Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Доходи населення: функції та класифікація
Доходи населення — це сукупність грошових коштів та натуральних надходжень, спрямованих на підтримку фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини і на задоволення їх потреб.
Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:
1) добробуту -- забезпечують певний рівень життя населення;
2) мотиваційну -- сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів;
3) соціальну -- формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини, природно-кліматичні умови і стан навколишнього середовища, наявність вільного часу й можливості його ефективного використання, а також субєктивні відчуття спокою, комфортності та стабільності.
Класифікація доходів:
Залежно від форми отримання розрізняють:
1) грошові доходи
2) натуральні доходи.
Залежно від рівня інфляції:
1) номінальні
2) реальні.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути:
1) трудові (доходи від основної роботи за наймом, доходи від вторинної зайнятості)
2) нетрудові (спадщина, виграші, дивіденди від цінних паперів)
3) приховані (пов’язані з тіньовою економікою).
Залежно від циклів життєдіяльності людини розрізняють доходи, які отримуються:
- до участі в праці (до працездатного віку);
- від участі в трудовій, підприємницькій, громадській діяльності;
- тимчасово непрацюючими (безробітні, переселенці тощо);
- після завершення трудової діяльності (пенсіонери).
57. Аналіз та планування продуктивності праці. Джерела та порядок розрахунку.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.
Основні завдання аналізу продуктивності праці:
- встановлення причин відхилення фактичних показників продуктивності праці від планових і базових;
- визначення ступеня впливу кожного чинника, що викликав ті або інші відхилення, на збільшення (зниження) прибутку;
- виявлення невикористаних можливостей скорочення чисельності працівників і витрат праці;
- оцінка стану продуктивності праці в цілому на підприємстві і його підрозділах;
- розробка організаційно-технічних заходів щодо використання виявлених резервів і визначення їх економічної ефективності [3].
При проведенні аналізу встановлюється ступінь виконання плану із зростання продуктивності праці, динаміка цього показника, якою мірою продуктивність праці забезпечує приріст обсягу виробництва, які чинники сприяли перевиконанню або недовиконанню плану зі зростання продуктивності праці.
Складання планів здійснюється за такою схемою:
— аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;
— визначення основних задач і розробка основних показників плану;
— збалансування всіх розділів плану.
Інформаційною базою планування продуктивності праці є:
— баланс робочого часу підприємства;
— виробнича програма;
— план організаційно-технічних засобів;
— план капітального будівництва;
— інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).
Планування продуктивності праці здійснюється за методом прямого розрахунку і факторним методом.
Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (ПППЛ), виходячи із запланованого обсягу випуску продукції (QПЛ) та планової чисельності промислово-виробничого персоналу (ЧПЛ):
Поширеним методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.
На першому етапі планування продуктивності праці варто визначити фактори, що впливають на економію робочої сили, і підсумувати їх.
До основних факторів належать:
1) Структурні зрушення у виробничій програмі.
Економія чисельності робітників за рахунок структурних зрушень у виробництві розраховується за формулою:
де Тб і Тпл – відповідно трудомісткість продукції в базовому та плановому періодах, нормо-годин; Qпл – обсяг випуску продукції за планом, грн; Фд – дійсний (ефективний) фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год; Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку.
2) Зміни обсягу виробництва продукції.
Відносна зміна чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва визначається за формулою:
де Чб.ум-пост – базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП мінус основні робітники), осіб; 
– приріст обсягу виробництва, %; 
– приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.
3) Удосконалення управління організації виробництва і праці.
Зміна чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом визначається:
де ∑Чсб — сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб; ∑Чс норм— те саме за прогресивних норм, прийнятих у плановому періоді, осіб.
Зміну чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу (ЧФРЧ) можна обчислити:
де Дб, Дпл — кількість робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах; Чпвп — вихідна чисельність ПВП, скоректована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб; Проб — питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.
4) Підвищення технічного рівня виробництва.
Економія робочої сили за рахунок зростання технічного рівня виробництва (ЧТ) розраховується за формулою:
Де t1, t2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо-годин; Nпл — плановий обсяг випуску продукції, натур, од.; Кч — коефіцієнт часу, який визначається діленням кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.
•Введення в дію та освоєння нових об'єктів.
Зміна чисельності робітників (Чосв) визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна при базовій продуктивності праці по галузі загалом.
Загальну економію чисельності працівників (Езаг) вираховують як суму економії чисельності (Ч) по кожному з перерахованих факторів.
Езаг = Чстр + Чq + Ч упр + Чфрг + Ч т.р + Чосв,
На другому етапі планування продуктивності праці вихідну чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді розраховують за формулою:
де Ко — темпи зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.
Третій етап планування продуктивності праці передбачає здійснення такого розрахунку:
Чпл = Чвих — Езаг,
На завершальному четвертому етапі планування продуктивності праці приріст продуктивності праці (ΔППпл) у плановому періоді обчислюють за формулами:
Планування трудомісткості за окремими її видами і в цілому. Зв‘язок трудомісткості і виробітки.
Залежно від прямого або оберненого відношення розрізняють два показника рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою
Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість 
визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування 
визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість 
складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість управління 
визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Повна трудомісткість продукції 
відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою
Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу, або кількість продукції, що припадає на одного робітника за рік, квартал, місяць. Він визначається так:
де Опрод. - обсяг виробленої продукції; Т - затрати робочого часу.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними можна виразити таким чином:
Збільшення норми виробітку (у %) визначається за формулою:
де а - зменшення норми штучного часу (трудомісткості), %.
Зменшення норми штучного часу (трудомісткості) (у %) визначається за формулою:
Фонд оплати праці. Планування фонду заробітної плати за нормативами. Аналіз використання фонду оплати праці. Ефективність використання коштів на оплату праці.
Фонд оплати праці (ФОП) — сума коштів, яка створюється на підприємстві для оплати праці всіх категорій персоналу і включається до собівартості продукції.
Його поділяють на:
— погодинний ФОП — це всі види оплати праці за фактично відпрацьований час (людино-години). Він охоплює:
— зарплати, нараховані відповідно до тарифних ставок і відрядних розцінок;
— премії;
— доплати за інтенсивність та умови праці, роботу в нічний час, за керівництво бригадою, навчання учнів;
— надбавки за професійну майстерність;
— поденний ФОН — це оплата за час, відпрацьований у людино-днях, що охоплює:
— годинний фонд зарплати;
— доплату підліткам за скорочений робочий день;
— оплату перерв у роботі матерів, які годують дітей;
— місячний (річний)
Плановий фонд заробітної плати - це вся сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді.
Розрізняють планування фонду заробітної плати за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.
За нормативного планування для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту.
Аналіз виконання плану використання фонду заробітної плати здійснюється за такими напрямами:
- вивчення використання фондів заробітної плати й установлення причин відхилення фактично витрачених фондів заробітної плати від планової величини;
- зіставлення темпів зростання заробітної плати працівника з темпами підвищення його продуктивності праці, виявлення причин відхилення середньої заробітної плати від планових показників;
- розроблення заходів щодо поліпшення використання фонду заробітної плати окремих категорій працівників.
Важливою частиною аналізу витрачання фонду заробітної плати підприємства є аналіз співвідношення темпів зростання середньої заробітної плати і продуктивності праці. Однією з умов зниження витрат заробітної плати на виробництво продукції, зниження її собівартості і збільшення внутрішніх нагромаджень є випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно з підвищенням середньої заробітної плати. Недотримання цієї умови неминуче викликає зростання собівартості продукції через перевитрати фондів заробітної плати.
Date: 2015-07-17; view: 807; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |