Спрощення

Задля успішного рішення задач та досягнення цілей маніпулятивного впливу існують комунікативні засоби, які називають технологіями, методами, прийомами. Усі ці засоби можна класифікувати за різними критеріями. Загальноприйнятих змістовних класифікацій поки що не існує. Зазвичай дослідники обмежуються простим перерахуванням відомих їм прийомів. Е. Доценко досліджує такі конкретні прийоми як підтасовування фактів або зсув по семантичному полю поняття, а С. Кара-Мурза виділяє фабрикацію фактів, маніпулятивну семантику, спрощення, стереотипізацію. Тут я перелічу основні прийоми маніпуляції, які, намою думку, слід відзначити.

1.Дезінформація
Доволі грубий, але діючий прийом маніпуляції. Сила в тому, що дезінформація використовується в момент прийняття важливого рішення, і ціль дезінформації буде досягнута до викриття правди. Іноді використовується такий варіант дезінформації, коли імітуються джерела інформації опонента чи конкурента, які ніби повідомлять інформацію, вигідну ініціатору дезінформації.

Дезінформація може мати такі форми:

· приписування комусь чи чомусь різних якостей;

· спотворення образів дійсних подій;

· перебільшення;

· перетасовка фактів;

· брехня.

2.Фільтрація інформаційного потоку

Сутність метода у обмеженості доступу аудиторії к інформації, порушенні роботи інформаційного апарату конкурента. Методи фільтрації у суспільстві можуть бути найрізноматнішими. Виділяють методи «заслінки», «одностороннього негативного вентилю», «відкритого вентилю», «двухстороннього відкритого вентилю», «тимчасового селектору», «багатоланкового селективного вентиля» і вплив на емоційний та підсвідомий рівень суб’єкта.

Часто створюється перепона появі інформації о певних темах чи подіях. Цей метод отримав назву «інформаційної заслінки»: реалізація можлива лише при повному контролі над джерелами інформації. При його використанні завжди задіюються усі можливі механізми контролю за доступом до інформації, навіть якщо інформація формально не попадає ні під одну з видів тайн.

Приводиться в дію механізм прихованого блокування. Зі сторони аудиторії метод проявляється у повному зникненні тієї чи іншої теми з інформаційного поля.

Під одностороннім негативним вентилем розуміється випуск у інформаційне поле тільки інформації з негативною інтерпретацією о події чи явищі. При його втіленні в життя найважливіше – не допустити просочування у інформаційне поле іншої точки зору, що може буду досягнуто за допомогою тієї ж системи силового контролю, чи з використанням негласних домовленостей з головними редакторами ЗМІ.Поширення інформації з позитивною інтерпретацією створило метод, який дістал назву, як односторонній позитивний вентиль.Створення надлишкової інформації – «відкритий вентиль», викидання у суспільство інформації в об’ємі, який перевищує середній рівень, при чому цей об’єм повинен перевищувати можливості переробки і засвоєння інформації адресним суб'єктом. В результаті відбувається «зрив раціональної діяльності» його свідомості (фрустрація на рівні суспільної свідомості), наслідком розвутку якого є «синдром натовпу». Це основополягаючий метод для розвитку «сніжного кому» у інформаційному полі.

Метод «двухстороннього відкритого вентиля» представляє собою створення декількох надлишкових інформаційних потоків з протилежними оціночними судженнями. Безконтрольне застосування цього метода може привести до глибокої внутрішньополітичної кризи та розколу суспільства.
Особливий часовий режим каналів інформування – «часовий селектор». В залежності від поставленої мети він може використовувати:

1)«шокову подачу інформації»;

2)епизодічний режим («випадковий витік інформації», використовується для дезінформації);

3)періодичний режим – зазвичай для створення стійкого звикання.

«Багатоланковий селективний вентель» - це комбінована подача інформації. Він об’єднує усі вище перелічені методи. Найчастіше використовується багатослойна інформація, яка включає в себе блок позитивної інформації, блок «об’єктивістської інформації, в яку епізодичним фрагментом входить задана тендециозна інформація.

3.Принцип демократії шуму

Крім замовчання "непотрібної" інформації і створення таким чином "віртуальної" реальності замість віддзеркалення дійсності, ЗМІ широко використовують принцип демократії шуму - потоплення повідомлення, якого неможливо уникнути, в хаотичному потоці безглуздої, порожньої інформації.

4.Мова як засіб вербальної комунікації

"Мова, як засіб вербальної комунікації, чітко нормована, як в міжособовому, так і в інституційному спілкуванні. Сучасні мас-медіа, з розмахом скориставшись свободою слова і її інтерпретаціями, корінним чином змінили суспільну культуру мови. Мовна культура збагатилася, в основному, завдяки використанню ЗМІ офіційної мови повідомлення, що складається з професійної лексики політики і світових стандартів, узятою на озброєння при освітленні актуальних проблем повсякденності. Ця стандартизація мови проводиться за єдиним шаблоном, який повинен відображати компетентність ЗМІ, як офіційного джерела отримання інформації". Таким чином, мова мас-медіа перетворюється на віщання оракула, мова вибраних протиставляється мові натовпу.
Правильна мова - це мова диктора, що зачитує текст, даний йому редактором, який допрацював матеріал публіциста відповідно до зауважень ради директорів. Це безособова риторика, створена цілим конвеєром платних працівників. Мова диктора в сучасному суспільстві зв'язку із здоровим глуздом не має, він несе сенси, які закладають в нього ті, хто контролює засоби масової інформації. Люди, які, самі того не помічаючи, починають самі говорити на такій мові, відриваються від здорового глузду і стають легкими об'єктами маніпуляції.

5.Маніпулятивна семантика

Маніпулятивна семантика це — зміна сенсу слів і понять. Різновидом брехні в пресі є "конструювання" повідомлення з обривків вислову або відеоряду. При цьому змінюється контекст, і з тих же слів створюється абсолютно інший сенс. Окремі "крупиці" повідомлення начебто брехнею не є, але те ціле, що сліпив з них репортер або редактор, може не мати з дійсністю нічого спільного.

Сьогодні політики і преса постійно міняють сенс слів і правила гри залежно від кон'юнктури. Політичні евфемізми, що маскують дійсний сенс явищ, створюються і за допомогою термінів. Це спеціальні слова, що мають точний сенс, причому аудиторія різко розділяється на тих, хто знає точне значення терміну, і на тих, хто не знає. Але головне, що терміни володіють магічною дією на свідомість, маючи на собі відбиток авторитету науки.
Часто евфемізми використовуютьсядля означення збройних конфліктів: наприклад, антитерористична операція замість війна в Чечні; конфлікт замість війна. Але подібна лексика має місце і в мирний час: зниження темпів розвитку замість падіння життєвого рівня в країні.

Розділення цілісної проблеми на окремі фрагменти так, щоб читач або глядач не зміг зв'язати їх воєдино і осмислити проблему - одна з особливих і важливих сторін спрощення. Це - фундаментальний принцип мозаїчної культури. Дробленню служить безліч технічних прийомів: статті в газеті розбиваються на частини і поміщаються на різних сторінках, текст або телепередача розбиваються рекламою.Г. Шиллер дає опис цієї технології: "Візьмемо, наприклад, принцип складання звичайної телевізійної або радіопрограми або компоновки першої сторінки крупної щоденної газети. Загальною для всіх є повна різнорідність матеріалу, що подається, і абсолютне заперечення взаємозв'язку освітлюваних соціальних явищ. Дискусійні програми, переважаючі на радіо і телебаченні, є переконливими зразками фрагментації як формами подачі матеріалу. Що б не було сказано, все повністю розчиняється в подальших рекламних оголошеннях, комічних трюках, інтимних сценах і плітках".

9.Терміновість

Однією з умов успішної і як би виправданої фрагментації проблем є терміновість, негайність інформації, додання їй характеру негайності і невідкладності повідомлення. Це - один з найголовніших принципів американських ЗМІ. Вважається, що відчуття терміновості, що нагнітається, різко підсилює їх маніпулятивні можливості. Щоденне, а то і щогодинне оновлення інформації позбавляє її якої-небудь постійної структури. Людина просто не має часу, щоб осмислити і зрозуміти повідомлення - вони витісняються іншими, ще новішими.Г. Шиллер пише: "Помилкове відчуття терміновості, що виникає через упор на негайність, створює відчуття надзвичайної важливості предмету інформації, яке також швидко розсівається. Відповідно слабшає здатність розмежовувати інформацію по ступеню важливості. Повідомлення, що швидко чергуються, про авіаційні катастрофи і настання національно-визвольних сил у В'єтнамі, розтраті і страйках, сильній жарі і т. п. заважають складанню оцінок і думок. При такому стані речей розумовий процес сортування, який в звичайних умовах сприяє осмисленню інформації, не в змозі виконувати цю функцію. Мозок перетворюється на решето, в яке щогодини вивалюється оберемок іноді важливих, але в основному порожніх інформаційних повідомлень".

10.Сенсаційність

Забезпечувати фрагментацію проблем і дробити інформацію так, щоб людина ніколи не отримувала повного, такого, що завершує знання, дозволяє використання сенсацій. Це - повідомлення про події, яким додається така висока важливість і унікальність, що на них концентрується і потрібний час утримується майже вся увага публіки. Під прикриттям сенсації можна або умовчати про важливі події, яких публіка не повинна відмітити, або припинити скандал або психоз, який вже пора припинити, але так, щоб про нього не пригадали.Підготовка сенсації - копітка і дорога робота, яку виконують професійні фахівці. Чудове те, що подана у вигляді сенсації на телебаченні інформація, зі всіма репортажами з місця події, інтерв'ю в прямому ефірі і т. д., як правило, принципово спотворює подію, що відбулася.Але це і не важливо, важливий ефект, ради якого запускається сенсація. При цьому глядач зачарований саме тим, що він спостерігає "несподіване", невідібраний життєвий матеріал, так що між ним і реальністю немає ніякого посередника.

11.Посилання на анонімний авторитет

Цей прийом введення в оману відноситься до так званої "сірої пропаганди». Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійною чи вагомою політичною фігурою, діячем науки тощо. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому для більшої переконливості можуть цитуватися документи, оцінки експертів, звіти свідків та інші матеріали. Приклади: "Вчені встановили...", "Доктори рекомендують...", "Джерело з президентського оточення повідомляє..." тощо. Посилання на неіснуючий авторитет надають інформації солідності й ваги в очах пересічних громадян. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

12.Представлення позиції однієї сторони.

Коли в матеріалі, в якому є конфлікт інтересів, останнє слово надається лише одній із сторін, а інша ігнорується. Вихваляння одного політика чи політичної сили.

13. Надмірна увага до псевдоподій.

Такі події спеціально сплановані для того, щоб їх показали по телебаченню чи написали про них у друкованих медіа.