Мал. 12.4. Мікроструктура спірального клапана і слизової кишечнику білуги

Для кишкового епітелію костистих риб, за винятком представників примітивних променеперих, не характерні війчасті клітини. Однак вони виявляються у задньому відділі кишечнику личинок сучасних видів костистих риб (оселедцеві, саланксові) через 1 – 2 доби після викльову і зникають протягом декількох днів. Вважається, що війчасті клітини, з'являючись до початку зовнішнього харчування, поряд із перистальтичними рухами кишечнику сприяють просуванню їжі і дефекації. Сам факт появи війчастих клітин розглядається як збереження древньої ознаки, характерної для кишкового епітелію примітивних риб.

Багато костистих риб (оселедцеві, тріскові, лососеві) мають добре розвинені вирости кишки, зв'язані із її переднім відділом (пілоричні придатки), які іноді з'єднуються між собою.

Будова пілоричних придатків подібна із будовою кишечнику, але у них відсутні клітини, які секретують травні ферменти. Вважається, що ці структури беруть участь у здійсненні активної резорбції жирів і восків. У безшлункових риб пілоричних придатків немає. Підслизова оболонка кишечнику складається із колагенових і еластичних волокон, нервових волокон і кровоносних судин. М'язові шари шлунку і кишечнику риб аналогічні.

Печінка риб, яка розвивається із епітелію травної трубки, часто розділена на частки. Гепатоцити риб подібні за будовою із цими клітинами в інших хребетних і містять значні кількості ліпідів і вуглеводів. Майже усі риби мають жовчний міхур, протока якого відкривається у передню частину кишечнику чи у пілоричні придатки. Сюди ж відкриваються дрібні протоки підшлункової залози, екзокринна частина якої має дифузійну будову і складається із розгалужених часточок або трубочок, розкиданих між петлями кишки, поблизу печінки, селезінки, іноді уздовж кровоносних судин. Від тканини підшлункової залози відділена тканина острівців Лангерганса. Тільки у деяких риб підшлункова залоза утворює самостійний орган.