Додатки. Додатки можуть формуватися в кількох випадках: при значному перевантаженні основного текстового змісту графічним і табличним інформаційним матеріалом; за

Додатки можуть формуватися в кількох випадках:

• при значному перевантаженні основного текстового змісту графічним і табличним інформаційним матеріалом;
• за наявності великого обсягу різних обчислень рутинного характеру, мало пов'язаного з основною спрямованістю роботи;
• при наявності різних довідкових та вихідних матеріалів, а також форм, анкет, довідок,актів, бланків, інструкцій або положень, що носять допоміжний характер.

У цих випадках «зайвий» матеріал виносять у відповідний додаток, зробивши в основному змісті необхідну посилання.

При необхідності повторного посилання на вже згаданий додаток і будь-яке інше (у тому числі, літературне) джерело форма посилання трохи видозмінюється, наприклад: див. додаток Б або в тексті: див. рис.4, див. табл.2.1, тощо.

РОЗДІЛ 5 Вимоги до оформлення роботи

Загальні вимоги до оформлення курсової роботи розроблені відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 і міжнародного стандарту ISO 5966:1982.

Роботу оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм) на одній стороні листа білого паперу за допомогою комп'ютера.

Міжрядковий інтервал - 1,5.

Шрифт 14 Times New Roman.

Розміри полів: верхнє і нижнє – 20 мм, ліве –30 мм, праве –15 мм.

Абзацний відступ дорівнює п'ятьом знакам або 1,25-1,27 мм.

В одному рядку тексту повинно бути не менше 60 знаків, а на сторінці - 30 рядків.

Кожна глава починається з нової сторінки.

Всі заголовки глав і параграфів повинні бути виділені відмінним від тексту шрифтом і без крапки.

Висновок (висновки) починаються з нової сторінки.

Список використаної літератури (бібліографія починається з нової сторінки;

Обсяг курсової роботи повинен становити 25-30сторінок.

При оформленні роботи необхідно витримувати рівномірну щільність, контрастність і чіткість. Незначні помилки допускається виправляти зафарбовуванням білою фарбою з нанесенням виправлень на тому ж місці.

Скорочення слів, крім загальноприйнятих, не допускається. Текст викладається від третьої особи або у формі безособових пропозицій без використання особистих займенників.

Назви літературних джерел і імена власні приводять мовою оригіналу.

Структурні елементи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" не нумерують, а їхні найменування служать заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Не допускаються підкреслення, переноси слів і крапки наприкінці заголовків.

Заголовки структурних елементів розташовуються в середині рядка симетрично щодо правих і лівих полів (крім заголовків розділів).

Заголовки розділів розташовуються з абзацного відступу з порядковим номером по змісту роботи, пишуться великими друкованими літерами.

Заголовки підрозділів починаються з абзацного відступу, мають порядковий номер по змісту і пишуться прописними буквами з першої заголовної.

Не допускаються підкреслення, переноси слів і крапки наприкінці заголовків. Якщо заголовок складається більш, ніж з одного речення, між ними ставиться крапка.

Відстань між заголовком і текстом – 2 рядки, між заголовками чи рядками заголовка – як у тексті. Не допускається розташовувати заголовки в нижній частині листа, якщо після заголовка є тільки один рядок тексту.

Мова і стиль курсової роботи

Мові і стилю курсової роботи потрібно приділяти серйозну увагу. За своєю природою наукова мова достатньо сильно відрізняється від мови художньої літератури. Вона вимагає точності вираження, максимальної стислості, строгої логічності, заперечує будь-які „домислення”. Мовностилістичне оформлення роботи найкраще дозволяє судити про загальну культуру її автора. Мова і стиль курсової роботи як частина писемної наукової мови склалася під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Науковий виклад складається головним чином з роздумів, метою яких є доведення істин, виявлених у результаті дослідження фактів.

Для наукового тексту характерними є завершеність, цілісність і зв’язність. Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків тут є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на:

· послідовність думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже);

· заперечення (проте,тим часом як, але, у той час як, а втім, аж ніяк);

· причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж);

· перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до…, звернімося до…, розглянемо, зупинимося на…, розглянувши…,перейдемо до…, необхідно зупинитися на…, необхідно розглянути…);

· результат, висновок (отже,значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок,підсумовуючи, слід сказати).

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники та дієприкметники (даний, той, такий, названий, зазначений). Вони не тільки конкретизують предмет, але й визначають логічні зв’язки між частинами висловлювання (наприклад, „Ці дані служать достатньою підставою для висновку…”). Займенники щось, дещо, що-небудь через неконкретність їхнього значення в тексті курсової роботи не використовуються.

Писемна наукова мова має й суто стилістичні особливості. Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як:

· достовірний (дійсно,насправді, зрозуміло);

· припустимий (треба гадати, як видно);

· можливий (можливо, ймовірно).

Обов’язковою вимогою об’єктивності викладення матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (з повідомлення…, за відомостями…, на думку…, за даними…, на нашу думку…).

Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Норми наукової комунікації суворо регламентують характер викладення наукової інформації, вимагаючи відмови від вираження своєї точки зору в чистому вигляді. Зараз в рамках наукової спільноти існує неписане правило, коли автор наукової роботи виступає в множині та замість „я” використовує займенник «ми», що дозволяє йому відобразити свою думку як точку зору певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком виправдано, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція колективної творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник „ми” найкраще передає та відтіняє ці тенденції сучасної наукової творчості. Тому виклад зазвичай ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті. Авторське „я” ніби відступає на другий план. Стало неписаним правилом в наукових працях замість „я” використовувати „ми” (на нашу думку…, нами доведено…, наше бачення…). Використовується також форма викладу від третьої особи (автор вважає…).

Якостями, які визначають культуру наукової мови, як зазначалося вище, є точність, ясність і стислість. Багатослів’я, або мовна надмірність найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. До мовної надмірності слід віднести й вживання без потреби іншомовних слів, які дублюють українські й тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Інший різновид багатослів’я – тавтологія, тобто повторення одного і того ж іншими словами, і цього треба уникати при написанні курсової роботи.

Нумерація

Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами. Починаючи зі вступу і закінчуючи останнім листом додатків, треба дотримуватися наскрізної нумерації. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті листа без крапки наприкінці. Не проставляються, але враховуються номери сторінок титульного листа і змісту. До загального обсягу роботи не входять додатки, таблиці і рисунки,але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних підставах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів,пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подаютьарабськими цифрамибез знака №.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї пояснювальної записки. Номер розділу ставлять після слова "РОзділ", після номера крапку не ставлять, потім з великої літери друкують заголовок розділу (без крапки на кінці).

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з розділу і порядкового номера підрозділу між якими ставлять крапку, наприклад: "2.3" (третій підрозділ другого розділу).

Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається із номера розділу, підрозділу, пункту, відокремлених крапками, наприклад: “1.1.2” (другий пункт першого підрозділу першого розділу).

Ілюстрації

Рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені в роботі, повинні відповідати вимогам стандартів «Єдиної системи конструкторської документації» і «Єдиної системи програмної документації».

Ілюстрації необхідно розміщати в роботі безпосередньо після тексту, де вони відзначаються вперше, на всі ілюстрації повинні бути виноски в роботі. По необхідності під ілюстрацією розміщають пояснювальні дані (підрисунковий текст). Назва міститься під ілюстрацією через один інтервал після його зображення чи приміток до ілюстрації без абзацного відступу від початку рядка.

Ілюстрації (крім таблиць) позначається словом "Рис. __", яке поміщають після даних, що роз'ясняють. Наприклад, Рис. 1.1 «Схема технологічного планування торгового залу».

Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Якщо додаток містить ілюстрації, то вони нумеруються порядковою нумерацією в межах кожного додатку. Номер ілюстрації складається з порядкового номера розділу (додатка) і порядкового номера ілюстрації в межах розділу (додатка), розділених крапкою. Наприклад: Рис. Д.1 «Динаміка росту товарообігу в торговельному підприємстві».

Якщо в роботі наведена одна ілюстрація, то її не нумерують і слово “Рис.” не пишуть.

Ілюстрації повинні бути розташовані так, щоб їх було зручно роздивлятися без повороту пояснювальної записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно в тексті давати посилання на відповідні літературні джерела.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у виді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати заголовок. Заголовок і слово “Таблиця” пишуть малими літерами (крім першої прописної) і поміщають над таблицею. Назва повинна бути короткою і відбивати зміст таблиці. Заголовок не підкреслюють.

Заголовки граф таблиць повинні починатися з великих літер, підзаголовки з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, та з великих, якщо вони самостійні. Розділяти заголовки таблиці по діагоналі не дозволяється. Заголовки дозволяється друкувати через 1 інтервал. Текст в таблиці друкують з інтервалом 1,5. Висота рядків повинна бути не менш 8 мм. Графу “№ з.п.” в таблицю не включають. Для полегшення посилань в тексті роботи дозволяється нумерація граф.

Скорочення слів у таблицях не допускається (дозволяється необхідні надписи робити більш дрібним шрифтом, ніж у текстовій частині

Таблиця 1.1