Методичні вказівки

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ТРАНСПОРТУ» (ДЛЯ СТУДЕНТІВ спеціальності 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільному)» денної та заочної форм навчання)

16/72-2011-06

Горлівка – 2011

УДК 656.13 (07)

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка транспорту» (для студентів спеціальності 7.07010102 «Організація перевезень і управління на транспорті (автомобільному)» денної та заочної форм навчання) / укладачі: А.В. Куниця, Ю.В.Артамонова, А.В. Меженков. – Електрон. дані. – Горлівка: ДВНЗ «ДонНТУ» АДІ, 2011. – 1 електрон. опт. диск (CD-R); 12см. – Систем. вимоги: Pentium; 32 RAM; WINDOWS 98/2000/NT/XP; MS Word 2000. – Назва з титул. екрану.

Викладено основи планування роботи автотранспортного підприємства. Розрахунки техніко-економічних показників основних розділів роботи виконано на конкретному прикладі.

Укладачі: А.В. Куниця, д.т.н., проф.

Ю.В. Артамонова

А.В. Меженков

Відповідальний за випуск: А. В. Куниця, д.т.н., проф.

Рецензент: Т.О. Самісько

© Державний вищий навчальний заклад

«Донецький національний технічний університет»

Автомобільно-дорожній інститут, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

З огляду на потреби народного господарства і населення у транспортних послугах необхідно поліпшити роботу усіх видів транспорту, забезпечивши його розвиток у повній відповідності з потребами народного господарства і населення у перевезеннях.

Важливе місце у єдиній транспортній системі країни займає автомобільний транспорт.

Шлях до підвищення якості роботи автомобільного транспорту лежить у поліпшенні технічного обслуговування транспортних засобів, застосуванні нових автомобілів і автопоїздів, збільшенні часу роботи транспортних засобів протягом доби, зниженні часу простоїв автомобілів під навантаженням і вивантаженням, скороченні порожніх пробігів. Також у нових економічних умовах важлива діяльність підприємств, спрямована на залучення клієнтів.

У розв’язанні цих задач, спрямованих на подальше удосконалення роботи автомобільного транспорту і підвищення ефективності використання транспортних засобів, ощадливе використання трудових, фінансових і матеріальних ресурсів, ріст продуктивності праці і зниження собівартості перевезень, важлива роль належить працівникам вищої ланки галузевих кадрів – фахівцям спеціальності “Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті”.

Уміння технічно і економічно грамотно організувати автомобільні перевезення, знайти і реалізувати внутрішні резерви виробництва і забезпечити підвищення його ефективності повинні бути невід’ємними якостями працівників з організації перевезень і управління на автомобільному транспорті.

Важлива роль у розвитку і закріпленні цих якостей у молодих фахівців належить курсовому проектуванню. Курсове проектування є важливим завершальним етапом вивчення предмету “Економіка транспорту”. Метою курсової роботи з економіки транспорту є закріплення, поглиблення і систематизація теоретичних знань, отриманих студентами з цього предмету.

У процесі виконання курсової роботи студенти повинні засвоїти існуючі методики розрахунку основних економічних показників роботи автомобільного транспорту, а також вивчити шляхи зменшення матеріальних і трудових витрат на перевезення при поліпшенні показників, що характеризують якість перевезень.

ОБСЯГ І ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота містить в собі пояснювальну записку і графічну частину.

Обсяг пояснювальної записки – 50-60 сторінок формату А4.

Обсяг графічної частини – один аркуш формату А1, зміст якого уточнюється в процесі виконання курсової роботи.

Структура курсової роботи: титульний аркуш, реферат, завдання, зміст, вступ, основна частина, висновок, перелік посилань, додаток.

Пояснювальна записка може бути оформлена від руки або набрана на комп'ютері. У разі комп'ютерного набору використовується шрифт 14, інтервал 1,5, але не більш 40 рядків на сторінці.

Відступи від тексту до краю аркуша складають: зверху – 20 мм, знизу – 20 мм, ліворуч – 25 мм, праворуч – 10 мм. На сторінці повинне міститися 28-32 рядка, 52-56 символів у рядку.

Заголовки розділів пишуть великими буквами розміром 5 мм креслярського шрифту. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу малими літерами розміром 5 мм креслярського шрифту. Переноси в заголовках не допускаються. Крапка після номеру розділу, підрозділу, наприкінці заголовка не ставиться. Скорочення в заголовках не дозволяются.

Відстань між заголовком і текстом 2 рядки, між заголовком розділу і підрозділу – 1 рядок. Підкреслювати заголовки не допускається.

Кожен розділ варто починати з нової сторінки, для цих аркушів виконується основний напис для текстових конструкторських документів на 40 мм, на інших аркушах – на 15 мм.

Розділи основної частини курсової роботи нумерують арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою, номер пункту – з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками.

Таблиці підписують зверху з абзацного відступу і нумерують. Номер таблиці складається з номера розділу і номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Після номера таблиці крапка не ставиться, ставлять тире, а потім йде назва таблиці з великої літери. У випадку переносу таблиці пишуть «Продовження таблиці 1.1» і нумерують стовпчики таблиці. Підписується таблиця шрифтом розміром 5 мм. Висота рядків таблиці повинна бути не менш 8 мм.

Формули в курсовій роботі нумерують. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Номер ставлять з правого боку аркуша на рівні формули в круглих дужках. Формули пишуть посередині рядка, перед формулою та після залишають 1 рядок.

Порядок обчислень за формулами наступний: формула – цифрові значення – відповідь – розмірність – кома, а нижче, після слова «де» проводять розшифровку кожної з величин, що входять у формулу в такій послідовності: символ величини – найменування – кома – розмірність – крапка з комою – обґрунтування прийнятого чисельного значення – позначення (символ) – знак рівності – чисельне значення – розмірність чисельного значення – посилання на джерело, виконане у виді двох квадратних дужок з цифрами між ними, що означають номер джерела і номер сторінки з джерела.

Додаток у курсовій роботі включає графічний матеріал.

На окремому аркуші посередині пишуть заголовок «Додатки». На наступному аркуші посередині пишуть «Додаток А», а нижче тематичний заголовок «Основні економічні показники роботи вантажного (пасажирського)автотранспортного підприємства». Після цього аркуша розташовують сам додаток, виконаний на аркуші формату А1. На аркуші графічної частини використовують будівельний штамп на 55 мм.

Шифр курсової роботи заноситься в кожен штамп.

Шифр включає:

а) шифр роботи (робота курсова);

б) шифр додатка (у пояснювальній записці – 00; на аркуші графічної частини – ДА);

в) шифр факультету (шифр факультету «Транспортні технології» – 12);

г) шифр кафедри (шифр кафедри «Транспортні технології» – 19);

д) дві останні цифри залікової книжки;

е) номер завдання;

ж) порядковий номер збірних одиниць (ставлять – 00, збірних одиниць немає);

з) порядковий номер деталей (ставлять – 000, деталей немає);

і) шифр документа (у пояснювальній записці – ПЗ, на аркуші графічної частини – ЕЧ).

ЗМІСТ РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Метою курсової роботи з дисципліни “Економіка транспорту” є засвоєння методики оцінки за економічними показниками ефективності розроблених заходів з організації перевезень і управління на транспорті, що виконуються у курсових проектах з дисциплін “Вантажні перевезення”, “Пасажирські перевезення”.

Вихідні дані для виконання курсової роботи видаються викладачем. Приклад завдання наведено у Додатку А. Всі перші значення кожного показника в завданні відповідають першому автомобілю чи автобусу, другі – другому автомобілю чи автобусу.

Пояснювальна записка курсової роботи повинна мати розділи і підрозділи, наведені в прикладі.

Вступ повинен вміщувати обґрунтування і актуальність вирішуваних в роботі завдань, які стоять перед працівниками автомобільного транспорту.

Розділи 1, 2, 3 курсової роботи є підготовчими і необхідні для подальших розрахунків економічних показників вантажного і пасажирського автотранспортних підприємств.

У першому розділі на підставі завдання на курсову роботу студенти складають плани перевезень вантажів та пасажирів, які є підставою для подальших розрахунків.

У другому розділі студенти визначають основні показники використання засобів праці, визначається періодичність різних видів технічного обслуговування і ремонту, норми витрат матеріальних ресурсів, норми трудомісткості.

У третьому розділі студенти повинні розрахувати виробничу програму експлуатації рухомого складу, тобто основні експлуатаційні показники роботи рухомого складу, та виробничу програму технічного обслуговування і ремонту рухомого складу.

На підставі вищеперелічених розрахунків у четвертому розділі визначаються потреба в матеріальних ресурсах, що використовуються визначеною кількістю автомобілів заданої марки, та витрати на матеріальні ресурси.

У п’ятому розділі розраховується кількість робітників автотранспортних підприємств (водіїв, основних та допоміжних робітників, інженерно-технічних робітників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу та пожежно-сторожової охорони). Знаючи кількість працівників, необхідно розрахувати фонд заробітної праці робітників та середню зарплату для всіх категорій працівників. Також у цьому розділі розраховується дохід від вантажних та пасажирських перевезень, що отримує автотранспортне підприємство, та продуктивність праці робітників.

У шостому розділі визначаються економічні показники роботи автотранспортного підприємства (собівартість, прибуток, рентабельність, показники використання основних та оборотних фондів).

Після кожного розділу студенти повинні зробити висновки щодо виконаних розрахунків та отриманих результатів, подальшого їх використання, змін на АТП, що треба виконати.

У висновки включаємо основні економічні показники роботи автотранспортного підприємства з їх оцінкою та виносимо їх у графічну частину (собівартість, дохід, прибуток, рентабельність, показники використання основних та оборотних виробничих фондів). Ці показники можуть бути представлені у вигляді таблиць, діаграм, графіків, схем, що показують які значення цих показників на автотранспортному підприємстві у даному році плануються.

1 ПЛАНИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ І ПАСАЖИРІВ

1.1 План перевезень вантажів

Тільки за наявності конкретного плану перевезень вантажів інженерно-технічні працівники (ІТП) мають можливість розробити ефективні заходи щодо впровадження нових форм організації управління і раціональних транспортних і технологічних процесів.

Проект плану перевезень вантажів дозволяє організувати погоджену й ефективну роботу автотранспортного підприємства (АТП) і підприємств, що обслуговуються. План перевезень вантажів повинний забезпечувати якісну своєчасну доставку вантажів споживачам, раціональне використання транспортних засобів, мінімально можливі витрати на весь комплекс робіт (підготовка вантажу, подача транспортних засобів, навантаження і вивантаження, прийом тощо).

Під час розробки плану перевезень вантажів необхідно вирішити комплекс інженерних задач. Ці задачі можуть бути вирішені під час виконання студентами курсових проектів з дисциплін “Вантажні перевезення”, “Пасажирські перевезення”. Основні з них:

1) визначити вантажопотоки району, що обслуговується, з метою виявлення обсягу вантажу для перевезення автотранспортом;

2) виявити об'єкти для впровадження системи централізованої доставки вантажу;

3) проаналізувати за звітними матеріалами, за даними безпосередніх обстежень підприємств і організацій обсяги різних разових перевезень;

4) розглянути можливість застосування великовантажних автопоїздів, що скорочує час обороту автомобілів і сприяє задоволенню потреб клієнтури;

5) виявити й уточнити обсяги перевезень за видами вантажів, установити пункти навантаження і вивантаження (відправлення і призначення). При цьому способі особливу увагу звертають на вивчення можливостей ув'язування перевезення вантажів на зустрічних напрямках, що забезпечує скорочення порожніх пробігів автомобілів і вивільнення рухомого складу;

6) уточнити дорожні умови у районі перевезень, стан під'їзних шляхів, навантажувально-розвантажувальних площадок, організацію і ступінь механізації навантажувально-розвантажувальних робіт;

7) визначити загальні обсяги вантажів, що підлягають перевезенню, на планований рік з розподілом по кварталах і, виходячи з цього, установити відповідальність АТП і підприємств - відправників вантажу за своєчасне пред'явлення вантажів і перевезення їх у встановлений термін і в належній цілості;

8) на основі економіко-математичних методів розробити маршрути руху рухомого складу, що сприяє росту коефіцієнта використання пробігу.

Після розв’язання службою експлуатації зазначених питань рекомендується план перевезень згрупувати за видами вантажів. Це дає можливість правильно розподілити загальний обсяг перевезень між окремими типами і моделями автомобілів і визначити основні показники їхнього використання.

Різноманіття вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом, приводить до необхідності їхнього угруповання. Перелік вантажів, об'єднаних за визначеними ознаками, називається номенклатурою. У плані перевезень повинні бути наведені найменування основних видів вантажів, що мають вирішальне значення для даної галузі господарства або району. Для кожного з цих вантажів варто вказувати кількість і терміни перевезень.

Розподіл загального обсягу перевезень за групами відповідно до прийнятої номенклатури називається структурою перевезень. Вона дає не тільки кількісну, але і якісну (за їх складом) характеристику перевезень.

На підставі заданого загального річного обсягу перевезень і класу вантажу необхідно скласти план перевезення вантажів за номенклатурою (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 – План перевезення вантажів за номенклатурою

Наступним етапом роботи є розподіл вантажів за наявними в АТП марками (моделями) рухомого складу з дотриманням вимог раціонального використання автомобілів під час перевезення відповідних вантажів з урахуванням провізних можливостей АТП (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 – Розподіл вантажів за типами рухомого складу

1.2 План перевезень пасажирів

Алгоритми розрахунків середньооблікової кількості автобусів, виробничих програм їхньої експлуатації, технічного обслуговування і поточних ремонтів, випуску машин на лінію, чисельності персоналу практично не відрізняються від прийнятих на вантажному автомобільному транспорті.

План перевезень розробляється на основі даних про населення міст, що обслуговується автобусами маршрутного середовища, обсягів перевезень і пасажирообігу, обстежень пасажиропотоків (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 – План перевезень пасажирів автобусами

Отже, у даному розділі розроблено плани перевезень заданих вантажів і пасажирів з урахуванням розв’язання усього комплексу інженерних задач.

2 ВИЗНАЧЕННЯ НОРМ І НОРМАТИВІВ

Оптимізація виробничо-фінансової діяльності АТП вимагає розробки прогресивних норм і нормативів.

Норми – це максимально припустимі (іноді середні) абсолютні значення витрати матеріальних цінностей, витрат праці робітників на одиницю транспортної або іншої продукції з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу і досвіду передових підприємств. До них відносяться, наприклад, норми витрати автомобільного палива на 1 т-км або 1 пас-км, запчастин на 1000 км пробігу і т.д.

Під нормативами варто розуміти показники, що характеризують величину (ступінь) використання знарядь праці, їхню витрату на величину площі, ваги, обсягу і т.д., наприклад, виробка в т або т-км на 1т вантажопідйомності автомобіля, коефіцієнти випуску автомобілів на лінію, використання вантажопідйомності, пробігу і т.д.

Нормативна база АТП повинна бути представлена наступними групами норм і нормативів:

– використання засобів праці;

– витрати матеріальних ресурсів;

– трудомісткості робіт з технічного обслуговування та ремонту.

2.1 Нормування використання засобів праці

Показники використання транспортних засобів приймаються за існуючими на автотранспорті нормативами з урахуванням перспектив росту обсягів перевезень.

Середня тривалість перебування автомобіля в наряді за добу залежить від прийнятого співвідношення кількості автомобілів, що працюють в одну, дві, три зміни.

Планове значення часу в наряді визначається відповідно до прийнятого обсягу роботи автомобіля, характером і терміном перевезень, організацією роботи водіїв, режимом технічного обслуговування рухомого складу і часом на один оборот або їздку основними маршрутами. Відповідно до завдання час в наряді для першого автомобіля складає Т_н = 8,3 години, для другого автомобіля Т_н = 8,4 години.

Середня технічна швидкість рухомого складу визначається з урахуванням нормативів [1, стор. 7], досягнень кваліфікованих водіїв, конкретних дорожніх і транспортних умов. Технічна швидкість першого автомобіля дорівнює Vt = 49 км/год, другого Vt = 37 км/год відповідно до категорії дороги, на якій експлуатуються автомобілі (категорія наведена в завданні).

Таблиця 2.1 – Розрахункові значення технічної швидкості для рухомого складу

Час простою під навантаженням і розвантаженням за одну їздку нормується в залежності від способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, вантажопідйомності автомобіля і виду вантажу, що перевозиться.

Розрахуємо час навантажування і розвантаження, год.:

1) для першого бортового автомобіля (ЗІЛ-433110):

(2.1)

2) для другого автомобіля-самоскида (КамАЗ-55111):

(2.2)

де t_н1 – норма часу на навантаження 1т вантажу, хв;

q – вантажопідйомність автомобіля, т;

t_н2 – норма часу на навантаження понад 1т за кожну або неповну тонну додатково, хв;

tдод – норма часу на виконання додаткових операцій, хв.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності розраховується на підставі номенклатури і класу запланованих до перевезення вантажів, а також з урахуванням вантажопідйомності автомобіля. Коефіцієнт використання вантажопідйомності для першого вантажу дорівнює γ=1, для другого γ=1 [2, стор.5], тому що перший і другий вантажі I-го класу.

Коефіцієнт використання пробігу планується відповідно до розроблених маршрутів перевезень. Якщо немає можливості розрахувати коефіцієнт використання пробігу для маршрутів перевезень, то його значення можна вибрати за даними таблиці 2.2. Коефіцієнт використання пробігу першого автомобіля дорівнює β=0,6, другого автомобіля – β=0,49.

Таблиця 2.2 – Розрахункові значення коефіцієнта використання пробігу

Визначимо середньодобовий пробіг для вантажних автомобілів, км:

(2.3)

де Т_н – час у наряді, год;

V_t – технічна швидкість автомобіля, км/год;

l_їв – довжина їздки з вантажем, км;

β – коефіцієнт використання пробігу;

t_{н - р} – час навантажування та розвантаження автомобіля, год.

Для першого автомобіля середньодобовий пробіг складає:

Для другого автомобіля розрахунок середньодобового пробігу робимо аналогічно.

Прийняті й погоджені техніко-експлуатаційні показники наведені в таблицях 2.3 і 2.4.

Таблиця 2.3 – Техніко-експлуатаційні показники під час перевезення вантажів

Таблиця 2.4 – Техніко-експлуатаційні показники під час перевезень пасажирів автобусами

Середньодобовий пробіг для автобусів у км визначається за формулою:

(2.4)

де V_e – експлуатаційна швидкість автобуса, км/год;

Т_н – час в наряді, год.

Середньодобовий пробіг для першого автобуса дорівнює:

Середньодобовий пробіг для другого автобуса розраховується аналогічно.

Таким чином, визначені основні показники використання засобів праці для пасажирського і вантажного АТП.

2.2 Розрахунок періодичності різних видів технічного обслуговування і ремонту

Вибір проводиться відповідно до «Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту».

Результати вибору наводяться в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 – Норми пробігу до ТО-1, ТО-2 і КР

Простій автомобіля в ТО-2 і поточному ремонті визначається за нормами відповідно до Положення [2, стор. 10]. Значення наводяться в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 – Норми простою автомобіля при ТО і ремонті

У підрозділі визначені періодичність технічного обслуговування (ТО) і ремонту, норми простою в ТО і ремонті відповідно до “Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту”.

2.3 Нормування матеріальних ресурсів

Норми витрати матеріальних ресурсів включають:

- витрату палива для автомобілів;

- витрату мастильних і експлуатаційних матеріалів;

- витрати на 1км пробігу з відновлення і ремонту шин;

- витрати на матеріали і запчастини.

Під час нормування витрати рідкого палива для вантажних автомобілів, роботу яких враховують у т-км, використовують основну лінійну норму витрати палива на 100 км пробігу в залежності від моделі автомобіля (Н_км) і додаткову норму витрати палива на кожні 100 т-км (Н_т-км) [2, стор. 39]. Для автомобіля ЗІЛ-433110 основна лінійна норма витрати палива дорівнює 31 л/100км. Для автомобіля КамАЗ-55111-13- 36,5 л/100 км (ДТ). Додаткова норма витрати палива на 100 т-км транспортної роботи: для бензину 2 л/100 т-км; для дизпалива 1,3 л/100 т-км; для зрідженого газу 2,5 л/100 т-км; для стиснутого газу 2 м³/100 т-км. Додаткова норма витрати палива на їздку для самоскидів складає 0,25 л/їзд.

Норми витрати моторних (Н_мм), трансмісійних (Н_трм) і консистентних змащень (Н_зм) установлені на кожні 100л нормованої витрати рідкого палива [2, стор. 52-53]. Для автомобіля ЗІЛ-433110: Н_мм=2,8 л/100л, Н_трм=0,4 л/100л, Н_зм=0,35 кг/100л; для автомобіля КамАЗ-55111-13: Н_мм=2,8 л/100л, Н_трм=0,4 л/100л, Н_зм=0,35 кг/100л.

Витрата гасу планується до 0,5 % нормованої витрати палива. Обтиральних матеріалів 37 кг; інших матеріалів (електроліт, дистильована вода і т.д.) 37 грн (згідно завдання).

Норму витрат на 1км пробігу з відновлення зносу шин і ремонту шин зручніше визначати за наступною формулою у грн:

(2.7)

де С_ш – балансова вартість комплекту шин, грн; [2, стор. 72];

L_нш – норма експлуатаційного пробігу шини, км; для першого автомобіля L_нш = 90 тис. км, для другого автомобіля L_нш=80000 км [2,стор.22-26];

90 – приймається, виходячи з установленої вартості комплекту шин, %.

Для першого вантажного автомобіля:

.

Для другого вантажного автомобіля та для автобусів розрахунок проводимо аналогічно.

Розрахунок норми витрат на матеріали і запчастини проводиться на підставі рекомендацій з норм, установлених на тисячу кілометрів пробігу в гривнях для основних марок і модифікацій автомобіля [2, стор. 16-21]. Значення норм витрат зручніше наводити в таблиці 2.7.

Лінійна норма витрати палива для автобуса Богдан А-09202 складе Н_км=26,5 л/100км (ДТ), а для автобуса Еталон А079.30 Н_км=15 л/100км (ДТ).

Норми витрати моторних (Н_мм), трансмісійних (Н_трм) і консистентних змащень (Н_зм) для автобусів установлені на кожні 100л нормованої витрати рідкого палива і визначаються так само, як і для вантажних автомобілів [2, стор. 52-53]. Для автобуса Богдан А-09202 Н_мм=2,2 л/100л, Н_трм=0,25 л/100л, Н_зм=0,25 кг/100л; для автобуса Еталон А079.30 Н_мм=2,0 л/100л, Н_трм=0,3 л/100л, Н_зм=0,2 кг/100л.

Витрата гасу планується до 0,5 % нормованої витрати палива; обтиральних матеріалів 37кг; інших матеріалів (електроліт, дистильована вода і т.д.) 37грн (згідно завдання).

Розрахунок скоректованих норм витрат на матеріали і запасні частини робимо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – Норми витрат на матеріали і запасні частини

Продовження таблиці 2.7

Таким чином, визначені норми витрат матеріальних ресурсів для вантажного і пасажирського АТП, а саме: норми витрати палива, мастильних матеріалів, обтиральних і експлуатаційних матеріалів, норми витрат на відновлення і ремонт шин, норми витрати матеріалів і запасних частин при ТО і ремонті.

2.4 Нормування трудомісткості обслуговуючих та ремонтних робіт

Норми витрат праці для виконання розрахунків виробничої програми з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу наведені в [2, стор.11-13]. У таблиці 2.8 дані значення норм трудомісткості.

Таблиця 2.8 – Норми трудомісткості

У підрозділі визначені норми витрат праці під час проведення технічного обслуговування і ремонту.

Усі визначені в другому розділі показники роботи АТП і норми витрат необхідні для проведення подальших розрахунків витрат на матеріальні ресурси і розрахунку трудомісткості виконуваних робіт з технічного обслуговування і ремонту.

3 ПЛАНУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ Й ОРГАНІЗАЦІЇ

ВИРОБНИЦТВА

3.1 Розрахунок виробничої програми експлуатації рухомого складу

На основі плану перевезень вантажів розробляється виробнича програма з експлуатації автомобільного парку.

Експлуатаційна робота визначається, виходячи з техніко-експлуатаційних показників, установлених раніше. Під час виконання курсової роботи тип рухомого складу зазначений у завданні.

Для розрахунку продуктивності автопарку необхідно визначити коефіцієнт випуску на лінію кожної марки автомобіля за рік:

(3.1)

де Д_кр – кількість календарних днів у році; Д_к.р=365 дн.;

Д_тех – кількість днів простою за рік при ТО-2 і ремонтах;

Д_ін – кількість днів простою автомобіля у святкові та вихідні дні.

Для розрахунку Д_тех рекомендується використовувати цикловий метод, заснований на величині середнього циклового пробігу автомобіля за два цикли його роботи (з початку експлуатації до списання), що прийнято називати розрахунковим пробігом.

(3.2)

де L_н.к. – нормативний пробіг автомобіля до першого капітального ремонту;

0,8L_н.к. – пробіг після капітального ремонту до списання автомобіля.

Потім визначаються всі показники за цикл і розраховуються α_тг і α_в. Методика розрахунку наведена в таблиці 3.1.

Після визначення всіх техніко-експлуатаційних показників розраховується річна продуктивність для марок автомобілів:

т, (3.3)

т-км. (3.4)

Для автомобіля ЗІЛ-433110 річна продуктивність складе:

Для автомобіля КамАЗ-55111-13 розрахунок аналогічний.

Знаючи загальний річний обсяг перевезень, що повинний бути виконаний конкретним типом рухомого складу і його річну продуктивність, можна визначити необхідну (середньооблікову) кількість автомобілів, авт.:

(3.5)

Кількість автомобілів ЗІЛ-433110:

Кількість автомобілів КамАЗ-55111-13 розраховується аналогічно.

Аналогічна методика розрахунку коефіцієнта випуску автобусів на лінію наведена в таблиці 3.2.

Після розрахунку коефіцієнта випуску автобуса на лінію розраховується річна продуктивність для марок автобусів:

(3.6)

пас-км, (3.7)

де l_п – середня відстань поїздки пасажира, км; приймаємо згідно завдання;

β_пл – коефіцієнт платного пробігу; βпл = 0,75...0,8;

q – пасажировмісність автобуса, пас;

γ_н – коефіцієнт використання пасажиромісткості; приймаємо згідно завдання.

Для автобуса Богдан А-09202 річна продуктивність складе:

пас-км,

Для автобуса Еталон А079.30 розрахунок аналогічний.

Кількість автобусів Богдан А-09202 складе:

Кількість автобусів Еталон А079.30 розраховується аналогічно.

Потім розраховуються всі інші значення показників використання рухомого складу і заносяться в таблиці 3.3 і 3.4.

У підрозділі визначено показники використання рухомого складу для заданих марок і на АТП. Вони також є підставою для визначення необхідної кількості вантажних автомобілів і автобусів, а значить і всіх показників роботи АТП.

3.2 Розрахунок виробничої програми технічного обслуговування і ремонту рухомого складу

Виробнича програма з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу включає:

– види технічних взаємодій, їхню періодичність, тривалість і трудомісткість;

– кількість впливів кожного виду;

– кількість днів простою в технічному обслуговуванні й ремонтах.

Вихідними даними для розрахунку показників виробничої програми служать загальний пробіг за планований період кожного типу рухомого складу; норми пробігу до капітального ремонту і кожного з видів технічного обслуговування; трудомісткість одиниці норми технічного обслуговування і поточного ремонту на 1000 км пробігу; норми простою в ремонті й обслуговуванні; режим роботи зон технічного обслуговування (для зон ЩО, ТО-2 і ПР дорівнює дням роботи АТП, а для ТО-1 дорівнює 253 дня).

Кількість технічних обслуговувань і капітальних ремонтів за рік для кожного типу рухомого складу розраховується за наведеними формулами. Результати розрахунків зводяться в таблицю 3.5.

Визначено загальну трудомісткість обслуговуючих і ремонтних робіт, що дозволить надалі визначити необхідну кількість ремонтників, що обслуговують вантажне і пасажирське АТП.

Виробничі програми експлуатації і технічного обслуговування, ремонту рухомого складу містять усі показники для визначення планованих економічних показників роботи вантажного і пасажирського АТП.

4 ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У плані матеріально-технічного постачання визначається потреба в матеріальних ресурсах для експлуатації і ремонту рухомого складу. Під час розрахунків планової потреби у матеріальних ресурсах повинні враховуватися:

- ощадливе використання сировини, матеріалів, палива, електричної і теплової енергії;

- підвищення ефективності використання рухомого складу й устаткування.

Норми витрати матеріальних ресурсів розроблено у 2 розділі з урахуванням заходів з їхнього зниження, тому розрахунки потреби в паливі, мастильних та інших експлуатаційних матеріалах, шинах, запасних частинах і ремонтних матеріалах виконуються методом прямого розрахунку за формулою:

(4.1)

де Q_Mi – потреба в матеріальних ресурсах будь-якого виду у відповідних вимірниках;

Н_Мi – виробнича норма витрати i-го виду матеріальних ресурсів;

В_i – показник, на який установлена норма витрати.

У цьому ж розділі визначається і сума витрат за кожним видом матеріальних ресурсів, грн.

(4.2)

де Ц_i – діюча ціна кожного виду матеріальних ресурсів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, грн.

Під час розрахунку суми витрат на шини необхідно враховувати коефіцієнт a_ш, що враховує збільшення витрат на шини (для бортових автомобілів – 1, для самоскидів, автомобілів з причепом, сідельних автомобілів-тягачів – 1,1).

Результати розрахунків зводяться в таблицю 4.1.

Визначено усі витрати на експлуатацію рухомого складу: на паливо, мастильні й експлуатаційні матеріали, шини, запчастини і матеріали для технічного обслуговування і ремонту.

5 ПЛАНУВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ І ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКІВ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Розрахунок чисельності працівників

Працівники АТП поділяються на дві основні групи:

1. Персонал основної діяльності (водії, ремонтні й допоміжні працівники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, працівники пожежно-сторожової охорони).

2. Персонал, що безпосередньо не пов'язаний з основною діяльністю (працівники допоміжних служб, житлово-комунального господарства, культурно-побутових, лікувально-санітарних установ, дитсадків).

Чисельність водіїв (N_в) у ос. розраховується за формулою:

(5.1)

де АГ_н – години роботи автомобілів на лінії;

0,054 – додатковий час на 1 годину роботи автомобіля на лінії, зв'язаний з виконанням підготовчо-заключних операцій і передрейсовим медоглядом;

Ф_в – річний фонд робочого часу на одного водія, год;

η – коефіцієнт, що враховує завдання з росту продуктивності праці (для водіїв приймається η=3% [1, стор.24]).

Фонд робочого часу розраховується з урахуванням конкретних умов кожного року, год.:

(5.2)

де Д_к – число календарних днів у році; Д_к=365 днів;

Д_в, Д_св – вихідні і святкові дні; Д_в + Д_св=107 за завданням;

Д_о^в – дні чергової відпустки; Д_о^в=24 дня [1, стор.25];

Д^в_д.о – дні додаткової відпустки; Д^в_д.о=3 дні за завданням;

Д_н – дні неявки з поважних причин; Д_н=8 днів за завданням;

Т_д – тривалість робочого дня, год;

t – час скорочення робочого дня, год; t =2 год за завданням.

Дні роботи вантажного та пасажирського АТП:

(5.3)

Фонд робочого часу для вантажного АТП:

Фонд робочого часу для пасажирського АТП розраховується аналогічно.

Чисельність водіїв вантажного АТП:

Чисельність водіїв пасажирського АТП розраховується аналогічно.

Розподіл водіїв за рівнем кваліфікації проводиться на основі фактично сформованої структури їхньої чисельності. Приймаємо для вантажного АТП:

- водіїв 1-го класу – 15 %;

- водіїв 2-го класу – 25 %;

- водіїв 3-го класу – 60 % [1, стор.25].

Для водіїв пасажирського АТП чисельність водіїв 1-го класу складає 40%.

Таблиця 5.1 – Розподіл водіїв за рівнем кваліфікації

Чисельність ремонтників (N_рем), зайнятих технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу, у ос. розраховується за формулою:

(5.4)

де Т_заг – трудомісткість технічних обслуговувань і поточного ремонту, чол.година;

Ф_рем – річний фонд робочого часу одного ремонтника (Ф_в=Ф_рем);

η – коефіцієнт, що враховує перевищення норм виробітку (для робітників приймається 5% [1, стор.25]).

Чисельність ремонтників вантажного АТП:

Чисельність ремонтників пасажирського АТП розраховується аналогічно.

Чисельність допоміжних робітників встановлюють у межах 27 % (за завданням).

Для вантажного АТП чисельність допоміжних робітників складає 4 чоловіка, а для пасажирського АТП чисельність допоміжних робітників складає 3 чоловіка.

Чисельність інженерно-технічних робітників та службовців розраховується в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 – Чисельність інженерно-технічних працівників

Функції	Розрахункова формула	Вантажне АТП	Пасажир-ське АТП
“загальне керівництво”
“техніко-економічне планування”

Продовження таблиці 5.2

“організація праці і заробітної плати”
“бухгалтерський облік і фінансова діяльність”
“матеріально-технічне постачання”
“комплектування і підготовка кадрів”
“загальне діловодство і господарське обслуговування”
“експлуатаційна служба” (для режиму роботи до 10 год)
“технічна служба”
Загальна чисельність ІТП і службовців у цілому на АТП

де Н_ч – норматив чисельності за функціями управління;

Х₁ – кількість автомобілів;

Х₂ – коефіцієнт випуску автомобілів на лінію;

Х₃ – середньооблікова чисельність працюючих, чол.;

Х₄ – режим роботи, год;

Х₅ – нормативна чисельність робітників з ТО і ПР автомобілів, чол.

Загальна чисельність ІТП і службовців у цілому на АТП дорівнює сумі чисельності цієї категорії працівників за кожною функцією управління, ос.:

(5.6)

З загальної чисельності N_ІТР,СЛ на частку ІТП приходиться 70 %, службовців – 30 %. Для вантажного АТП чисельність інженерно-технічних працівників складе N_ІТР=11 ос., службовців N_СЛ=5 ос., а для пасажирського АТП: N_ІТР=6 ос., N_СЛ=3 ос.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу і пожежно-сторожової охорони можна прийняти в розмірі 10-15 % N_ІТР,СЛ. У вантажному АТП кількість молодшого обслуговуючого персоналу і пожежно-сторожової охорони складе N_{МОП і ПСО}=2 ос., у пасажирському АТП N_{МОП і ПСО}=1 ос.

Чисельність ІТП і службовців можна також визначити за таблицями 9.1-9.4 [2, стор. 68-71].

З огляду на попередні розрахунки, визначили необхідну кількість основного персоналу (водіїв, основних і допоміжних ремонтників, інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу).

5.2 Розрахунок фонду заробітної плати

5.2.1 Розрахунок фонду заробітної плати водіїв

Фонд заробітної плати за окремими групами персоналу розраховується в межах загального фонду заробітної плати, визначеного для даного АТП за затвердженими нормативами.

Формули для розрахунку заробітної плати водіїв, а також сам розрахунок наведені в таблиці 5.3.

5.2.2 Розрахунок фонду заробітної плати ремонтників

Розрахункові формули і розрахунок заробітної плати ремонтників зведено в таблицю 5.4.

5.2.3 Розрахунок фонду заробітної плати допоміжних робітників

Розрахункові формули і розрахунки заробітної плати допоміжних робітників зведено в таблицю 5.5.

5.2.4 Розрахунок фонду заробітної плати інженерно-технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу і пожежно-сторожової охорони

Фонд заробітної плати інженерно-технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу і пожежно-сторожової охорони розраховується як добуток середньомісячної зарплати кожної категорії працівників на розраховану раніш кількість працівників і на кількість місяців одного року.

Таблиця 5.4 – Зведений план чисельності і фонду заробітної плати ремонтників

Показники	Розрахункова формула	Вантажне АТП	Пасажирське АТП
1.Загальна трудомісткість робіт з ТО і ПР, чол.год	Розділ 3.2, таблиця 3.5	26148,86	15842,84
2.Річний фонд робочого часу одного працівника, чол.год	Розділ 5.1	1752,82	1757,28
3.Плановий ріст продуктивності праці, %	Завдання
4.Середньооблікова кількість ремонтних робітників, чол	Nрем осн
5.Годинна тарифна ставка робітника-відрядника 3-го розряду, грн	tремгод	4,848	4,848
6.Зарплата ремонтників за тарифною ставкою, грн		126769,67	76806,09
7.Премія, грн		41833,99	25346,01
8.Доплата за роботу в нічний час, грн		13031,42	8377,34
9.Основний фонд зарплати ремонтників, грн		181635,09	110529,44
10.Додаткова зарплата ремонтників, грн		23989,68	14598,31
11.Загальний фонд зарплати ремонтників, грн		205624,77	125127,75
12.Середньомісячна зарплата ремонтника, грн		1223,96	1158,59

Таблиця 5.5 – Зведений план чисельності і фонду заробітної плати допоміжних робітників

Показники	Розрахункова формула	Вантажне АТП	Пасажирське АТП
1.Середньооблікова кількість допоміжних робітників, чол	Розділ 5.1
2.Годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн	tдопгод	655,10	655,10
3.Місячна тарифна ставка допоміжного працівника-погодинника 2-го розряду, грн		3,752	3,752
4.Зарплата допоміжних робітників за тарифною ставкою, грн		31444,80	23583,60
5.Премії, грн		10376,78	7782,59
6.Основний фонд зарплати допоміжних робітників, грн		41821,58	31366,19
7.Додаткова зарплата допоміжних робітників, грн		5523,64	4142,73
8.Загальний фонд зарплати допоміжних робітників, грн		47345,22	35508,92
9.Середньомісячна зарплата допоміжних робітників, грн		986,36	986,36

. (5.7)

Результати розрахунків загального фонду заробітної плати працівників АТП заносимо в таблицю 5.6.

Таблиця 5.6 – Зведена таблиця кількості і фонду заробітної плати працівників АТП

Знаючи кількість працівників і умови їхньої роботи, визначили зарплату основного персоналу АТП.

5.3 Розрахунок продуктивності праці

Продуктивність праці визначається кількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу, грн./ос.