Зміст і форма робочих документів

Робочі документи виконують такі функції:

• обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим норма­тивам;

• полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;

• сприяють виробленню методологічного підходу до процесу ауди­торської перевірки;

• допомагають у роботі аудитора.

Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:

• методики проведеного аудиту;

• проведених під час перевірки тестів;

• зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і реко­мендацій.

З огляду на це, робочі документи слід поділити на:

• постійні: клієнта постійно перевірятиме аудитор, робочі доку­менти мають містити інформацію, що стосується, насамперед, пере­вірки окремих питань, що виникають із року в рік (копії статутних та реєстраційних документів);

• поточні, тобто такі, які містять інформацію, що стосується, на­самперед, аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-гос­подарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

Робочі документи включають:

• інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;

• необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;

• інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства;

• документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутріш­нього контролю підприємства;

• документацію про порядок планування аудиту;

• аналіз важливих показників та тенденцій;

• документацію, яка відображає час проведення аудиторських опе­рацій та отриманий результат за кожною з них;

• список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;

• висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

• листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про про­ведені бесіди та обговорення;

• копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які ма­ють відношення до перевірки;

• копії фінансових звітів клієнта;

• опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

• висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки. Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації

процедур аудиту в робочих документах із тим, щоб:

• забезпечити можливість контролю будь-яким аудитором про­цесу проведення аудиторської перевірки поточного року;

• підтверджувати відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам;

• забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у пла­нуванні та проведенні наступних перевірок підприємства;

• служити аудитору довідковим матеріалом, щоб у разі необхідності він міг надати будь-кому пояснення щодо змісту проведеної перевірки.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в ауди­тора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матері­али обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіден­ційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть вико­ристовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в ауди­тора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу. Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих доку­ментів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання доку­ментації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, який скла­дається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нор­мативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Висновок може бути:

— безумовно позитивним;

— умовно позитивним (із застереженнями);

— негативним;

— аудитор відмовляється від видання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі.

У трьох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

— аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

— інформація цілком достатня для відображення реального ста­ну суб'єкта перевірки;

— наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовір­ності й повноти змісту інформації;

— фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задо­вольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;

— звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;

— звітність складена належним чином за затвердженою формою.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:

— непевності, коли він не може сформулювати свою думку;

— незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації.

Причини непевності:

— обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність не­обхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, об­меження у часі);

— ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Причини незгоди:

— неприйнятність системи або способів обліку;

— розходження у судженні відносно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;

— незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у об­ліку та звітності;

— невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.