Комп’ютерний набір: Цимбалюк О. В., асистент

Зміст

Вступ. 4

1. Загальні положення про дипломну роботу магістрів. 4

2. Вибір та затвердження теми. 8

3. Наукове керівництво та консультування. 9

4. Захист дипломної кваліфікаційної роботи магістрантів. 11

5. Структура, об’єм та зміст дипломної роботи магістрантів. 13

5.1 Структура та об’єм дипломної роботи. 13

Структура дипломної роботи магістранта. 13

5.2 Зміст структурних елементів дипломної роботи магістранта. 13

5.2.1 Реферат. 13

5.2.2 Зміст. 14

5.2.3 Вступ. 14

5.2.4 Теоретичний розділ. 15

5.2.5 Аналітично-дослідницький розділ. 16

5.2.6 Проектно-рекомендаційний розділ. 17

5.2.7 Висновки. 17

5.2.8 Перелік посилань. 17

6. Правила оформлення випускної роботи. 17

6.1 Загальні вимоги до оформлення. 17

6.2 Нумерація пояснювальної записки. 20

6.3 Таблиці 22

6.4 Ілюстрації 25

6.5 Перелічення. 28

6.6 Примітки. 30

6.7 Виноски. 31

6.8 Формули та рівняння. 31

6.9 Посилання. 32

6.10 Додатки. 34

6.11 Демонстраційний матеріал. 35

7 Підготовка до захисту дипломної роботи. 36

Додатки………………………………………………………………………...38

Вступ

Магістерська дипломна робота студентів – це найважливіший елемент навчального процесу, головній засіб організації систематичної і самостійної роботи в опануванні обраної спеціальності. В процесі підготовки магістерської роботи студенти розвивають широту мислення, а також набувають навички науково-дослідницької роботи, демонструють рівень своєї фахової підготовки.

Магістерська дипломна робота студента є своєрідним звітом за весь період навчання. Вона дає можливість використовувати набуті знання в обґрунтуванні певних теоретичних положень з вибраної теми, а також розкривати шляхи впровадження теоретичних знань в практичну діяльність.

Магістерська дипломна робота є науковою кваліфікаційною працею, в якій на основі виконаних її автором досліджень та використаних літературних джерел в логічному і системному плані викладено розв’язання теоретичної проблеми, або прикладного завдання, що має відповідне значення для окремої галузі знань, освітлено наукові розробки, що мають відповідне значення для розв’язання конкретних завдань тощо. Крім того, слід мати на увазі, що у магістерській роботі повинна бути відображена сукупність результатів і положень, що характеризують її автора, як пошукача освітньо-кваліфікаційного рівня магістра наук, його особистий вклад в розробку теми. Тому рішення, запропоновані автором по формі і змісту повинні бути чітко викладені, аргументовані і співвіднесені з вже відомими науково-практичними розробками.

Мета даної методичної розробки полягає в наданні методичної допомоги пошукачам магістерського звання в організації підготовки, оформлення та захисту магістерської роботи.

1. Загальні положення про дипломну роботу магістрів

Магістерська робота є дипломною кваліфікаційною роботою наукового змісту, яка виконана студентом самостійно під керівництвом наукового керівника на завершальній стадії навчання за основною професійною освітньою програмою третього рівня (ступені) - програмі підготовки магістра.

Кваліфікація (ступінь) магістра - це академічний ступінь, що відображає освітній рівень випускника, спрямованість освіти, що дістане, на науково-дослідну і науково-педагогічну діяльність, що свідчить про наявність у нього умінь і навиків, необхідних науковцю, що починає, або викладачу. Магістерська робота повинна бути віднесена до розряду учбово-дослідницьких робіт, її науковий рівень повинен відповідати відповідній програмі навчання.

Магістерська дипломна робота повинна містити сукупність результатів і наукових положень, що висуваються автором для захисту, мати внутрішню єдність, свідчити про здатність автора самостійно вести науковий пошук, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, бачити професійні проблеми, знати методи і прийоми рішення. Зміст роботи можуть складати результати теоретичних і експериментальних досліджень, розробка нових методів і методичних підходів щодо рішення наукових проблем, а також рішення задач прикладного характеру.

Магістерська дипломна робота виконується студентом за матеріалами, зібраними їм особисто за період навчання і науково-дослідної практики.

Магістерська дипломна робота повинна відрізнятися від випускної кваліфікаційної роботи бакалавра глибоким теоретичним опрацьовуванням проблеми, від дипломної роботи фахівця - науковою спрямованістю.

Дипломна робота магістранта виконується в два етапи:

а) проходження переддипломної практики, у ході якої студент відповідно до завдання збирає та узагальнює необхідні данні, вивчає та досліджує технологічні процеси та обладнання, організацію та економіку виробництва, методи та засоби управління та інші питання щодо предметної спеціалізації;

б) написання та захист у ДЕК магістерської роботи.

Дипломна кваліфікаційна робота повинна виконуватись згідно з вимогами державних стандартів України, тому у цих методичних вказівках викладені структура та правила оформлення пояснювальних записок до випускних і дипломних робіт з дотриманням державного стандарту України ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення”.

При підготовці магістерської дипломної роботи студент повинен дотримуватись таких вимог:

- цільова спрямованість і чіткість побудови;

- логічна послідовність викладу матеріалу;

- глибина дослідження і повнота освітлення питань;

- стислість і точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи;

- наявність наукової новизни;

- переконливість аргументування, доказовість висновків та обґрунтованість рекомендацій;

- в магістерській роботі мають бути наведені відомості щодо практичного застосування одержаних результатів дослідження;

- грамотне оформлення.

До виконання дипломної кваліфікаційної роботи магістранта допускаються студенти, що пройшли повний курс теоретичного навчання і виконали програму переддипломної практики.

Залежно від спрямованості дослідження і характеру вирішуваних задач магістерські роботи класифікуються по наступних типах і оцінюються з урахуванням відповідності нижче приведеним кваліфікаційним ознакам:

1. Теоретичні, методологічні і історіографічні дослідження орієнтовані на висунення і логічне обґрунтування наукових гіпотез про структуру, властивості і закономірності явищ (процесів), що вивчаються, або на виявлення тенденцій розвитку відповідних галузей науки, обґрунтування нових напрямів досліджень (особливо на стиках наукових дисциплін), переосмислення сталих підходів до інтерпретації відомих історичних фактів і закономірностей.

Кваліфікаційні ознаки:

а) постановка теоретичної задачі з характеристикою новизни і переваг пропонованого підходу або критичний аналіз проблемної ситуації в даній області знання, вимагаючої переосмислення існуючих концепцій і підходів;

б) характеристика основних положень пропонованої теоретичної моделі або концепції (включаючи витікаючу з такої концепції нову інтерпретацію ключових фактів і закономірностей, що відносяться до відповідної (ним) області(ям) знання);

в) чітке формулювання в термінах теоретичної моделі наукової гіпотези, належній емпіричній перевірці, і її змістовна інтерпретація або чітке формулювання слідств, витікаючих із запропонованої методологічної (історіографічної) концепції, для подальших теоретичних та прикладних досліджень у відповідних областях; виклад аргументів на користь запропонованої гіпотези або концепції.

2. Емпіричні дослідження орієнтовані на перевірку теоретичних гіпотез шляхом збору, обробки і узагальнення даних (статистичних, соціологічних), виявлення і аналізу документів і фактів (історичних, правових, літературних).

Кваліфікаційні ознаки:

а) постановка конкретної задачі емпіричного дослідження;

б) характеристика об'єкту дослідження, використовуваної інформації, методів її збору і обробки (для історико-економічного дослідження - принципів інтерпретації фактів);

в) представлення результатів дослідження (для історико-економічних досліджень - представлення джерел і фактів, що вперше залучаються до наукового обороту) і змістовна інтерпретація одержаних результатів (нових фактів), їх значення для відповідної галузі знань.

3. Прикладні дослідження орієнтовані на застосування наукових знань і методів рішення практично значущих проблем, як правило, в ув'язці з конкретними умовами місця і часу.

Кваліфікаційні ознаки:

а) характеристика об'єкту дослідження і вирішуваної прикладної задачі, включаючи інтерпретацію вирішуваної задачі з погляду існуючого наукового інструментарію, характеристика вибраної методології і методики її рішення;

б) характеристика використовуваних даних (фактів), ступеня їх надійності, адекватності вживаних методів їх аналізу;

в) виклад результатів дослідження (та/або пропонованих рішень) і аргументів на користь одержаних висновків (рішень) в зіставленні з альтернативними варіантами рішення аналогічних задач; характеристика сфери можливого застосування одержаних результатів за рамками проблемної ситуації, що служила безпосереднім об'єктом вивчення.

4. Комплексні дослідження вирішують одночасно задачі двох або більш типів (наприклад, теоретичні і емпіричні, емпіричні і прикладні, методологічні і теоретичні і т.д.).

Застосовується комплекс кваліфікаційних ознак, що відповідає набору дослідницьких задач, вирішуваних в магістерській роботі.

2. Вибір та затвердження теми

Тематика дипломних робіт повинна бути актуальною, відповідати стану і перспективам розвитку науки та вирішувати конкретні задачі управління, що стоять перед підприємствами і організаціями, відповідати профілю майбутньої спеціальності студентів. Тематика доводиться студентам, що приступають до вивчення спеціальних дисциплін: їм надається право вибору теми дипломного проекту або вони можуть запропонувати свою тему з обґрунтуванням її доцільності, особливо якщо вона є продовженням досліджень, що проводяться в процесі написання курсових і науково-дослідницьких студентських робіт.

Тема дипломної роботи повинна бути узгоджена з науковим керівником. Приблизний перелік тем наведено у додатку 1.

Час вибору і затвердження теми дипломної роботи - кінець першого семестру V курсу.

Рішення кафедри про затвердження теми дипломної роботи є остаточним. Зміни до затвердженої теми у разі потреби можуть бути внесені тільки за узгодженням з науковим керівником і по спеціальному рішенню кафедри. Довільна зміна теми категорично забороняється.

3. Наукове керівництво та консультування

Безпосереднє керівництво дипломною кваліфікаційною роботою магістранта здійснює науковий керівник.

Обов'язки наукового керівника дипломної кваліфікаційної роботи:

- практична допомога студенту у виборі теми дипломної кваліфікаційної роботи і розробці плану його виконання;

- надання допомоги у виборі методики проведення дослідження;

- кваліфіковані консультації по підбору літератури і фактичного матеріалу;

- систематичний контроль за ходом виконання дипломної кваліфікаційної роботи магістранта відповідно до розробленого плану;

- оцінка якості виконання дипломної кваліфікаційної роботи магістранта відповідно до вимог, що пред'являються до неї (відгук наукового керівника);

- перегляд дипломної кваліфікаційної роботи з метою виявлення готовності студента до захисту (магістерських робот).

Науковими керівниками дипломних кваліфікаційних робіт магістранта можуть бути професори і доценти НМетАУ, штатні або сумісники, що мають вчений ступінь доктора або кандидата наук. Один професор (доцент) може бути керівником не більш п'яти дипломних кваліфікаційних робіт.

Науковий керівник дипломної кваліфікаційної роботи контролює всі стадії підготовки і написання роботи аж до її захисту. Студент-дипломник не менше двох разів на місяць звітує перед керівником про виконання завдання.

Науковий керівник рекомендує необхідну літературу, довідкові, статистичні і архівні матеріали, інші джерела по темі; проводить систематичні, передбачені розкладом консультації, консультує студента за змістом і оформленню роботи; надає допомогу у зборі додаткової інформації; підтримує зв'язок з працівниками організації, за матеріалами якої студент пише дипломну кваліфікаційну роботу; читає і коректує окремі розділи роботи, оцінює зміст виконаної роботи як по частинах, так і в цілому, інформує кафедру у разі недотримання студентом встановленого графіка; дає згоду на представлення роботи до захисту.

Консультанти призначаються для керівництва розділами дипломної кваліфікаційної роботи, зв'язаними з використанням математичного апарату обробки даних, а також в тих випадках, коли тематика дипломних кваліфікаційних робіт носить міжкафедральний або міждисциплінарний характер.

Контроль за роботою студента, що проводиться науковим керівником, доповнюється контролем з боку кафедри і деканату.

Після завершення студентом дипломної кваліфікаційної роботи науковий керівник дає письмовий відгук, в якому характеризує поточну роботу студента над вибраною темою і одержані результати.

Відгук повинен містити об'єктивну оцінку дипломної роботи магістранта і закінчуватися висновками про повноту розробки теми, відповідність поставлених і розкритих питань науковому завданню, про теоретичне і практичне значення роботи, науковий рівень, повноту, якість і новизну розробки теми, про можливу область її використовування.

Керівник перевіряє пояснювальну записку що до відповідності її оформлення. Всі зауваження керівник записує чорнилом на полях пояснювальної записки; під зауваженнями повинна бути дата та підпис.

Перш ніж роботу представити відповідальному за нормоконтроль робота повинна бути підписана магістрантом, консультантами і керівником.

Завідувач випускаючою кафедрою направляє дипломну роботу з рецензією до екзаменаційної комісії по захисту випускних кваліфікаційних робіт для захисту.

Дипломна кваліфікаційна робота магістранта після захисту зберігається у академії. Робота повинна бути здана в кабінет дипломного проектування в день захисту магістранта.

4. Захист дипломної кваліфікаційної роботи магістрантів

Захист дипломної роботи проходить у два етапи:

1) попередній розгляд роботи, який проводиться за сім днів до дипломування;

2) захист роботи.

Попередній розгляд дипломної роботи проводить комісія у складі:

- завідуючого кафедрою;

- керівника роботи.

Студенти надають дипломні роботи до попереднього розгляду у повному обсязі. Пояснювальна записка може бути не переплетена.

До захисту дипломної роботи допускаються дипломники, що виконали усі вимоги учбового плану та програми навчання.

Захист дипломної роботи проводить комісія у складі:

- голови ДЕК;

- членів ДЕК.

Всі дипломники, що захищаються на даному засіданні ДЕК повинні з’явитись за 15-20 хвилин до початку роботи ДЕК незалежно від черговості захисту. Вони повинні здати секретарю ДЕК записку, пояснення, відгук керівника на дипломну роботу і якщо це потрібне - інші документи. Демонстраційні листи (окрім копій для членів ДЕК) залишаються у дипломника. Всі демонстровані засоби необхідно розмістити в аудиторії, де проводиться засідання ДЕК, перевірити їх працездатність і підготувати до демонстрації.

Захист дипломної роботи відбувається у наступному порядку.

1. Голова ДЕК оголошує початок захисту і надає слово дипломнику.

2. Дипломник в течії 5-7 хвилин робить доповідь. Щоб не виникало незручної паузи, бажано чітко позначити ЗАКІНЧЕННЯ ДОПОВІДІ і подякувати членам ДЕК за увагу.

3. Члени ДЕК починають ставити запитання. Звичайно першим ставить питання голова ДЕК. Як правило, кожен член ДЕК ставить від одного до трьох питань, хоча бувають і виключення. Відповіді на питання повинні бути короткими і по суті питання.

Після закінчення відповідей па питання членів ДЕК секретар зачитує відгук керівника і дипломнику надається можливість відповісти на зауваження керівника.

Якщо у присутніх питань немає, голова оголошує закінчення захисту.

Вся процедура захисту триває приблизно 20 мін, хоча можуть бути відхилення в обидві сторони.

Після захисту останнього дипломника оголошується закрите засідання ДЕК, де підводяться підсумки роботи комісії.

Дипломна кваліфікаційна робота магістранта оцінюється по наступних критеріях:

- науковий рівень, повнота, якість і новизна розробки;

-· рівень проблемного аналізу ситуації, якість характеристики об'єкту дослідження і вирішуваної задачі;

-· якість інтерпретації вирішуваної задачі з погляду сучасного інструментарію і методів дослідження;

-· якість характеристики використовуваних даних, їх достовірність, адекватність вживаному інструментарію, обґрунтування методики збору і обробки даних;

- оцінка результатів дослідження, ефективності пропонованих рекомендацій, можливості їх практичної реалізації;

- рівень викладання докладу та відповідей на запитання.

Після закінчення закритого засідання дипломники запрошуються в аудиторію і голова ДЕК оголошує результати захисту, поздоровляє магістрів і оголошує засідання завершеним. При цьому наголошуються практична цінність і інші переваги (або недоліки) роботи.

Після оголошення результатів дипломники здають дипломну роботу до кабінету дипломного проектування.

5. Структура, об’єм та зміст дипломної роботи магістрантів

5.1 Структура та об’єм дипломної роботи

Зміст дипломної роботи магістранта, не дивлячись на різноманітність тем і різний характер їх виконання, рекомендується підпорядкувати наступній структурі.

Структура дипломної роботи магістранта, що рекомендується, представлена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Структура дипломної роботи магістранта

Об'єм роботи, що рекомендується, 100-120 сторінок.

5.2 Зміст структурних елементів дипломної роботи магістранта

5.2.1 Реферат

Реферат призначений для ознайомлення з роботою. Він повинен бути коротким, інформативним і містити відомості, що дозволяють ухвалити рішення про вузьку направленість роботи.

Реферат повинен містити:

- відомості про об'єм роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел по переліку посилань;

- текст реферату;

- перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відображати інформацію в такій послідовності:

- об'єкт дослідження;

- мета роботи;

- методи дослідження;

- результати і їх новизна;

- взаємозв'язок з іншими роботами;

- рекомендації по використанню результатів робіт;

- область застосування;

- економічна ефективність;

- значущість роботи і висновки;

- прогнозні припущення про розвиток об'єкту дослідження або розробки.

Частини тексту реферату, по яких відсутні відомості, опускають.

Реферат необхідно виконати об'ємом не більш 500 слів, і, бажано, щоб він уміщався на одній сторінці формату А4.

Перелік ключових слів повинен включати від 5 до 15 слів (словосполучень), написаних прописними буквами в називному відмінку в рядок через коми.

Приклад складання реферату наведений в додатку 6.

5.2.2 Зміст

Зміст розташовується безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. Зміст включає розділи та підрозділи роботи: введення; послідовно перераховані найменування всіх розділів, підрозділів; висновки, перелік посилань; додатки, якщо такі є.

5.2.3 Вступ

Вступ розташовують на окремій сторінці. У вступі висловлюють:

- оцінку сучасного стану проблеми;

- існуючі тенденції рішення поставлених задач;

- актуальність даної теми та підстави проведення досліджень;

- мету і задачі роботи.

5.2.4 Теоретичний розділ

У розділах основної частини дипломної роботи детально розглядаються і узагальнюються результати дослідження. Зміст підрозділів основної частини роботи повинен точно відповідати темі і повністю її розкривати. Ці підрозділи повинні показати уміння автора стисло, логічно і аргументовано висловлювати матеріал. Теоретичний розділ повинен містити загальні теоретичні обґрунтування досліджуваної проблеми: суть, значення, класифікаційні характеристики, еволюція розвитку, сучасні тенденції, можливі методичні прийоми до розв’язання проблеми, надається порівняння різних точок зору дослідників, тощо. Аналіз літературних джерел здійснюють з метою визначення головних напрямків вдосконалення методів дослідження проблеми. Літературний огляд слід виконувати на підставі ознайомлення з методами і засобами вирішення досліджуваної проблеми, описаними в публікаціях вітчизняних і зарубіжних авторів, за матеріалами науково-дослідних інститутів і лабораторій.

При підборі літератури слід звертатися до науково-тематичних каталогів і бібліографічних довідників як бібліотеки НМетАУ, так і інших науково-технічних бібліотек, а також використовувати систему Internet.

Вивчення літератури за вибраною темою потрібно починати із загальних робіт, щоб одержати уявлення про основні питання, до яких примикає вибрана тема, а потім вже вести пошук нового матеріалу. При вивченні літератури бажано дотримувати наступні рекомендації:

- починати слід з літератури, що розкриває теоретичні аспекти питань, що вивчаються, - монографій і журнальних статей;

- детальне вивчення студентом літературних джерел полягає в їх конспектуванні і систематизації, характер конспектів визначається можливістю використовування даного матеріалу в роботі - виписки, цитати, короткий виклад змісту літературного джерела або характеристика фактичного матеріалу; систематизацію одержуваної інформації слід проводити по основних розділах дипломної роботи;

- при вивченні літератури не прагнете освоїти всю інформацію укладену в ній, а відбирайте тільки ту, яка має безпосереднє відношення до теми роботи; критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використовування у дипломній роботі;

- вивчаючи літературні джерела, ретельно стежте за оформленням виписок, щоб надалі було легко ними користуватися;

- прагніть орієнтуватися на останні дані, по відповідній проблемі, спиратися на найавторитетніші джерела, точно указувати, звідки узяті матеріали; при відборі фактів з літературних джерел потрібно підходити до них критично.

5.2.5 Аналітично-дослідницький розділ

Аналітично-дослідницький розділ містить три питання:

Перше питання – аналітичне. Тут приводиться характеристика фірми, аналізується стан фірми по показникам її діяльності. Аналіз бажано показати в динаміці і з критичних позицій з тим, щоб виявити недоліки її функціонування. Для проведення аналізу студент в період практики повинен зібрати статистичний матеріал, зробити необхідні виписки із службової документації підприємства або організації, де він проходить практику, вивчити діючі інструкції, методичні вказівки, нормативні документи, постанови, що регламентують роботу тієї або іншої організації або підприємства.

Друге питання – дослідницьке. Розроблюючи дослідницьке питання необхідно урахувати висновки аналізу і залучити методичні підходи, розглянуті у теоретичному питанні. Тут слід детально обґрунтувати обрані методи дослідження, включаючи засоби безпосереднього спостереження. По можливості текст доцільно ілюструвати документами, наведеними у додатках. Усі розрахунки, моделі, матеріали таблиць, графічні ілюстрації тощо обов’язково супроводжувати стислим описом та висновками, які вказують на недоліки, помилки в управлінні, невикористані резерви, тощо.

5.2.6 Проектно-рекомендаційний розділ

Спираючись на висновки попередніх розділів та підрозділів роботи, в проектно-рекомендаційному розділі треба сформулювати пропозиції щодо удосконалення предмету дослідження. Кожна пропозиція потребує детального обґрунтування, відповідних розрахунків, використання відповідного матеріалу, законодавчих актів України, передового досвіду зарубіжних та вітчизняних фірм тощо.

Об'єм і ступінь деталізації опису кожного підрозділу визначається залежно від характеру розробки в проекті.

Детальніше описуються розробки, виконані студентом самостійно. Розробки, запозичені з інших джерел описуються стисло, посилаючись на джерела.

Слід пояснити з яких умов дана пропозиція може бути реалізована, доцільно надати етапи її впровадження, виходячи з сучасного стану розвитку об’єкта, а також розрахована економічна ефективність запропонованого в роботі проекту

5.2.7 Висновки

У висновках приводять: оцінку отриманих результатів роботи, ступінь виконання поставлених задач і ступінь досягнення мети.

Зверніть увагу на те, що у висновках не можуть з’явитися пропозиції, які не були надані у проектно-рекомендаційному розділі.

5.2.8 Перелік посилань

В переліку посилань зазначаються тільки ті літературні джерела, на які є посилання в роботі.

6. Правила оформлення випускної роботи

6.1 Загальні вимоги до оформлення

Текст пояснювальної записки може бути написаний у рукописній чи формі ж з використанням комп'ютерної техніки в строгій відповідності вимогам, пропонованим до оформлення курсових і випускних робіт, з дотриманням державного стандарту України ДСТУ 3008-95 Документація. Звіт у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

Структурні елементи "Титульний лист", "Завдання" і "Відомість дипломної роботи" та "Реферат" виконуються українською мовою (типова структура представлена в додатках 2, 3, 4, 5 відповідно).

Записка повинна бути виконана технічно і літературно грамотно: надрукована (чи написана) на одній стороні листа формату А4 (210х297мм). Допускається використання окремих аркушів формату АЗ (297х420 мм), коли це необхідно. При рукописному способі пояснювальну записку виконують з розрахунку 30-35 рядків на сторінці, при машинному способі з розрахунку не більш 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення і висотою букв і цифр не менш 1,8 мм (інтервал - 1,5 пт., розмір шрифту - 14). Текст варто писати, дотримуючи наступних розмірів полів: верхнє і нижнє - 20 мм., ліве - 30 мм, праве - 10 мм. Усі лінії, букви, цифри і знаки повинні бути одного кольору (чорного, фіолетового чи синього).

Помилки, описки і графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тім же чи місці між рядками виправленого зображення. Виправлене повинно бути того ж кольору, що і вся записка.

Прізвища, назви установ, фірм і інші імена власні в пояснювальній записці приводять мовою оригіналу. Допускаються приводити назви організацій у перекладі на мову пояснювальної записки з додаванням (при першому згадуванні) оригінальної назви.

Скорочення слів і словосполучень, що приводяться в дипломній роботі, повинні відповідати діючим стандартам по бібліотечному і видавничому фонді. У роботі можна використовувати тільки загальноприйняті скорочення та умовні позначки. Найбільше часто уживаними скороченнями є наступні: ін. (інші), т.д. (так далі), т.п. (тому подібне), див. (дивися), порівн. (порівняй), р. (рік), рр. (роки), м. (міста), ст. (століття), рис. (рисунок), кг (кілограм), грн. (гривень), км (кілометр), тис. (тисяча), млн (мільйон), млрд (мільярд). Слова інші, тощо, та інші усередині речення не скорочують. Не допускаються скорочення слів так називаний, тому що, наприклад, біля, формула.

Загальноприйняті буквені абревіатури, досить розповсюджені в економічній науці, не вимагають розшифровки в тексті. Якщо спеціальні абревіатури маловідомі, специфічні, то при першому згадуванні в тексті пишеться повна назва, після нього в дужках приводиться абревіатура і далі використовується тільки абревіатурна форма. Наприклад: Економічний факультет Національної Металургійної академії України (ЭФ НМетАУ).

Варто враховувати ряд особливостей при написанні числівників. Однорозрядні кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п'ять фірм, а не 5 фірм). Багаторозрядні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком числівників, якими починається пропозиція. Такі числівники пишуться словами. Числа зі скороченим позначенням одиниць виміри пишуться цифрами (95 кг, 5 л и т. д.). Після скорочення л, кг і ним подібних крапка не ставиться. При перерахуванні однорідних чисел скорочене позначення одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри (3, 15, 45 і 67%).

Кількісні числівники при записі арабськими цифрами не мають відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками (на 20 сторінках). Порядкові числівники при записі арабськими цифрами мають відмінкові закінчення (30-х і ін.). При перерахуванні декількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз (у 30 і 50-х рр.). При записі римськими цифрами порядкових числівників, що позначають номери сторіч, кварталів, відмінкові закінчення не приводяться (XX в.).

Відомість дипломної роботи заповнюють у такий спосіб:

а) у графі "Формат" указують формат, на якому виконаний документ;

б) у графі "Позначення" указують позначення документа.

Позначення повинне включати: абревіатуру назви факультету (ЭФ - економічний факультет); код спеціальності (7. 050 201 - менеджмент); абревіатуру назви роботи (ДР - дипломна робота); номер листа графічного матеріалу і/чи абревіатуру назви документа. Наприклад, позначення пояснювальної записки до дипломної роботи - ЭФ. 7. 050 201. ДР. ПЗ; позначення другого листа графічного матеріалу дипломної роботи (таблиця) - ЭФ. 7. 050201. ДР.02.ТБ;

в) у графі „Найменування” вказують: у розділі "Документація загальна" - найменування документа, наприклад, „Пояснювальна записка”;

г) у графі „Кількість аркушів” указують кількість аркушів, на яких виконаний документ;

д) у графі „№ екз." указують номер екземпляра копії даного документа. При відсутності номерів екземплярів, графу прокреслюють;

е) у графі "Примітку" указують додаткові зведення.

Реферат розміщують на одній сторінці формату А 4, його обсяг не повинен перебільшувати 500 слів. Ключові слова, суттєві для розкриття суті пояснювальної записки, поміщають після тексту реферату.

Структурні елементи "Титульний лист", "Завдання", "Реферат" розміщуються на окремих аркушах.

У дипломній роботі всі слова пишуться цілком, без скорочень, за винятком загальноприйнятих і передбачених відповідними стандартами. Обсяг дипломної роботи - 80-100 сторінок, написаних від руки. Пояснювальна записка повинна бути переплетена у тверду обкладинку, титульний лист виконаний або друкованим способом (у тому числі з використанням комп'ютерної техніки), або в туші креслярським шрифтом.

6.2 Нумерація пояснювальної записки

Структурні елементи пояснювальної записки "РЕФЕРАТ', "ЗМІСТ", "СВТУП", "ВИСНОВКИ", "ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ" не нумерують, а їхнє найменування служить заголовками структурних елементів (рисунок 6.1).

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів пояснювальної записки і заголовки розділів варто розташовувати в середині рядка і писати прописними буквами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів варто починати з абзацного відступу і писати малими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту і рівним п'ятьом знакам (або 1,25 см).

Рисунок 6.1 - Приклад оформлення структурного елемента

Якщо заголовок складається з двох чи більш пропозицій, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і наступним чи попереднім текстом повинна бути не менш двох рядків. Відстань між рядками самого заголовка, а також між двома заголовками приймають такими ж, як у тексті. Не допускається розміщати найменування розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташовано тільки один рядок тексту.

Сторінки варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому тексту пояснювальної записки. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці. Титульний лист, завдання, відомість дипломної роботи, реферат на українській і англійській мовах, зміст включають у загальну нумерацію сторінок пояснювальної записки. Номер сторінки на цих аркушах не проставляють. Ілюстрації і таблиці, розташовані на окремих аркушах включають у загальну нумерацію сторінок пояснювальної записки. Сторінка одержує один номер і тоді, коли її формат більше, ніж А4, і вона складається.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти пояснювальної записки варто нумерувати арабськими цифрами. Розділи пояснювальної записки повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу суті пояснювальної записки і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1,1.2 і т.д. Переноси слів у заголовках не допускаються. Відстань між заголовком і наступним чи попереднім текстом повинна бути в межах 20 мм, однаково по всій роботі.

Найменування наступного підрозділу і початок його наступного тексту розміщають на тій же сторінці, що і попередній підрозділ.

Приклад оформлення підрозділу приведений на рисунку 6.2

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного підрозділу.

Номер пункту складається з номера роздягнула, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, розділених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

Якщо текст розділяють тільки на пункти, їх варто нумерувати порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера роздягнула, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ чи підрозділ складається з одного пункту, чи пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

6.3 Таблиці

Цифровий і фактичний матеріал оформляють у виді таблиць, де матеріал групується в стовпчики.

По змісту таблиці бувають аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу числових показників.

Рисунок 6.2 - Приклад оформлення розділів і підрозділів

Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення в якості нового (вивідного) знання, що вводиться в текст словами: аналіз таблиці дозволяє зробити висновок, що...; з таблиці видно, що...; аналіз таблиці дозволяє укласти, що... і т.п. Часто такі таблиці дають можливість виявити і сформулювати визначені закономірності. У неаналітичних таблицях містяться, як правило, статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації.

При побудові таблиць необхідно керуватися загальними правилами. Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, чи на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути дані посилання в тексті пояснювальної записки. Не рекомендується переносити таблиці з однієї сторінки на іншу. Неприпустимо розривати заголовок з таблицею, поміщаючи їх на різних сторінках. Таблиця повинна мати порядковий номер і заголовок, що відбиває її зміст. Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах роздягнула, за винятком таблиць, що приводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу. Якщо таблиця запозичена з літературних джерел, то обов'язкове посилання на джерело даних. Посилання міститься відразу після таблиці; у тексті дані посилання мають нумерацію, загальну з посиланнями на рисунки. У таблицях і в тексті варто уникати повного цифрового написання великих чисел: потрібно записувати одиниці виміру в залежності від необхідної точності (наприклад, 100,6 тис. га, а не 100,57 тис. га). Таблиця виконується через одинарний міжстрічний інтервал у текстових редакторах, без відступу, шрифтом "Tіmes New Romanr", кегль 12 чи 14. Слово "Таблиця" міститься вгорі над таблицею ліворуч; Далі через дефіс розміщається назва таблиці, що пишуть малими літерами (крім першої прописної) і поміщають над таблицею. Назва повинна бути короткою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю поділяють на частині, поміщаючи одну частину під інший, чи поруч, чи переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку і боковик. При розподілі таблиці на частині допускається її голівку чи боковик заміняти відповідно номерами чи граф рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і/чи рядка першої частини таблиці. Слово „Таблиця _” вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці __" із указівкою номера таблиці. Заголовки граф таблиці пишуть із прописних букв, а підзаголовки - з рядкових, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть прописними буквами. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Не слід включати в таблицю графу "№ п/п". Номера рядків таблиці можна вказувати, при необхідності, у першому стовпчику перед найменуванням показників і відокремлювати крапкою. Не слід приводити в таблицях великі кількісні дані, у яких немає необхідності для розуміння записки. Одиниці величин, приведених у таблиці, повинні бути зазначені так, щоб зовсім виключити неясності. Цифри в графах таблиць, як правило, розташовують так, щоб однакові класи чисел у всій графі були точно одні під іншими.

Повторюваний у графі таблиці текст, що складається з одного слова, допускається заміняти лапками; якщо з двох чи більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами „Те ж”, а далі - лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, знаків, математичних символів не допускається. Виноски усередині таблиці позначаються тільки "*".

Таблиці необхідно поміщати так, щоб читати їх текст можна було, не повертаючи записки. Якщо таблиця не міститься на форматі А4, то доцільно користатися форматами АЗ, А4´3, А4´4, і ін., що мають висоту 297 мм. Приклад оформлення таблиці приведений на рисунку 6.3.

6.4 Ілюстрації

У дипломній роботі використовується ілюстративний матеріал у виді графічних зображень.

Графічні зображення являють собою умовні зображення числових величин і їхніх співвідношень за допомогою ліній, геометричних фігур, рисунків, схем. Графічний спосіб полегшує розгляд даних, робить їх наочними і виразними. На графічному зображенні відразу видні межі зміни показника, порівняльна швидкість зміни різних показників, частота їхньої зміни. Крім геометричного образа, графічне зображення містить ряд допоміжних елементів: загальний заголовок зображення, словесні пояснення умовних знаків, осі координат і числові дані, що доповнюють чи уточнюють величину показника.

Розглянемо деякі види графічних зображень.

Графік - це зображення, що передає (звичайно за допомогою умовних позначок і без дотримання масштабу) основну ідею явища чи процесу і відображає взаємозв'язок головних елементів.

Рисунок 6.3 - Приклад оформлення таблиці

Осі абсцис і ординат графіка вичерчуються суцільними лініями. У деяких випадках графіки забезпечуються координатною сіткою, що відповідає масштабу шкал по осях абсцис і ординат. Числові значення масштабу шкал осей координат пишуть за межами графіка (лівіше осі ординат і нижче осі абсцис). Варто уникати дробових значень масштабних розподілів по осях координат.

На осях координат повинні бути зазначені умовні позначки відкладеної величини і її розмірність у прийнятих скороченнях. На графіку варто використовувати тільки прийняті в тексті умовні літерні позначення. Написи що відносяться до кривих і крапок, поміщають на графік тільки в тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні написи заміняють цифрами, а розшифровку приводять у легенді графіка. Так само поступають зі складними літерними позначеннями і розмірностями, що не укладаються на лінії чисельних значень по осях координат.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то числові розподіли на осях координат варто починати не з нуля, а обмежувати тими значеннями, у межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Діаграма - один зі способів графічного зображення залежності між величинами. Діаграми складаються для наочного зображення й аналізу масових даних. Діаграми бувають різних видів: лінійні, радіальні, крапкові, площинні, об'ємні, фігурні. Вид діаграми залежить від виду даних, що представляються, і задачі її побудови. Серед діаграм по частоті використання виділяються стовпчикові діаграми, що представляють показники у виді стовпчика, висота якого відповідає значенню показника. Часто на стовпчиковій діаграмі при порівнянні показників по групах, сукупностям показуються відносні величини, одне зі значень яких приймається за 100%.

Широке використання в роботах мають секторні діаграми. Вони застосовуються для ілюстрації структури досліджуваної сукупності. Уся сукупність приймається за 100%, їй відповідає загальна площа кругу.

Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми) необхідно розташовувати в безпосередньо послу тексту, у якому вони згадуються вперше, чи на наступній сторінці.

На всі ілюстрації повинні бути дані посилання в роботі. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно давати посилання на джерело, з якого запозичена ілюстрація. Назви схем, рисунків, графіків розташовують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розташовують пояснювальні дані.

Ілюстрації нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що приводяться в додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 - другий рисунок третього розділу.

Ілюстрації можуть мати назву, що поміщають під ілюстрацією в рядку з нумерацією ілюстрації. При необхідності, під ілюстрацією перед її нумерацією поміщають пояснюючі дані. Ілюстрація позначається словом "Рисунок__", що разом з назвою ілюстрації поміщають після даних, що пояснюють.

Якщо ілюстрація не уміщається на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, при цьому назва ілюстрації поміщають на першій сторінці, що пояснюють дані - на кожній сторінці і під ними вказують: "Рисунок _, лист_".

При першому посиланні в тексті на рисунок рекомендується вказувати його повний номер. Наприклад, "(рисунок 5.1)" при повторному посиланні - додавати "див.". наприклад, див. рис. 5.1)". Відстань від тексту до ілюстрації і від ілюстрації до тексту - один рядок (але не більш 20 мм), якщо ілюстрація вбудовується в структуру тексту, тобто розташована не на окремій сторінці. Оформлення ілюстрацій необхідно виконувати виходячи з того, що вони повинні бути досить простими для сприйняття, з одного боку, і нести максимум інформації - з іншої.

Приклад оформлення ілюстрацій приведений на рисунку 6.4.

6.5 Перелічення

Перелічення, при необхідності, можуть бути приведені усередині пунктів чи підпунктів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку. Перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, чи, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації перерахування варто використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Перерахування першого рівня деталізації пишуть малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом щодо місця розташування перерахувань першого рівня (рисунок 6.5).

Рисунок 6.4 – Приклад оформлення ілюстрацій

Рисунок 6.5 – Приклад оформлення перерахувань

Перерахування пишуть малими буквами з абзацного відступу. Наприкінці перерахувань ставиться крапка з комою. Після останнього пункту перерахування ставиться крапка.

6.6 Примітки

Примітки поміщають у пояснювальній записці при необхідності пояснення тексту, чи таблиці ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, до яких вони відносяться. Одна примітка не нумерується. Слово "Примітка" пишуть із прописної букви з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з прописної букви в тім же рядку дають текст примітки. Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова „Примітка” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з прописної букви дають його текст (рисунок 6.6).

Рисунок 6.6 - Приклад оформлення приміток

6.7 Виноски

Пояснення до окремих даних, приведеним у тексті чи таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у виді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.

Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки. Знаки виноски ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дається пояснення, і перед текстом пояснення. Текст виноски поміщають під таблицею чи наприкінці сторінки і відокремлюють від чи таблиці тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеної в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і виконують з мінімальним міжстрочним інтервалом.

6.8 Формули та рівняння

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули чи рівняння повинне бути залишено не менш одного вільного рядка. Формули і рівняння варто нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера розділу порядкового номера чи формули рівняння, розділених крапкою, наприклад, формула (1.3) - третя формула першого розділу.

Приклад оформлення формул приведений на рисунку 6.7.

Номер формули чи рівняння вказують на рівні формули чи рівняння в дужках у крайнім правому положенні на рядку. Символи, що входять у формулу, необхідно вписувати відповідно до латинського чи грецького алфавіту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу чи рівняння, варто приводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони дані в чи формулі рівнянні. Пояснення значення кожного символу і числового коефіцієнту варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.

Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступної рядка повторюється. При переносі формули чи рівняння на знаку операції множення застосовують знак "х".

Рисунок 6.7 - Приклад оформлення формул

6.9 Посилання

Посилання в тексті пояснювальної записки на джерела варто вказувати порядковим номером по „Переліку посилань”, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "у роботах [1-4]".

Бібліографічні описи в переліку посилань приводять у порядку, у якому вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання). Бібліографічні описи в переліку приводять відповідно до діючого стандартами по бібліотечній і видавничій справі. Якщо в дипломній роботі приводяться дослівно витримки з літературних джерел, вони повинні бути виділені лапками на початку і кінці тексту. Наприкінці цитати повинно бути посилання на номер літературного джерела по переліку посилань. Допускається також виклад використаного матеріалу своїми словами, але з дотриманням його значеннєвого змісту і посиланням на номер по переліку посилань. Лапки при цьому не ставляться. Посилання в тексті дипломної роботи на приведені наприкінці її літературні джерела чи нормативні і законодавчі документи, матеріали і т.п. оформляються шляхом вказівки в квадратних дужках їхнього порядкового номера за списком (наприклад, [31]).

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їх номера. При посиланнях варто писати: "... у розділі 4...", "... по 3.3.4...", "... дивися 2.1... ","... відповідно до 2.3.4.1", "... на мал. 1.3..", чи "... на рисунку 1.3... ","... у таблиці 3.2... ", "... (см. табл. 3.2)...", ".. по формулі (3.1).'", "... у рівняннях (1.23) - (1.25)...". "...у додатку Б... " і т.д.

Перелік посилань нумерують арабськими цифрами з крапкою. У складі використаної літератури російські й українські публікації повинні бути приведені мовою оригіналу. Іноземні джерела, використані в перекладі на російську чи українську мову, приводяться мовою оригіналу.

Написання дипломної роботи в даний час зв'язано з роботою в Іnternet. У зв'язку з цим виникають проблеми з оформленням посилань на електронні ресурси. Бібліографічні посилання оформлені відповідно до міжнародного стандарту ІSO 690-2: Іnformatіon and documentatіon - Bіblіographіc references - Part 2: Electronіc documents or parts thereof", затвердженим Міжнародною організацією по стандартизації (Іnternatіonal Organіzatіon for Standartіzatіon, ІSO) у 1997 р. Відповідно до цього документа посилання на електронні ресурси оформляються в такий спосіб.

Бібліографічне посилання на електронну монографію / базу даних / WWW сайт виробляються в наступному порядку.

Автор. Заголовок публікації [тип носія інформації - onlіne/онлайн; CD-ROM; floppy-dіsk 3,5"]. Місце видання, дата видання. Звертання до джерела/документу: дата. Формат документа (відмінний від HTML - DOC, TXT, PDF). <Мережна адреса URL: http://>.

Наприклад.

1 Bide, Mark. In search of the unicorn: the Digital Object Identifier from a user perspective [online]. Revised edition. London: Book Industry Communication, February 1998. Date of access: June 9, 1998. PDF format. <http://www.bic.org.uk/bic/unicorn2.pdf>.

Бібліографічні посилання на структурну частину WWW-сайта - окрему WWW-сторінку або WWW-публікацію виробляються в наступному порядку.

Автор. Заголовок WWW-сторінки/публікації [тип носія інформації - онлайн] // Автор. Заголовок WWW-сайта. Місце видання, дата видання. Звертання до джерела/документові: дата. Формат документа (відмінний від HTML - DOC, TXT, PDF і т.д.). <Мережна адреса URL: http:// >.

Наприклад:

1 Наукова електронна бібліотека: Рейтинг популярності наукових журналів за період вересень 1999 р. - серпень 2001 м, [онлайн] // Наукова електронна бібліотека: Статистика роботи бібліотеки. Москва: Наукова електронна бібліотека, 1997. Звертання до документа: 23 серпня 2001 р. <http://www.elіbrary.ru/statjourn. asp>.

Інші приклади оформлення літературних джерел представлені в додатку 6.

6.10 Додатки

Додатки варто оформляти як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках, розташовуючи в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинний мати заголовок, що пишуть угорі малими літерами, з першої прописний, симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами, з першої прописний, повинне бути написане слово "Додаток..." і прописна буква, що позначає додаток. Додатки варто позначати послідовно прописними буквами українського алфавіту, за винятком І, Є, 3, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б и т.д. Один додаток позначається як додаток А. При необхідності текст додатка може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які варто нумерувати в межах кожного додатка. При цьому перед кожним номером проставляють позначення додатка (букву) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; Д.3.1 - підрозділ 3.1 додатка Д и т.д.

Приклад оформлення додатка приведений на рисунку 6.8.

Рисунок 6.8 - Приклад оформлення додатка

Наявні в тексті додатка ілюстрації, таблиці, формули і рівняння варто нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Д 1 - перший рисунок додатка Д; таблиця А 2 - друга таблиця додатка А; формула (А. 1) - перша формула додатка А. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, них нумерують, наприклад, рисунок А. 1, таблиця А. 1, формула (А. 1). При посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунок А. 2...", "... у таблиці Б. 3...", або "... у табл. Б. 3...", "... по формулі (В. 1)...", "... у рівнянні (Д. 1)..." і т.д. Джерела, що цитуються тільки в додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, що цитуються в основній частині пояснювальної записки, і повинні бути перераховані і кінці кожного додатка в переліку посилань

6.11 Демонстраційний матеріал

Демонстраційні аркуші повинні ілюструвати доповідь, тому їх нумерують у послідовності згадування в доповіді.

Представлення демонстраційних матеріалів може здійснюватися за допомогою проектора, для чого демонстраційні аркуші копіюються на прозору плівку (типу Xerox Laser/Copіer Transparencіes Plaіn for copіers and laser prіnters, Type C).

Демонстраційні матеріали складаються з 4-5 аркушів, що виконуються на аркушах А4, полючи - по 20 мм із кожної сторони. Кожен лист повинні обов'язково мати заголовок, штамп (зі зворотної сторони правий нижній кут). Аркуші не підшиваються до диплома, вкладаються в підшитий файл.

7 Підготовка до захисту дипломної роботи

На завершальному етапі дипломування, коли дипломний робота підписана, призначена дата захисту, у дипломника з'являється декілька вільних днів, які треба присвятити підготовці до захисту випускної роботи. За цей час необхідно підготувати доповідь, освіжити в пам'яті деякі питання, які можуть виникнути в процесі захисту.

Вдало зроблена доповідь забезпечує до 50% успіху при захисті дипломної роботи, тому його підготовці слід надати особливу увагу. Тривалість доповіді повинна складати 5-7 хвилин, протягом яких необхідно встигнути висловити результати майже піврічної роботи. Рекомендована наступна структуру доповіді:

- вступ;

- постановка задачі;

- стан питання;

- шляхи рішення задачі;

- одержані результати;

- висновки.

Вступ повинен бути дуже коротким, складатися з однієї-двох фраз і визначати область, до якої відноситься тема дипломної роботи.

Після цього необхідно дуже чітко і коротко сформулювати мету випускної роботи, дати постановку задачі. Це відразу визначає круг питань, які можуть розглядатися у випускній роботі і забезпечує правильне сприйняття матеріалів, що представляються.

Шляхи рішення задачі (запропонований проект) - один з основних розділів доповіді. Тут необхідно стисло розглянути можливі підходи до рішення поставленої задачі і детальніше представити вибраний автором проекту, пояснити як розв'язувалася задача і обґрунтувати правильність схвалюваного рішення. Також необхідно поставити наголос, щодо наукової новизни розробки.

Одержані результати повинні давати повне уявлення про те, чого досяг автор проекту, наскільки одержані результати оригінальні і відповідають поставленим цілям. Бажано перерахувати всі одержані результати, а докладніше зупинитися на найважливіших.

У висновках необхідно стисло висловити результати роботи по кожному розділу пояснювальної записки.

Пропонована структура доповіді є найзагальнішою і може конкретизуватися і змінюватися залежно від особливостей і змісту роботи, одержаних результатів і представлених демонстраційних матеріалів.

Демонстраційні матеріали складаються з 4-6 листів, представлення яких здійснюється за допомогою проектору.

У доповіді повинні згадуватися всі представлені демонстраційні матеріли. Склад демонстраційних матеріалів може коректуватися до затвердження диплома і повинен найкращим чином підтримувати доповідь.

Питання, які задаються в процесі захисту дипломної роботи можуть бути з будь-якої дисципліни, але, як правило, вони задаються по темі дипломної роботи і приведеним в ній рішенням і результатам. Тому, в першу чергу, дипломник повинен вільно орієнтуватись у своєму проекті, знати розділи і теми, які використовувалися при дипломуванні. Кількість і характер питань в значній мірі залежить від доповіді. При правильно зробленій доповіді, яка зможе зацікавити членів ДЕК в потрібному напрямі, багато питань можна передбачити, отже, підготуватися до них.

Зауваження керівника відомі і до відповідей на них слід підготуватися заздалегідь. Відповіді повинні бути по суті, короткими і змістовними. Якщо принципових заперечень немає, то із зауваженнями керівника краще згодитися. Якщо зауваження є суттєвими, то цю обставину слід врахувати при складанні доповіді.

Додаток 1

Перелік тем випускних робіт спеціалістів

Зразковий перелік тем робіт для студентів групи МВД:

1. Вдосконалення системи менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

2. Вдосконалення методів підвищення конкурентоспроможності експортної продукції.

3. Підвищення ефективності управління якістю експортної продукції.

4. Вдосконалення інформаційних систем в менеджменті зовнішньоекономічної діяльності.

5. Вдосконалення системи стратегічного управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

6. Розробка системи управління ризиками промислового підприємства.

7. Впровадження методів реалізації стратегічного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

8. Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

9. Вдосконалення систем планування експортно-імпортної діяльності підприємства.

10. Впровадження методів оперативного планування експортно-імпортних операцій.

11. Впровадження економіко-математичних моделей в плануванні зовнішньоекономічної діяльності.

12. Вдосконалення виробництва експортної продукції при переході до стратегії диверсифікації.

13. Вдосконалення системи планування в умовах невизначеності зовнішнього середовища.

14. Підвищення ефективності управління експортно-імпортної діяльності.

15. Вдосконалення механізму організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

16. Реорганізація організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства.

17. Підвищення ефективності управління зовнішньоекономічною діяльністю на принципах маркетингу.

18. Вдосконалення систем маркетингового менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

19. Вдосконалення системи управління міжнародним маркетингом на виробничих підприємствах.

20. Впровадження методів підвищення якості контролю у сфері міжнародного бізнесу.

21. Вдосконалення механізму організації технічного обслуговування експортної продукції.

22. Вдосконалення технологічного обліку в практиці зовнішньоекономічних зв’язків.

23. Вдосконалення корпоративної культури у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

24. Вдосконалення організаційного механізму зовнішньоекономічних операцій по торгівлі ліцензіями і «ноу-хау».

25. Впровадження методів мотивації, спрямованих на ефективні результати зовнішньоекономічної діяльності.

26. розробка маркетингової стратегії підприємства.

27. Виявлення резервів і розробка стратегії розвитку промислового підприємства.

28. Виявлення резервів і розробка стратегії розвитку підприємства, що функціонує у сфері послуг.

29. Впровадження сучасних способів і методів вдосконалення управління підприємством при здійсненні ЗЕД.

30. Виявлення резервів щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства харчової промисловості.

31. Розробка стратегії просування продукції з використовуванням Інтернет.

32. Впровадження методів позиціонування продукції на зовнішньому ринку.

33. Розробка комплексу маркетингу підприємства.

34. Вдосконалення системи управління якості і сертифікації продукції з урахуванням міжнародних стандартів.

35. Вдосконалення системи фінансового контролю на підприємстві.

36. Вдосконалення системи планування і оплати праці на підприємстві.

37. Вдосконалення інвестиційної політики підприємства.

38. Розробка управлінських рішень по вдосконаленню ЗЕД.

39. Оптимізація витрат на ЗЕД.

40. Розробка бізнес-плану підприємства.

41. Впровадження методів мотивації в умовах сумісного підприємства.

42. Вдосконалення логістичних потоків на підприємстві.

43. Впровадження методів проведення рекламної компанії підприємства за кордоном.

44. Впровадження методів управління резервами на підприємстві.

45. Розробка організаційної діяльності туристичної фірми.

46. Впровадження сучасних способів передачі технологій у ЗЕД на підприємстві.

47. Вдосконалення діяльності підприємства у сфері торгівлі інтелектуальною власністю.

48. Вдосконалення форм організації виробництва на зовнішніх ринках.

49. Вдосконалення посередницької діяльності підприємства на зовнішніх ринках.

50. Вдосконалення форм партнерських зв’язків у ЗЕД.

51. Вдосконалення управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

52. Вдосконалення планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

53. Вдосконалення процесу контролю експортною продукцією.

54. Аналіз та прогнозування життєвого циклу підприємства на зовнішньому ринку.

55. Підвищення ефективності управління виробничо-господарською діяльністю сумісного підприємства.

Зразковий перелік тем робіт для студентів групи МПС: