Ціп’як карликовий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Карликовий ціп'як (Hymenolepis папа) - збуд­ник гіменолепідозу.

Географічне поширення: повсюдно.

Морфологія. Статевозріла особина білого ко­льору, довжиною 10-45 мм, складається із 100-300 члеників. Сколекс має чотири присоски та втяжний хоботок з одним віночком із 20-30 гачків.

Гермафродитні членики мають три кулястих сім'яники, розташованих в один ряд. Яєчник витяг­нутий у довжину, дволопатевий, за ним розміщений непарний жовтівник.

Зрілі членики широкі і короткі (0,22 х 0.5-1,0 мм), мають мішкоподібну матку, в якій від 100 до 200 яєць.

Яйця округлі або овальні (50 х х 40 мкм), прозорі, з тонкою двоконтурною оболон­кою. У центральній частині яйця знаходиться без­барвна округла онкосфера. Вона має свою власну оболонку і три пари гачків, розташованих паралель­но або під невеликим кутом один до одного. Між оболонками яйця й онкосфери помітні довгі нитко­подібні придатки - філаменти, що відходять по шість від кожного полюса онкосфери.

Фіна - цистицеркоїд.

Життєвий цикл: людина є остаточ­ним і проміжним хазяїном карликового ціп'яка.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: тонка кишка.

Інвазійна стадія - яйце. Зараження відбуваєть­ся при заковтуванні яєць із брудних рук. У тонкій кишці онкосфери вивільняються, проникають усе­редину ворсинок тонкої кишки і перетворюються в фіну. Через 4—6 діб цистицеркоїди руйнують ворсин­ки; ціп'яки, що виходять, прикріплюються до стінки кишки і за 2-3 тижні досягають статевої зрілості. Весь життєвий цикл карликового ціп'яка триває близько місяця.

Із зрілих яєць онкосфери можуть виходити у просвіт кишківника, починаючи новий цикл розвит­ку (аутоінвазія). При недотриманні правил особис­тої гігієни можливе повторне зараження хазяїна (аутореінвазія). Внаслідок цих процесів кількість па­разитів у хазяїна може досягати декількох сотень.

Остаточним хазяїном паразита і джерелом інвазії для людини можуть бути пацюки і миші, а проміжним хазяїном - борошняний хрушак і його личинки.

Патогенна дія: ураження слизової оболонки внаслідок дії ферментів онкосфер і механічне зруй­нування ворсинок кишківника цистицеркоїцами; по­рушення процесів травлення і всмоктування в тонкій кишці, розвиток дисбактеріозу.

Клініка. Хворіють в основному діти. При неве­ликій кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. При інтенсивній інвазії характерні зниження апетиту, нудота, непостійні випорожнення. Можуть бути болі в животі, алергічні висипки.

Діагностика. Клінічна: поєднання непостійної діареї і токсично-алергічних явиш. Лабораторна: овоскопія свіжовиділених фекалій, тому шо яйця ціп'яка швидко руйнуються і деформуються в зов­нішньому середовиші. Дослідження повторюють тричі з інтервалом 5-7 днів внаслідок непостійного виділення яєць при невеликому ступені інвазії.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: профілактичне об­стеження дітей у дитячих садках і школярів молод­ших класів, працівників дитячих садків і харчових підприємств. При виявленні хворих обстежують всіх членів родини.

Виконання вимог санітарного режиму в дитячих установах, боротьба з гризунами, санітарно-про­світня робота.