Суспільні форми організації виробництва, їх характеристика: концентрація, деконцентрація, кооперування, спеціалізація, конверсія, комбінування, диверсифікація, конверсія

На різногалузевих підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси дальшого усуспільнення й суспільного поділу праці. Ці процеси виявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва.

Серед них провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації — деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об'єктні види та показники рівня розвитку.

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах.

Основні види концентрації виробництва:

- агрегатна - збільшення одиничної потужності чи продуктивності технологічних агрегатів (устаткування);

- технологічна - укрупнення виробничих одиниць (цехів) підприємства;

- заводська (технологічна) - процес збільшення розмірів самостійних підприємств (заводів фабрик, комбінатів) та їх об'єднань; здійснюється на основі агрегатної і технологічної концентрації виробництва.

Рівні концентрації виробництва:

- абсолютний (середній розмір підприємств);

- відносний (кількість персоналу, вартість основних фондів, обсяг випуску продукції).

Спеціалізація виробництва - відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

Види спеціалізації підприємств:

1) предметно спеціалізовані - підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (кондитерська чи взуттєва фабрика);

2) технологічно (стадійно) спеціалізовані - автономні виробництва, що виконують окремі стадії технологічного процесу (прядильні та ткацькі фабрики у легкій промисловості);

3) функціонально спеціалізовані – ремонтні заводи, підприємства з виготовлення стандартної тари, лізінгові компанії.

Спеціалізація — це поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці всередині галузі.

Найголовнішою ознакою спеціалізації є виробництво певного продукту або частини його.

Спеціалізація веде до того, що виробник, як правило, виробляє продукцію не для себе, а для інших членів суспільства, часто його продукція не є предметом особистого чи виробничого споживання.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно зв'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю і стійкістю зв'язків між продуцентами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання виробів.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції.

Види кооперування:

- предметне (технологічне);

- галузеве (міжгалузеве);

- регіональне;

- міждержавне.

Відповідно до форм спеціалізації в промисловості існують три форми кооперування:

Конверсія виробництва характеризує істотне (інколи повне) перепрофілювання частини (усього) виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чинників розвитку економіки.

Комбінування виробництва - процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які належать до різних галузей промисловості або народного господарства в цілому.

Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва — це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох

виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного

господарства в цілому.

Розрізняють три основні форми комбінування:

- на основі поєднання послідовних стадій переробки вихідної сировини (поєднуються різні, але споріднені стадії переробки сировини) — характерне для хімічної і текстильної промисловості, а також чорної металургії;

- на основі використання відходів виробництва – поширене у деревообробній, харчовій та хімічній галузях промисловості;

- на основі комплексної переробки сировини (наявність кількох напрямів переробки вихідної сировини) — поширене в галузях переробки органічної сировини: нафти, газу, торфу, вугілля.

Диверсифікація виробництва як форма його організації та пріоритетний зворотний процес здійснюється за допомогою створення широкої мережі малих і середніх підприємств, розукрупнення існуючих великих підприємств.

Диверсифікація може бути визначена як урізноманітнення видів діяльності підприємства у виробничій, фінансовій та маркетингових сферах.

Напрями диверсифікації:

- концентрична — створення нових видів продукції за існуючої технології і на основі тих же матеріалів, сировини, що раніше використовувалися на підприємстві;

- вертикальна — організація виробництва продукції, яку раніше підприємство отримувало від партнерів-постачальників;

- горизонтальна — випуск продукції, для виробництва якої потрібні зміни існуючої технології або розробка нової;

- корпоративна — створення і виробництво принципово нової продукції.

Виробнича диверсифікація — це урізноманітнення на підприємстві видів виробництв, що забезпечують одержання різної продукції або розширення її асортименту.

Фінансова диверсифікація — це урізноманітнення фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко і довгострокових фінансових вкладень. Маркетингова диверсифікація пов'язана із створенням підприємством власної торговельної мережі, розширенням каналів збуту продукції, за діянням більшої кількості маркетингових важелів просування товару на ринок, організацією (за необхідності) після продажного обслуговування проданих товарів.

Можна виокремити два види виробничої диверсифікації:

1) галузева;

2) продуктово-асортиментна.

Галузева диверсифікація — це збільшення сукупності функціонуючих на підприємстві галузей, які на стадії виробництва всіх видів продукції — кінцевого споживання, проміжної (насіння, корми) і сировини для промислової переробки — технологічно не пов'язані між собою. Галузева диверсифікація тоді має місце, коли підприємство починає розвивати нові для себе виробництва, які відрізняються від виробництв інших галузей кінцевим продуктом, застосовуваними засобами виробництва, його технологією та організацією.

Можна виділити горизонтально інтегровану і горизонтально не інтегровану диверсифікацію.

Горизонтально інтегрована — це така диверсифікація, за якої продукція однієї галузі може бути використана на виробниче споживання в інших сільськогосподарських галузях.

Горизонтально не інтегрована диверсифікація має місце тоді, коли галузі по відношенню одна до одної діють автономно.

Продуктово-асортиментна диверсифікація може мати два різновиди: класична і специфічна.