Проаналізуйте нагальні потреби в сфері інформаційної безпеки: що не зроблено і яких заходів має бути вжито.

Андрій Лисенко, речник Адміністрації Президента з питань АТО:

— Ті зусилля, яких докладають сьогодні наші державні органи в сфері інформаційної безпеки, можна назвати надзусиллями. Ті кошти, які мають бути виділені, не виділяються — це вже злочин з боку тих, хто їх мав виділити. Про це треба говорити і, можливо, навіть звертатися до криміналістики.

Питання інформування полягає не лише в налагодженні теле- і радіоканалів. Можна інформувати навіть тих людей, які переїжджають через пункти пропуску. На цих пунктах можна роздавати друковану продукцію.

Дмитро Золотухін, радник міністра інформаційної політики:

— Ідея створення Концепції інформаційної безпеки та призначення відповідальним Міністерства інформаційної політики, на мій погляд, виявилася цілком виправданою. 2014 рік показав, що говорити про те, що органи сектору національної безпеки й оборони України можуть якимось чином зробити гідну відповідь на інформаційну агресію та інформаційну окупацію з боку Росії, не приходиться: вони фізично не в змозі опрацювати виклики в сфері інформаційної безпеки та здійснити гідну відповідь на них.

Основний принцип, закладений у концепцію, полягає в тому, що головною відповіддю на інформаційні виклики є створення й поширення контенту. Тобто замість того, щоби використовувати рестриктивні інструменти, які, на наш погляд, не мають гідної ефективності, потрібно замислюватися над тим, що державна позиція й державна суб’єктність у сфері створення й поширення контенту всередині країни та за її межами є пріоритетом, у тому числі в контексті інформаційної безпеки.

На сьогодні формат документа є видозміненим, у нього внесено правки після громадських обговорень, певні пункти вилучено або додано, а структура зазнала деяких змін. Напередодні на базі «Інтерньюзу» ми провели підсумкову зустріч у форматі експертної ради. Фактично зараз експертна рада здійснює передачу цих напрацювань до міністерства. Міністерство буде опрацьовувати цей проект документу не з погляду змістовної частини, а з погляду формальної юридичної. Далі цей проект документ має бути подано на розгляд Кабміну.

На цьому робота не зупиняється. Основним її результатом я вважаю те, що ми, по-перше, запустили широкі дискусії щодо цього документа, які підтвердили, що найкраща відповідь на виклики інформаційної безпеки полягає не в забороні, а в створенні системи розвитку інформаційного простору України. Держава має бути суб’єктом цього процесу, максимально сприяти й використовувати можливості державного та приватного партнерства, застосовувати для цього в тому числі фінансово-бюджетні інструменти, які можуть бути використані в рамках державних програм.

Роман Шутов, програмний директор ГО «Телекритика»:

— Я сумніваюся, що концепція відповідає викликам. Ми повинні змінити наш підхід до поняття безпеки: мовляв, безпека — це не заборона чи обмеження, а розвиток. Тут ми можемо припуститися помилки, підмінивши поняття політики інформаційної безпеки державною інформаційною політикою взагалі. Якщо ми говоримо, що безпека — це розвиток, чим тоді відрізняється державна інформаційна безпека від державної інформаційної політики? Я не хочу применшити позитивні сторони тієї концепції, яка вийшла, але вона виводить нас на пріоритети державної інформаційної політики. Функції МІП там сформульовані як діяльність в інформаційній сфері, а не в інформаційній безпеці. І з того переліку з десяти державних програм, який передбачає концепція, вісім стосуються державної інформаційної політики: доступу до інтернету, підтримки вітчизняного виробництва тощо.

Роман Шутов

Я не вважаю, що органи сектору національної безпеки й оборони не спрацьовують. Давайте подивимося: може, ці органи просто погано працюють?

Як має виглядати система інформаційної безпеки? Є суспільство, яке розвивається й живе. І є загрози, які можуть цьому розвитку завадити. Є якась структура — орган, сукупність органів, — яка відстежує, що відбувається з цим суспільством, і в якийсь момент, якщо відчуває, що відбувається щось загрозливе, натискає «червону кнопку». Цієї системи в Україні 25 років не було. По-перше, потрібно передбачити її створення. А по-друге, потрібна методологія. Потрібне чітке визначення, що ми розуміємо під ризиком.

Дмитро Лиховій, Польсько-український портал:

— Пригадую, як я служив в армії: ключове слово там було «намахали». Це ставлення мобілізованих, які представляють суспільство, до керівництва армійського зокрема і до влади загалом. Це, як на мене, дуже важлива проблема, яка ілюструє оці провали комунікаційної політики в тому сенсі, що люди залишаються непоінформованими щодо елементарних питань. Насправді все це вирішується дуже просто: було би бажання розказати людям ті речі, які їх цікавлять. Я за те, щоби була якась інформаційна платформа, яка містила би відповіді на те, що зробила влада, — конкретні реформи, які мають місце.

За результатами експертної дискусії буде розроблено та оприлюднено систему кроків, яка може стати своєрідною дорожньою картою для розробки державної політики в сфері інформаційної безпеки.