Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи в Україні. З моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено встала на шлях розбудови власної туристичної галузіЗ моменту проголошення незалежності молода українська держава впевнено встала на шлях розбудови власної туристичної галузі. За час, що минув, завершується процес переорієнтації вітчизняного туризму з частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР у високорозвинену галузь, що відповідає сучасному стану ринкового середовища, вимогам ефективного використання наявних туристських ресурсів. Нині в Україні під охороною держави перебувають понад 140 тис. нерухомих пам'яток історії та культури, а саме: · Понад 64 тис. пам'яток археології; · Понад 54 тис. пам'яток історії; · Близько 7 тисяч пам'яток монументального мистецтва; · Близько 15 тисяч пам'яток містобудування і архітектури. Сьогодні одна за одною зникають «білі плями» багатовікової історії українського народу. В поверненні народу його історичної національної пам'яті важливе місце належить екскурсійним маршрутам[13]. Екскурсія є важливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення, насамперед, учнів, молоді до пізнання історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління. Об'єктивне і всебічне вивчення історії, історико-культурної спадщини мають стати основою організації екскурсійної справи в Україні на сучасному етапі. Інтерес населення до вітчизняної історії, історико-культурної спадщини все більше зростає. Великою популярності, насамперед серед молоді, користуються туристсько-екскурсійні маршрути «Козацькі Січі», «Фортеці і замки України», «Монастирі України», «Гетьманські столиці», «Коліївщина» та інші. Великою популярністю користуються поїздки до давніх міст Білгорода-Дністровського, Києва та Чернігова, овіяних легендами Чигирина та Батурина. Значний інтерес у туристів викликають тури по шляхах становлення та розвитку - Київської Русі, екскурсії за численними туристсько-екскурсійними маршрутами мережі «Намисто Славутича» [11,14]. Як свідчить статистика, число екскурсантів зростає з року в рік: 1995 – 10 млн. чоловік, 1998 – вже 13 млн. чол.. У 2001 році кількість екскурсантів сягнула 19 млн. осіб. Але це складає лише 30% від екскурсійної аудиторії 80-тих років. Мало ще залучаються до екскурсій учні, студенти, сільські мешканці та інші категорія населення. Сьогодні, коли нема обмежень у тематиці екскурсій, ідеологічного тиску, перед екскурсійною справою відкриваються нові горизонти. Із року в рік розширюється тематичний спектр екскурсій, оновлюється їхній зміст, що сприяє правдивому висвітленню вітчизняної історії. Ця робота неможлива без серйозної методичної основи. Тому сьогодні вкрай необхідно при підтримці держави відтворити в туристичній галузі структуру методичних служб, що стали б центрами цієї роботи в регіонах, а також методичних секцій екскурсоводів як осередків підвищення фахової майстерності. У цьому плані заслуговує на увагу ініціатива полтавчан, які вже створили обласну Спілку екскурсоводів. Особливо слід наголосити, що від знань, уміння екскурсовода донести матеріал до аудиторії, показати, а інколи й відтворити історичні події, зробити екскурсантів їх співучасниками, значною мірою залежатиме сприйняття ними історії України, їх свідомість і моральні засади, а в підсумку – громадська позиція[15]. На туристській карті України виділяють сім регіонів, сприятливих для розвитку туризму: 1. Карпатський (західний): Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області; 2. Волинсько-Тернопільський (північно-західний або поліський район): Волинська, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська області; 3. Житомирсько-Вінницький (буферний): Житомирська, Вінницька області; 4. Київський (центральний): Чернігівська, Київська, Черкаська, Кіровоградська області; 5. Харківський (північно-східний): Сумська, Полтавська, Харківська, Луганська області; 6. Дністровсько-Донецький (південно-східний): Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області; 7. Причорноморський (південний): Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим [12,14]. Розвиток туристської діяльності в цих регіонах зумовлюється наявністю багатих туристських ресурсів: природно-рекреаційних та історико-культурних у поєднанні з відповідними соціально-економічними умовами. У зазначених туристських регіонах України найцінніші пам'ятки історії та культури знаходяться поряд із різноманітними природними рекреаційними та лікувальними ресурсами. Високий рівень розвитку матеріальної бази та інфраструктури туризму мають області, що знаходяться у Середньому Подніпров'ї: Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська і Чернігівська. Це дало поштовх до розробки у 1980-1984 рр. системи туристсько-екскурсійних маршрутів під назвою «Намисто Славутича», яка обхоплювала ці п'ять областей. Вона стала базовою у створенні туристських маршрутів в цілому. Подальша практика виявила, що для кращого висвітлення історичного минулого України, культурних та духовних надбань українського народу доцільно розширити туристські маршрути регіону «Намисто Карпат» з метою створення суцільної загальнодержавної мережі маршрутів і турів різного спрямування та тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних та іноземних туристів. Новий варіант Національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича» охоплює всі області України та Автономну Республіку Крим. Представлений інформаційний матеріал переконливо доводить доцільність активізації туристської діяльності у регіоні «Намисто Славутича» на базі значних природно-рекреаційних ресурсів, цінного історико-культурного потенціалу, розвинутої туристської інфраструктури за умови їх збереження та ефективного використання [11]. Запропоновано основні напрями створення системи туристсько-екскурсійних маршрутів, що має сприяти розвитку туризму в регіонах. У межах цієї системи передбачено поновлення традиційних і розробка нових маршрутів по Україні з урахуванням її багаторічної історії, великих культурних і духовних надбань. Такий підхід має за мету визначення перспективних напрямів роботи працівників туристичної галузі, надання їм практичної допомоги при створенні нових маршрутів і турів для різних категорій туристів та екскурсантів. Значна матеріальна база туризму (готелі, мотелі, туристські комплекси та бази, кемпінги), підприємства харчування, численні туристичні організації, створюють сприятливі умови для впровадження цієї системи в життя. Багатий історико-культурний потенціал регіону «Намисто Славутича» покликаний відіграти велику роль у відновленні духовності та історичної пам'яті українського народу, відродження його культури та вікових традицій, патріотичному вихованню громадян, утвердженні незалежності та державності України. Важливими туристсько-екскурсійними об'єктами у регіоні є численні та різноманітні історико-культурні пам'ятки: археології, історії, архітектури, мистецтва та меморіальні, а також палацово-паркові ансамблі, музеї та картинні галереї[13,16].
|