Семінар 8. Теорії циклічного розвитку світової історії та її критика

1. Історичні погляди і метод історичного дослідження О.Шпенглера.

2. Теорія цивілізацій А.Дж.Тойнбі.

3. П.Сорокін та його філософсько-історична схема зародження і занепаду “культурних суперсистем”.

4. Проблеми світової історії у філософії екзистенціалізму К.Ясперса.

Методичні рекомендації:

При підготовці питань до семінарського заняття особливу увагу звернути на соціальні та ідейно-теоретичні джерела теорії циклічного розвитку історії. Опанувати основні положення теорії історії О.Шпенглера як послідовної зміни ізольованих самобутніх культур, виділення ним загального і особливого в історичному процесі.

З’ясувати відмінності історичних поглядів А.Тойнбі від історичних поглядів О.Шпенглера. Основний сенс теорії локальних цивілізацій А.Тойнбі. Звернути увагу на розуміння вченим закономірностей динаміки внутрішнього розвитку окремих цивілізацій і виділення ним основних етапів розвитку світової історії.

Проаналізувати та засвоїти філософсько-історичну схему П.Сорокіна зародження і занепаду “культурних суперсистем”.

Звернути увагу на своєрідність сприйняття світової історії у філософії екзистенціалізму. Вчення К.Ясперса про єдине походження і єдиний шлях розвитку світової історії. Розібрати сутність вчення К.Ясперса про “осьову епоху людства”.

Джерела та література:

Джерела:

1. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М., 1991.

2. Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. – М.;СПб., 1996.

3. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. – К., 1995. – Т.1 – 2.

4. Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

5. Хайдеггер М. Кант и проблема метафизики. – М., 1997.

6. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории: В 2 т. – Минск, 1998.

7. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

8. Сорокин П. Историческая необходимость // Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

Література:

1. Афанасьев В.В. Социология политики Освальда Шпенглера. М.: КДУ, 2009. − 192 с.

2. Богданова И. Н. В поисках адекватной формы знания (В. Соловьев и К. Ясперс) // Эпистемы: Альманах. Екатеринбург, 1998. − С.40-45.

3. Емельянов-Лукьянчиков, Максим Александрович. Иерархия радуги. М., Русский мир, 2008. — 704 с.

4. Гергилов Р.Е. Шпенглер и Третий рейх. // Новый исторический вестник. 2007. N 1.

5. Пріцак О. Арнольд Джозеф Тойнбі та його твір // Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. – К., 1995. – Т.2.

6. Сидоренко И. Н. Карл Ясперс. − Мн.: Книжный Дом, 2008. − 224 с. − (Мыслители ХХ столетия).

7. Уколова В. Арнольд Тойнбі та осягнення історії // Мандрівець. – 1995. – №1.

8. ХХ век: методологические проблемы исторического познания. – М., 2001 – 2002. – Ч.1 – 2.

9. Хачатурян Е.М. Проблемы цивилизаций в “Исследовании истории” А.Тойнби в оценке западной историографии // Новая и новейшая история. – 1991. – №1.

Семінар 9. Становлення “Нової історичної науки”. Школа “Анналів”

1. Історико-соціологічна концепція М.Вебера.

2. Криза позитивізму у французькій історіографії. Соціологічна школа Е.Дюркгейма та теорія “культурно-історичного синтезу” А.Берра.

3. Історична школа “Анналів”.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи проблему становлення “нової історичної науки”, звернути увагу на розробку нових підходів в історичному пізнанні, запропонованих в творах М.Вебера, Е.Дюркгейма та А.Берра. Дати загальний огляд теорій, розроблених цими авторами і визначити їх вплив на формування нових підходів до методологічних принципів в історичному пошуку.

Проаналізувати основний теоретико-методологічний та конкретно-історичний доробок засновників історичної школи “Анналів”. Виділити основні риси “Нової історичної науки”.

Джерела та література:

Джерела:

1. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

2. Вебер М. История хозяйства. Город. – М., 2001.

3. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1998.

4. Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. – К., 1998.

5. Блок М. Апология истории, или ремесло историка. – М., Наука, 1986.

6. Блок М. Феодальне суспільство. – К., 2002.

7. Февр Л. Бои за историю. – М., 1991.

Література:

1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Общ.ред. и предисл. П. С. Гуревича. — М.: Издательская группа «Прогресс» — «Политика», 1992.

2. Вебер Марианна. Жизнь и творчество Макса Вебера. — М.: РОССПЭН, 2007.

3. Льюис Д. Марксистская критика социологической концепции Макса Вебера. – М., 1981.

4. Неусыхин А.И. Эмпирическая социология Макса Вебера и логика исторической науки // Проблемы европейского феодализма. – М., 1974.

5. Афанасьев Ю.Н. Историзм против эклектики. Французская историческая школа “Анналов” в современной буржуазной историографии. – М., 1980.

6. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа “Анналов”. – М., 1993.

7. Дюпон‑Мельниченко Ж.‑Б. Французька історіографія ХХ ст. – Львів, 2001.

8. Ревель Ж. История и социальные науки во Франции. На примере эволюции школы “Анналов” // Новая и новейшая история. – 1998. – № 5. – С. 77 - 101; № 6. – С. 64 - 87.

9. Рохас К.А. «Анналы» и марксизм // Французский ежегодник 2009. − М., 2009. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://annuaire-fr.narod.ru/statji/Aguirre-Rojas-2009.html

10. Таран Л. Теория “исторического синтеза” Анри Берра // Французский ежегодник. – 1968. – М., 1970.

11. Таран Л.В. Французька історіографія (70-ті рр. ХІХ – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 1991.

12. Далин В.М. История Франции ХІХ – ХХ вв. – М., 1981.

13. Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

14. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. – Львів, 2007.

15. Потульницький В.А. Школа “Анналів” у Франції // Потульницький В.А. Українська і всесвітня історія: історіософія світової та української історії ХVІІ – ХХ ст. – К., 2002. – С. 117 - 136.

16. Ревель Ж. История и социальные науки во Франции. На примере эволюции школы “Анналов” // Новая и новейшая история. – 1998. – № 6. – С. 64 - 87.