Змістовний модуль 2. Поняття і зміст теорії доказів у кримінальному процесі

ТЕМА № 4. Докази і доказування

Поняття і зміст теорії доказів у кримінальному процесі. Теорія пізнання - основа теорії доказів у кримінальному процесі. Поняття і зміст істини у кримінальному процесі. Встановлення об’єктивної істини - мета доказування.

Поняття предмету доказування та його структура. Предмет доказування і склад злочину. Межі доказування.

Суб’єкти і обов’язок доказування.

Поняття доказів. Належність, достовірність, допустимість і достатність доказів. Допустимість використання у доказуванні фактичних даних, здобутих під час оперативно-розшукової діяльності.

Види доказів: первинні та похідні, особисті та речові, прямі та непрямі, обвинувальні і виправдувальні.

Показання свідка. Предмет показань свідка. Особи, які не підлягають допиту як свідки. Перевірка і оцінка показань свідка.

Показання потерпілого. Предмет показань потерпілого. Перевірка і оцінка показань потерпілого.

Показання підозрюваного. Предмет показань підозрюваного. Перевірка і оцінка показань підозрюваного.

Показання обвинуваченого. Предмет показань обвинуваченого. Види показань обвинуваченого: визнання або заперечення ним своєї вини; обмова і самообмова, алібі. Доказове значення визнання обвинуваченим своєї вини. Перевірка і оцінка показань обвинуваченого.

Речові докази. Поняття і значення речових доказів. Види речових доказів. Процесуальне закріплення і зберігання речових доказів. Перевірка і оцінка речових доказів. Вирішення питання про речові докази.

Протоколи слідчих і судових дій. Поняття, процесуальна природа і значення протоколів слідчих і судових дій. Перевірка і оцінка протоколів слідчих і судових дій.

Інші документи. Поняття, значення і процесуальна природа документів як доказів. Відмінність документів від речових доказів. Документи як речові докази.

Юридична природа і умови використання у кримінальному процесі даних здобутих органами оперативно-розшукової і адміністративної юрисдикції.

Висновок експерта. Поняття, предмет, зміст і значення висновку експерта. Особливості перевірки і оцінки висновку експерта.

Поняття і зміст процесу доказування. Висунення версій. Збирання доказів. Процесуальні способи збирання і перевірки доказів. Застосування науково-технічних засобів для збирання доказів. Перевірка доказів. Оцінка доказів. Принцип вільної оцінки доказів. Відмінність вільної оцінки від формальної оцінки доказів. Використання доказів для обґрунтування висновків у кримінальній справі.

Роль і значення теми: вивчення даної теми дозволяє оволодіти знаннями про поняття, предмет, сутність і витоки кримінології, злочинність та показники злочинності, детермінацію злочинності.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: слухач має вільно володіти матеріалом теми, вміти реалізувати набуті теоретичні знання.

Перелік нормативно-правових актів до вивчення теми:

Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р.

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4.11.96 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №13

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р.

Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку від 17 грудня 1979 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 23 серп. 2012 р. / Верховна Рада України. –[Електронний ресурс] Режим доступу: www.rada.gov.ua

Кримінальний кодекс України.

Закон України № 5076- VI від 5 липня 2012 року “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Закон України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // Урядовий Кур'єр. – 2006. - №60. – С. 18.

Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Шабельник проти України»

Закон України від 25.02.1994 року "Про судову експертизу" //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №28. - Ст. 232.

ТЕМА № 5. Заходи забезпечення кримінального провадження.

Поняття та значення кримінально-процесуального примусу під час провадження у кримінальній справі. Види заходів примусу. Кримінально-процесуальний примус і кримінально-процесуальна відповідальність.

Поняття та значення запобіжних заходів. Відмінність запобіжних заходів від інших заходів процесуального примусу.

Види запобіжних заходів.

Затримання особи як тимчасовий запобіжний захід. Взяття під варту (арешт).

Домашній арешт. Застава. Особиста порука. Порука громадської організації або трудового колективу (громадська порука). Нагляд командування військової частини.

Кримінально-процесуальна характеристика запобіжних заходів: 1) визначення запобіжного заходу; 2) спосіб запобігання; 3) мета застосування; 4) підстави застосування; 5) умови застосування; 6) процесуальний порядок застосування; 7) строк дії; 8) юридична відповідальність за порушення.

Роль і значення теми: вивчення даної теми дозволяє оволодіти знаннями про поняття, предмет, сутність і витоки кримінології, злочинність та показники злочинності, детермінацію злочинності.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: слухач має вільно володіти матеріалом теми, вміти реалізувати набуті теоретичні знання.

Перелік нормативно-правових актів до вивчення теми:

Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р.

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4.11.96 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №13

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р.

Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку від 17 грудня 1979 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 23 серп. 2012 р. / Верховна Рада України. –[Електронний ресурс] Режим доступу: www.rada.gov.ua

Кримінальний кодекс України.

Закон України № 5076- VI від 5 липня 2012 року “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Закон України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // Урядовий Кур'єр. – 2006. - №60. – С. 18.

ТЕМА № 6. Досудове розслідування: загальні положення

Поняття, завдання і значення стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування: дізнання і досудове слідство, їх співвідношення.

Органи дізнання. Види дізнання. Поняття і значення дізнання. Діяльність органу дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими. Діяльність органу дізнання у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини.

Досудове слідство як основна форма досудового розслідування. Органи досудового слідства. Повноваження слідчих системи МВС України.

Основні положення стадії досудового розслідування. Поняття, значення і види підслідності. Підслідність кримінальних справ слідчим органів внутрішніх справ. Початок і місце досудового слідства. Розслідування кримінальних справ групою слідчих. Підстави і порядок об’єднання справ у одне провадження. Виділення справ у окреме провадження. Строк провадження слідства, підстави і порядок його продовження. Обчислення строку розслідування. Процесуальні форми взаємодії слідчого і органу дізнання. Використання даних оперативно-розшукових заходів під час провадження досудового слідства. Обов’язок встановлення під час розслідування причин і умов, які сприяли злочину; внесення подань щодо їх усунення. Доручення і окремі доручення слідчого. Розгляд клопотань слідчим. Роз’яснення і забезпечення прав осіб, які беруть участь у справі. Недопустимість розголошення даних досудового розслідування. Застосування органами досудового розслідування науково-технічних засобів. Форма і зміст процесуальних документів, що складаються під час провадження досудового розслідування.

Оскарження дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора. Строки і порядок розгляду скарг на дії органів розслідування.

Нагляд прокурора за дотриманням законів у стадії досудового розслідування.

Роль і значення теми: вивчення даної теми дозволяє оволодіти знаннями про поняття, предмет, сутність і витоки кримінології, злочинність та показники злочинності, детермінацію злочинності.

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми: слухач має вільно володіти матеріалом теми, вміти реалізувати набуті теоретичні знання.

Перелік нормативно-правових актів до вивчення теми:

Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р.

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4.11.96 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №13

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р.

Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку від 17 грудня 1979 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 23 серп. 2012 р. / Верховна Рада України. –[Електронний ресурс] Режим доступу: www.rada.gov.ua

Кримінальний кодекс України.

Закон України № 5076- VI від 5 липня 2012 року “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Закон України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // Урядовий Кур'єр. – 2006. - №60. – С. 18.

Закон України "Про службу безпеки України" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. - Ст. 382; 2000.- №10. Ст. 79; 2002. - №17. – Ст. 117; 2003. - №15. – Ст. 109;; Офіційний вісник України. – 2003. - №29. – Ст. 1434.

Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №11. - Ст. 50; 1999. - №4. – Ст. 35; 2002. - №33. – Ст. 236; 2003. - №29. – Ст. 233.

Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №11. - Ст. 51; Офіційний вісник України. – 2003. - №9. – Ст. 384.

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №20. - Ст. 99.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529. Із останніми змінами, внесеними згідно із Законом N 5041-VI (5041-17) від 04.07.2012.