Рекомендації по поліпшенню стану охорони праці

У ТОВ „Інтер” належна увага приділяється попередженню травматизму. За період з 2009 по 2011 роки нещасних і летальних випадках не було.

Правління господарства проводить певну роботу з охорони праці, але вона ще не виключає виробничий травматизм.

На основі аналізу поліпшення стану охорони праці, санітарно-гігієнічного та пожежного стану в господарстві можна рекомендувати:

1) посилити контроль за станом машин, механізмів та устаткування на виробництві;

2) посилити контроль за виконанням техніки безпеки, технологічних правил;

3) керівникам виробничих ділянок контролювати обов’язкове застосування засобів індивідуального захисту;

4) своєчасно проводити медичний огляд.

Для усунення небезпек та травмування пов'язаних з механізованим вирощуванням зернових культур на майбутній рік, потрібно розробити типові положення та інструкції пов'язані з вирощуванням і збиранням зернових культур. Особливу увагу надати раціональному використанню сільськогосподарської техніки та зберіганню нафтопродуктів

Виконання зазначених заходів буде сприяти зниженню виробничого травматизму, підсиленню продуктивності праці, покращення санітарно-гігієнічного стану в господарстві.

Для зменшення шкідливого впливу пестицидів на обслуговуючий персонал і навколишнє середовище слід організувати централізоване приготування робочих розчинів за допомогою змішувачів, розташованих на спеціальних бетонних майданчиках, і транспортування робочих розчинів у закритих ємностях. Усі роботи, пов'язані із застосуванням пестицидів повинні бути механізованими і виконуватись за допомогою спеціально призначених для цього апаратури і сільськогосподарської техніки. У господарствах на всі процеси, пов'язані із застосуванням пестицидів, мінеральних добрив,, повинні бути розробленні і вивішені на видних місцях інструкції з безпеки праці під час виконання робіт із пестицидами та агрохімікатами.

Висновки та пропозиції господарству.

Із організаційно-господарських і агротехнічних заходів, що активно впливають на формування шкідливого ентомологічного комплексу зернових колосових культур, провідне місце належить попередникам. Чорний пар, зернобобові, зайнятий пар, багаторічні бобові трави після першого укосу — це кращі попередники озимих зернових колосових культур, після яких можна отримати добрі результати щодо чисельності спеціалізованих фітофагів і структури ентомокомплексу. Висока чисельність шкідників формується, коли розміщують озимі культури після озимих або ярих колосових культур.

Важливим є також науково обгрунтоване використання нетоварної частини врожаю, органічних і мінеральних добрив. У зайнятих парах після культур, що рано звільняють поле (вико-вівсяні, горохово-вівсяні суміші, кукурудза на зелений корм, горох тощо), використання рослинних решток доцільно супроводжувати внесенням азотних туків (10 кг активної речовини на 1 т нетоварної частини врожаю) та загортанням їх у грунт важкими дисковими боронами на глибину 8–10 см. Це сприяє розмноженню хижої жужелиці, корисних видів павукоподібних та інших організмів, які позитивно впливають на процеси саморегулювання ентомологічного комплексу озимої пшениці й інших озимих колосових культур. Якщо немає нетоварної частини врожаю, тоді на поля треба вносити гній із розрахунку 20 т/га під основний обробіток грунту. На угноєних площах обов’язковими заходами є позакореневе підживлення рослин азотними добривами і захист посівів від фітофагів.

Одним із важливих шляхів оптимізації системи інтегрованого захисту озимих зернових культур є постійне використання для сівби насіння з якісними посівними й високоврожайними властивостямиУ ТОВ “Інтер” значна частина посівів озимих колосових культур розміщується по попередникам, які збираються в піздні терміни, в тому числі і після соняшника. Соняшник, як, відомо, розвиває велику вегетаційний масу, споживає з грунту значну кількість вологи та поживних речовин. У зв'язку з цим при порушенні обробки цього попередника і пізніх строках сівби озима пшениця, посіяна після соняшника, в осінній період, як правило, не встигає розкущиться і часто йде в зиму в ослабленому стані.

Крім того, для отримання високих врожаїв колосових культур після соняшника, як відомо з літературних джерел, необхідно внесення підвищених доз мінеральних добрив і особливо азотних, що далеко не завжди економічно і екологічно виправдане.

Однак в сформованих соціально-економічних умовах господарство не в змозі закупити в повному обсязі добрива, засоби захисту тощо. Тому технологія обробітку озимої пшениці по пізнім попередникам не дотримується.

За відсутності гною, у нинішніх умовах занепаду тваринництва, для поповнення органічної речовини в ґрунті доцільно використовувати подрібнену солому озимих та ярих культур. Встановлено, що сидерати та солома -- цінне органічне добриво, за допомогою якого можна моделювати природний процес ґрунтоутворення та відтворення родючості ґрунтів в агроценозах. Найкращі результати дає загортання 4-6 т/га соломи відразу після збору врожаю дисковими знаряддями на глибину до 10 см з обов’язковим внесенням 7-10 кг азоту на кожну тонну з наступним приорюванням восени ()

Для всіх форм землекористування першочерговим завданням є впровадження у виробництво нових, порівняно стійких, сортів. У кожному районі доцільно в насінницьких господарствах мати елітне насіння для сортооновлення й сортозаміни та реалізовувати всім виробничим господарствам тільки оброблене засобами захисту насіння першої репродукції

Сорти озимої пшениці, які вирощуються в ТОВ “Інтер” здатні формувати за якістю зерно на рівні цінних і сильних пшениць. Для цього необхідні відповідні технології вирощування, які передбачають цілеспрямований підбір попередників, раціональну систему обробітку грунту, застосування добрив і захисту рослин.

Коли використовують лише мінеральні добрива для основного або передпосівного внесення під озиму пшеницю, висіяну після всіх попередників, чисельність дротяників, личинок пластинчастовусих, несправжніх дротяників та інших фітофагів значно зменшується порівняно з не удобреними посівами. (11) Для зменшення кількості шкідливих організмів здійснюють запобіжні заходи у допосівний період.

В статті В. Жеребко, “Інтегрований захист зернових колосових культур від шкідливих організмів” наголошуеться, щоособливо важливим є проведення культивації і боронування ріллі в міру появи сходів падалиці й бур’янів. Завдяки цим заходам вдається зменшити забур’яненість полів; знизити виживання гусениць підгризаючих совок, яйцекладок і личинок хлібних жуків і коваликів; погіршити умови розвитку хлібної жужелиці, мишоподібних гризунів, шведської та гессенської мух; знизити запаси інфекції борошнистої роси, іржастих захворювань, септоріозу, фомозу, фітонематод, багаторічних кореневищних і коренепаросткових бур’янів, а також видів бур’янів, що виявляють стійкість до гербіцидів, які широко використовують (підмаренник чіпкий, триреберник непахучий, кучерявець Софії, метлюг звичайний тощо), та обмежити їхнє поширення в посівах.

У південно-східних областях України серед шкідників пшениці найнебезпечнішими є хлібні клопи, особливо клоп шкідлива черепашка. За пошкодження ним зерна різко погіршується якість клейковини, що негативно впливає на хлібопекарські властивості борошна. Щоб захистити озиму пшеницю від клопа черепашки (особливо на посівах з високим агрофоном), потрібно використовувати організаційно-господарські заходи, враховуючи прогноз розмноження шкідника й комплекс агротехнічних заходів, а також слід використовувати хімічні засоби захисту рослин.

З біологічних заходів для зменшення чисельності озимої та інших видів підгризаючих совок рекомендується випуск трихограми на початку масового відкладання яєць метеликами — 30 тисяч самок трихограми на гектар і повторно через п’ять-вісім діб залежно від чисельності шкідника. Рекомендується дотримуватися такого співвідношення ентомофага й шкідника: 1:1 за кількості яєць до 10 шт./м2, 1:3 — за 10–15, 1:5 — за 15–30, 1:10 — понад 30 шт./ квадратний метр.

Щоб підвищити стійкість рослин проти вірусних хвороб та інших шкідливих чинників, одночасно з протруєнням насіння обробляють мікроелементами (на підставі агрохімічного аналізу грунту) й регулятором росту рослин Емістим С (5 мл /т) та інсектицидами.

У фазі від сходів до утворення третього листка (1 етап органогенезу) здійснюють захист посівів від цикадок (за наявності 50–150 особин на 1 м2); злакових попелиць (за 100–400 особин на 1 м2); вірусних хвороб, збудники яких передаються шкідливими комахами з колючо-сисним ротовим апаратом; пшеничної і шведської мух (за наявності 2–3 гусениць на 1 м2); підгризаючих совок і хлібної жужелиці (2–3 личинки на 1 м2) — табл. 2.

Для цього провідні наукові установи рекомендують здійснювати крайові обприскування посівів (завширшки до 150 м) або вибіркове — в осередках чи вогнищах розмноження шкідників, чи суцільне обприскування інсектицидами.

Строки, норми й способи сівби впливають на заселення озимої пшениці злаковими мухами (опомізою пшеничною, озимою мухою), злаковими попелицями, цикадками та іншими фітофагами.

Доцільно дотримуватися оптимальних строків висівання, що значно зменшує чисельність та шкодочинність фітофагів восени, ураження збудниками хвороб, сприяє більшому накопиченню цукрів і підвищує стійкість озимих культур до несприятливих умов у зимовий період вегетації (низькі температури, притерта льодова кірка тощо).

Норми висіву визначають, виходячи з конкретних умов вирощування та сортової агротехніки озимої пшениці. На зріджених посівах збільшується ушкодження рослин звичайним хлібним пильщиком, пластинчастовусими, озимою совкою та іншими шкідниками. Загущені посіви сприяють заселеності рослин попелицями, цикадами, злаковими мухами та іншими фітофагами, а за підвищеної вологості — ураженню борошнистою росою, жовтою й бурою іржею, гельмінтоспоріозом, септоріозом і фузаріозом колосу, оливковою пліснявою.

Загущені й ослаблені хворобами рослини зернових колосових культур втрачають стійкість до вилягання. Якщо за несприятливих погодних умов колосові вилягають на початку наливання зерна, то втрати врожайності сягають від 30 до 48%. Тому, якщо за достатнього забезпечення вологою та помітного надходження тепла, відбувається підвищене кущіння і, як наслідок, — загущення стеблостою хлібних злаків, тоді слід вжити заходів для зміцнення стебел злаків, захистивши їх від ураження збудниками хвороб та застосувати ефективні фунгіциди.

Незважаючи на високу конкурентоспроможність озимих і ярих зернових колосових культур щодо бур’янів, їхні посіви засмічують багаторічні (кореневищні й коренепаросткові) та недовговічні озимі, зимуючі, ранні ярі, а в окремі роки навіть пізні ярі види. Так, у 1996 р., коли в зоні Лісостепу морозна погода трималася до середини квітня, а потім за наступні сім-десять днів температура піднялася до 25…28°С створилися умови для сходів ранніх і пізніх ярих бур’янів одночасно з початком вегетації озимої пшениці та ярого ячменю. Через такі погодні умови ці культури були значною мірою забур’янені плоскухою звичайною і мишієм сизим.

Тому важливим елементом технології вирощування зернових колосових культур є захист їх від бур’янів, які здатні завдати відчутної шкоди, зменшивши врожайність культур на 15–38% та ще й спричинити додаткові втрати, ускладнюючи збирання врожаю.
Озимі зернові колосові культури самі є добрими попередниками для просапних культур (цукрових і кормових буряків, кукурудзи, соняшнику, сої, картоплі, ріпаку, баштанних, овочевих та інших), які значно слабше конкурують із бур’янами, особливо багаторічними, тому їх слід знищувати одночасно із захистом озимих зернових культур.

Оскільки в Україні понад 95% посівних площ забур’янені дуже й середньо, вирощувати культури без здійснення винищувальних заходів — означає заздалегідь зазнати значних економічних втрат.

Зернові колосові культури, які добре розкущилися, випереджають багато видів бур’янів у засвоєнні поживних речовин і вологи, ефективно затіняють їх, виявляючи високу конкурентоспроможність у боротьбі за життя.

Проте широке й тривале використання гербіцидів групи 2,4-Д спричинило зміну видового складу бур’янового компоненту агрофітоценозу зернових колосових культур, витіснивши чутливі види: гірчицю польову (Sinapis arvensis L.), редьку дику (Raphanus raphanistrum L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik), лободу білу (Chenopodium album L.), фалопію березкоподібну (Fallopia convolvulus (L.) A. Love), гірчак розлогий (Poligonum lapatifolium L.), сокирки польові (Delfinium consolida L.) тощо; вивільнилися екологічні ніші для стійких і середньочутливих бур’янів: пирію повзучого (Elitrigia repens L.), осотів — рожевого й жовтого (Cirsium arvense (L.) Scop., Sonchus arvensis L.), березки польової (Convolvulus arvensis L.), ромашки непахучої (Matricaria perforata Merat.), кучерявця Софії (Descurainia sofia L.), підмаренника чіпкого (Gallium aparine L.), маку дикого (Papaver rhoeas L.), куколиці білої (Melandrium album (Mill.) Garcke), рутки лікарської (Fumaria officinalis L.), вівсюга звичайного (Avena fatua L.), метлюга звичайного (Apera spica venti L.) та інших, проти яких захист вести ще складніше.

Наявний асортимент гербіцидів здатний забезпечити знищення бур’янів з найскладнішим типом забур’яненості. За сильного забур’янення багаторічними кореневищними і коренепаростковими видами в системі основного обробітку грунту разом з агротехнічними заходами знищення бур’янів раз-двічі за восьми-десятирічну ротацію або для збереження вологи під час догляду за парами слід використовувати гербіциди суцільної дії (Раундап, 48% в.р., та інші похідні гліфосату). Якщо до робочої рідини гербіциду додати 20–30 кг аміачної селітри, то можна зменшити витрату гербіциду на 20–25% без зниження ефекту дії.

Обираючи препарат для проведення захисного заходу, потрібно враховувати видовий склад і щільність забур’яненості. Оскільки в посівах зернових колосових культур переважають недовговічні й багаторічні дводольні бур’яни (у тому числі й стійкі до гербіцидів з групи 2,4-Д), то їхнє знищення забезпечують препарати з групи сульфонілсечовин (Гранстар, Лінтур, Ларен Про, Гроділ Максі, Логран, Пік, Хармоні та ін.), а також похідні клопіраліду (Лонтрел і Лонтрел Гранд). Якщо їх застосувати відразу після відновлення вегетації, то вони зупинять ріст бур’янів і їхню конкурентоспроможність у боротьбі з культурою за виживання. Використання гербіцидів за висоти бур’янів 1–1,5 см забезпечує високу ефективність, а на добре розвиненому посіві дає змогу зменшити норму витрати до 20% без ослаблення захисної дії препарату.
За значної наявності в агрофітоценозі пшениці пирію повзучого й однорічних злаків можна застосувати у фазі весняного кущіння гербіцид Монітор, 75% в.г., а в разі засмічення вівсюгом і метлюгом доцільно використати препарат Пума Супер, 6,9% м.в.е.
Ярі й озимі зернові колосові культури з підсіванням багаторічних бобових трав слід захищати гербіцидами Базагран (у разі підсівання конюшини чи люцерни) і Агрітокс (якщо висіяно конюшину).

Під час вирощування зернових колосових культур найефективнішого захисту від шкідливих організмів можна досягти за своєчасного і якісного поєднання організаційних, агротехнічних, біологічних заходів та застосування хімічних засобів на основі знання біологічних особливостей культури й шкідливих організмів, з урахуванням їхніх економічних порогів шкодочинності (ЕПШ) й механізмів саморегуляції в агроценозі. За вмілого використання інтегрованого захисту рослин зібрана продукція має задовольняти найвищі вимоги якості, що є актуальним для товаровиробників України перед вступом країни до Світової організації торгівлі.

В. Жеребко,

д-р с.-г. наук, професор, завкафедри інтегрованого захисту та карантину рослин Національного аграрного університет

Список використаної літератури.