Публічна політична влада та її характерні риси. Проблеми співвідношення державної та політичної влад

Влада політична - це влада, яка здійснює управління суспільством в інтересах його благ і яка регулює відносини між соціальними групами - стратами, класами, станами, корпораціями тощо, з метою досягнення і підтримання стабільності й порядку в ньому.

Публічну політичну владу здійснює особлива група людей, специфічне, професійне, структурне утворення -апарат влади. Всі вищі повноваження публічної політичної влади можуть бути надані одній особі чи одному органові або розділені між її різними гілками. Апарат публічної політичної влади володіє монопольним правом на примус, включаючи застосування насильства на всій підвладній території, прийняття нормативно-правових актів.

Ознаки, які характеризують публічну політичну владу:

1. Об'єднує підвладних (народ, населення країни) за територіальною ознакою, створює територіальну організацію підвладних, політичну асоціацію інтегрованих політичних відносин та інститутів;

2. Здійснюється спеціальним апаратом, відокремленим від суспільства, для керівництва ним із застосуванням різних владних методів (примусу, насильства, заохочення й переконання);

3. Володіє суверенітетом і правотворчістю;

4. Верховенство, обов'язковість її рішень для всякої іншої влади;

5. Публічність, тобто всезагальність і безособовість, що є виразом не приватної, особистої, а всезагальної волі.

Однак політична влада ширша за змістом, ніж державна влада, оскільки порівняно самостійне значення мають владні відносини у політичних об'єднаннях. Вона відрізняється деякими, хоч незначними, відмінностями від державної влади:

- всяка державна влада має політичний характер, але не кожна політична влада є державною;

- державна влада служить арбітром між різними верствами населення та виконує загальносуспільні справи;

- політична і державна влада мають різні механізми її здійснення - через апарат та через політичні партії тощо.

Крім того, публічна політична влада може бути різна за змістом: влада, що існує для забезпечення, захисту свободи підвладних і обмежена цією свободою, або влада, що обмежує чи знищує свободу підвладних і є необмеженою.

4. Проблеми типології держав. Загальна характеристика підходів до типології держави (Кельзен, Дарендорф, Белл)

Типологія держав - це класифікація груп держав за спільними для них ознаками, які визначають сутнісну характеристику цих груп держав.
Вона виступає як відбиток процесу історично неминучої зміни одних типів держави і права іншими. Типологія є одним із найважливіших прийомів або засобів пізнання історичного процесу розвитку держави і права.

Існує багато критеріїв типології. Так, за теорією модернізації держава може бути традиційною (раніше це була держава аграрного типу, тепер - індустріального), перехідною, модернізованою або сучасною (раніше це була держава індустріального типу, тепер - постіндустріального).

За соціальними критеріями виділяють такі держави:

- соціальні та асоціальні (державна влада не здійснює заходів щодо надання соціальних послуг населенню);

- світські, теократичні і клерикальні;

- правові та поліцейські.

На Заході затвердилася думка про поділ типів держави на демократичні та автократичні. Таку точку зору, зокрема, має видатний австрійський юрист Г. Кельзен, який в основу цієї типології покладає ідею політичної свободи. Його підтримують американський професор Р. Макайвер та німецький дослідник Р. Да-рендорф1. Але такий підхід, по суті, дозволяє ототожнити тип держави з політичним режимом.

Саме тому на сьогодні затвердилося лише три підходи до типології держави - цивілізаційний, формаційний і юридичний.

Цивілізаційний підхід ґрунтується на віднесенні держави до певного типу цивілізації. Більшість вчених вважають, що цивілізація є синонімом культури. Остання означає рівень і ступінь розвитку матеріальної і духовної культури, а також епоху деградації і занепаду культури в противагу її цілісності й обмеженості. В результаті ж того, що культура має безліч визначень, виникає можливість говорити про самі різні варіанти цивілізаційної типології.

Сутність формаційного підходу до типології держави визначається суспільно-економічною формацією.

Суспільно-економічна формація являє собою історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва і виступаючий як найважливіши щабель поступального розвитку людства.

Згідно лібертарно-юридичного(основоположник В.С. Нерсесянц) критерію до типології держави, її тип визначається як основні історичні форми визнання і організації свободи людей, що виражають етапи прогресу свободи.