Тема 5. Призначення Збройних Сил України та інших військових формувань

Відродження національних Збройних Сил розпочалося після прийняття 6 грудня 1991 р. Верховною Радою Закону «Про Збройні Сили України». Цей день є святом Збройних Сил нашої держави.

Збройні Сили України є основою військової організації держави.

Головнокомандувачем Збройних Сил і Головою Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) є Президент України.

Збройні Сили та інші військові формування України організовуються і функціонують на основі Конституції України, Воєнної доктрини України та законів України.

Воєнна доктрина — це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. Воєнна доктрина нашої держави має оборонний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів.

Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України є:

- прагнення вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнними засобами і забезпечення оборони держави воєнними засобами;

- відповідність бойових можливостей, рівня боєздатності, підготовки та всебічного забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань потребам оборони України;

- виконання державних програм модернізації озброєння та військової техніки, розроблення та впровадження їх новітніх зразків;

- розвиток військово-політичного міжнародного партнерства і співробітництва та участь у міжнародній миротворчій діяльності.

Воєнна доктрина виходить із того, що державний кордон України із суміжними державами є остаточно встановленим, а сама Україна не висуває територіальних претензій до жодної держави і не визнає жодних територіальних претензій до себе.

Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

1) принцип демократії та гуманізму (який полягає в тому, що найвищою суспільною цінністю є людина);

2) принцип верховенства закону (згідно з яким виконання Конституції і законів України, статутів Збройних Сил України та наказів командирів є обов'язком кожного військовослужбовця);

3) принцип єдиноначальності та колегіального вироблення рішень (означає, що кожний командир, як єдиноначальник, перш ніж прийняти певне рішення, повинен враховувати думку, позицію колегіального органу («військової ради» зборів);

4) принцип загального військового обов’язку (Військова строкова служба — конституційний обов'язок громадян держави (чоловічої статі);

5) принцип добровільного вступу на кадрову військову службу (зарахування на кадрову військову службу (за контрактом) проводиться лише на добровільній основі);

6) принцип дотримання військової дисципліни;

7) принцип гласності в діяльності ЗСУ (в діяльності ЗСУ і збереження державної та військової таємниці);

8) принцип позапартійності (цей принцип забороняє військовослужбовцям членство в політичних організаціях, партіях, рухах);

9) принцип гарантованого соціально-правового захисту (означає, що їм і членам їхніх сімей гарантується соціальний захист);