Структура екологічного законодавства України

Забезпечення сталого розвитку країни має супроводжуватися під­тримкою безпечного стану навколишнього природного середови­ща для життєдіяльності людини. Приймаються нормативно-пра­вові акти, які регулюють раціональне використання природних

ресурсів, охорону навколишнього природного середовища від за­бруднення, спрямовані на захист життя і здоров'я населення. Так, поступово складається система однорідних правових норм і пра­вових інститутів, яка дістала назву екологічного права.

Законодавство в галузі регулювання відносин щодо раціона­льного використання природних ресурсів, охорони навколиш­нього природного середовища і екологічної безпеки має надати, розвиткові правовідносин формальної визначеності, загальнообо­в'язковості. Воно сприяє всебічному врегулюванню та подоланню різних колізій, створює правову основу для своєчасного за-^стосування до юридичних і фізичних осіб щодо їх юридичної відповідальності за екологічні правопорушення таких важелів:

- превентивних;

- оперативних;

- кореляційних;

- стимулюючих;

- регулятивних;

- примусових.

Первинним елементом та підставою для виникнення еколо-.- гічно-правових відносин є екологічно-правові норми. Екологічне законодавство України виходить з того, що сучасний стан соці­ально-економічного розвитку в країні характеризується різким погіршенням екологічної ситуації на місцевому, регіональному і національному рівнях. Тому значна частина норм екологічно­го законодавства спрямована на попередження проявів екологіч­ного ризику і небезпеки від стихійних явищ та негативного ан­тропогенного впливу.

За юридичними ознаками екологічні норми поділяються ка такі три великі групи:

- природоохоронні;

- спрямовані на підтримку екологічної безпеки;

- пов'язані з раціональним використанням природних ресурсів.

За юридичною силою поділяються на законодавчі та підза-конні.

За обсягом правового регулювання - комплексні та галузеві. За змістом юридичних приписів - на:

- заборонні;

- попереджувальні;

- відновлювальні;

- заохочувальні;

- каральні.

Крім норм права, в екологічній сфері застосовуються також норми процесуального характеру.

Правові акти про охорону природи та навколишнього сере­довища мають спільні предмет, об'єкт, принципи, цілі та інші ознаки, які утворюють природоохоронне законодавство і поле правовідносин.

Від природоохоронних (регулювання навантаження на сере­довище, викиди, відходи тощо) відрізняються правові акти й нор­ми, що пов'язані з раціональним використанням і відтворен­ням природних ресурсів. Такі правові акти і норми об'єднані в систему ресурсного законодавства.

Предметом екологічного права як галузі юридичної науки є дослідження екологічних проблем, норм, інститутів та екологіч­них правовідносин. Об'єктами екологічного права є навколишнє природне середовище та його елементи: земля, надра, води, ліси, атмосферне повітря, тваринний світ, природні комплекси та ін. Суб'єкти - юридичні та фізичні особи. Юридичною основою для екологічного права є екологічне законодавство.

Екологічне законодавство складається із загальнодержавних та галузевих актів, що регулюють споріднені суспільні відноси­ни в екологічній сфері, а саме:

- земельне право;

- надрове право (акти про надра);

- водне законодавство;

- лісове законодавство;

- законодавство про тваринний і рослинний світ;

- атмосфероохоронне законодавство;

- законодавство про природно-заповідний фонд;

- екологічну експертизу;

- охорону навколишнього середовища.

Екологічне право також ґрунтується на принципах, що поді­ляються на загальноправові та спеціальні. Серед загальноправо-вих розрізняють принципи народовладдя, гуманізму, соціальної справедливості, законності тощо. До спеціальних принципів на­лежать такі:

- пріоритет екологічної безпеки, дотримання стандартів, норма­
тивів і лімітів;

- гарантія екологічно безпечного середовища;

- запобіжний характер природоохоронних заходів;

- екологізація виробництва, впровадження новітніх технологій;

- збереження біорізноманіття і цілісності природних об'єктів;

обов'язковість екологічної експертизи;

Рисунок 11.1 - Структура екологічного законодавства України

- науково обґрунтований рівень антропогенного впливу на дов­кілля;

- безоплатність загального та платність спеціального викорис­тання природних ресурсів;

- стягнення плати за забруднення, погіршення якості ресурсів, компенсація шкоди і еколого-економічних збитків;

- поєднання стимулювання і відповідальності щодо охорони довкілля;

- міждержавне і міжнародне співробітництво.

За останні роки систему національного екологічного законо­давства було удосконалено. Вона включає такі основні блоки законодавчого та підзаконного регулювання (рис. 7.1).

Напрямки розвитку екологічної експертизи і принципи між­народного співробітництва визначаються у сьомому і восьмому розділах. Щодо екологічної експертизи, передбачається подаль­ше удосконалення законодавчого, методичного, організаційного забезпечення та підтримка спеціалізованих організацій, а також підвищення наукової обґрунтованості, комплексності та об'єк­тивності висновків державної екологічної експертизи. Відзна­чається, що в найближчі роки слід очікувати значного збільшен­ня міжнародних зобов'язань України.

Науково-методологічною основою екологічного права є філо­софське вчення про взаємовідносини людини і суспільства з на­вколишнім природним середовищем. Соціально-економічною основою екологічного права виступає власність на природні ре­сурси у всіх її формах і видах. Політичною основою екологічно­го права є національна та державна політика в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального вико­ристання природних ресурсів.