Поняття та значення суду присяжних

ВСТУП

Актуальність теми полягає в наступному. На даному етапі розвитку нашої держави ми можемо спостерігати значні зміни в законодавстві такої галузі права як кримінальний процес. Всім відомо, що саме кримінальний процес є невід’ємною частиною національного права і кожна його норма повинна бути достатньо обґрунтованою і доцільною. В нашому випадку ми розглянемо обґрунтованість і доцільність такого питання як суд присяжних в Україні.

З цього приводу, починаючи зі студентів і закінчуючи кваліфікованими юристами ведуться бурхливі дискусії. І що не дивно, міркування дуже різні, а в деяких випадках доволі агресивні. Це зумовлено тим, що система правосуддя в нашій державі досить не досконала і іноді трапляються випадки, коли винну особу виправдовують без достатньо обґрунтованих підстав, і що дивує, це роблять висококваліфіковані судді, які мають бути неупереджені. Таким чином серед суспільства постає таке питання: «Чи можна довірити виносити рішення в справі звичайній людині, яка не має юридичної освіти і певного досвіду, коли навіть професійні судді цього зробити не можуть?».

Щоб хоч якось розібратись в даному питанні в курсовій роботі будуть висвітлені історичні передумови виникнення суду присяжних, його принципи та сьогодення.

Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі є питання про практичне існування суду присяжних в сучасному кримінальному процесі України.

Предмет дослідження: сучасне законодавство, що безпосередньо стосується питання реалізації суду присяжних в Україні. Саме на це треба звернути велику увагу, тому, що в державному законодавстві маються деякі прогалини, які не дають змогу в повному обсязі зрозуміти і виявити суть і значення суду присяжних саме в українському суспільстві.

Метою курсовою роботи є дослідження джерел, за допомогою яких можливо визначити стан сучасного суду присяжних як у всьому світі, так і в окремій державі – Україні.

Завдання:

1. Розкрити зміст поняття суду присяжних та його значення;

2. Визначити історичні передумови створення суду присяжних як в світі в цілому, так і на землях України;

3. Виокремити та розглянути питання про діяльність суду присяжних в сучасній Україні.

Методи дослідження: в ході написання даної курсової роботи застосовувались такі методи, якісторичний, що дав змогу визначити порядок та умови утворення суду присяжних в різні часи. Порівняльний метод застосовувався для визначення ступені розвитку такого інституту порівняно з іншими державами. А також метод аналізу та синтезу дозволив зробити роботу вичерпно обґрунтованою поряд з тими джерелами, що зараз існують. Таким чином, застосування методів різного характеру допомогло визначити основні напрямки існування та розвитку сучасного суду присяжних і законодавства, що безпосередньо регулює його діяльність.

Структура роботи: вступ, чотири розділи, дев’ять підрозділів та 20 джерел використаної літератури.

Розділ 1

ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДУ ПРИСЯЖНИХ

Суд присяжних – форма здійснення державної влади, зокрема судової, безпосередньо громадянами шляхом їх участі в відправленні правосуддя. Як самостійний соціально-політичній інститут складається з окремої колегії присяжних засідателів та професійного судді чи суддів. Колегія присяжних засідателів виокремлена та наділена повноваженнями приймати власні рішення без участі професійного судді (суддів), що убезпечує народ від свавілля держави. Суд присяжних, як соціально — політичний інститут існує в Англії, США, Канаді, Швеції, Бельгії, Данії, Норвегії, Австрії. Як інститут судової системи термін «Суд присяжних» із об'єднанням у 1924 у Німеччині присяжних засідателів з професійними суддями в єдину колегію внаслідок реформи Эммінгера почав застосовуватися також до судів за участю засідателів, які не наділені правами судді[5,152].

Що ж стосується саме нашої держави, то тут присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

1.1 Етимологія

Сучасне значення слова «жюрі» («суд присяжних») утворилось в англійській мові як лексико-семантичний варіант запозиченого старо-французького слова «фр. jurée» (перекл. «присяга»). Власне, під поняттям «журі» слід розуміти групу людей, пов'язаних клятвою, яким доручено виконувати певні завдання. У найбільш загальновживаному значенні «журі» означає колегіальний орган, що використовується в якості судді, члени якої не є професійними суддями. Також термін «журі» використовується при визначенні групи людей, що визначає переможця. Використання цього терміну дало поштовх класифікації сучасних, існуючих в різних країнах судів, які національним законодавством визначаються як суди присяжних[15,44]. Так, суди присяжних пропонується кваліфікувати: із роздільними колегіями — Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Швеція, Іспанія, Росія; із змішаною колегією, коли після винесення присяжними вердикту остаточне рішення приймається спільно з професійними суддями — Бельгія, Данія, Австрія, Норвегія. Із спільною із професійними суддями колегією — Німеччина (з 1924 р.), Італія (з 1941 р.), Франція (з 1941 р.), Греція (з 1968 р.), Україна. Останні, власне, судами присяжних можна вважати лише умовно.

1.2 Історія виникнення

Передумовами виникнення Суду присяжних можна вважати історичну тенденцію обмеження абсолютної влади шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а також використання членів громади для участі у здійсненні правосуддя в деяких стародавніх культурах. Зокрема, у германських племен існував стародавній звичай використання поважних людей для розслідування правопорушення та суду над обвинуваченими.

Судовий контроль вперше було започатковано у Древній Греції, зокрема, у місті-державі Афіни, де рішення спеціальних судових колегіальних органів сходять до 500 року до н. е. Вони внаслідок таємного голосування, врешті решт, мали право скасовувати навіть закони[16,201]. У 4 столітті до н. е. ідеї, які були покладені в основу сучасного принципу поділу влади, були висунуті Аристотелем. Пізніше обмеження свавілля влади забезпечувалося судом рівних. Так у 683 році XIII Толедським собором було прийнято рішення про недопущення у майбутньому будь-якого королівського свавілля та можливості позбавлення вищих посадовців двору та церкви їх гідності, життя, здоров'я та майна не інакше як за вироком суду, що складався з рівних йому людей.

Існують відомості про використанні терміну «жюрі» у діяльності утвореного при королі Етельред (бл. 968, † 23 квітня 1016) англо-саксонського королівства Ексекс в Англії колегіального судового органу, яке приймало рішення з цивільних справ на прохання сторін. Відомості про створення журі дворян з метою вирішення земельних спорів, де, зокрема, стороною міг бути найбільший землевласник — герцог, відслідковуються з рішень герцога нормандського Вільгельма ІІ ще до завоювання ним Англії та отримання у 1066 році титулу її короля. Після завоювання суд присяжних формувався в Англії протягом двох століть. Спочатку він розглядав виключно земельні та інші майнові суперечки, а потім його компетенція, внаслідок поразки короля у боротьбі з повстанням баронів була поширена на політичні справи. За статтею 39 Великої Хартії Вольностей 1225 року король був обмежений у праві піддавати вільну людину репресії, яка могла бути засуджена «не інакше як за законним вироком рівних йому осіб».

В сучасному розумінні він був остаточно сформований у XIII сторіччі, але як будь-який соціальний інститут продовжує удосконалюватися і сьогодні.

Розділ 2