Європейська конвенція про транскордонне телебачення. 2 page

b) надає на запит призначеного іншою Стороною органу
інформацію про свої внутрішні законодавство та практику з питань,
що охоплюються цією Конвенцією;

c) співпрацює, коли це необхідно, з органами, призначеними
іншими Сторонами, і особливо коли це поліпшує ефективність
заходів, що вживаються для виконання цієї Конвенції;

d) розглядає будь-які труднощі, які виникають у застосуванні
цієї Конвенції та які повідомляються йому органом, призначеним
іншою Стороною.

Розділ VI

Постійний комітет

Стаття 20

Постійний Комітет(1)

1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний Комітет.

2. Кожна Сторона може бути представлена в Постійному комітеті
одним чи більше делегатами. Кожна делегація має один голос. У
межах своєї компетенції Європейське Співтовариство здійснює своє
право голосу тією кількістю голосів, що дорівнює кількості його
держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції; Європейське
Співтовариство не здійснює свого права голосу, якщо відповідні
держави-члени здійснюють його самостійно та навпаки.

3. Будь-яка держава, яка згадана в пункті 1 статті 29 і яка
не є Стороною цієї Конвенції, може бути представлена в Постійному
Комітеті спостерігачем.

4. Для виконання своїх функцій Постійний Комітет може
використовувати послуги експертів. Він може, за своєї ініціативи
або на запит відповідного органу, запросити будь-який міжнародний
або національний, урядовий або неурядовий орган, який технічно
обізнаний у тих сферах, які охоплює ця Конвенція, і може бути
представлений як спостерігач на одній з його зустрічей або на
частині такої зустрічі.

5. Постійний Комітет скликається Генеральним секретарем Ради
Європи. Його перше засідання проводиться в період шести місяців
після дати набирання Конвенцією чинності. У подальшому він
збирається на засідання на вимогу однієї третини Сторін або
Комітету Міністрів Ради Європи, або за ініціативи Генерального
секретаря Ради Європи відповідно до положень пункту 2 статті 23,
або на запит однієї чи більше Сторін відповідно до положень
підпункту "c" статті 21 та пункту 2 статті 25.

6. Кворум для проведення засідання Постійного Комітету
складає більшість Сторін.

7. За умови дотримання положень підпункту "b" пункту 3
статті 9bis і пункту 3 статті 23 рішення Постійного Комітету
приймаються більшістю в три чверті голосів присутніх членів.

8. З урахуванням положень цієї Конвенції Постійний Комітет
установлює свої правила процедури.

Стаття 21

Функції Постійного Комітету(1)

Постійний Комітет відповідає за здійснення нагляду за
застосуванням цієї Конвенції. Він може:

a) надавати рекомендації Сторонам стосовно застосування
Конвенції;

b) пропонувати будь-які необхідні зміни до Конвенції та
розглядати зміни, запропоновані відповідно до положень статті 23;

c) на запит однієї чи більше Сторін розглядати питання, що
стосуються тлумачення цієї Конвенції;

d) уживати всіх можливих заходів для забезпечення дружнього
врегулювання будь-яких труднощів, переданих йому на розгляд
відповідно до положень статті 25;

e) надавати рекомендації Комітету Міністрів стосовно
запрошення держав, які не згадуються в пункті 1 статті 29,
приєднатися до цієї Конвенції.

f) згідно з підпунктом "с" пункту 2 статті 24bis висловлювати
думки стосовно порушення прав.

2. Крім того Постійний Комітет:

a) визначає керівні принципи, зазначені в підпункті "b"
пункту 3 статті 9bis, щоб уникнути розходжень у застосуванні
правил цієї Конвенції стосовно доступу громадськості до подій, які
мають важливе значення для суспільства, і відповідних положень
Європейського Співтовариства;

b) висловлює думку стосовно заходів, вжитих Сторонами, які
згідно з пунктом 2 статті 9bis склали перелік національних і
ненаціональних подій, які вони вважають значними для суспільства;

c) раз на рік публікує зведений перелік визначених подій і
відповідних заходів, про які йому повідомляють Сторони згідно з
підпунктом "e" пункту 2 статті 9bis.

Стаття 22

Доповіді Постійного Комітету

Після кожного засідання Постійний Комітет надсилає Сторонам і
Комітету Міністрів Ради Європи доповідь про обговорення, що мали
місце, та про будь-які ухвалені рішення.

Розділ VII

Зміни

Стаття 23

Зміни(1)

1. Зміни до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою
Стороною.

2. Будь-яка пропозиція стосовно внесення змін повідомляється
Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає її державам -
членам Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської
культурної конвенції (994_213), Європейському Співтовариству, а
також будь-якій державі, що не є членом Ради Європи, яка
приєдналася або якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції
відповідно до положень статті 30. Генеральний секретар Ради Європи
скликає засідання Постійного Комітету не раніше як через два
місяці після розсилки повідомлення про таку пропозицію.

3. Постійний Комітет розглядає будь-яку запропоновану зміну
та надсилає текст, ухвалений більшістю в три чверті голосів членів
Постійного Комітету, Комітету Міністрів для затвердження. Після
його затвердження цей текст надсилається Сторонам для прийняття.

4. Будь-яка зміна набирає чинності на тридцятий день після
дати, коли усі Сторони поінформували Генерального секретаря про її
прийняття.

5. Однак Комітет Міністрів може, порадившись із Постійним
Комітетом, прийняти рішення про те, що певна зміна набирає
чинності після закінчення дворічного терміну, відлік якого
починається з дати, коли її було відкрито для схвалення, якщо
якась зі Сторін не висловила Генеральному Секретареві Ради Європи
заперечення стосовно набирання нею чинності. За наявності такого
заперечення зміна набирає чинності першого дня місяця після дати,
коли Сторона Конвенції, яка повідомила про заперечення, здасть
Генеральному Секретареві Ради Європи на зберігання свій документ
про схвалення.

6. Якщо зміна була схвалена Комітетом Міністрів, але ще не
набрала чинності відповідно до пунктів 4 або 5, то Держава або
Європейське Співтовариство можуть не дати згоду на обов'язковість
для них цієї Конвенції, не прийнявши одночасно цієї зміни.

Розділ VIII

Заяви про порушення цієї Конвенції

Стаття 24

Заяви про порушення цієї Конвенції

1. Якщо Сторона виявляє порушення цієї Конвенції, вона
повідомляє про це порушення Стороні, яка здійснює трансляцію, й
обидві Сторони вживають заходів для розв'язання проблеми на основі
положень статей 19, 25 і 26.

2. Якщо порушення має очевидний, серйозний і тяжкий характер,
а також призводить до виникнення складних громадських проблем і
зачіпає положення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1
статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 і якщо воно триває
протягом двох тижнів після повідомлення про нього, Сторона, яка
здійснює прийом, може тимчасово припинити ретрансляцію програмної
послуги, яка порушує Конвенцію.

3. В усіх інших випадках порушень, за винятком передбачених у
пункті 4 цієї статті, Сторона, яка здійснює прийом, може тимчасово
припинити ретрансляцію програмної послуги, яка порушує Конвенцію,
через вісім місяців після повідомлення про порушення, якщо це
порушення триває.

4. Тимчасове припинення ретрансляції не дозволяється у
випадку порушень пункту 3 статті 7, статей 8, 9 або 10.

Стаття 24bis

Звинувачення в порушеннях прав,
що надані цією Конвенцією(2)

1. Якщо програмна послуга телемовника повністю або в
більшості спрямована на територію Сторони, яка не є Стороною, під
юрисдикцію якої підпадає телемовник ("Сторона, що здійснює
прийом"), і якщо телемовник був створений з наміром обходити
закони, які стосуються галузей, охоплених цією Конвенцією, і які
застосовувалися б до нього, якби він підпадав під юрисдикцію цієї
іншої сторони, то це є порушенням прав.

2. Якщо певна Сторона висуває таке звинувачення в порушенні,
то застосовується така процедура:

a) відповідні Сторони намагаються досягти дружнього
врегулювання;

b) якщо такого врегулювання не досягнуто впродовж трьох
місяців, то Сторона, що здійснює прийом, передає це питання до
Постійного Комітету;

c) заслухавши заінтересовані Сторони, Постійний Комітет у
шестимісячний термін після дати, коли питання було передано йому,
висловлює думку, чи справді мало місце порушення прав, і
повідомляє її відповідним Сторонам.

3. Якщо Постійний Комітет дійшов висновку, що порушення прав
справді мало місце, то Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як
уважається, підпадає, уживає відповідних заходів для усунення
порушення прав, і повідомляє про них Постійному Комітету.

4. Якщо Сторона, під юрисдикцію якої телемовник, як
уважається, підпадає, впродовж шести місяців не вжила заходів,
зазначених у пункті 3, то відповідні Сторони вдаються до
арбітражної процедури, установленої в пункті 2 статті 26 та в
додатку до Конвенції.

5. Сторона, що здійснює прийом, не повинна вживати будь-яких
заходів проти відповідної програмної послуги, доки не закінчиться
арбітражна процедура.

6. Будь-які запропоновані або вжиті згідно із цією статтею
заходи, повинні відповідати статті 10 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод (995_004).

Розділ IX

Врегулювання спорів

Стаття 25

Примирення

1. У випадку виникнення труднощів у застосуванні цієї
Конвенції відповідні сторони докладають всіх зусиль для їхнього
дружнього врегулювання.

2. Якщо не одна зі сторін не заперечує, Постійний Комітет
може розглянути це питання, запропонувавши відповідним сторонам
свої послуги для якнайшвидшого прийнятного врегулювання спору й у
разі необхідності надання консультативного висновку із цього
питання.

3. Кожна із відповідних Сторін зобов'язується без зволікань
надавати Постійному Комітету всю необхідну інформацію та сприяння
для виконання ним своїх функцій згідно з попереднім пунктом.

Стаття 26

Арбітраж

1. Якщо відповідні Сторони не можуть врегулювати спір
відповідно до положень статті 25, вони мають право за обопільною
згодою передати його до арбітражу, процедуру якого наведено в
додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди упродовж
шести місяців після подання першого запиту про початок процедури
примирення, спір може бути переданий до арбітражу на запит однієї
зі Сторін.

2. Будь-яка Сторона може будь-коли заявити, що вона визнає
обов'язковим ipso facto й без спеціальної згоди стосовно будь-якої
іншої Сторони, яка бере на себе таке саме зобов'язання,
застосування процедури арбітражу, передбаченої в додатку до цієї
Конвенції.

Розділ X

Інші міжнародні угоди та внутрішнє
законодавство сторін

Стаття 27

Інші міжнародні угоди чи домовленості(1)

1. Сторони, які є членами Європейського Співтовариства, у
своїх взаємовідносинах застосовують правові норми Співтовариства,
а положення цієї Конвенції застосовують тільки у випадках
відсутності правової норми Співтовариства, що регулює відповідне
конкретне питання.

2. Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає Сторонам укладати
міжнародні угоди, які доповнюють чи розвивають її положення або
розширюють сферу їхнього застосування.

3. У випадку двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав та
зобов'язань Сторін, які випливають з таких угод і які не
перешкоджають іншим Сторонам здійснювати свої права чи виконувати
свої зобов'язання за цією Конвенцією.

Стаття 28

Зв'язок між Конвенцією та внутрішньодержавним
правом Сторін(1)

Жодне з положень цієї Конвенції не заважає Сторонам
застосовувати суворіші й детальніші правила порівняно з тими, які
передбачені в цій Конвенції, до програмних послуг, що транслює
телемовник, який підпадає, як уважається, під їхню юрисдикцію в
значенні статті 5.

Розділ XI

Заключні положення

Стаття 29

Підписання та набрання чинності(1)

1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами
Ради Європи, іншими державами - учасницями Європейської культурної
конвенції (994_213) та Європейським Співтовариством. Вона
підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні
грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на
зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку сім
держав, з яких не менше п'яти є членами Ради Європи, висловили
свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до
положень попереднього пункту.

3. Будь-яка держава, під час підписання чи будь-коли до
набирання Конвенцією чинності стосовно цієї держави, може заявити
про те, що вона застосовуватиме Конвенцію тимчасово.

4. Стосовно будь-якої держави, згаданої в пункті 1, або
Європейського Співтовариства, які згодом висловлюватимуть свою
згоду на обов'язковість Конвенції для них, ця Конвенція набирає
чинності в перший день місяця, що настає після закінчення
тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної
грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 30

Приєднання держав, що не є членами Ради Європи

1. Після набирання чинності цією Конвенцією Комітет міністрів
Ради Європи, після консультацій з Договірними Державами, може
запропонувати приєднатися до цієї Конвенції будь-якій іншій
державі за рішенням, що ухвалюється більшістю голосів, що
передбачено в пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи
(994_001), та одностайним голосуванням представників Договірних
Держав, які мають право засідати в Комітеті.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до Конвенції,
Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після
закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання
документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 31

Територіальне застосування

1. Будь-яка держава, під час підписання або здачі на
зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про
прийняття, затвердження чи приєднання, може визначити територію чи
території, до яких застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка держава може, будь-коли після цього заявою на
ім'я Генерального секретаря Ради Європи, поширити дію цієї
Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві.
Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день
місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати
отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх
пунктів, може, стосовно будь-якої території, визначеної в цій
заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на
ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший
день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від
дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 32

Застереження(1)

1. Під час підписання або подання ратифікаційної грамоти,
документа про прийняття, схвалення чи приєднання кожна Держава
може заявити, що вона залишає за собою право обмежувати
ретрансляцію на своїй території (лише настільки, наскільки вона не
відповідає національному законодавству) програмних послуг, що
містять рекламу алкогольних напоїв відповідно до правил,
передбачених у пункті 2 статті 15 цієї Конвенції.

Жодних інших застережень робити не можна.

2. Застереження, заявлене відповідно до попереднього пункту,
опротестуванню не підлягає.

3. Будь-яка Договірна Держава, що зробила застереження згідно
з пунктом 1, може повністю або частково відкликати його шляхом
подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря
Ради Європи. Відкликання набирає чинності з дати отримання такого
повідомлення Генеральним секретарем. 4. Сторона, що зробила застереження згідно з пунктом 1, не
може вимагати застосування цього положення будь-якою іншою
Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним,
вона може вимагати застосування цього положення в тому обсязі, в
якому вона сама його прийняла.

Стаття 33

Денонсація

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію
шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального
секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання
повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 34

Повідомлення(1)

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам
Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної
конвенції (994_213), Європейському Співтовариству та будь-якій
державі, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до
Конвенції, про:

а) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи
будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

c) будь-яку дату набирання чинності цією Конвенцією
відповідно до положень статей 29, 30 і 31;

d) будь-яку доповідь, підготовлену відповідно до положень
статті 22;

e) будь-яку іншу дію, заяву, повідомлення чи сповіщення, які
стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
на те вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено в м. Страсбург 5 травня 1989 року англійською та
французькою мовами, причому обидва тексти є автентичними, в одному
примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний
секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції кожній
державі - члену Ради Європи, іншим державам - учасницям
Європейської культурної конвенції (994_213), Європейському
Співтовариству та будь-якій іншій державі, якій запропоновано
приєднатися до цієї Конвенції.

Додаток

Арбітраж

1. Будь-який запит про арбітраж повідомляється Генеральному
секретарю Ради Європи. У ньому зазначаються назва іншої сторони в
спорі та предмет спору. Генеральний секретар надсилає отриману
таким чином інформацію всім Сторонам цієї Конвенції.

2. У випадку спору між двома Сторонами, одна з яких є
державою - членом Європейського Співтовариства, яке саме є
Стороною, запит про арбітраж надсилається і державі-члену, і
Співтовариству, які спільно упродовж одного місяця після дати
отримання запиту повідомляють Генеральному секретарю про те, хто
буде стороною в спорі - чи держава-член, чи Співтовариство, або
держава-член і Співтовариство разом. За відсутності такого
повідомлення упродовж зазначеного проміжку часу держава-член і
Співтовариство вважаються однією стороною в спорі для цілей
застосування положень, що регулюють утворення й процедуру розгляду
арбітражного суду. Таке саме правило застосовується, якщо
держава-член і Співтовариство спільно виступають як сторона в
спорі. У випадках, передбачених у цьому пункті, одномісячний
період, установлений у викладеному нижче першому реченні пункту 4,
подовжується до двох місяців.

3. До складу арбітражного суду входять три члени: кожна зі
сторін у спорі призначає одного арбітра; призначені таким чином
два арбітри призначають за обопільною згодою третього арбітра,
який є головою арбітражного суду. Останній не може бути
громадянином жодної зі Сторін у спорі, мати постійне місце
проживання на території будь-якої із цих сторін, працювати в
жодній з них і не повинен мати попереднього відношення до справи
на будь-якій іншій посаді.

4. Якщо одна зі Сторін не призначила арбітра упродовж одного
місяця після повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи
запиту про арбітраж, він призначається на запит іншої Сторони
Головою Європейського суду з прав людини упродовж наступного
одномісячного періоду. Якщо Голова Суду цього зробити не може або
є громадянином однієї зі Сторін у спорі, таке призначення
здійснюється заступником Голови Суду або найстаршим за віком
присутнім суддею, який є присутнім і не є громадянином жодної зі
Сторін у спорі. Така сама процедура застосовується, якщо упродовж
одного місяця після призначення другого арбітра Голову
арбітражного суду не призначено.

5. Положення пунктів 3 і 4 застосовуються в разі необхідності
для заповнення будь-якої вакансії.

6. Дві чи більше Сторони, які за згодою визначають, що вони
мають спільні інтереси, призначають арбітра разом.

7. Сторони в спорі та Постійний комітет забезпечують
арбітражний суд усіма засобами, які необхідні для ефективного
арбітражного розгляду.

8. Арбітражний суд установлює свої правила процедури. Він
ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів. Його рішення є
остаточним і має обов'язкову силу.

9. Рішення арбітражного суду повідомляється Генеральному
секретарю Ради Європи, який надсилає його усім Сторонам цієї
Конвенції.

10. Кожна Сторона в спорі несе витрати призначеного нею
арбітра; витрати іншого арбітра, а також інші витрати, пов'язані з
арбітражним розглядом, ці Сторони ділять порівну.

Примітки:

1. До тексту зміни внесено відповідно до положень Протоколу
(ETS No. 171) (994_090).

2. Статтю додано відповідно до положень Протоколу
(ETS No. 171) (994_090).

3. До заголовка зміни внесено відповідно до положень
Протоколу (ETS No. 171) (994_090).

4. Розділ додано відповідно до положень Протоколу
(ETS No. 171) (994_090).

Европейская конвенция
по трансграничному телевидению

Государства-члены Совета Европы и другие
Государства-участники Европейской Культурной Конвенции
(994_213), подписавшие настоящую Конвенцию, Считая, что целью Совета Европы является достижение большего
единства между его членами в целях защиты и осуществления идеалов
и принципов, представляющих их общее наследие; Считая, что достоинство и равная ценность человеческой
личности являются важными элементами этих принципов; Считая, что свобода слова и информации, воплощенная в Статье
10 Конвенции о защите прав человека и основных свобод
(995_004), представляет собой один из важнейших принципов
демократического общества и одно из основных условий его прогресса
и развития каждой человеческой личности; Вновь подтверждая свою приверженность принципам свободного
движения информации и идей и независимости телевещателей, которые
являются необходимой основой их телевещательной политики; Подтверждая значение телевещания для развития культуры и
свободного формирования взглядов в условиях защиты плюрализма и
равенства возможностей для всех демократических групп и
политических партий; Разделяя убеждение в том, что дальнейшее развитие технологии
информации и связи будет способствовать праву без учета границ
выражать, искать, получать и передавать информацию и идею вне
зависимости от их источника; Желая предоставлять расширяющийся круг выбора телепередач для
населения, укрепляя тем самым наследие Европы и развивая ее
аудиовизуальное творчество, и будучи преисполненными решимости
достичь этой культурной цели посредством усилий по расширению
выпуска и распространения высококачественных программ, осуществляя
тем самым надежды населения в политической, образовательной и
культурной областях; Признавая необходимость консолидации общих широких рамок
регулирования; Имея в виду Резолюцию N 2 и Декларацию 1-й Европейской
Министерской Конференции по политике средств массовой информации; Желая развивать принципы, воплощенные в действующих
Рекомендациях Совета Европы и принципах телевизионной рекламы, о
равенстве мужчин и женщин в средствах массовой информации, об
использовании спутникового теле- и радиовещания и о развитии
выпуска аудиовизуальной продукции в Европе, Договорились о нижеследующем:

Глава I

Общие положения

Статья 1

Цели

Настоящая Конвенция касается программ телевещания. Ее целью
является содействие, в отношении ее Участников, трансграничной
трансляции и ретрансляции телевизионных программ.

Статья 2

Употребление терминов

В целях настоящей Конвенции: а). "Трансляция" означает первоначальную передачу,
осуществляемую наземным передатчиком, по кабельному телевидению,
или со спутника любого вида, в закодированной или в
незакодированной форме телевизионных программ, принимаемых
населением. В нее не входит связь, осуществляемая в индивидуальном
порядке; б). "Ретрансляция" означает прием и одновременную передачу,
независимо от используемых технических средств, полных и
неизменных телевизионных программ, либо существенных частей таких
программ, транслируемых телевещателем для приема населением; в). "Телевещатель" означает физическое или юридическое лицо,
которое составляет телевизионные программы для приема их
населением и транслирует их, либо обеспечивает их трансляцию в
полной и неизменной форме третьим лицом; г). "Программа" означает все содержание единой службы вещания
данного телевещателя по смыслу предыдущего пункта; д). "Европейские аудиовизуальные произведения" означают
творческие работы, производство или совместное производство
которых контролируется Европейскими физическими или юридическими
лицами; е). "Реклама" означает публичное объявление с целью
содействия продаже, покупке или аренде товаров или услуг, развитию
общественного дела или идеи, либо достижению иного результата,
необходимого рекламодателю или самому вещателю, телевизионное
время для передачи которой было предоставлено за вознаграждение,
либо аналогичное встречное удовлетворение, либо использовалось
для продвижения собственных товаров или услуг; ж). "Телеторговля" означает публичное предложение с целью
возмездной поставки товаров или услуг, в том числе недвижимого
имущества, передачи прав и обязанностей; з). "Спонсорство" означает участие физического или
юридического лица, не занимающегося телевещанием или постановкой
аудиовизуальных произведений, в прямом или косвенном
финансировании программы с целью содействия известности имени,
торговой марки или имиджа этого лица.

Статья 3

Сфера применения

Настоящая Конвенция применяется к любым программам,
транслируемым либо ретранслируемым по кабельному телевидению, или
наземным передатчиком, или спутником непосредственно
организациями, находящимися под юрисдикцией Участника Конвенции,
либо с использованием технических средств, находящихся под
аналогичной юрисдикцией; при этом данные программы, кроме того,
должны приниматься прямо или косвенно в одном или более
Государстве-Участнике.

Статья 4

Свобода приема и ретрансляции

Участники обеспечивают свободу слова и информации в
соответствии со Статьей 10 Конвенции о защите прав человека и
основных свобод (995_004) и гарантируют свободу приема, а также
не ограничивают ретрансляцию на своей территории программ,
соответствующих положениям настоящей Конвенции.

Статья 5

Обязанности транслирующих Участников

1. Каждый транслирующий Участник гарантирует, что все
программы, транслируемые телевещателем, подпадающим под юрисдикцию
данного Участника, соответствуют положениям настоящей Конвенции. 2. В целях настоящей Конвенции под телевещателем, подпадающим
под юрисдикцию Участника, понимается: - телевещатель, основанный на территории транслирующего
Участника, согласно части 3 настоящей Статьи; - телевещатель, деятельность которого регулирует часть 4
настоящей Статьи. 3. В целях настоящей Конвенции телевещатель считается
основанным на территории транслирующего Участника (в дальнейшем -
Участника) в следующих случаях: а) головной офис телевещателя находится на территории данного
Участника и решения по составлению программ трансляции принимаются
на территории этого же Участника; б) если головной офис телевещателя находится на территории
одного Участника, а решения по составлению программ трансляции
принимаются на территории другого Участника, то телевещатель
считается основанным на территории того Участника, в котором
действует преобладающая часть работников, связанных с трансляцией
телепрограмм данного телевещателя; если преобладающая часть
работников, связанных с трансляцией телепрограмм данного
телевещателя, действует в равной степени на территории обоих
Участников, то телевещатель считается основанным в том Участнике,
на территории которого находится его головной офис; если
преобладающая часть работников, связанных с трансляцией
телепрограмм данного телевещателя не действует ни в одном из
данных Участников, то телевещатель считается основанным в том
Участнике, где была раньше произведена трансляция в соответствии с
нормативными актами данного Участника, презюмируя продолжение
устойчивой и эффективной связи с экономикой данного Участника; в) если головной офис телевещателя находится на территории
Участника, но решения по составлению программ вещания принимаются
в третьей стране, или наоборот, то телевещатель считается
основанным на территории данного Участника, при условии, что
преобладающая часть работников, связанных с трансляцией
телепрограмм данного вещателя, действует на территории этого
Участника. г) если при применении критериев части 3 Статьи 2 Директивы
97/36/ЕС от 19 июня 1997 г. Европейского Парламента и Совета
(изменяющей Директиву Совета 89/552/EEC (994_446), связанных с
координацией определенных положений, установленных в законе,
регулятивных или административных мер по отношению к телевещанию в
странах-Участниках, телевещатель был признан основанным на
территории страны Европейского Сообщества, то такой телевещатель
признается основанным на территории данного Участника и в значении
настоящей Конвенции. 4. Телевещатель, к которому не могут применяться положения
части 3, подпадает под юрисдикцию Участника, так называемого
передающего Участника в следующих случаях: а) если он использует частоту, предоставляемую Участником; б) если он даже не используя частоту, предоставляемую
Участником, использует спутниковые средства, принадлежащие
Участнику; в) если он даже не использует ни частоту, предоставляемую
Участником, ни спутниковые средства, принадлежащие Участнику, но
использует спутниковый ап-линк, предоставляемый Участником. 5. Если транслирующий Участник не может быть определен
согласно части 4 настоящей Статьи, то Постоянный Комитет должен
определить его статус согласно пункту (а) части 1 Статьи 21
настоящей Конвенции. 6. Положения настоящей Конвенции не распространяются на
телепрограммы, предназначенные для исключительного приема в
странах, не являющихся сторонами настоящей Конвенции, а также на
телепрограммы, которые не принимаются населением в одном или
нескольких Участниках.