Субтрактивна модель CMYK

CMYK (Cyan, Magenta, Yellow, Key color) — субтрактивна колірна модель, використовується у поліграфії, перш за все при багатофарбовому (повноколірному) друці. Вона застосовується у друкарських машинах і кольорових принтерах. У CMYK використовуються чотири кольори, назви перших трьох були пояснені вище, а як четвертий зазвичай використовується чорний – (система 32 двійкових розряди) – режим True Color.

Якщо зменшити кількість двійкових розрядів, що використовуються для кодування кольору кожної точки, то можно скоротити об’єм даних при цьому діапазоні кольорів, що кодуються помітно скорочується. Кодуваня кольорової графіки 16- розрядними двійковими числами називається High Color.

При кодуванні інформації про колір за допомогою 8 біт даних можна передавати 256 кольорових відтінків. Такий метод кодування називається індексним.

Якщо для кодування яскравості кожної з основних складових використовувати по 256 значень (8 двійкових кодів), як це прийнято для півтонових чорно-білих зображень, то на кодування кольору однієї точки 24 розряди.

При цьому система кодування забезпечує однозначне визначення 16,5 млн різних кольорів, що насправді близьке до чутливості людського ока (High Color). Режим представлення кольорової графіки з використанням 24 двійкових розрядів називається повно колірним (True Color).

Субтрактивна — модель передачі кольору, в основі якої лежать кольори, що поглинають певні ділянки світлового спектру.

Модель базується на відніманні певних кольорів від білого Модель використовується у поліграфії.

Модель утворюється через відбивання променів аркушем паперу. Основними кольорами у даній моделі є бірюзовий (БЛАКИТНИЙ) - Cyan, малиновий - Magenta, і жовтий (Yellow)

Кольори даної моделі обрані не випадково, адже бірюзовий поглинає лише червоний, пурпурний — лише зелений, а жовтий — лише синій кольори.

Колірні моделі, використовувані в комп'ютерній графіці, - це засобу опису квітів у певному діапазоні.

Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів).

Растрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших відображаючих пристроях і матеріалах.

Характеристиками растрового зображення є:

Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на рекомендований розмір зображення.

Стиснення без втрат

Використовує алгоритми стиснення, засновані на зменшенні надмірності інформації.

BMP або Windows Bitmap — зазвичай використовується без стиснення, хоча можливо використання алгоритму RLE.

GIF (Graphics Interchange Format) — формат, який витісняється PNG та підтримує не більше 256 кольорів одночасно. Усе ще популярний через підтримку анімації, яка відсутня в чистому PNG, хоча програмне забезпечення дедалі більше підтримує формат APNG.

PCX — застарілий формат, що дозволяв добре стискати прості зображення.

PNG (Portable Network Graphics).

TIFF підтримує великий діапазон зміни глибини кольору, різні колірні простору, різні настройки стиснення (як з втратами, так і без) і ін.

RAW зберігає інформацію, безпосередньо одержувану з матриці цифрового фотоапарата або аналогічного пристрою без застосування до неї будь-яких перетворень, а також зберігає інформацію про налаштування фотокамери. Дозволяє уникнути втрати інформації при застосуванні до зображення різних перетворень (втрата інформації відбувається в результаті округлення і виходу кольору пікселя за межі допустимих значень). Використовується при зйомці в складних умовах (недостатня освітленість, неможливість виставити баланс білого і т. п.) Для подальшої обробки на комп'ютері (зазвичай в ручному режимі). Практично всі напівпрофесійні і професійні цифрові фотоапарати дозволяють зберігати зображення у форматі RAW. Формат файлу залежить від моделі фотоапарата, єдиного стандарту не існує.

Стиснення з втратами

Засноване на відкиданні частини інформації, яка найменш сприймається оком.

JPEG дуже широко використовуваний формат зображень. Стиснення засноване на усередненні кольору сусідніх пікселів (інформація про яскравість при цьому не усереднюється) і відкиданні високочастотних складових в просторовому спектрі фрагмента зображення. При детальному розгляді сильно стисненого зображення помітно розмиття меж і характерний муар поблизу них.

Стиснення інформації і лініатура растру

Сти́снення да́них — це процедура перекодування даних, яка проводиться з метою зменшення їхнього обсягу, розміру, об'єму. Стиснення базується на усуненні надлишку інформації, яка міститься у вихідних даних.

В залежності від того, в якому об'єкті розміщені дані, що підлягають стисненню розрізняють:

Стиснення (архівування) файлів: використовується для зменшення розмірів файлів при підготовці їх до передавання каналами зв'язку або до транспортування на зовнішніх носіях малої ємності;

Стиснення (архівування) папок: використовується як засіб зменшення обсягу папок перед довготерміновим зберіганням, наприклад, при резервному копіюванні;

Стиснення (ущільнення) дисків: використовується для підвищення ефективності використання дискового простору шляхом стиснення даних при записі їх на носії інформації (як правило, засобами операційної системи).

Лініатура — частота растрових ліній на одиницю довжини зображення, вимірюється кількістю ліній на дюйм (lpi). Для паперу як правило максимальне значення лініатури становить L= 100 lpi.

L = 1/p, где р — период структуры растра. Чем выше линиатура, тем более мелкие детали можно воспроизвести, однако существуют физические ограничения на линиатуру.

Кодування інформації є по суті її стисненням: чим дрібніші краплі фарби, тим якісніші ілюстрації.

Ограничением на возможность использования растров с высокими линиатурами является тот факт, что из-за различных явлений краска способна растекаться (растискивание), что делает невозможным воспроизвести очень маленькую точку.

Точки, які створюють зображення на твердій копії, такі малі і розташовані так близько одна до одної, що людина сприймає їх як одне ціле. Сукупність цих точок, і називають растром, а саме зображення – растровим. Подання графічної інформації у пам’яті комп’ютера засновано на тому же принципі. Все зображення розбивається на маленькі «точки» -пикселі, відтінок кожного з яких позначають двійковим кодом.

Як розрахувати інф.вагу ілюстрації:

1. Беремо часопис, знаходимо ілюстрацію якнайбільше, наприклад її лініатура =100

2. Вважаємо, що для такої лініатури достатньо розмірів зображення (в пікселя) згідно з розподільної здатності 150 пікселів на дюйм

3. Вимірюємо розмір сторінки у дюймах та переводимо його у пік селі

4. Пригадуємо, що у режимі True Color кожний колір має 256 градацій яскравості, а основних кольорів 4 (бо друк на папір іде в форматі SMYK). Таким чином, на кодування 1 пікселя витрачається 4 байт

5. Рахуємо кількість байт

8. Загальні поняття про архітектуру і структуру комп'ютера

Комп'ютер — електронний пристрій, що виконує операції введення, зберігання і обробку інформації за наявності певного апарата виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людини.

За кожну із названих операцій (введення, зберігання і обробка) відповідають спеціальні блоки:

- пристрій введення (комп'ютерна периферія);

• центральний процесор (до його складу входить арифметико-логічний та керуючий пристрої);
• запам'ятовувальний пристрій;
• пристрій виведення (комп'ютерна периферія).

Запам'ятовуючий пристрій

9. Принципи сучасної архітектури комп'ютерів

Сучасну архітектуру комп'ютера визначають також такі принципи:

Принцип програмного управління. Забезпечує автоматизацію процесу обчислень на ЕОМ. Згідно з цим принципом, запропонованим англійським математиком Ч. Беббіджем у 1833 р., для розв'язання кожної задачі складається програма, що визначає послідовність дій комп'ютера. Ефективність програмного керування є високою тоді, коли задача розв'язується за тією самою програмою багато разів (хоч і за різних початкових даних).

Принцип програми, що зберігається в пам'яті. Згідно з цим принципом, сформульованим Дж. фон Нейманом, команди програми подаються, як і дані, у вигляді чисел й обробляються так само, як і числа, а сама програма перед виконання завантажується в оперативну пам'ять. Це прискорює процес її виконання.

Принцип довільного доступу до пам'яті. Згідно з цим принципом, елементи програм та даних можуть записуватися у довільне місце оперативної пам'яті. Довільне місце означає можливість звернутися до будь-якої заданої адреси (до конкретної ділянки пам'яті) без перегляду попередніх.

На підставі цих принципів, що вказані на попередньому слайді, можна стверджувати, що сучасний комп'ютер - технічний пристрій, який після введення в пам'ять початкових даних у вигляді цифрових кодів і програми їх обробки, вираженої також цифровими кодами, здатний автоматично здійснити обчислювальний процес, заданий програмою, і видати готові результати розв'язання задачі у формі придатній для сприйняття людиною.

1) Принцип програмного управління. З нього треба, що програма складається з набору команд, які виконуються процесором автоматично один за одним у певній послідовності.

Вибірка програми з пам'яті здійснюється за допомогою лічильника команд. Цей регістр процесора послідовно збільшує збережений у ньому адреса чергової команди на довжину команди.

А тому що команди та програми розташовані в пам'яті один за одним, то тим самим організується вибірка ланцюжка команд із послідовно розташованих комірок пам'яті.

Якщо ж потрібно після виконання команди перейти не до наступної, а д якийсь іншої, використаються команди умовного або безумовного переходів, які заносять у лічильник команд номер комірки пам'яті, що містить наступну команду. Вибірка команд із пам'яті припиняється після досягнення й виконання команди “Зупинитися”.

Таким чином, процесор виконує програму автоматично, без втручання людини.

2) Принцип однорідності пам'яті. Програми і дані зберігаються в одній і тій же пам'яті. Комп'ютер “не розрізняє”, що зберігається у комірці пам'яті (число, текст чи програма). Команди програм подаються у вигляді чисел і обробляються як числа. Програми перед виконанням розміщені у оперативній пам'яті, що прискорює процес виконання. Команди однієї програми можуть бути отримані як результати виконання іншої програми. Можливості: у програмі організовується виконання циклів і підпрограм. На цьому принципі засновано методи трансляції.

3) Принцип адресності. Структурно основна пам'ять складається з перенумерованих осередків - комірок; процесору в довільний момент часу доступний будь-який осередок – комірка пам’яті.

Звідси треба мати можливість давати імена областям пам'яті так, щоб до запам’ятованих у них значеннях можна було згодом звертатися або міняти їх у процесі виконання програм з використанням привласнених імен.

Комп'ютери, побудовані на цих принципах, відносяться до типу фон-неймановських.

10. Класифікація комп'ютерів за:

- призначенням;

• за рівнем спеціалізації;
• за розміром і сумісністю.

За призначенням комп'ютери поділяють на:

• великі ЕОМ: застосовуються для обслуговування великих галузей народного господарства; характеризуються 64-розрядними паралельно працюючими процесорами, інтегральною швидкодією в десятки мільярдів операцій за секунду, багатокористувацьким режимом роботи; на базі великих ЕОМ обов'язково існує обчислювальний центр, що містить декілька відділів (центральний процесор — тут відбувається обробка даних і обчислення результатів, група системного програмування — розробка, відладка і втілання програмного забезпечення, необхідного для існування обчислювальної системи, група підготовки даних, група технічного забезпечення, група інформаційного забезпечення);
• міні ЕОМ: подібні до великих ЕОМ, але мають значно більші розміри; використовуються на великих підприємствах, наукових закладах і установах; характеризуються мультипроцесорною архітектурою; для роботи з міні ЕОМ потрібен обчислювальний центр, але менший, ніж для великих ЕОМ;
• мікро ЕОМ: доступні для більшості установ, використовуються для обслуговування обчислювальних лабораторій із декількох чоловік;
• персональні комп'ютери: призначені для обслуговування одного робочого місця і спроможні задовольнити потреби малих підприємств та окремих споживачів.

За рівнем спеціалізації комп'ютери поділяють на:

• універсальні (на їх базі можна розробити конфігурацію для роботи з музикою, відео, графікою тощо...);
• спеціалізовані (створені для рішення конкретних задач; спеціалізовані комп'ютери, що об'єднані у єдину мережу — файлові сервери).

За розмірами:

- настільні (desktop);

- портативні (notebook);

- кишенькові;

- айпеди.

За сумісністю комп’ютерного забезпечення:

- апаратна сумісність (платформа IBM PC та Apple Macintosh)

- сумісність на рівні операційної системи;

- програмна сумісність;

- сумісність на рівні даних.

11. Загальна будова комп'ютерів як базова апаратна конфігурація.

1. Кодування графічної інформації.

Для того, щоб комп’ютер мав можливість працювати з кольоровим графічним зображенням, необхідно вміти подавати колір у вигляді чисел, тобто кодувати колір. Для цього графічне зображення розбивають на елементи картини – пікселі (pixels), далі вважають, що колір кожного пікселя є однаковий. Сукупність пікселів різного кольору утворюють графічне зображення. Разом всі піксели (матриця пікселів) утворюють растр. Малі розміри пікселів поліпшують якість зображення на екрані монітора. На сучасних моніторах розміри пікселів доходять до 0.23, 0.25 мм.

Графічна інформація, яку можуть опрацьовувати обчислювальні машини є дискретною. Графічні зображення на екранах моніторів формуються шляхом підсвічення усіх точок екрану в певні кольори. Елементом графічного зображення є точка або піксель (Picture Element). У практиці використовують таблиці, які містять 16, 256, 4096 і більшу кількість кольорів.

При занесенні графічної інформації в пам'ять обчислювальних машин запам'ятовуються коди кольорів тих точок. На основі цього завжди можна підрахувати, який об'єм пам'яті потрібний для збереження графічного зображення.

создаем первый “Стандартный EXE”.

Теперь мы найдем место, куда будем заносить собственно программу. Для этого в верхнем ряду окна нажимаем кнопку “Вид”. В выпавшем меню первая строка и есть та, которая нам нужна: “Код

У нас поверх окна формы Проект1 – Form1 (Форма) появится окно Проект1 – Form1 (Код). Вверху этого окна у нас имеется два выпадающих списка. Слева - список доступных объектов, справа – события для этих объектов. Объектов у нас сейчас два: (General) и Form. Выбираем строку Form. В поле окна кода появились две строки. Что это значит. Первая строка: