Який вид оцінки використовується для оцінки нематеріальні активів?

а) за фактичною собівартістю;

б) за залишковою вартістю;

в) за прогнозованою вартістю.

114. Оцінка нематеріальних активів за поточною відновною вартістю означає:

а) визначення вартості об'єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

б) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об'єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

в) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримання при його продажу чи ліквідації на ринку;

г) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об'єкта такої ж корисності.

115. Оцінка нематеріальних активів за чистою вартістю реалізації означає:

а) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об'єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

б) визначення вартості нематеріального активу, яка може бути отримання при його продажу чи ліквідації на ринку;

в) визначення вартості об'єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

г) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об'єкта такої ж ко­рисності.

116. Оцінка нематеріальних активів за поточною ринковою вартіс­тю означає:

а) визначення вартості об`єкта інтелектуальної власності на основі первіс­ної вартості при їх придбанні;

б) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

в) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об'єкта такої ж корисності;

г) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в націо­нальну (чи іноземну) валюту об'єкта інтелектуальної власності в ході госпо­дарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

117. Метод переваг у доходах базується на:

а) залежності вартості від часу;

б) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіта­лу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, форму­ється за рахунок нематеріальних активів;

в) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

г) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від вико­ристання нематеріального активу, та грошовими потоками без його викори­стання

118. Метод надлишкових прибутків базується на:

а) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

б) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіта­лу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, форму­ється за рахунок нематеріальних активів;

в) залежності вартості від часу;

г) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від вико­ристання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

119. Метод виграшу в собівартості базується на:

а) урахуванні економії витрат, що може бути асоційована з застосуванням нематеріальних активів; передбачає обчислення розміру виграшу в собівартості за термін, коли інтелектуальна власність ще приносить корисний ефект (зни­жує собівартість);

б) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіта­лу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

в) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від вико­ристання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання;

г) залежності вартості від часу.

120. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується:

а) коефіцієнт порівняння;

б) коефіцієнт нівелювання;

в) коефіцієнт коригування

121. За рівнем агрегованості оцінок видокремлюють такий вид трудового потенціалу:

а) індивідуальний трудовий потенціал;

б) управлінський потенціал;

в) продуктивний трудовий потенціал;

г) трудовий потенціал працівника.

122. За спектром охоплення можливостей виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

а) управлінський потенціал;

б) колективний (груповий) трудовий потенціал;

в) структуро-формуючий трудовий потенціал;

г) трудовий потенціал працівника.

123. За характером участі у виробничо-господарському процесі відокремлюють такий вид трудового потенціалу:

а) груповий (бригадний) трудовий потенціал;

б) потенціал технологічного персоналу;

в) індивідуальний трудовий потенціал;

г) продуктивний трудовий потенціал.

124. За місцем у соціально-економічній системі підприємства виокре­млюють такий вид трудового потенціалу:

а) підприємницький трудовий потенціал;

б) управлінський потенціал;

в) груповий (бригадний) трудовий потенціал;

г) індивідуальний трудовий потенціал.

125. Трудовий потенціал працівника — це:

а) потенціал окремих працівників, який включає додаткові можливості їх колективної діяльності на основі сумісності психофізіологічних і кваліфікацій­но-професійних особливостей колективу;

б) це сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної струк­тури, виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших об'єктивних параметрів;

в) це індивідуальні інтелектуальні, психологічні, фізіологічні, освітньо-кваліфікаційні та інші можливості особистості, які використовуються чи мо­жуть бути використані для трудової діяльності

126. Структуро-формуючих трудовий потенціал — це:

а) наявність та розвиток підприємницьких здібностей певної частини працівників, як передумова для досягнення економічного успіху за рахунок формування ініціативної та інноваційної моделі діяльності;

б) можливості частини працівників підприємства щодо раціональної та ефективної організації виробничих процесів і побудови найбільш чіткої, простої структури організації;

в) можливості працівника підприємства генерувати економічні та неекономічні результати, виходячи з існуючих умов діяльності у рамках певної організації.

127. Управлінський потенціал — це:

а) індивідуальні інтелектуальні, психологічні, фізіологічні, освіта кваліфікаційні та інші можливості особистості, які використовуються чи можуть бути використані для трудової діяльності;

б) можливості працівника підприємства генерувати економічні та неекономічні результати, виходячи з існуючих умов діяльності у рамках певної організації;

в) можливості окремих категорій персоналу підприємства щодо ефективності організації та управління виробничо-комерційними процесами підприємств (організації).

128. Який тип одиниць з поданих не використовується для вигод трудового потенціалу:

а) часові;

б) натуральні;

в) вартісні;

г) якісні;

д) умовні.

129. Що з переліченого нижче не входить до складу трудового потенціалу:

а) психофізіологічний потенціал;

б) організаційний потенціал;

в) кваліфікаційний потенціал;

г) соціальний потенціал.

130. Психофізіологічний потенціал — це:

а) здатності та схильності людини, стан її здоров'я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.;

б) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного: змісту і складності;

в) рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби та запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини.

131. Кваліфікаційний потенціал— це:

а) здатності і схильності людини, стан її здоров'я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т.ін

б) рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби та запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини;

в) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змі­сту і складності.

132. Соціальний потенціал — це:

а) рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби та запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини;

б) здатності та схильності людини, стан її здоров'я, працездатність, витри­валість, тип нервової системи і т.ін.;

в) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змі­сту і складності.