Права студента-практиканта

УДК 547(075.8)

ББК 24.2я73

Ю32

Друкується за рішенням науково-методичної комісії факультетутехнології виробництва і переробки продукції тваринництва, стандартизації та біотехнології Миколаївського національного аграрного університету протокол №_ 7 __ від “__ 20 __”_____ 03 _______2014р..

Автор: Юлевич О.І.

Рецензенти:

Рожков І.М. – директор Інституту фізичної культури МНУ ім. В.О.Сухомлинського д.б.н., професор

Кот С. П. – завідувач кафедри зоогігієни та ветеринарії МНАУ, к.б.н., доцент

© Миколаївський національний аграрний університет, 2014

З М І С Т

ВСТУП

Практика студентів є складовою частиною процесу підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах. Вона входить до навчальних планів та наскрізної практики студентів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра за напрямом підготовки 6.051401-“Біотехнологія”.

Навчальна практика необхідна для оволодіння методами науково-дослідної роботи з різних напрямів біотехнології.

Навчальна практика із загальної біотехнології закріплює знання, отримані студентами при вивченні курсу “Загальна біотехнологія” на лекціях та лабораторно-практичних заняттях.

По закінченню практики студент повинен виконати одне з індивідуальних завдань, наведених керівником.

1. Мета, завдання і місце проходження практики

Мета практики

Основна мета навчальної практики – набуття студентом фахових вмінь, ознайомлення з технологією виробництва, апробація і закріплення набутих в університеті знань в конкретних умовах біотехнологічного виробництва. Практика є продовженням навчального процесу і передбачає знайомство з роботою підприємства біотехнологічного напрямку, оволодіння навичками вирішення технологічних проблем.

Метою практики є:

· поглиблення і закріплення знань студентів з теоретичних курсів;

· набуття навиків практичної роботи у мікробіологічних лабораторіях різного профілю;

· ознайомлення із сучасними методами досліджень та плануванням експериментів, а також сучасним обладнанням і новою науковою літературою;

· виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо застосовувати їх у практичній діяльності.

Завдання практики

Під час практики студентам необхідно:

· ознайомитися з особливостями роботи біотехнолога у різних науково-дослідних установах, у лабораторіях харчових підприємств, санітарно-епідеміологічних станцій, тваринницьких комплексах та інших установ;

· ознайомитися зі структурою установи та організацією її діяльності,

· ознайомитися з технологією виробництва продуктів мікробного синтезу, з методами біотехнологічного контролю установ і підприємств;

· ознайомитися з методиками роботи з культурами мікроорганізмів,

· оволодіти навиками лабораторної роботи з біологічними об’єктами.

1.3. Терміни і бази практики

Відповідно до навчального плану підготовки фахівців навчальна практика триває один тиждень у ІV семестрі.

Навчальну практику студенти-біотехнологі проходять на базі науково-дослідних інститутів, зокрема Миколаївський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції, ТОВ «Науково-технічний центр проблем екології та природокористування, обласна державна лабораторія ветеринарної медицини, Міжгалузева виробничо-комерційна фірма «Спіруліна ЛТД», Миколаївський регіональний центр поводження з небезпечними відходами, ТОВ «Трініті еколоджи», ТзОВ «Євролакт», мікробіологічних лабораторій санітарно-епідеміологічних станцій, тваринницьких комплексів та інших установ, а також на кафедрі генетики, годівлі тварин та біотехнології МНАУ. Можлива зміна баз практики у зв’язку з виробничою необхідністю.

2. Обов’язки та права студента-практиканта

2.1. Обов’язки студента-практиканта

Перед початком практики студент повинен отримати у керівника від навчального закладу методичні рекомендації практики та інструктаж з техніки безпеки, інформацію про проходження практики і вимоги до оформлення необхідних документів.

Студент повинен:

- своєчасно прибути на базу практики, ознайомитися з нею, щоденно відвідувати її;

- скласти з керівником практики (від ВУЗу або установи) календарний план її проходження і дотримуватись його;

- вивчити і суворо дотримуватися правил техніки безпеки з роботи в лабораторіях мікробіологічного профілю;

- вивчити і суворо дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, встановленого у даній установі;

- виконувати всі завдання, передбачені програмою і поставлені керівниками практики;

- виконувати всі розпорядження безпосереднього керівника практики від установи;

- брати активну участь у науково-виробничій та суспільно-корисній роботі колективу (наукові семінари, допомога базі практики тощо);

- пройти практику в повному обсязі.

Права студента-практиканта

Студент має право:

- вимагати забезпечення техніки безпеки;

- вимагати забезпечення відповідних умов праці;

- вимагати забезпечення виробничої санітарії;

- забезпечення тривалості робочого дня;

- на ознайомлення з документацією виробництва, планами перспе-ктивного розвитку і звітами господарської діяльності підприємства.

Матеріали, отримані студентом під час виконання індивідуального завдання, можуть надалі використовуватись для виконання курсової роботи, для підготовки доповіді чи статті. Під час практики студенти отримують нові знання, уміння і навички при виконанні конкретних практичних завдань.

3. Організація забезпечення проходження практики

Навчальна практика організується через деканат, уповноваженою кафедрою і керівника практики від факультету та відбувається у строки, що відведені навчальним планом підготовки студентів. На підставі робочої програми практики та господарчого договору або творчої угоди на проведення сумісної діяльності з навчання студентської молоді, що укладені університетом з підприємствами, деканатом факультету готується наказ на проведення практики з визначенням місця і строків її проходження.

Після опублікування наказу деканат разом з уповноваженою кафедрою і керівником практики від університету організовує загальні збори студентів, проведення інструктажу з техніки безпеки під час роботи у виробництві. На зборах відбувається консультація щодо напрямку проведення практики та її змісту, студентам видаються методичні рекомендації з програмою практики, а також індивідуальні завдання для виконання під час проходження практики.

4. Зміст практики

З метою досягнення мети студент повинен вчасно з’явитись на практику, скласти з керівником практики (від ВУЗу або установи) календарний план її проходження і додержуватись його.

У перший день практики керівник ВУЗу знайомить студента з метою та завданнями практики, проводить інструктаж з техніки безпеки у мікробіологічних лабораторіях і скеровує студента на практику.

Керівництво установи призначає відповідального зі штату співробітників лабораторії чи іншого підрозділу, під безпосереднім керівництвом якого практикант виконуватиме завдання практики. Студент спільно з ним формулює конкретні завданні і уточнює календарний план проходження практики.

В період практики студент знайомиться з організацією роботи підприємства, основними процесами виробництва, вивчає виробничі і наукові зв’язки підприємства.

Обов’язковими питаннями для вивчення є:

- техніка безпеки на підприємстві;

- загальна схема біотехнологічного виробництва;

- способи стерилізації в біотехнології;

- види субстратів і біооб’єктів;

- приклади блок-схем біотехнологічних виробництв;

- перспектива розвитку виробництва.

4.1. Правила техніки безпеки на біотехнологічному виробництві

При проходженні навчальної практики з дисципліни "Загальна біотехнологія" поряд із загальними правилами з охорони праці та техніки безпеки (ТБ) при роботі в хімічній лабораторії, студенти повинні дотримуватися вимог, що зумовлені специфікою біотехнологічного виробництва.

За місцем практики студент проходить інструктаж з техніки безпеки і охорони праці, а також знайомиться з правилами роботи в даній установі і базою практики.

Загальними є наступні вимоги:

1. Необхідно чітко виконувати інструкції щодо перебування у лабораторії.

2. У лабораторії забороняється приймати їжу, пити воду.

3. Роботу з біологічним матеріалом проводити тільки інструментами.

4. Для забезпечення стерильності роботу з мікроорганізмами краще проводити в спеціальних скляних або напівскляних камерах-боксах, які бувають різних розмірів. У боксах вмонтовані ультрафіолетові бактерицидні лампи, що знищують мікроорганізми.

5. Необхідно стежити за тим, щоб дріжджова маса не забруднювала руки, стіл і навколишні предмети. Ватні пробки, що закривають судини з мікроорганізмами, не повинні своєю внутрішньою частиною стикатися зі столом або руками. Пролиту дріжджову суспензію необхідно знешкодити з використанням дезінфікуючих засобів (спирт і т.ін.).

6. Увесь робочий лабораторний посуд, що містить живі мікроорганізми, після роботи повинен піддатися термічній обробці в автоклаві.

7. При випадковому потраплянні біологічного матеріалу (особливо мікроорганізмів) на стіл, руки, потрібно провести обробку дезінфікуючим розчином (наприклад, хлораміном).

8. Після роботи необхідно ретельно вимити руки з використанням дезінфекційних засобів (детергентів).

Практичні завдання

1-й день

Практика з дисципліни «Загальна біотехнологія» починається з знайомства студентів з правилами техніки безпеки на біотехнологічному виробництві. Студенти під керівництвом викладача і представника від виробництва повинні з’ясувати особливості роботи з кислотами і лугами, легкозаймистими і горючими рідинами, побутовим газом, з хімічним посудом, електрообладнанням та електроприладами, реактивами і біооб'єктами. Студенти повинні визначити заходи першої допомоги при отруєннях неорганічними та органічними речовинами.

4.2. Основні стадії виробництва біотехнологічної продукції

Теоретична частина

Біотехнологічний процес – це сукупність виробничих етапів, у яких використовується життєдіяльність організмів або продукти їх метаболізму.

Біотехнологічний процес включає три основні стадії: 1 – підготовчу (доведення біологічного об’єкта до потрібного стану); 2 – культивування біооб’єкта; 3 – відділення, очищення та модифікація цільового продукту.

Основою сучасних біотехнологічних виробництв є мікробіологічний синтез. Об’єкти рослинного й тваринного походження менш поширені в біотехнологічних процесах, ніж мікроорганізми, через високі вимоги до умов їхнього культивування (зазвичай такі виробничі процеси потребують значних витрат). Характерна особливість мікроорганізмів – їх здатність до надсинтезу, тобто до надлишкового утворення деяких продуктів обміну речовин (багатьох амінокислот, нуклеотидів, вітамінів), які перевищують потреби мікробної клітини.

Реалізація біотехнологічного процесу відбувається за принциповою схемою, яку зображено на рис. 1.

Рис. 1. Блок-схема біотехнологічного процесу

Практичні завдання

2-й день

Студенти під керівництвом представника виробництва відвідують виробничі приміщення, з’ясовують, які біооб’єкти-продуценти і сировину використовують на підприємстві, визначають кількість виробничих стадій і особливості технологічних режимів перебігу біотехнологічного процесу. У лабораторії ветеринарної медицини, мікробіологічних лабораторіях санітарно-епідеміологічних станцій студенти знайомляться з основними напрямками та способами досліджень, об’єктами і субстратами біотехнологічних аналізів.

4.3. Способи стерилізації в біотехнології

Теоретична частина

Всі роботи з культурою клітин і тканин in vitro проводять у стерильних (асептичних) умовах в стерильному боксі або ламінар-боксі, стерильними інструментами, в стерильному посуді, на стерильних поживних середовищах. У разі порушення стерильності на середовищах добре розвиваються мікроорганізми (гриби, бактерії), що порушують склад середовища і пригнічують ріст рослинних експлантів.

Найчастіше для стерилізації приміщень (боксів для пересадки тканин, культуральних кімнат) використовують ультрафіолетове опромінення протягом 0,5-2,0 годин (залежно від площі приміщення). Роботи в опроміненому приміщенні починають через 15-20 хвилин після відключення бактерицидних ламп, тому що під дією ультрафіолетового випромінювання двоатомний кисень повітря стає триатомним озоном - газом, токсичним для людини. Для досягнення максимальної стерильності перед обробкою УФ всі поверхні ретельно відмиваються миючими засобами, водою і розчинами хлорвмісних речовин, поверхні ламінар-боксу обробляють 96% спиртом. Безпосередньо перед роботою необхідно протерти настільний бокс етиловим спиртом, розкласти в ньому необхідні інструменти та матеріали: спирт в закритому посуді, спиртівку, сірники, простерилізований інструмент та посуд.

Стерилізація - це повне знищення мікроорганізмів і їх форм (спори), що знаходяться у стані спокою. Існують різні методи стерилізації: за допомогою вологої пари, сухого пара, опромінення ультрафіолетовими променями, обробки хімічними речовинами.

Обробка вологим паром здійснюється в автоклавах. Вегетативні клітини бактерій і грибів гинуть вже через 5-10 хвилин при температурі 60°С. Для загибелі спор дріжджів і грибів потрібна температура 120°С протягом 15 хвилин. Іноді автоклавують кілька разів. Цей прийом використовують для стерилізації поживних середовищ і посуду і називають дробної стерилізацією.

При приготуванні поживних середовищ для розвитку біооб’єктів необхідно враховувати можливість їх інфікування сторонніми мікроорганізмами. Джерелом інфекції можуть бути навколишнє повітря, вода, компоненти поживного середовища, забруднений посуд та обладнання. Тому вживають заходів для знищення живих мікроорганізмів і запобігання їх попадання під час зберігання та проведення досліджень у поживне середовище.

Поживні середовища знезаражують з використанням різних методів. Найбільш поширені термічні методи, при яких поживні середовища нагріваються і витримуються при певній температурі протягом часу, достатнього для стерилізації. Зазвичай поживні середовища стерилізують обробкою насиченою водяною парою під тиском в автоклавах – судинах, призначених для роботи під тиском. Тривалість обробки залежить від температури і об'єму стерилізується середовища.

Практичні завдання

3-й день

Студенти під керівництвом представника виробництва знайомляться з приладами для стерилізації, що використовують на підприємстві. Дізнаються особливостей методів і способів проведення стерилізації різноманітних об’єктів. Здійснюють порівняння ефективності різних видів стерилізації. З’ясовують вимоги, яких дотримуються при стерилізації посуду, інструментів, складанні поживних середовищ.

4.4. Види біооб’єктів

Теоретична частина

Напрями застосування біотехнологічної продукції базуються на безпечності та на біосинтетичних можливостях таких біооб’єктів-продуцентів:

– вірусів, наприклад, у медицині це розробка вакцин, біопрепаратів для створення в організмі штучного імунітету, використання рекомбінантних вакцин; у фармацевтичній промисловості: створення діагностикумів, вакцин, векторів на основі ДНК-вмісних вірусів рослин;

– бактерій для отримання кормового білка на різних субстратах, біогазу, одержання вітамінів (В₂, В₁₂), гормонів, ферментів, органічних кислот;

– грибів з метою одержання амілолітичних, ліполітичних ферментів, вітамінів (ß -каротину, D, С), отримання харчового білка, а також у виготовленні сирів, кисломолочної продукції; зокрема використання дріжджів для виготовлення етанолу, пива, вина, харчового та кормового білка тощо;

– водоростей у виробництві харчових добавок, кормового білка, енергії

(фотоліз води), для очищення стічної води в аеротенках, очищення води за допомогою біофільтрів;

– найпростіших як складової частини активного мулу при очищенні водоймищ і стічних вод, у ролі тест-індикаторів;

– черв’яків для одержання біогумусу (як добрива), біогумату (фітогормонів).

– вищих рослин як трансгенних організмів з покращеними якісними показниками та підвищеною продуктивністю (наприклад, виведення нових більш продуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських чи інших видів рослин за допомогою методів селекції або оздоровлення садового матеріалу методами генної і клітинної інженерії);

– клітинних культур людини й тварин з метою виділення та перенесення диференційованих клітин на штучне живильне середовище in vitro, які стануть продуцентами фізіологічно активних речовин – гормонів росту, мукополісахаридів, колагену, кортикостероїдів, білків, ферментів та ін., а також створення методами клітинної інженерії моноклональних антитіл, які синтезуються гібридомними лімфоїдними клітинами;

– різних видів живих організмів, біосинтетичні властивості яких можуть підвищуватися шляхом клонування та експресією генів.

Практичні завдання

4-й день

Студенти під керівництвом представника виробництва знайомляться з біооб’єктами, що використовуються на підприємстві, з’ясовують, які біотехнологічні процеси відбуваються за їх участю. Студенти визначають процеси, на підставі яких базується одержання певних продуктів біосинтезу і з’ясовують різницю між процесами дихання, бродіння та анаеробного дихання.

4.5. Приклади біотехнологічних виробництв

Теоретична частина

Реальні біотехнологічні виробництва можуть використовувати різні біооб’єкти-продуценти, сировину, передбачати різну кількість виробничих стадій, особливі технологічні режими. Основною серед цих стадій є власне біотехнологічна, на якій використовують той чи інший біологічний об’єкт-продуцент (мікроорганізми, ізольовані клітини, тканини, ферменти або клітинні органели), на основі якого утворюється цільовий продукт. Технологічні процеси біотехнологічної стадії можуть мати такі назви:

– ферментація, тобто культивування мікроорганізмів (виробництво кефіру, йогурту шляхом молочнокислого бродіння; виробництво спирту, пива – спиртовим бродінням; виготовлення амінокислоти лізину, лимонної кислоти з меляси – відходів цукрового виробництва; виробництво кормового білка шляхом нарощування дріжджової біомаси);

– біотрансформація – перетворення хімічної структури речовини під впливом ферментативної активності клітин мікроорганізмів або готових ферментів, при якому не виникає нагромадження клітин мікроорганізмів, а здійснюється хімічна модифікація речовин субстрату шляхом додавання чи вилучення радикалів, гідроксильних іонів або дегідрування (виробництво стероїдних гормонів, алкалоїдів, антибіотиків);

– біокаталіз – хімічне перетворення речовини з використанням ферментів-біокаталізаторів (культивування грибів шляхом ферментативного руйнування целюлозовмісних рослинних відходів, використання біосенсорів);

– біоокиснення – утилізація речовин-забруднювачів за участю мікроорганізмів або асоціації мікроорганізмів в аеробних умовах (початкова аеробна стадія силосування, очищення стічних вод з використанням біофільтрів);

– метанове бродіння – переробка органічних відходів за допомогою асоціації метаногенних мікроорганізмів в анаеробних умовах (виробництво біогазу з використанням органічних відходів);

– біокомпостування – це зниження кількості шкідливих органічних речовин у твердих відходах за допомогою асоціації мікроорганізмів (наприклад, мікробне очищення ґрунту від нафтових забруднень);

– біосорбція – поглинання шкідливих домішок із газів або рідин мікроорганізмами, які закріплені на спеціальних твердих носіях (наприклад, очищення стічних вод з використанням біофільтрів);

– біодеградація – руйнування шкідливих сполук під впливом мікроорганізмів-деструкторів (анаеробна стадія силосування, мікробне розкладання пестицидів);

– бактеріальне вилуговування – процес переведення нерозчинних сполук металів за допомогою мікроорганізмів у розчинний вигляд (виділення металів із піритних руд).

Практичні завдання

5-й день

Ознайомлення з видом біотехнологічної стадії, на якій використовують той чи інший біологічний об’єкт-продуцент, на основі якого утворюється цільовий продукт. Визначення способу використання біооб’єкту: іммобілізація на носії, ріст дріжджової маси, активний мул, силосування, виробництво біогазу та ін. Під керівництвом представника виробництва студенти знайомляться із стандартами і технічними умовами на сировину і матеріали, документацією щодо оцінки якості продукту.

4.6. Перспективи розвитку біотехнологічного виробництва

Теоретична частина

Негативні наслідки застосування традиційних технологій виробництва продукції, для яких звичайним є механічне подрібнення, використання високотемпературних хімічних каталізаторів, підвищених концентрацій реагентів, високого тиску та інших факторів активації процесів, не можна подолати тільки шляхом раціонального природокористування. Сучасні сільськогосподарські технології не здатні відновлювати природні екосистеми

(це стосується втрати родючого шару ґрунтів, виснаження енергетичних ресурсів тощо).

Біотехнологічні процеси з притаманними їм м’якими умовами технологічних режимів (невисокі температури, малий тиск, нейтральні середовища, висока швидкість реакцій при незначних концентраціях компонентів та ін.) виявились найбільш наближеними до природних. З цієї причини людство пов’язує свої науково-технічні пріоритети, стратегію розвитку й соціальну політику саме з біологічними технологіями.

Разом з тим, біотехнологія базується на принципах перетворення й переміщення у просторі матеріалів, енергії, інформації, а це властиво живим організмам, біологічним системам і природним комплексам, тобто біотехнологічні процеси відповідають законам екологічної рівноваги та гомеостазу. Вивчення саме цих аспектів допоможе у вирішенні проблем охорони природи.

Еколого-економічними перевагами біотехнологічних методів є те, що вони пов’язані із знешкодженням різного характеру забруднень, з біопереробкою відходів промислових підприємств, а також з виробництвом екологічно безпечної, чистої продукції на основі дешевої та доступної сировини. Серед екологічних плюсів біотехнологічних підприємств треба згадати незначні газоподібні викиди, які не перевищують і частки процента від викидів промисловості взагалі.

Практичні завдання

6-й день

Розглядаються питання щодо визначення особливостей притаманних розвитку біотехнології в Україні. Студенти знайомляться з актуальними господарськими проблеми, які вирішують різні біотехнології, з’ясовують чому розвиток біотехнології в Україні можна назвати перспективним. За допомогою довідників, наукової та навчальної літератури розглядають напрями, що передбачає стратегія розвитку біотехнології у світі. Знайомляться з науковими принципами й підходами, що використовують учені для реалізації своїх біотехнологічних розробок.

Вимоги до звіту, захист звіту, критерії оцінювання

Підсумковий контроль за проходженням практики здійснюється у формі усного звіту студентів на засіданні кафедри у перших числах вересня з обов’язковою здачею письмового звіту і щоденника практики.

Вимоги до письмового звіту.

Студент пише звіт за планом курсової роботи, тому він має ті ж самі розділи:

1. Титул.

2. Вступ (вказується база, термін проходження практики, мета і завдання, актуальність роботи).

3. Матеріали і методи досліджень, в яких детально описані методики та матеріали використані при проведенні досліджень.

4. Результати, отримані під час практики (таблиці, схеми, рисунки, фотографії, з коротким описом).

5. Короткі висновки.

6. Опрацьована під час практики література.

У звіті не треба детально описувати базу практики, детально описувати загально відомі методи і методики дослідження, робити посилки на джерела літератури. Звіт повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. Аркуші звіту повинні бути скріплені. Звіт підписує практикант і візує керівник практики від установи.

Щоденник практики.

У ньому вказують:

- дату скерування на практику (заповнює керівник практики від вузу),

- прибуття на базу практики і вибуття з неї, завірені печатками (при проходженні практики на кафедрі МНАУ не потрібно),

- у щоденнику має бути календарний план проходження практики,

- короткий зміст роботи, виконаної протягом кожного тижня практики,

- характеристика, написана керівником від лабораторії, завірена його підписом і печаткою установи (при проходженні практики на кафедрі МНАУ не потрібно завіряти),

- оцінка за практику.

Захист звіту проходить в усній формі на засіданні кафедри з обов’язковою присутністю усіх студентів-практикантів, керівника практики від ВУЗу, а також інших членів кафедри. Студент коротко інформує про базу практики, мету і основні завдання, вказує (якщо були) індивідуальні завдання. Основна увагу повинна приділятися результатам, одержаним під час проходження практики.

Критерії оцінювання. Практика оцінюється диференційовано, при цьому враховується оцінювання роботи практиканта керівниками практики від установи і від ВУЗу (оцінює і письмовий звіт студента), а також оцінка за звіт.

СИСТЕМА ОЦІНКИ ЗНАНЬ ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ ПРИ ПРОВЕДЕННІ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ

Переводна шкала балів в оцінки успішності така:

Оцінка заноситься в залікову книжку студента і в екзаменаційну відомість і враховується разом з оцінками ІV семестру при нарахуванні стипендії.

Студент, який не виконав програми практики і отримав незадовільний відгук на базі практики або незадовільну оцінку при захисті звіту, скеровується на практику вдруге в період канікул або відраховується з ВУЗу за невиконання навчального плану.

5. Теми індивідуальних завдань

1. Характеристика та області застосування різних видів біотехнологічної продукції.

2. Порівняльна характеристика біооб'єктів, що використовуються в біотехнології.

3. Типова схема отримання кормового білка.

4. Типові схеми отримання первинних і вторинних метаболітів.

5. Методи аеробної і анаеробної очистки стічних вод.

6. Принципова схема отримання мікробних інсектицидів.

7. Харчова біотехнологія.

8. Принципові схеми отримання вакцин різних типів.

9. Санітарна та профілактична біотехнологія.

10. Загальні принципи побудови технологічних схем отримання препаратів антибіотиків кормового призначення.

11. Загальні принципи побудови технологічних схем отримання органічних кислот.

12. Отримання препаратів БАР сільськогосподарського призначення.

13. Технологічні схеми отримання амінокислот на конкретних прикладах.

14. Технологічна схема отримання вітаміну В₁₂ медичного призначення.

15. Технологічні схеми отримання антибіотиків медичного призначення на конкретних прикладах.

16. Генетична інженерія. Етапи створення рекомбінантної молекули ДНК. Сфери практичного застосування рекомбінантної ДНК-біотехнології.

17. Принципова схема комплексної переробки мікробної біомаси на прикладі біомаси дріжджів і бактерій.

18. Приклади процесів біогеотехнологіі.

19. Проблема отримання кормового білка і внесок біотехнології в її рішення.

20. Мікроорганізми – об’єкти біотехнологічного виробництва, їх класифікація і характеристика.

21. Види біотехнології. Екологічна біотехнологія.

22. Біотехнологічні процеси, їх класифікація і характеристика.

23. Внесок інженерної ензимології в становлення и розвиток біотехнології.

24. Клітинна інженерія: поняття, сутність, основні методи, практичне значення.

25. Гібридоми. Перспективи використання гібридом для виробництва сучасних діагностичних препаратів.

Рекомендована література

1. Біотехнологія: підручник / [В. Г. Герасименко, М. О. Герасименко, М. І. Цвіліховський та ін.]; за заг. ред. В. Г. Герасименка. – К.: Фірма «ІНКОС», 2006. – 647 с.

2. Бекер М. Е. Введение в биотехнологию / М. Е. Бекер; [пер. с латышского]. — Рига: Пищевая промышленность, 1978. — 232 с.

3. Биотехнология: учебное пособие для ВУЗов, в 8 книгах/ под ред. Н.С. Егорова, В.Д. Самуилова – М.: Высшая школа, 1987

4. Генетика, селекция в скотоводстве/ М.В.Зубец и др., под ред. М.В.Зубца, В.П. Бурката, К.: (БМТ), 1997 – 722 с.

5. Егоров Н.С., Олексин О.В. и др. Биотехнология: Проблемы и перспективы. М.: Высшая школа, 1987-248 с.

6. Мурамцев Г.С., Бутенко О.В. и др. Основы сельскохозяйственной биотехнологии. М.: Агропромиздат, 1990 – 384 с.

7. Пирог Т.П., Ігнатова О.А. Загальна біотехнологія: Підручник. – К.: НУХТ, 2009. – 336с.

8. Сассон А. Биотехнология: свершения и надежды: пер. с английского М.: Мир, 1887 – 411 с.

9. Юлевич О. І. Біотехнологія: навчальний посібник / О. І. Юлевич, С.І. Ковтун, М. І. Гиль; за ред. М. І. Гиль. – Миколаїв: МДАУ, 2012. - 476 с.

Навчальне-методичне видання

ЗАГАЛЬНА БІОТЕХНОЛОГІЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

методичні рекомендації

для проходження навчальної практики

студентами ІІ курсу денної форми навчання

напряму підготовки 6.051401-"Біотехнологія"

Автор О.І.Юлевич

Формат 60х84,1/16. Ум.друк.арк.7,06

Тираж 30 прим. Зам.№______

Надруковано у видавничому відділі

Миколаївського національного аграрного університету

54029, м.Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1155 від 17.12.2002 р.