Вправи для навчання читання

ПЕРЕДМОВА

У цьому посібнику пропонується короткий виклад одинадцяти тем загальної методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Він є своєрідним узагальненням досвіду вітчизняної та зарубіжної методичних шкіл.

У лекції 1 розглядається проблема навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, зокрема висвітлюються труднощі аудіювання, намічаються шляхи їх подолання.

Лекція 2 присвячена опису технології навчання різних видів читання, характеристики цих видів, та етапів розвитку уміння читання.

У лекції 3 показана методика навчання іншомовного діалогічного мовлення методом “знизу-догори”, розглядаються характерні типи діалогічних єдностей, мікродіалогів та діалогів, вербальні опори та мовленнєві ситуації, що забезпечують комунікативний підхід до формування цього складного вміння.

Навчання усного монологічного мовлення розглядається у лекції 4, дається лінгвістична та методична характеристика основних функціонально-смислових типів мовлення (розповідь, опис, міркування).

Лекція 5 розкриває технологію навчання іншомовного писемного спілкування, а саме: навчання написання приватного та ділового листа, автобіографії, заяви, листівки.

У лекції 6 розглядається основна одиниця навчально-виховного процесу –урок, його типи та структура.

У лекції 7 характеризуються види планів (включаючи поурочний), які забезпечують планомірне здійснення навчально-виховного процесу.

Лекція 8 присвячена опису контролю знань, умінь та навичок з іноземної мови; типів, видів, та функцій контролю в навчальному процесі. Окремо характеризуються та наводяться приклади різних видів тестових завдань.

У лекціях 9-10 характеризуються сучасні методи навчання іноземних мов – сугестопедія, метод активізації резервних можливостей особистості, комунікативний метод.

У лекції 11 дається короткий історичний огляд методів навчання іноземних мов (перекладних, прямих, усного методу Г. Пальмера, методичної системи навчання читання М.Уеста, аудіо-лінгвального, аудіо-візуального методів).

Всі лекції супроводжуються списками рекомендованої літератури з проблеми.

Посібник призначається для організації самостійної роботи студентів заочних відділень педагогічних інститутів - майбутніх вчителів іноземної мови – освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр” і “спеціаліст”.

У цьому посібнику пропонується короткий виклад одинадцяти тем загальної мет

Лекція 1.

Навчання аудіювання.

1. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності.

2. Труднощі аудіювання.

3. Цілі та зміст навчання аудіювання.

4. Етапи навчання аудіювання. Система вправ для навчання аудіювання.

1. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності.

Аудіювання – розуміння сприйнятого на слух усного мовлення.

У процесі навчання іноземної мови (ІМ) аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є метою та засобом навчання ІМ, служить для досягнення практичної, освітньої, розвиваючої та виховної цілей навчання.

Аудіювання є метою навчання. Учень повинен розуміти зміст аудіо тексту при його одноразовому пред’явленні. Тексти містять певну кількість слів, що не вивчалися. Учні мають навчитися здогадуватися про значення невідомих слів за контекстом та звуковою формою цих слів, а також розуміти загальний зміст повідомлення, ігноруючи несуттєву інформацію.

Як засіб навчання ІМ аудіювання дає можливість оволодіти звуковою стороною ІМ, (фонемним складом та інтонацією), сприяє засвоєнню лексичного складу мови та її граматики, полегшує оволодіння говорінням, читанням і письмом.

Аудіювання пов’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності.

Воно має безпосередній зв’язок з говорінням. Говоріння та аудіювання –дві взаємопов’язані сторони усного мовлення. Фази аудіювання та говоріння в спілкуванні чергуються. Аудіювання –не тільки сприймання інформації, але й підготовка у внутрішньому мовленні відповідної реакції на почуте.

Аудіювання та читання пов’язані їх належністю до рецептивних видів мовленнєвої діяльності (МД), де проходить сприймання, розуміння та активне перекодування інформації: в аудіюванні – через слуховий канал, в читанні – через зоровий. Читання – це перекодування графічної мови у звукову: навіть читаючи про себе людина ніби чує текст, який сприймає.

Аудіювання пов’язане і з письмом. У процесі графічного оформлення висловлювання людина промовляє і чує те, що пише.

2. Труднощі аудіювання.

1.Недостатньо розвинуті індивідуально-психологічні особливості учнів: кмітливість, уміння слухати та швидко реагувати на сигнали усної комунікації (паузи, логічні наголоси, риторичні запитання, вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко схоплювати тему повідомлення).

Спосіб подолання труднощі: Розвивати зазначені індивідуально-психологічні особливості, формувати механізми ймовірного прогнозування.

2. Занадто швидкий темп мовленнєвих повідомлень.

Спосіб подолання труднощі: Сповільнювати швидкість пред’явлення за рахунок збільшення тривалості пауз між смисловими частинами. (Середній темп мовлення в англійській, німецькій та французькій мовах –250 складів за хвилину).

3.Одноразовість пред’явлення, пов’язана зі специфікою перебігу природного усно мовленнєвого спілкування.

Спосіб подолання труднощі: навчити учнів перепитувати, просити повторити, уточнювати.

4. Великий обсяг тексту.

Спосіб подолання труднощі: необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання та поступово її збільшувати. Проте прагнути до спеціального збільшення обсягу аудіотексту недоцільно.

5. Використання ТЗН.

6.Лінгвістичні труднощі: діалогічне мовлення є особливо складним; складність синтаксичного оформлення; наявність незнайомих явищ.

Способи подолання лінгвістичних труднощів: важливо вчити сприймати обидві форми говоріння; полегшувати аудіотексти або націлювати учнів на зняття таких труднощів (шляхом установки на загальне розуміння змісту); градуйовано вводити незнайомі лінгвістичні явища та вчити учнів їх розуміти.

7. Недостатнє знання предмета мовлення.

Спосіб подолання труднощі: необхідно підбирати тексти, що базуються на знайомому для учнів предметі мовлення. Але одночасно містять і елементи новизни.

3. Цілі та зміст навчання аудіювання.

Розвиток уміння аудіювання починається з першого року навчання та продовжується протягом усіх років навчання. Випускник середньої школи повинен навчитися сприймати на слух усне мовлення як при безпосередньому спілкуванні, так і в звукозапису. На різних етапах навчання змінюється обсяг аудіо текстів (тривалість їз звучання) та ступінь їх складності. Матеріал для аудіювання – фабульні тексти, описи, розповіді, повідомлення. Необхідно навчати різних видів розуміння тексту: 1) повного розуміння, 2) загального розуміння, 3) критичного розуміня.

Зміст навчання аудіювання включає:

1) лінгвістичний компонент (складається з мовного матеріалу: фонетичного, лексичного та граматичного мінімумів, ситуативно й тематично об’єднаних мовних зразків);

2) психологічний компонент (аудитивні навички та вміння, які забезпечують учням користування іноземною мовою з метою усного спілкування);

Аудитивні навички та вміння:

Фонетичні навички аудіювання: сприймання й розпізнавання окремих звуків, звукосполучень, інтонаційних моделей.

Лексичні навички аудіювання: навички розпізнавання звукових образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння.

Граматичні навички аудіювання: навички розпізнавання на слух граматичних форм і прогнозування граматичних структур.

Уміння аудіювання:

- визначати найбільш інформативні частини повідомлення;

- усувати прогалини в розумінні за рахунок прогнозування на рівні тексту;

- співвідносити текст з ситуацією спілкування;

- членувати аудіотекст на смислові частини і визначати головну думку кожного з них;

- письмово фіксувати основну частину інформації;

- простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту тексту;

- виділяти в тексті логічні ланки: експозицію, зав’язку, кульмінацію, розв’язку тощо.

Навчальне уміння виконувати вправи включає:

- уміння розуміти інструкцію перед слуханням аудіо тексту;

- уміння орієнтуватися на заголовок тексту;

- уміння утримувати в пам’яті завдання, поставлене до прослухування;

- уміння передати зміст почутого в логічній або хронологічний послідовності.

3)методологічний компонент (пов’язаний з оволодінням учнями раціональними прийомами навчання аудіювання, пізнання нової мови, формування навичок самостійної роботи).

4. Етапи навчання аудіювання. Система вправ для навчання аудіювання.

І. Етап навчання аудіювання на рівні фрази.

ІІ. Етап навчання аудіювання на рівні понад фразовому.

ІІІ. Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту.

До системи вправ входять дві підсистеми: 1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання; 2) вправи для розвитку вмінь аудіювання.

1 підсистема включає три групи вправ:

1) вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонетичного та фонематичного слуху);

2) вправи для формування лексичних навичок аудіювання;

3) вправи для формування граматичних навичок аудіювання.

Мета 1 підсистеми – сформувати слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Сюди входять не комунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи.

А) Некомунікативні вправи: на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури.

Умовно-комунікативні вправи: аудіювання повідомлень на рівні фрази, запитань.

Вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів.

Б). Спеціальні вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання.

До ІІ підсистеми входять 2 групи вправ:

А) вправи, що готують учнів до аудіювання тексту;

Б) вправи в аудіюванні тексту.

Мета вправ ІІ підсистеми –розвинути в учнів уміння аудіювання. До цієї підсистеми входять умовно-комунікативні (аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні) та комунікативні (вправи на аудіювання текстів з метою одержання інформації).

Етапи роботи з текстом.

У процесі навчання аудіювання учитель має передбачити три етапи роботи з текстом для аудіювання:

1) формулювання інструкції,

2) презентація аудіоматеріалу;

3) контроль розуміння прочитаного.

Інструкція містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації. Правильна і точна інструкція може підвищити ефективність сприймання на 25%.

Контроль розуміння аудіо тексту може здійснюватися вербальним та невербальним способом.

Невербальні способи контролю:

- виконання дій;

- використання цифр;

- використання сигнальних та облікових карток;

- виготовлення схем, креслень.

Вербальні способи контролю:

1). Рецептивні:

- підтвердження або спростування тверджень учні (так-ні);

- вибір пунктів плану до тексту;

- тести з вибором відповіді.

2). Репродуктивні:

- відповіді на запитання;

- переказ змісту тексту рідною або іноземною мовами;

- переклад окремих слів, словосполучень, речень;

- укладання плану;

- формулювання запитань до тексту;

- бесіда на основі змісту тексту.

Рекомендована література:

Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. –Ніколаєва С.Ю. та ін., К., 1999.

Скляренко Н.К., Онищенко Е.И., Захарова С.Л. Обучение речевой деятельности на английском языке в школе. –К.: Радян. школа, 1988.

Демяненко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В. Основы методики обучения иностранным язикам. –К.: Вища школа, 1984.

Лекція 2.

Навчання читання

1. Психофізіологічні механізми читання

2. Зміст навчання читання як виду мовленнєвої діяльності.

3. Труднощі навчання читання іноземною мовою.

4. Вправи для навчання читання.

5. Етапи роботи з текстом.

1. Психофізіологічні механізми читання.

Читання – це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння того, що читається, і відноситься до писемної форми мовлення.

Психофізіологічну основу читання складають операції зорового сприйняття тексту і його розуміння. При читанні інформація поступає через зоровий канал. Зорові відчуття спричиняють дію внутрішнього мовленнєворухового аналізатора. Завдяки цьому читання супроводжується внутрішнім проговорюванням. При цьому людина чує те, що вона читає.

Акт читання відбувається тоді, коли очі читця рухаються уздовж рядка. Цей рух відбувається стрибкоподібно: зупинка для фіксації сприйнятого –стрибок – зупинка – стрибок. Досвідчений читач робить на рядку 4-6 зупинок тривалістю кожної 0,2 сек. Під час зупинок очей сприймається відрізок рядка більший, ніж одне слово. Вважається, що для впізнавання слова достатньо сприйняти його загальну конфігурацію та 3-4 чітко видимі літери, а решта літер під час зупинки очей впадає в зону периферійного (бокового) зору.

Одночасно з поступальним рухом очей відбуваються і регресивні рухи, кількість яких залежить від рівня сформованості навичок читання, морфолого-синтаксичних труднощів тексту та ін. Регресивні рухи не переривають процес читання, тому що пам’ять утримує сприйняте раніше. Читець в момент регресій повертається назад, щоб уточнити деталі, переконатися в правильності прочитаного. У процесі навчання читання слід домагатися, щоб кількість фіксацій та регресивних рухів очей була мінімальною, а їх тривалість короткочасною.

Одночасно сприйнятий текст зазнає смислової переробки на різних рівнях у такій послідовності: значення слова співвідноситься зі значеннями інших слів, встановлюється контекстуальне значення, слова об’єднуються в синтагми, синтагми – в речення, речення –в більші смислові утворення, а останні –в цілісний мовленнєвий твір.. Мінімальною смисловою одиницею тексту вважають синтагму.

Процес осмислення включає роботу пам’яті та такі розумові операції: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизацію, антиципацію.

Мотивом читання є спілкування, а метою – отримання необхідної інформації.

2.Зміст навчання читання як виду мовленнєвої діяльності.

Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності передбачає читання текстів з метою одержання необхідної інформації у ході ознайомлювального, вивчаючого та переглядового читання. Психологи розрізняють кілька рівнів розуміння тексту:

1-4 – пов’язані з оволодінням технікою читання (рівень значення);

5 –повне розуміння тексту;

6 –оцінка та розуміння емоційного забарвлення тексту;

7 – узагальнення ідейно-тематичного змісту.

а)Ознайомлювальне читання ( читання з розумінням основногозмісту тексту ). Цей вид читання найбільш розповсюджений у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про культуру, побут, традиції країни, мова якої вивчається. Це читання про себе. Учні повинні розуміти основний зміст тексту при повноті розуміння –75%. Темп читання для англійської мови –180 сл/хв., німецької –150 сл./хв. У процесі роботи над текстом потрібно навчити учнів виконувати такі дії:

- прогнозувати зміст за заголовком або початком тексту;

- здогадуватися про значення незнайомих слів по контексту;

- ігнорувати окремі незнайомі слова, які не перешкоджають розумінню основного змісту;

- визначати смислові частини тексту та зв’язки між ними;

- користуватися у процесі читання наявним коментарем, словником, довідником.

б)Вивчаюче читання ( читання з повним розумінням тексту. Мета такого виду читання – максимально повне і точне розуміння інформації тексту і критичне осмислення інформації. Це – вдумливе читання, яке здійснюється в темпі –50-60 сл./хв. Матеріалом для читання служать нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів (науково-популярні, публіцистичні, художні, тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти), що містять значущу для учнів інформацію та мовні і смислові труднощі. Учні виконують дії:

- розуміння прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

- зіставлення здобутої інформації зі своїм досвідом;

- висловлювання власної думки про прочитане;

- передача почерпнутих відомостей;

- коментування окремих фактів.

в)Вибіркове/переглядове читання (читання з метою пошуку необхідної інформації.

Мета цього виду читання – навчитися швидко переглянути текст для того, щоб знайти конкретну інформацію (Темп читання –500сл./хв.), сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти її повністю або основний зміст. Матеріалом для читання служать тематично пов’язані тексти, які несуть нову або цікаву інформацію.

1. Труднощі навчання читання іноземною мовою.

Об’єктивні труднощі.

а) Об’єктивні труднощі орфографічної системи.

- кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові;

- різночитання однакових букв та буквосполучень;

- кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють (англ.26 букв дають 104 графеми, німецькі 26 букв – більше 80 графем);

- наявність “німих” букв у словах;

- передача одного й того ж звука різними буквами й буквосполученнями.

б) об’єктивні мовні труднощі

- наявність багатозначних та конвертованих слів;

- непрямий порядок слів;

- звороти з дієприкметниками та дієприслівниками;

- умовні безсполучникові речення;

- герундіальні звороти;

- складні речення та конструкції.

Суб’єктивні труднощі: недостатньо сформовані лексична, граматична навички, навички техніки читання.

Вправи для навчання читання.

Згідно з етапами формування навичок та вмінь виділяють три групи вправ:

І – вправи для формування навичок техніки читання;

ІІ – вправи для формування мовленнєвих навичок читання;

ІІІ – вправи для розвитку вмінь читання.

Розглянемо вправи для навчання різних видів читання.

Вправи для навчання ознайомлювального читання.

- Прочитати заголовок (початкові речення) і сказати, про що може розповідатись у тексті.

- Дати відповіді на запитання вчителя щодо основного змісту тексту.

- Вибрати з кількох запропонованих найбільш прийнятний заголовок.

- Прослухати твердження і виправити неправильні.

- Вибрати з ряду малюнків ті, що ілюструють зміст тексту.

- Коротко передати основний зміст рідною мовою.

- Висловити свою думку про зміст тексту, дати йому оцінку (рідною мовою).

Вправи для навчання вивчаючого читання.

- Відповісти на запитання вчителя щодо основного змісту та його деталей.

- Визначити у тексті смислові віхи та виписати найбільш суттєву інформацію.

- Скласти план тексту, підібрати до кожного пункту плану речення з тексту, які його уточнюють.

- Виконати письмовий переклад тексту.

- Виконати тест множинного вибору, альтернативний чи поєднувальний тест.

Вправи для навчання вибіркового/переглядового читання.

- Швидко перегляньте текст, знайдіть необхідну інформацію та уважно прочитайте її у всіх деталях.