніторингу якості освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

5. Знеособлені результати моніторингу якості освіти зберігаються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти і є відкритою інформацією.

Стаття 7.10. Регіональні комісії забезпечення якості освіти

1. Регіональні комісії забезпечення якості освіти створюються у містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим і в кожній області України для здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації освітніх програм (крім вищої освіти).

2. Регіональні комісії забезпечення якості освіти є юридичним особами.

3. Регіональні комісії забезпечення якості освіти є колегіальними органами. Їхня діяльність забезпечується секретаріатом.

4. Склад регіональної комісії забезпечення якості освіти формується шляхом делегування по одному представнику від всеукраїнських та регіональних професійних об’єднань педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, об’єднань батьківських комітетів та інших громадських організацій, які діють у сфері освіти. Члени комісії повинні мати вищу освіту. Строк повноважень комісії – п’ять років. Критерії до професійних об’єднань, громадських організацій, які мають право делегувати представників до комісій, затверджується центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики в галузі освіти, за три місяці до формування нового складу комісії.

Стаття 7.11. Експертний інститут

1. Експертний інститут є неприбутковою установою, заснованою центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері освіти для організації виконання робіт, пов’язаних із розробкою державних вимог до змісту освіти.

2. Експертний інститут має обов’язки:

- вести реєстри експертів у визначених видах діяльності;

- забезпечувати незалежний відбір експертів для виконання певних видів робіт;

- забезпечувати роботу експертів;

- забезпечувати роботу науково-методичних комісій, науково-методичної ради, експертних комісій.

3. Працівники Експертного інституту не можуть бути експертами і членами експертних, науково-методичних комісій, науково-методичної ради.

4. Експертний інститут працює за планом, затвердженим заснованою центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері освіти.

5. Експертний інститут не несе відповідальності за змістовну частину роботи експертних, науково-методичних комісій та науково-методичної ради.

6. Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за реалізацію державної політики у сфері освіти, не може приймати рішень, пов’язаних зі змістом освіти, без позитивного експертного висновку.

7. Експертний інститут організовує розробку:

- Державних стандартів освітньої діяльності та стандартів освіти;

- Типових освітніх програм дошкільної, середньої освіти.

8. Склад експертів у сфері освіти формується за галузями знань. Експерт повинен відповідати таким критеріям:

1) мати стаж роботи у сфері освіти або науки не менше десяти років;

2) мати наукові публікації у реферованих періодичних виданнях або підручники чи посібники які використовуються у відповідних освітніх процесах;

3) не мати стягнень за порушення норм авторського права і академічної доброчесності.

9. Включення особи до реєстру експертів здійснюється в разі підтримки її не менш як двома третинами від повного складу експертів у відповідній галузі знань.

10. Особа втрачає статус експерта за власною заявою або у разі, якщо судовим рішенням його експертний висновок визнано таким, що не відповідає принципам науковості та об’єктивності.

11. Особа, яка втратила статус експерта на підставі рішення суду, не може бути повторно включена до реєстру експертів.

12. Перший склад експертів у галузі знань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти за пропозиціями національних академій наук, професійних об’єднань працівників освіти і науки, асоціацій закладів освіти.

Розділ 11. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ

1) органи управління системою освіти:

центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів освіти;

2) інші суб’єкти управління системою освіти:

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти;

органи ліцензування та акредитації;

засновники закладів освіти;

органи громадського самоврядування у сфері освіти.

Стаття 11.2. Повноваження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує реалізацію конституційного права громадян на освіту;

2) забезпечує проведення державної політики у сфері освіти і доступність для громадян послуг закладів освіти;

3) організовує розроблення державної політики у сфері освіти, прогнозів і стратегії розвитку освіти, загальнодержавних програм та інших державних цільових програм в сфері освіти;

4) затверджує загальнодержавні програми з розвитку освіти, стратегію розвитку освіти України, державні цільові програми у сфері освіти;

5) формує мережу закладів професійної та вищої освіти всіх форм власності;

6) здійснює нормативно-правове забезпечення системи освіти відповідно до законодавства;

7) визначає та затверджує нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення освіти;

8) визначає та затверджує обсяги підготовки працівників з професійною освітою та фахівців з вищою освітою, післядипломної освіти з оплатою за рахунок видатків Державного бюджету, в тому числі формує державне замовлення на підготовку працівників і фахівців для державних потреб;

9) затверджує обсяги післядипломної освіти з оплатою за рахунок видатків Державного бюджету, в тому числі формує державне замовлення на післядипломну освіту для державних потреб;

10) безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника закладу освіти державної форми власності;

11) затверджує порядок ліцензування освітньої діяльності з дошкільної, середньої та професійної освіти;

12) забезпечує здійснення контролю за дотриманням законодавства про освіту.

13) затверджує переліки галузей знань і спеціальностей.

Стаття 11.3. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти

1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти:

1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері освіти;

2) розробляє стратегію розвитку освіти України за участю громадських організацій та експертів;

3) розробляє державні цільові програми у сфері освіти;

4) визначає потребу в закладах професійної та вищої освіти;

5) бере участь у формуванні пропозицій щодо обсягів підготовки працівників з професійною освітою та фахівців з вищою освітою, післядипломної освіти з оплатою за рахунок видатків Державного та місцевих бюджетів;

6) організовує збір та обробку освітньої статистики;

7) забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти;

8) провадить аналітично-прогностичну діяльність у сфері освіти;

9) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;

10) встановлює структуру і зміст документів про формальну освіту державного зразка;

11) безпосередньо або через уповноважені ним органи видає ліцензії на освітню діяльність, переоформлює та анулює їх відповідно до законодавства;

12) бере участь у формуванні вартості освітніх послуг з розрахунку на одну особу за рівнями освіти, галузями знань і спеціальностями, з урахування територіальних особливостей закладів освіти;

13) щорічно визначає формулу розподілу державної освітньої субвенції;

14) розміщує державне замовлення на підготовку працівників з професійною освітою та фахівців вищою освітою, на післядипломну освіту з оплатою за рахунок видатків Державного бюджету у порядку, встановленому законодавством;

15) за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов’язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів освіти;

16) розробляє та затверджує порядок акредитації кваліфікаційних центрів для педагогічних працівників та організовує її проведення;

17) розробляє та затверджує порядок формування регіональних комісій із забезпечення якості освіти, критерії відбору членів цих комісій;

18) визначає та оприлюднює перелік громадських організацій, які мають право делегувати представників до регіональних комісій із забезпечення якості освіти;

19) затверджує склад регіональних комісій із забезпечення якості освіти;

20) розробляє та затверджує положення про акредитацію освітніх програм в сфері освіти (крім вищої освіти);

21) розробляє порядок ліцензування освітньої діяльності з дошкільної, середньої та професійної освіти та подає на затвердження Кабінету Міністрів України;

22) розробляє та затверджує порядок акредитації незалежних установ оцінювання якості освіти (крім вищої освіти) та організовує її проведення;

23) розробляє та затверджує стандарти освітньої діяльності та стандарти освіти (у сфері вищої освіти за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти);

24) розробляє та затверджує типові освітні програми дошкільної, початкової та базової загальної середньої освіти;

25) організовує контроль за дотриманням законодавства про освіту;

26) забезпечує проведення моніторингу якості освіти;

27) затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах освіти документів про освіту і проводить процедуру їх визнання відповідно до законодавства;

28) видає нормативно-правові акти з питань освіти у випадках, передбачених цим та іншими законами України;

29) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

2. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти, прийняті в межах його повноважень і відповідно до Закону, є обов’язковими до виконання державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади освіти, а також закладами освіти незалежно від форми власності.

Стаття 11.4. Повноваження державних органів, до сфери управління яких належать заклади освіти

1. Державні органи, до сфери управління яких належать заклади освіти:

1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері освіти;

2) формують пропозиції щодо обсягів підготовки працівників з професійною і фахівців з вищою освітою, післядипломної освіти, розміщують державне замовлення на підготовку фахівців для державних потреб у порядку, встановленому законодавством;

3) беруть участь у визначенні нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти;

4) аналізують якість освітньої діяльності закладів освіти, що належать до сфери їх управління;

5) реалізують права та обов’язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів освіти, що належать до сфери їх управління;

6) здійснюють інші повноваження відповідно до законодавства.

Стаття 11.5. Повноваження місцевих органів виконавчої влади

1. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти здійснює повноваження управління освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції центрального органу виконавчої влади у сфері освіти, державних органів, до сфери управління яких належать заклади освіти, забезпечує діяльність регіонального відділення Державної інспекції освіти та регіональної комісії із забезпечення якості освіти.

11) вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну середню освіту;

12) вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням дітям, які перебувають на лікуванні, можливості здобувати загальну середню освіту;

13) організовують обстеження якості дошкільної, середньої, позашкільної освіти на відповідній території з оплатою за рахунок видатків місцевого бюджету.

Стаття 11.6. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим, обласних рад, Київської та Севастопольської міських рад у сфері освіти

1. Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради, Київська та Севастопольська міські ради:

1) забезпечують умови для здобуття особами повної загальної середньої освіти за рахунок видатків відповідного бюджету;

2) забезпечують умови для здобуття особами професійної освіти за рахунок видатків відповідного бюджету;

3) засновують, реорганізовують і ліквідовують заклади освіти, що надають послуги з повної загальної і профільної середньої та позашкільної освіти, що фінансуються за рахунок видатків відповідного бюджету;

4) мають право засновувати і ліквідовувати заклади професійної освіти, що фінансуються за рахунок видатків відповідного бюджету, у порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України;

5) створюють умови для діяльності закладів середньої та професійної освіти всіх форм власності та осіб, які здійснюють освітню діяльність, відповідно до Закону;

6) координують надання послуг з позашкільної та післядипломної освіти, забезпечують її доступність.

Стаття 11.7. Повноваження районних рад, міських рад (міст обласного значення), районних у містах рад

1. Районні ради, міські ради обласних міст, районні у містах ради:

1) забезпечують умови для здобуття особами базової середньої освіти за рахунок видатків відповідного бюджету;

2) засновують, реорганізовують і ліквідовують заклади освіти, що надають послуги з базової середньої освіти або з початкової і базової середньої освіти, що фінансуються за рахунок видатків відповідного бюджету, за погодженням з обласною радою або відповідною міською радою;

7) мають право засновувати і ліквідовувати заклади повної загальної і профільної середньої та позашкільної освіти, що фінансуються за рахунок видатків відповідного бюджету, за погодженням з обласною радою;

3) створюють умови для діяльності закладів середньої освіти всіх форм власності та осіб, які здійснюють освітню діяльність, відповідно до Закону;

4) координують надання послуг з дошкільної та позашкільної освіти, забезпечують її доступність.

Стаття 11.8. Повноваження міських рад (міст районного підпорядкування), сільських, селищних рад

1. Міські ради (міст районного значення), сільські, селищні ради:

1) забезпечують умови для здобуття особами дошкільної і початкової освіти за рахунок видатків відповідного бюджету;

2) засновують, реорганізовують і ліквідовують заклади дошкільної і початкової освіти, що фінансуються за рахунок видатків відповідного бюджету, за погодженням з обласною радою;

8) мають право засновувати і ліквідовувати заклади повної загальної і профільної середньої та позашкільної освіти, що фінансуються за рахунок видатків відповідного бюджету, за погодженням з обласною радою;

4) мають право делегувати районним радам повноваження щодо забезпечення здобуття особами дошкільної і початкової освіти шляхом укладення відповідних угод;

3) створюють умови для діяльності закладів дошкільної і початкової освіти та осіб, які надають відповідні освітні послуги, відповідно до Закону.

Стаття 11.9. Повноваження засновника (засновників) закладу освіти

1. Повноваження засновника (засновників) щодо управління закладом освіти визначаються цим та іншими законами України.

2. Засновник (засновники) закладу освіти або уповноважений ним (ними) орган:

1) засновує та ліквідовує заклад освіти у порядку, визначеному законодавством;

1) затверджує статут закладу освіти, за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

2) укладає контракт з особою в місячний строк після її обрання керівником закладу освіти за конкурсом у порядку, встановленому цим та іншими законами;

3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу освіти або педагогічної ради, або наглядової/опікунської ради, або за власною ініціативою достроково розриває контракт із керівником закладу освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу освіти та умов контракту;

4) здійснює контроль за господарською діяльністю закладу освіти;

5) здійснює контроль за дотриманням статуту закладу освіти;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом, статутом закладу освіти.

3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження органу управління закладом освіти.

Стаття 11.10. Повноваження органів ліцензування та акредитації

1. Ліцензування та акредитація здійснюються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти; регіональними комісіями із забезпечення якості освіти, уповноваженими центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

2. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти здійснює ліцензійну експертизу закладів вищої освіти і проводить акредитацію освітніх програм у порядку, встановленому Законом України «Про вищу освіту».

3. Регіональні комісії із забезпечення якості освіти:

1) здійснюють ліцензійну експертизу, видачу, переоформлення та анулювання ліцензій закладів освіти та осіб, які здійснюють освітню діяльність, в сфері дошкільної, середньої та професійної освіти відповідно до порядку ліцензування освітньої діяльності, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та відповідно до цього та інших законів;

2) здійснюють акредитацію освітніх програм дошкільної, позашкільної, середньої, професійної освіти відповідно до положення про акредитацію освітніх програм, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти, та відповідно до цього та інших законів.

3. Типові освітні програми дошкільної, початкової та базової загальної середньої освіти, затверджені центральним органом виконавчої влади у сфері освіти, вважаються акредитованими та не підлягають акредитації.

Стаття 11.11. Громадське самоврядування у системі освіти.

1. Громадське самоврядування в системі освіти здійснюється громадськими організаціями, статутом яких передбачено діяльність у сфері освіти, професійними об’єднаннями педагогічних і науково-педагогічних працівників, національними академіями наук, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів (суб’єкти громадського самоврядування) та органами, до яких вони делегують представників.

2. Щорічні конференції педагогів.

3. З’їзд освітян.

2. Суб’єкти громадського самоврядування:

1) беруть участь у формуванні регіональних комісій із забезпечення якості освіти відповідно до Закону та порядку формування регіональних комісій із забезпечення якості освіти і критеріїв відбору членів цих комісій, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти;

2) ініціюють і беруть участь в обстеженнях якості освіти в адміністративно-територіальних одиницях та оприлюднюють результати;

3) подають засновникам закладів освіти пропозиції щодо поліпшення освітньої діяльності;

4) беруть участь у розробленні державних і регіональних програм розвитку освіти;

5) вносять до органів виконавчої влади пропозиції щодо удосконалення змісту освіти;

6) проводять експертизу підручників та інших навчальних матеріалів і оприлюднюють результати;

7) беруть участь у підготовці та прийнятті нормативно-правових акті