Oslash; тарифні ставки, розцінки, оклади, мінімальна заробітна плата у відповідності до законодавства

Планування підвищення продуктивності праці

(за техніко-економічними чинниками).

Продуктивність праці (ПП) визначається шляхом ділення обсягу продукції в натуральному (або вартісному) вираженні на середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці можна об'єднати в наступні 5 груп:

1. Підвищення технічного рівня виробництва (впровадження нової техніки, механізація і автоматизація технологічних процесів, застосування прогресивних технологій, замінників традиційної сировини та матеріалів).

2. Вдосконалення організації планування та управління виробництвом та працею (вдосконалення виробничої структури управління підприємством, комбінування, концентрації, спеціалізації і кооперування).

3. Зміна обсягу і структури продукції, що виробляється.

4. Введення в дію і освоєння нових об'єктів (як правило, в період освоєння нових об'єктів продуктивність праці знижується, тому що або продукція або взагалі не виробляється, або виробничі потужності не повністю використовуються).

5. Інші (галузеві чинники) – можуть бути, а можуть і не бути. Наприклад, зміна умов роботи, дефіцит сировини, зміна її якості тощо.

При цьому необхідно враховувати залишковий вплив заходів минулого періоду.

Методика планування підвищення продуктивності праці за техніко-економічними чинниками базується на наступних принципах:

· виключення подвійного рахунку;

· врахування термінів здійснення заходів в періоді, що планується (врахування фактору часу);

· розрахунок продуктивності праці та її підвищення базується визначенні відносного вивільнення чисельності працюючих( ) під впливом кожного з наведених вище факторів.

Для розрахунку відносного (умовного) вивільнення чисельності () на практиці застосовують спеціальні формули, які наводяться в галузевих інструкціях. Логіка всіх формул розрахунку () наступна:

в чисельнику – зміна трудомісткості;

в знаменнику – ефективний (корисний) фонд робочого часу 1-го робітника.

Доречи – це основний принцип планування чисельності, коли в чисельнику трудомісткість продукції в людино-годинах зіставляється з ефективним фондом робочого часу одного робітника в годинах.

Відносне (умовне) вивільнення () – це та чисельність, яку треба було б мати підприємству для виробництва додаткової продукції (), якщо б продуктивність праці залишалася б на базовому рівні.

Приріст продуктивності праці ( в році, що планується, в порівнянні з базовим періодом під впливом всіх чинників, у % визначається так:

, %, (17.1)

де – відносне (умовне) вивільнення чисельності промислово-виробничого персоналу в році, що планується, в порівнянні зі звітним періодом під впливом і-ої групи чинників;

– умовна чисельність промислово - виробничого персоналу.

Умова чисельність () – це та чисельність, яка необхідна підприємству для виконання плану виробництва продукції (), якщо б продуктивність праці залишалась би на базовому рівні ():

. (17.2)

Плановий баланс робочого часу 1 -го робітника.

Для визначення чисельності працюючих і, перш за все, робітників, а також для планування раціонального використання робочої сили на підприємствах розраховують плановий баланс робочого часу одного робітника. Він показує, яку кількість часу повинен відпрацювати один робітник протягом планового періоду (фактичний баланс показує скільки фактично відпрацював один робітник за цей же період).

В балансі робочого часу одного робітника визначають:

· календарний;

· номінальний;

· корисний (ефективний) фонд робочого часу.

Календарний фонд (Т_кал) – 365 або 366 днів.

Номінальний фонд (Т_н) - показує, яку кількість днів максимально може відпрацювати один робітник протягом планового періоду. Визначається він шляхом вирахування від календарного фонду часу вихідних і святкових днів.

Корисний (ефективний) фонд (Т_еф) – показує скільки реально може бути відпрацьовано одним явочним робітником в середньому протягом планового періоду. Цей фонд завжди буде меншим номінального. При його розрахунку із номінального фонду виключають втрати робочого часу, що пов'язані з неявками на роботу з різних причин. При цьому при складанні планового балансу враховують причини, що дозволені законодавством, а при складанні фактичного балансу – всі причини.

Корисний (ефективний) фонд розраховується в годинах, виходячи з планованої середньої тривалості зміни.

Планування чисельності персоналу.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачається розподіл працівників на персонал:

Ø зайнятий основною діяльністю;