Відчуття. Рецептор. Аналізатор. Перекодування в аналізаторі. Модальність відчуттів. Синестезія.

Відчуття (одержувати) - елементарний пізнавальний процес, основа усіх псих. феноменів. Відчуття - це відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.. Рецептор- це чутлива поверхня, та провідні(аферентні) шляхи органи чуття(Н-д: чутлива поверхня зорового рецептора – є сітківка ока, аферентні волокна, які відходять від нейронів сітківки). Рецептор — це частина аналізатора, функція якого полягає у трансформації зовнішньої енергії в нервовий процес. Такі органи чуття, як око, вухо, об'єднують десятки рецепторних закінчень. Рецептор, нерви, що проводять інформацію про подразнення, і ділянка в корі головного мозку, які являють собою єдину морфологічну структуру, І.П. Павлов назвав аналізатором. Кожен аналізатор—це нервовий механізм, який складається з трьох частин: 1) периферійного відділу — рецептора; 2) аферентного або чутливого нерва (доцентрового), який проводить збудження в нервові центри (центральний відділ аналізатора); 3) коркові відділи аналізатора, у яких відбувається обробка нервових імпульсів, що надходять з периферійних відділів. Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого. Відчуття виникають в результаті впливу певних енергій та речовин на чутливі поверхні рецепторів(сукупність нервових клітин, здатних реагувати на такі енергії, речовини. Такі клітини наз. - рецептивними).Реакція рецептивних клітин – це кодування біохімічними процесами, які відбув. в них, тобто відбув. утворення моделі. Ізоморфний перехід інф-ї від попер. до наст. ланки наз. перекодуванням.

Біохімічна модель подразника перекодовується у імпульси в аферентних волокнах, наступне перекодування –ці коливання перетвор. у біохімічні процеси в мозкових нейронах, а останні в свою чергу у психічні моделі подразників – у відчуття. Відчуття суб’єктивні в тому розумінні що суб’єкт специфічно відчуває відображувані властивості подразників, об’єктивно ці властивості виявити неможливо(н-д: солодке, смачне, тверде. гостре).

Модальність(міра) відчуття, синестезія (сінестезіс - разом почувати). Модальність – це відрізняльні властивості предметів, явищ, в тому числі псих процесів і станів, тобто те що притаманне тільки їм і відрізняє їх від усього ін., відтак модальність відчуття – це специфічне відчування суб’єктом подразнень кожного з аналізаторів (зір – модальність колір, яскравість; слуху - звуки; смаку - смаки; дотик щільність предмету, температура, вібрація; нюх- запах). Відчуття всіх модальностей несуть усю інфо-ю про властивості подразників.

Про генетично зумовлену організацію відчуттів свідчить і подразнення чутливих поверхонь різних аналізаторів не відповідними йому впливами(вдарити в око - виникають больові відчуття, тактильні відчуття, а також спалахують іскри).Розсіяні клітини «зафарбовують» відчуття тих чи ін. модальностей відчуттями ін. модальностей. Такі зв’язки відчуттів наз. - інтрамодальними (істро-всередині), вони виник. у середині мозку або синестезіями(спільне відчуття). Синестезія – (інтрамодальний зв'язок) - це виникнення під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора. Найчастіше трапляється зорово-слухова синестезія, коли при дії звукових подразників у людини виникають зорові образи. Виразні усвідомлювані синестезії відносно рідкісне явище(н-д: кольоровий слух – музика викликає кольорові відчуття. Існують і набуті синестезії - дивимось на розрізаний лимон-відчуття кислоти у роті). Явище синестезії - ще одне свідчення постійного взаємозв'язку аналізаторних систем людського організму, цілісності чуттєвого відображення навколишньої дійсності.