У внутрішньому сполученні методом Кларка – Райта

Задача визначення раціонального маршруту завезення вантажів ґрунтується на класичній математичній задачі визначення кільцевого маршруту, що проходить через кілька пунктів, за умови, що кожний пункт відвідується лише раз і кінцевий пункт співпадає з початковим.

Навести 5-6 марок автомобілів, що можуть використовуватися при перевезенні заданого виду вантажу, обґрунтувати вибір 3 марок автомобілів різної вантажопідйомності та навести їх коротку технічну характеристику (автомобілі вибираються за допомогою довідника).

Після вибору спеціалізації, вантажопідйомності та марки автомобілів, слід скласти початковий план використання рухомого складу у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.
Початковий план використання рухомого складу

Кількість автомобілів мінімальної вантажопідйомності дорівнює кількості вантажоодержувачів, кількість автомобілів середньої вантажопідйомності дорівнює 5-6 одиниць, кількість автомобілів максимальної вантажопідйомності дорівнює 4-5 одиниць.

Навести характеристику обраного автомобіля та його технічні параметри подати у вигляді таблиці.

Алгоритм Кларка – Райта передбачає комплексне вирішення задачі маршрутизації перевезень, що виконуються парком автомобілів різної вантажопідйомності. Використання цього методу для маршрутизації партіонних перевезень дозволяє одночасно визначати раціональні маршрути перевезення вантажів, ефективний рухомий склад для їх виконання та його кількість.

Основними етапами при використанні цього метода є:

- побудова початкового плану використання автомобілів різної вантажопідйомності;

- побудова плану, що складається із маятникових маршрутів, на кожному із яких передбачається обслуговування одного споживача;

- побудова початкового плану проїзду автомобілів між пунктами завозу вантажу та виграшів від об'єднання маятникових маршрутів у розвізні маршрути. Час проїзду визначається за умови, що відома технічна швидкість автомобілів та відстані між усіма пунктами завозу вантажу. Виграші від об'єднання двох маятникових маршрутів в один розвізний маршрут проставляються у лівій колонці кожного рядка, що відповідає певному пункту завозу вантажу. Вони визначаються як різниця між сумою часу завозу в кожний пункт двох маятникових маршрутів, які об'єднуються в один розвізний маршрут, та часом завозу, на який скоротиться очікуваний розвізний маршрут

Після виконаних розрахунків та побудови початкового плану часу проїзду та виграшів, цей план переписується з внесенням тільки величин виграшів. Окрім цього в плані визначається індекс маршруту, який може приймати одне із можливих значень: індекс = 2 - відповідність маятниковому маршрутові; індекс = 1 - відповідність наявності першого або останнього пункту на розвізному маршруті; індекс = 0 - відповідність наявності пункту всередині розвізного маршруту.

- для кожного маятникового маршруту призначається автомобіль можливої мінімальної вантажопідйомності (передбачається, що існуючий парк рухомого складу надає таку можливість).

- два маятникових маршрути за найбільшим виграшем об'єднуються в один розвізний маршрут. Об'єднання таких двох маршрутів в один можливе, якщо загальний обсяг вантажу, що буде перевозитися на такому маршруті, не перевищує існуючої вантажопідйомності автомобіля. При цьому змінюється індекс маршрутів. Рядок, для якого індекс визначений як 0, більше не розглядається.

Вирішення задачі маршрутизації партіонних перевезень за допомогою методу Кларка - Райта та побудова початкового плану проїзду та виграшів починається з припущення, що перевезення вантажу кожному вантажоодержувачу здійснюються на маятникових маршрутах. Згідно цього припущення слід розрахувати сумарну довжину всіх маятникових маршрутів.

Передбачається, що на кожному з цих маршрутів використовується автомобіль мінімальної вантажопідйомності.

Вид початкового плану проїзду та виграшів наведено в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Початковий план проїзду та виграшів

У стовпчику Р₀ слід проставити відстані від вантажовідправника до відповідних вантажоодержувачів. Відстані між вантажоодержувачами слід занести у праву колонку стовпчика, що відповідає певному вантажоодержувачу. У лівій колонці цього ж стовпчика проставляється величина виграшу від об'єднання двох маятникових маршрутів у один розвізний. Величина виграшу від об'єднання двох маятникових маршрутів в один розвізний визначається як різниця між сумою відстаней від вантажовідправника до кожного з пунктів завозу на цих маршрутах та відстанню між цими пунктами завозу. Наприклад, величина виграшу від об'єднання, наприклад, маятникових маршрутів Р₀ – Р₁ – Р₀ та Р₀ – Р₂ – Р₀ в один розвізний маршрут Р₀ – Р₁ – Р₂ – Р₀ визначається як різниця між сумою відстаней від вантажовідправника до кожного з пунктів завозу (Р₁ та Р₁) та відстанню між цими пунктами (Р₁ та Р2) а саме:

Таким чином, величина виграшу характеризує відстані, на яку скоротиться новий розвізний маршрут порівняно з двома маятниковими.

Побудова плану виграшів

Для побудови плану виграшів початковий план проїзду та виграшів переписується без внесення в таблицю стовпчиків з величиною відстаней. Окрім цього, замість стовпчика Р₀ слід внести новий стовпчик, в якому наводять індикатор кожного пункту завозу. Якщо пункт включається у маятниковий маршрут, то його індикатор дорівнює 2, якщо пункт включається в розвізний маршрут та є першим або останнім на цьому маршруті, то його індикатор дорівнює 1, а якщо пункт включається в розвізний маршрут та знаходиться всередині маршруту, то його індикатор дорівнює 0. Вид плану виграшів наведено в таблиці 2.4

Таблиця 2.4

План виграшів