Методичні вказівки до вивчення питань теми. В процесі юридичної практики нерідко виникають питання, що пов'язані з встановленням психічних порушень у окремих підозрюваних

В процесі юридичної практики нерідко виникають питання, що пов'язані з встановленням психічних порушень у окремих підозрюваних, обвинувачених, свідків, цивільних позивачів і відповідачів судова психіатрія, як окрема наука, розглядає психічні захворювання в їх специфічному відношенні до питань кримінального і цивільного права, дає юристам необхідні знання про різні види психічних захворювань, способи їх виявлення і діагностики, симуляцію подібних розладів це дає можливість використовувати отримані знання в слідчій, прокурорській, судовій, адвокатській діяльності, при призначенні судово-психіатричних експертиз і оцінці їх висновків. Знання основ судової психіатрії дозволить юристам не лише давати вірну фактичну і правову оцінку психічних розладів у діях і поведінці окремих осіб, але й професійно грамотно будувати свої відносини з спеціалістами-психіатрами, які залучаються до розгляду окремих питань в порядку кримінального чи цивільного судочинства.

Види судово-психіатричної експертизи:

експертиза в кабінеті слідчого;

експертиза в судовому засіданні;

амбулаторна судово-психіатрична експертиза;

стаціонарна судово-психіатрична експертиза;

заочна (після смерті) судово-психіатрична експертиза.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України та ст. 75 КПК України висновок експерта є доказом у цивільній та кримінальній справі.

Документ, який є висновком судово-психіатричної експертизи, на практиці має назву «акт судово-психіатричної експертизи», а її результати сформульовані у заключній частині, яка має назву «висновки».

Викладення матеріалів експертизи повинно мати відповідні посилання на матеріали справи, дані спостережень, лабораторні дані. Зміст має бути зрозумілим учасникам процесу, а не лише спеціалістам в галузі психіатрії.

Осудність відображає ту міру вимог до психіки людини, яка дозволяє притягти її до кримінальної відповідальності у випадку порушення кримінально-правової заборони.

Медичний критерій осудності складають чотири узагальнених групи психічних розладів: хронічна душевна хвороба; тимчасовий розлад душевної діяльності; слабоумство; інший хворобливий стан (мається на увазі – стан психіки). Медичний критерій передбачає, що неосудність повинна бути обумовлена виключно психічним розладом.

Юридичний критерій сформульовано в законі як «неможливість усвідомлювати свої лії або керувати ними». Юридичний критерій являє собою узагальнену характеристику клінічних даних про розлади психіки з точки зору їх тяжкості й вміщує дві ознаки: інтелектуальну і вольову.

Джерела, рекомендовані до заняття: