Охарактеризуйте стратегію фокусування (стратегію ринкової ніші), яка являє собою орієнтацію на чітко визначений цільовий ринок

16. Сутність матриці SWOT - аналізу

17. Методика проведення SWOT - аналізу

18. 18.Сутність стратегічної прогалини(GAP-аналіз).

19. Концепція стратегічних груп

20. Сутність вибору місії підприємства

21. Визначення стратегічних орієнтирів

22. Запропонуйте рекомендації відносно зниження ризику від прийняття неправильного рішення.

23. Побудова “дерева цілей”

24. Охарактеризуйте систему показників, щоб відбивати цілі фірми

25. Запропонуйте сучасні методи визначення цілей та охарактеризуйте класифікаційні групи, які визначають цілі управління

26. «Стратегічний набор» підприємства

27. Стратегії розвитку чи росту фірми

28. Сутність стратегії диверсифікації

29. Охарактеризуйте варіанти стратегії згортання діяльності

30. Охарактеризуйте основні стадії розробки стратегії на фірмі

ТЕСТИ

1. Основними ознаками бюджетного планування є:

а) запровадження управління підрозділами;

б) змінюваність усіх цих чинників має різний ступінь предбачуваності,

в) браком або повною відсутністю інформації про процеси, явища, вплив окремих факторів на діяльність підприємства;

г) внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства.

2. Застосування маркетингового планування враховується на етапі розвитку:

а) бюджетне планування;

б) стратегічне підприємство;

в) стратегічне планування;

г) стратегічне управління.

3. Основний недолік, що не дає змоги забезпечувати надійний розвиток фірми:

а) внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства;

б) планування діяльності підприємств, управління взагалі.

в) прийняття рішень різного типу; оцінювання прогнозів; розробки стратегій;

г) збільшення планового горизонту.

4. Внесення змін в організаційну структуру й організаційну культуру відповідно до розробленої стратегії враховується на етапі:

а) бюджетне планування;

б) стратегічне підприємство;

в) стратегічне планування;

г) стратегічне управління.

5. А. Файоль та Л. Урвік ще у своїх перших працях зазначали, що передбачення:

а) запровадження управління підрозділами;

б) відправна точка планування діяльності підприємств, управління взагалі.

в) прийняття рішень різного типу; оцінювання прогнозів; розробки стратегій;

г) збільшення планового горизонту.

6. Спільним для поточного планування та бюджетування є:

а) запровадження управління підрозділами;

б) змінюваність усіх цих чинників має різний ступінь предбачуваності,

в) браком або повною відсутністю інформації про процеси, явища, вплив окремих факторів на діяльність підприємства;

г) короткостроковість: внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства;

7. Управління «від досягнутого» враховує:

а) домінування бюджетування та фінансового контролю;

б) «стратегічні відповіді» на дії конкурентів у категоріях «продукт – ринок»;

в) екстраполяційне передбачення, перехід до довгострокового планування;

г) використання розвинених систем стратегічного управління.

8. П. Друкер, І. Ансофф відмічали, що стратегічне планування — це:

а) управління розробкою та виконанням планів,

б) опанування стратегічного мислення, націленого на зменшення впливу загроз на діяльність підприємства;

в) екстраполяційне передбачення, перехід до довгострокового планування;

г) реагування на ситуацію, що складається

9.Управління «за цілями», з орієнтацією на зовнішнє середовище враховує:

а) використання розвинених систем стратегічного управління

б) «стратегічні відповіді» на дії конкурентів у категоріях «продукт – ринок»;

в) екстраполяційне передбачення, перехід до довгострокового планування;

г) реагування на ситуацію, що складається.

10.Стратегічне планування враховує:

а) аналітико-прогнозний процес,

б) процес організаційний, де в певному варіанті поєднуються всі функції управління, кожна з них має розвиватися стратегічно.

в) динамічний баланс з невизначеним і нестабільним середовищем;

г) інструмент реалізації стратегії.

11. П. Друкер, І. Ансофф відмічали, що стратегічний менеджмент —це:

а) управління розробкою та виконанням планів,

б) опанування стратегічного мислення, націленого на зменшення впливу загроз на діяльність підприємства;

в) реагування на ситуацію, що складається;

г) управління, спрямоване на досягнення результатів за допомогою застосування широкого спектра інструментів стосовно кожного з елементів виробничо-управлінської системи організації.

12. Стратегічний менеджмент враховує:

а) установлення динамічного балансу з невизначеним і нестабільним середовищем;

б) процес організаційний, де в певному варіанті поєднуються всі функції управління, кожна з них має розвиватися стратегічно.

в) аналітико-прогнозний процес,

г) фактор у конкурентній боротьбі.

13. Стратегічне планування відповідає на запитання:

а) «що робити?»;

б) «як?», «коли?» і «хто це буде робити?».

в) «яким чином буде робитися?»;

г) «для кого або чого необхідні діяти».

14. Мета стратегічного управління — це:

а) побудова такої динамічної системи, яка давала б змогу забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей та стратегій, розробку і виконання системи планів;

б) опанування стратегічного мислення, націленого на зменшення впливу загроз на діяльність підприємства;

в) управління, спрямоване на досягнення результатів за допомогою застосування широкого спектра інструментів стосовно кожного з елементів виробничо-управлінської системи організації.

г) система цілей, визначених у техніко – економічних показниках згідно з обраними критеріями.

15. Вихідною ідеєю, що відбиває сутність концепції стратегічного управління є:

а) адаптивний процес;

б) необхідність вираховування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього і внутрішнього середовища під час визначення цілей підприємства;

в) забезпечення підготовленості підприємства для конкурентної боротьби;

г) розвиток методології та інструментарію планування.

16. Поняття «організація «передбачає:

а) дотримання правил і процедур групою людей;

б) об’єднання людей, які спільно працюють для досягнення певних цілей;

в) внутрішня впорядкованість усієї системи та її частин, їх погодженість і взаємодію;

г) люди і виробничий потенціал, необхідний для здійснення корисної діяльності у процесі визначених цілей.

17. Основними системотворними елементами організації виступають:

а) внутрішня впорядкованість усієї системи та її частин, їх погодженість і взаємодію;

б) сукупність процесів, дій спрямованих на утворення і розвиток зв’язків між частинами цілого;

в) створення груп і угруповань;

г) люди, виробничий потенціал і управління, яке формує вплив на потенціал організації для досягнення визначених цілей та завдань.

18. Концепція діяльності підприємства враховує:

а) погоджений у часі та просторі потік ресурсів і запасів для отримання запланованих результатів діяльності;

б) організаційно відокремлену та економічну самостійну ланку виробничої сфери;

в) виробничий потенціал, необхідний для здійснення корисної діяльності у процесі досягнення визначених цілей;

г) створення груп і угруповань.

19. «Закрите підприємство» враховує стратегію:

а) підпорядкування виробництва споживанню, диверсифікацію, інновацію;

б) зростання обсягів виробництва, поглиблення спеціалізації;

в) гнучке реагування на вплив зовнішнього середовища, спеціалізація;

г) адаптація до зовнішніх факторів, диверсифікація.

20. «Відкрите підприємство» враховує механізм управління:

а) виявлення проблем і генерація нових рішень, стратегічне управління «переважно за слабкими сигналами»;

б) погоджений у часі та просторі потік ресурсів і запасів для отримання запланованих результатів діяльності;

в) організаційно відокремлену та економічну самостійну ланку виробничої сфери;

г) виробничий потенціал, необхідний для здійснення корисної діяльності у процесі досягнення визначених цілей.

21. «Закрите підприємство» враховує організаційну структуру управління, яке будується на:

а) спеціалізації, концентрації, чіткому поділі праці, визначенні обов’язків у стандартних документах;

б) гнучкому реагуванні на вплив зовнішнього середовища;

в) багатоваріантності форм, гнучкості, універсальності, системі автономних виробничо-управлінських підрозділів;

г) децентралізації різних типів управління.

22. Високий стратегічний рівень дозволяє вести:

а) координацію стратегічних і поточних, функціональних та виробничих, аналітично – планових і виконавських напрямків діяльності в організації;

б) конкурентну боротьбу за провідну позицію в галузі;

в) орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі;

г) усвідомлення можливостей та масштабів впливу організації на формування середовища.

23. Стратегічне мислення управлінського персоналу будь – якого підприємства відбито в понятті:

а) стратегічний набір;

б) стратегічний рівень підприємства;

в) інтуїтивне мислення;

г) механістичне системне мислення.

24. Стратегічно орієнтоване підприємство заходи щодо свого розвитку формуються:

а) як результат стратегічної діагностики особливостей систем різного типу та встановлення цілей;

б) як частина механізму стратегічного управління;

в) як результат виникнення надзвичайних подій;

г) на основі досвіду, навичок керівників.

25. Підприємство, зорієнтоване на поточну діяльність методи встановлення стратегій використовують:

а) постійно, повно, на основі всебічного аналізу та прогнозів;

б) випадково, неповно, як результат виникнення надзвичайних подій;

в) стратегічні показники, розроблені на основі досліджень;

г) високі результати діяльності у довгостроковій перспективі.

26. Фактори, що формують стратегічний рівень підприємства:

а) людські, матеріально – технічні, фінансові, інформаційні ресурси;

б) продукція, прибутки, імідж, проекти, кваліфіковані кадри.,

в) тип організації, особливості конкуренції, галузева належність, профіль, різноманітність ринків, форма власності, виробничий потенціал;

г) мотивація персоналу, плани диверсифікації, ефективність системи збуту, горизонтальні зв’язки підрозділів, стратегія підприємства.

27. Передумовами успіху»відкритого підприємства» є:

а) системний, ситуаційний, цільовий підходи;

б) техніко-організаційні фактори, що залежать від змін у зовнішньому середовищі;

в) різноманітність цілей, перевага цілей розвитку, гнучке реагування на попит;

г) підпорядкування виробництва споживанню, диверсифікація, інновації.

28. На вибір концепції та системи управління впливають:

а) тип організації, особливості конкуренції, галузева належність, профіль, різноманітність ринків, форма власності, виробничий потенціал;

б) мотивація персоналу, плани диверсифікації, ефективність системи збуту, горизонтальні зв’язки підрозділів, стратегія підприємства;

в) цілеспрямованість та перспективність, юридичний статус, «товари – замінники», наукова орієнтація, інноваційність,

г) інвестиційна привабливість, плани диверсифікації, системи фінансування, гнучкі виробничі системи, інноваційність;

29.Перехід до ринкових механізмів господарювання враховують:

а) розробка правових засад функціонування економіки, створення інфраструктури ринку, сприяння розвитку конкуренції, реорганізація державного сектору економіки;

б) тип організації, особливості конкуренції, галузева належність, профіль, різноманітність ринків, форма власності, виробничий потенціал;

в) мотивація персоналу, плани диверсифікації, ефективність системи збуту, горизонтальні зв’язки підрозділів, стратегія підприємства;

г) розвиток ринку капіталів, праці, регулювання зовнішньоекономічної політики, впровадження системи банкрутства.

30.Удосконалення соціально-орієнтованих ринкових механізмів базується на:

а) розробка правових засад функціонування економіки, створення інфраструктури ринку, сприяння розвитку конкуренції, реорганізація державного сектору економіки;

б) тип організації, особливості конкуренції, галузева належність, профіль, різноманітність ринків, форма власності, виробничий потенціал;

в) модернізація економіки, розробка довгострокової політики розвитку, підтримка впровадження стратегії глобалізації;

г) розвиток ринку капіталів, праці, регулювання зовнішньоекономічної політики, впровадження системи банкрутства.

31. Метою конкурентних стратегій підприємства є:

а) утримання підприємства «на плаву»;

б) утримання частки ринку;

в) швидке досягнення конкурентних переваг на ринку і зацікавлення широкого кола потенційних споживачів;

г) досягнення значної прибутковості протягом короткого періоду часу.

32. Конкурентна стратегія передбачає:

а) виконання планів керівництва стосовно конкурентної боротьби і пропозиції додаткових цінностей для покупців;

б) відслідковування тенденцій розвитку галузі;

в) вивчення стратегії конкурентів на заданому сегменті ринку;

г) формування потенціалу підприємства.

33. Загальні конкурентні стратегії (за М. Портером) існують у вигляді:

а) стратегій позиціонування і лідерства;

б) стратегій лідерства у зниженні витрат, диференціації і фокусування;

в) стратегій диференціації і фокусування;

г) ресурсозабезпечуючих стратегій.

34. До основних конкурентних стратегій відносяться:

а) стратегії лідерства у витратах і широкої диференціації;

б) стратегії оптимальних витрат і фокусування на низьких витратах;

в) стратегія фокусування на диференціації;

г) вірні відповіді — а), б), в);

д) вірні відповіді —б), в).

35. Отримання стійких переваг по витратах і використання їх як основи для боротьби з конкурентами шляхом захоплення частки ринку — це мета:

а) сфокусованої стратегії низьких витрат;

б) стратегії лідерства у витратах;

в) стратегії широкої диференціації;

г) сфокусованої стратегії диференціації.

36. До основних елементів оптимізації в структурі стратеги низьких витрат відносяться:

а) виробничі потужності й продуктивність праці;

б) виробничі витрати на енергоносії і сировину;

в) виробничі витрати на матеріали й система розподілу;

г) скорочення персоналу і виробничої бази.

37. Стратегія широкої диференціації спрямована переважно на:

а) збільшення асортименту вироблюваної продукції;

б) збільшення обсягів виробництва;

в) надання вироблюваній підприємством продукції специфічних
особливостей, відмінних від особливостей товарів конкурентів;

г) захоплення нових ринків.