II. Застосування запобіжних заходів

1. Затримання. Особливості затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, полягають у такому:

- затримання здійснюється уповноваженою службовою особою;

- прокуророві, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, негайно направляється повідомлення, до якого додається копія протоколу затримання;

- прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання та негайно інформує прокуратуру обласного рівня;

- про затримання прокуратура обласного рівня протягом 60 годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом 3 днів інформує компетентний орган іноземної держави;

- про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура обласного рівня також повідомляє МЗС;

- затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:

1) протягом 60 годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу - тимчасового або екстрадиційного арешту;

2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.

2. Тимчасовий арешт - це взяття під варту затриманої особи до надходження запиту про її видачу із іноземної держави.

Строк арешту не може перевищувати 40 діб. У разі якщо цей строк закінчився, а запит про видачу особи не надійшов, вона підлягає негайному звільненню з-під арешту.

Порядок тимчасового арешту регламентований у ст. 583 КПК.

3. Екстрадиційний арешт застосовується слідчим суддею в порядку, визначеному ст.ст. 584-586 КПК, після надходження запиту про екстрадицію особи до вирішення питання про екстрадицію та її фактичної передачі, але не може тривати більше 12 місяців.

Застосування судом тимчасового чи екстрадиційного арешту є підставою для попереднього ув'язнення особи (ст. З Закону від 30 червня 1993 року "Про попереднє ув'язнення"; п. 1 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС, затв. наказом МЮ від 18 березня 2013 року № 460/5).

Перебування особи під екстрадиційним арештом підлягає і подальшому судовому контролю у вигляді періодичного перегляду підстав перебування під вартою: за клопотанням прокурора - не рідше одного разу на 2 місяці; за скаргою заарештованого або його захисника чи законного представника - не частіше одного разу на місяць.

4. Інші запобіжні заходи. До особи, щодо якої вирішується питання про екстрадицію, можуть бути обрані й інші запобіжні заходи. При вирішенні питання про можливість застосування таких заходів слідчий суддя враховує обставини, викладені у ч. 2 ст. 585 КПК (відомості про ухилення від правосуддя у запитуючої сторони, тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, тощо).