Паралельні комп’ютери із спільною пам’яттю

(Багатопроцесорні системи)

В ранніх мультиплексорних системах зв’язок між процесорами організовувався по-принципу: головний – підопічний (master - slave) тобто в системі виділявся один процесор, що координував роботу всіх решти процесорів розподіляючи задачі між ними. Із-за великої кількості адміністративних затримок такі системи не були високопродуктивними і вагомого приросту не давали. Тому було розроблено специфікацію так званих симетричних систем, особливістю даних систем є те, що всі процесори є однакові по своїх характеристиках і є абсолютно рівноправними при доступі до спільних ресурсів. Роль адміністратора належить операційній системі. Вона розподіляє процеси між процесорами та корегує їх роботу. Кількість процесорів у системі повинна бути рівної степені 2 (2,4,8,16,32). Перевагами даних систем є і простота у програмуванні задачі та наявність спільної пам’яті, що значно спрощує обмін даними між процесорами. Недолік – складність архітектурних рішень. Так як пам’ять спільна для всіх процесорів то потрібно певним чином контролювати спільний доступ до неї.

Компанія Intel використовує єдину шину для доступу процесорів до пам’яті. Є два різних варіанти використання шини:

- Всі процесори використовують спільну шину даних;

- Кожен процесор має свою власну шину даних, яка з’єднує його із контролером пам’яті.

Перший спосіб є простішим про те менш продуктивним. Поки один процесор займає шину інші процесори „прослуховують” цю шину і роблять обновлення своїх кешів.

Але дана схема використовується в більш сучасних SMP – системах. При використанні даної архітектури потрібно вирішити такі задачі:

- Потрібна наявність в чіп сеті так званого арбітра шини, що буде роз приділяти запити процесорів та пам’яті;

- Хоча і спільна шина є дуже продуктивною вона стає вузьким місцем при роботі.

Якщо один процесор Pentium IV може працювати на частоті FSB 800МГц то шина, що розрахована на два таких процесори буде працювати на частоті 533МГц, а шина із чотирма такими процесорами буде працювати на частоті 400МГц. Це відбувається тому, що при збільшенні кількості процесорів збільшується їх складність: довжина, характеристики.

Навіть, в ідеальному випадку коли продуктивність одного процесора складає 100% продуктивність із 2-х процесорів буде 170%, а з 4-х – 220%.

Оперативна пам’ять по мірках центрального процесора є „великим тормозом” в роботі.

Другий спосіб організації шини доступу – це надання кожному процесору своєї власної шини, яка зв’язана із чіпсетом. Даний підхід не має таких недоліків як у систем із спільною шиною про те має свій власний – складність розводки декількох шин.

Реально на такій архітектурі можна підключити два процесори. Фірма Intel запропонувала гібридне рішення: коли до чіпсета підключається дві FSB на кожну із яких ставиться декілька процесорів.

Існують також і інші рішення щодо доступу до пам’яті, один із них – це пряма комутація процесорів до блоку пам’яті, який він використовує. Такий підхід використовує AMD.

Не стандартна організація вузла процесора ® пам’ять (контролер пам’яті розміщений на кристалі із процесором) в системі AMD пропонує і свій власний принцип побудови чіп сетів. Наприклад, чітсет Opteron AMD 8000 не містить так званих північних та південних мостів. Він складається із так званих тунелів контролерів. Набір логіки підтримує з’єднання в єдину послідовність довільної кількості тунелів тобто вже не використовується єдина шина. Такий підхід значно покращує характеристики SMP – систем в плані продуктивності із збільшенням кількості процесорів продуктивність збільшується майже лінійно і дані системи легко масштабовані. Також в SMP системах потрібно організувати наступні особливості:

1. механізм забезпечення когерентності кеші. Якщо процесор А щось поміняв у оперативній пам’яті то всі інші процесори повинні зробити відповідні відмітки у своїх кешах. Для реалізації когерентності кешів використовують різні протоколи. Intel використовує протокол MESI, а AMD більш розширений протокол MOESI;

2. підтримка атомарних операцій тобто таких операцій при виконанні яких доступ до пам’яті має тільки один процесор, який здійснив відповідно цю операцію і викликав.

В SMP – системах виникає система із перериваннями. Переривання дозволяють ЦП швидко реагувати на будь-які події із зовні. Сучасний комп’ютер без переривань просто не можливий. Крім апаратних переривань можуть виникати і програмні переривання, які процесор генерує сам.

В звичайних системах для реалізації переривання використовують єдиний РІС (programming interact controler) програмований інтеракт контролер. В SMP – системах використовують АРІС контролер. Загальний контролер займається складними процедурами переривань на всіх процесорах або окремо взятих.