Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Цивільне судочинство та інші форми судочинства





Судочинство є диференційованим відповідно до судової спеціалізації. Якщо до прийняття КАС існував дуалізм двох цивілістичних порядків судочинства (дуалізм судової цивільної юрисдикції) – цивільного і господарського судочинства, то у даний час мова йде про подальшу диференціацію процесуальної сфери, що свідчить про певну законодавчу концепцію розбудови окремих режимів судочинства. Цивільний процес як форма реалізації правосуддя і права громадян на судовий захист має свою предметну сферу. Визначення сфери цивільного процесу важливо, бо вона є показником секторального функціонування в державі судової влади і правосуддя. Цивільний процес розраховано на здійснення правосуддя в широкій галузі правовідносин, які характеризуються юридичною рівністю їх учасників (цивільних, сімейних тощо).
Процесуальне законодавство, діференціюючи процесуальну сферу взагалі, визначає юрисдикційні повноваження та компетенцію цивільних, адміністративних та господарських судів.
ст. 15 ЦПК Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ. 1.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; ( Пункт 2 частини першої статті 15 виключено на підставі Закону N 2453-VI від 07.07.2010) 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 2.Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. 3.Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. 4.Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.   ст.17КАС Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. 1.Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.   2.Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.   3.Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; ( Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини третьої статті 17 див. в Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2011 від 14.12.2011) 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. ( Пункт 5 частини третьої статті 17 виключено на підставі Закону N 5518-VI від 06.12.2012 )   ст.12 ГПК Справи, підвідомчі господарським судам Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: -спорів про приватизацію державного житлового фонду; -спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; -спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; -спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; - інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.{Стаття 12 із остан.змінами від 06.12.2012}

èВ процесуальній сфері очевидним є факт судової спеціалізації та розгалуженості, диференціації процесуального законодавства, що становить особливість національного процесуального законодавства:

Слід відмітити, що до прийняття КАС у порядку цивільного судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 ЦПК 1963 р. здійснювалося правосуддя і у справах, що виникали з адміністративно-правових відносин, в яких громадянин перебуває з державним органом або службовою особою (наприклад, справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності, а також спори, що виникають із застосування законодавство про вибори за заявами прокурора про визнання правового акта незаконним; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби тощо, перелік яких наводився у ст. 236 ЦПК 1963р.). Тому прийняття КАС певним чином було наслідком втручання у сферу цивільного судочинства. Крім того, КАС по суті став «дублюючим» нормативним актом по відношенню до ЦПК, оскільки конструкція адміністративного судочинства заснована на позовному провадженні, як фундаментальному для цивілістичного судового процесу. Можна, врешті-решт, констатувати, що адміністративне судочинство в цілому сприйняло цивільну також процесуальну форму здійснення правосуддя зі всіма її атрибутами – процесуальними провадженнями, процесуальними стадіями, процесуальними режимами та інститутами (позоау, сторін, третіх осіб тощо). Отже, наявність однотипних порядків розгляду справ поза усяким сумнівом буде стимулом до дискусії про співвідношення цивільного і адміністративного судочинства та цивільного процесуального та адміністративного процесуального права.
Що стосується господарського судочинства, то і структурно, і на рівні процесуальних інститутів він історично є певним аналогом ЦПК.
Судова спеціалізація у сфері судової влади визначена конституційно і вона стосується системи судів. Щодо організації судової влади (судової системи), то вона будується відповідно до таких засадничих конституційних положень, як територіальність та спеціалізація ( ст. 121 Конституції України ). Оскільки способи здійснення спеціалізації та територіальності можуть бути різними, то конституційні приписи формулюють функціонування судової влади лише на рівні принципів і, власне, безпосередньо з цих конституційних приписів не витікає необхідність формування системи адміністративних, господарських та інших судів чи окремих різновидів адміністративного, господарського та інших видів судочинства.
В теорії процесуального права питання інституалізації спеціалізованих судів і відповідно – процесуального законодавства був і залишається дискусійним.
Законотворча практика, як відомо, також йде різними шляхами :

 

 

1) У напрямі необмеженої диференціації.   2)У напрямі уніфікації судової системи та процесуального законодавства
Наприклад, французські адміністративіні трибунали стали частиною виконавчої влади, а комерційні суди – частиною загальних судів. В той же час адміністративні суди у Німеччині є частиною загальної судової системи, більш того, вони є спеціалізованою гилкою судової влади і їх процесуальна діяльність регулюється Законом про адміністративне судочинство і лише окремі процесуальні питання регулюються ЦПК Нимеччини. Комерційні суди також є обособлені як самостійна гілка судової влади.

 

 

Історико-правовий аналіз:
1)Щодо адміністративних судів 2)Щодо господарських судів
Очевидно, що вектор розвитку українського процесуального законодавства та прийняття КАС відбиває лише певні підходи законодавця щодо форми впровадження та новелізації адміністративної юстиції в сучасний період, оскільки засади адміністративної юстиції були закладені у ЦПК України 1963 р. та наступними дуже суттєвими змінами цього кодексу. Господарськи суди були створені завдяки трансформації існуючих у свій час органів державного арбітражу, а арбітражний процес трансформований у господарське судочинство, виходячи з тривалої історії існування спеціальної юрисдикції для розгляду господарських спорів.
За великим рахунком, на перший погляд було зайвим або створення адміністративних судів, або прийняття спеціального процесуального кодексу. Формально суди загальної юрисдикції суди були потенційно готові забезпечити абстрактний і конкретний судовий нормоконтроль і через це - функціонування адміністративної юстиції, оскільки, здійснюючи захист прав у сфері публічних владних відносин, суди визнавали ті чи інші нормативні чи індивідуальні правові акти незаконними. Скоріше всього, адміністративна юстиція в більшій мірі потребувала змін у правозастосуванні, ніж у правовій регламентації. Але всеж – таки на тому етапі судово-правової реформи зміна практики застосування стала визначальним і тому створення адміністративної юстиції як системи спеціалізованих судів стало практичною потребою.  

 

Український законодавець, таким чином, пійшов шляхом формальної диференціації судових процедур і створення окремих процесуальних кодексів (ЦПК, КАС, ГПК), хоча і доктринально, і практично диференціація юрисдикції судів і, навіть, створення спеціалізованих судів не призводить обов’язково до необхідності існування та прийняття різних процесуальних законів. Оскільки в основу конструкції цивілістичних процесів (усіх, крім кримінального) покладені позов та позовне провадження, то базові інститути цивільного процесуального права та цивільного процесу можуть бути основою єдиного процесуального кодексу, який може містити правила розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ. Порівняльний аналіз процесуальних кодексів підтверджує в основному ту річ, що принципові відмінності ЦПК, ГПК та КАС стосуються тільки правил юрисдикції, а не процесуальних процедур різних видів судочинства.

 

 

 








Date: 2015-06-11; view: 892; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.015 sec.) - Пожаловаться на публикацию