Предмет, мета і завдання психологічного консультування.

Консультативна психологія – розділ знань, що містить систематизований опис процесу надання психологічної допомоги - консультування.

Психологічне консультування як професія є відносно новою галуззю психологічної практики, що виділилася із психотерапії. Ця професія виникла в середині ХХ століття у відповідь на проблеми людей, які не мають клінічних порушень, проте потребують психологічної допомоги. В психологічному консультуванні ми стикаємося насамперед з людьми, котрі відчувають труднощі у повсякденному житті (незадоволеність роботою, конфлікти з колегами і керівниками, можливість звільнення, невлаштованість особистого життя і негаразди в родині, шкільна неуспішність, нестача впевненості у собі й низька самоповага, виснажливі вагання у прийнятті рішень, труднощі у зав’язуванні й підтримці міжособистісних стосунків тощо). Як молода галузь психологічної практики, психологічне консультування досі не має строго окреслених меж.

Деяка невизначеність предмету психологічного консультування відбивається на розмаїтті визначень. Так, ліцензована комісія Асоціації службовців і менеджерів США, що видає дозволи на приватну практику, пропонує наступне визначення: “Консультування – це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині в розв’язання проблем і прийнятті рішень стосовно професійної кар’єри, шлюбу, сім’ї, вдосконалення особистості та міжособистісних стосунків”.

Р. Кочюнас вважає, що наскрізні ідеї психологічного консультування відображають такі тези:

1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти на власний розсуд.

2. Консультування допомагає опанувати нову поведінку.

3. Консультування сприяє розвитку особистості.

4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто визначається, що незалежний, відповідальний індивід здатен у певних обставинах приймати самостійні рішення, причому консультант створює умови, що заохочують вольову поведінку клієнта.

5. Серцевиною консультування є “консультативна взаємодія” між клієнтом і консультантом, заснована на філософії “клієнт-центрованої терапії”.

Цілі консультування залежать від потреб клієнтів, які звертаються по психологічну допомогу, і теоретичної орієнтації самого консультанта. Тому консультант з самого початку запитує клієнта: „Що Ви очікуєте від нашого спілкування?”, „Якими будуть Ваші побажання стосовно нашої з Вами роботи?” і т.п. Для того, щоб підвести клієнта до відповіді, консультанту слід надати інформацію про тривалість зустрічей, про те, що відбувається під час консультування тощо. Все це допоможе клієнту зрозуміти можливості й обмеження консультування, оскільки більшість клієнтів очікують, що консультант миттєво вирішить їхню проблему. При цьому важливо пам’ятати основну мету консультування – допомогти клієнтову зрозуміти, що саме він і є та людина, яка повинна вирішувати, діяти, змінюватися, актуалізовувати свої можливості.

Р.Кочюнас визначає наступні універсальні цілі, які так чи інакше згадуються теоретиками різних шкіл:

1. Сприяти змінам у поведінці клієнта, так щоб він зміг жити конструктивніше, відчуваючи задоволеність життям, не дивлячись на деякі безумовні соціальні обмеження.

2. Розвивати навички подолання труднощів у зіткненні з новими життєвими обставинами і вимогами.

3. Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень.

4. Розвивати вміння налагоджувати і підтримувати міжособистісні стосунки.

5. Полегшити реалізацію і підвищити потенціал особистості.

Р.Овчарова вважає, що в процесі консультування розв’язуються наступні універсальні завдання:- оцінка рівня психічного здоров’я клієнта і визначення підстав для інших способів психологічної допомоги;

- надання професійної допомоги в розв’язанні заявленої клієнтом проблеми;

- інформування клієнта про його психологічні особливості з метою більш адекватного їх використання;

- підвищення загальної психологічної грамотності;

- мобілізація прихованих психологічних ресурсів клієнта, що забезпечують самостійність розв’язання проблем;

- корекція порушень адаптації та особистісних дисгармоній;

- виявлення основних напрямів подальшого розвитку особистості.

Таким чином, цілі консультанта і клієнта в кінцевому рахунку дотичні, хоча кожен консультант має на увазі свою систему загальних цілей, що відповідають його теоретичній орієнтації.