Оцінка інвестиційних проектів за допомогою показника

економічної доданої вартості (EVA)

Серед показників оцінки результативності фінансово-інвестиційної діяльності компаній, які протягом останніх років найчастіше згадувалися в економічній літературі і професійних періодичних виданнях, одним з найпопулярніших є показник, який отримав назву економічної доданої вартості (EVA).

Показник EVA визначається як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вартістю використаного для його отримання капіталу компанії. Вартість використання капіталу визначається на основі мінімальної очікуваної ставки доходності, необхідної для того, щоб розрахуватися як з акціонерами, так і з кредиторами.

Показник EVA розраховують наступним чином

EVA = NOPAT – Kw*C, (1.16)

де NOPAT – чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків;

Kw – середньозважена вартість капіталу;

С – вартісна оцінка капіталу, що визначається як різниця між сукупною вартістю активів і короткотерміновими зобов’язаннями.

EVA вважається індикатором якості стратегічних інвестиційних рішень. Постійна додатна величина цього показника свідчить про збільшення вартості компанії, а від’ємна – про зменшення вартості.

У стратегічному управлінні критерій EVA застосовується в комбінації з такими поширеними інструментами стратегічного аналізу, як матриця Бостонської консалтингової групи, матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій (матриця GE/Mc-Kinsey) та ін.

Таким чином, впровадження EVA дозволяє не тільки оцінювати ефективність існуючих і привабливість майбутніх інвестиційних проектів, але й стимулювати менеджерів працювати для збільшення добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі, а не для максимізації прибутку поточного року.

12.3. Стратегічний аналіз доцільності інвестицій у розвиток

стратегічних господарських підрозділів

Для оцінки доцільності інвестицій у розвиток стратегічних господарських підрозділів використовується імовірнісний підхід ланцюгів Маркова і матриць переходу системи.

Визначаючи доцільність інвестицій, використовують формулу

Р (А₁ + А₂ +…+ А_n) = P(А₁) + P(А₂) +…+ P(А_n), (1.17)

де Р (А₁ + А₂ +…+ А_n) – імовірність появи однієї з несумісних подій (досягнення однієї з альтернативних позицій в моделі BCG) А₁, А₂, або А_n;

P(А₁), P(А₁), P(А_n) – імовірності виникнення подій А₁, А₂, або А_n.

Оцінки А₁, А₂, або А_n можуть виникати в різній послідовності протягом періоду, який підлягає дослідженню.

Ланцюги Маркова дозволяють розглядати зміну структури сукупності як імовірнісний процес: імовірність знаходження одиниці в тому чи іншому становищі на даний час визначається характером розподілу імовірностей знаходження її в окремих становищах протягом минулих періодів та імовірностей зміни цих становищ до теперішнього моменту часу або етапу розвитку.

Ланцюгом Маркова називають послідовність випробувань, в кожному з яких система приймає тільки одне з k становищ повної групи, причому умовна імовірність p_ij(s) того, що в s-му випробуванні система буде знаходитися в становищі j за умови, що після (s-1)-го випробування вона знаходиться в становищі i не залежить від результатів інших, раніше проведених випробувань.

Наприклад, тривимірна матриця ланцюгів Маркова може мати вигляд

Р₁₁ Р₁₂ Р₁₃

Р =Р₂₁ Р₂₂ Р_23.

Р₃₁ Р₃₂ Р₃₃

Процедуру стратегічного аналізу, побудовану на використанні ланцюгів Маркова і матриць переходів, найкраще виконувати за допомогою комп’ютера. Найбільший недолік запропонованої методики – це не складність обчислень, а невизначеність щодо перехідних імовірностей, які потрібно якось долати. Найкраще це можна зробити за допомогою експертних методів дослідження, поєднаних з ґрунтовним аналізом ретроспективної інформації за минулі роки.

Лекція 17