Відповідальність арбітражного керуючого

Світовий досвід підтверджує, що більш ефективним є законодавство про банкрутство, яке засноване на інституті арбітражного управління. Така система потребує детального регулювання правового статусу арбітражного керуючого як однієї з основних дійових осіб у процедурах банкрутства. Відтак правового врегулювання потребує питання визначення меж його відповідальності.

Аналіз чинного законодавства України, дозволяє дійти висновку про те, що відповідальність арбітражного керуючого включає:

- цивільно-правову відповідальність;

- адміністративну відповідальність;

- дисциплінарну відповідальність;

- кримінальну відповідальність.

Цивільно-правова відповідальністьарбітражного керуючого полягає у відшкодуванні ним шкоди у випадку невиконання або неналежного виконання ним своїх обов’язків у процедурах банкрутства. Під невиконанням або неналежним виконанням арбітражним керуючим своїх обов’язків розуміють дії чи бездіяльність останнього, що порушує чинне законодавство України, із завданням значної шкоди чи без неї [16].

На підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-IV (далі – ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Арбітражний керуючий, згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК, звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини [5, c. 18]. Положення Закону чітко не визначають, яким чином мають бути оформлені відносини між сторонами у справі про банкрутство та арбітражним керуючим. Невірним, можливо, є укладення між сторонами у справі про банкрутство та арбітражним керуючим договорів щодо надання послуг арбітражного керуючого. Виходячи зі змісту норм Закону, кредиторам і боржнику не надано право остаточного вибору арбітражного керуючого. Вони лише мають право подавати пропозиції господарському суду, який остаточно затверджує таку кандидатуру. Отже, у відносинах між арбітражним керуючим і сторонами у процедурах банкрутства відсутній один з основних елементів договору – волевиявлення сторін.

На арбітражного керуючого може бути покладена адміністративна відповідальність за адміністративні правопорушення в галузі фінансів та підприємницької діяльності. Такий вид юридичної відповідальності застосовується у випадку протиправних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, за які Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х (далі – КУпАП) встановлює адміністративну відповідальність. Заходи адміністративної відповідальності можуть застосовуватись у вигляді попередження або штрафу. Так, згідно зі ст. 164-2 КУпАП, приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ) про повторному вчиненні - відповідно від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [4, c. 9].

Крім того, інсують покарання за недотримання бухгалтерських вимог. Таким чином, згідно зі ст. 166–6 КупАП:

- неподання або несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою чи подання недостовірної фінансової звітності, ліквідаційного балансу, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, головою ліквідаційної комісії, ліквідатором, іншими відповідальними особами, залученими до ліквідації юридичної особи;

- ведення з порушенням встановленого порядку бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, включаючи оцінку майна й зобов'язань юридичної особи та складання ліквідаційного балансу, що здійснюється відповідальними за це особами;

- ухилення голови ліквідаційної комісії, ліквідатора, інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації юридичної особи, від організації ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією юридичної особи, включаючи оцінку майна й зобов'язань юридичної особи та складання ліквідаційного балансу, тягне за собою накладення штрафу від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [4, c. 10].

Потрібно звернути увагу на те, що адміністративну відповідальність за цією статтею несе арбітражний керуючий, призначений у порядку п. 1 ст. 24 Закону ліквідатором. Згідно зі статтями 234-1, 234-2 КУпАП, справи, пов’язані з порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166-6 КУпАП), розглядають органи контрольно-ревізійної служби, органи державної податкової служби. Крім того, органи контрольно-ревізійної служби уповноважені розглядати справи, пов'язані з порушенням законодавства з фінансових питань (ст. 164-2 КУпАП) [16].

Що до кримінальної відповідальності за порушення норм процедури банкрутства, то вона визначається у ст. 215 ГК та Кримінальному кодексі України 5 травня 2001 р. № 2341-ІІІ (далі – КК). Відповідні норми КК розподіляються на дві групи:

- норми КК, за якими до відповідальності можуть бути притягнені засновники або власник суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності за дії, вчиненні або до подання заяви про визнання банкрутом до господарського суду або до призначення господарським судом конкретного арбітражного керуючого (статті 218-221);

- норми КК, за якими до відповідальності можуть бути притягнені крім зазначених вище суб’єктів також арбітражні керуючі за дії, що були вчиненні після початку процедур банкрутства або надання конкретному арбітражному керуючому відповідних повноважень у справі (статті 221, 222).

Безпосередньо професійної діяльності арбітражного керуючого, згідно з нормами КК, стосуються такі злочини та покарання за них:

- незаконні дії в разі банкрутства (ст. 221 КК), тобто умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, що відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином – засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності в разі банкрутства й завдали великої матеріальної шкоди, що карається штрафом від 100 до 500 НМДГ або арештом на строк до трьох місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

- шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), тобто надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності, що карається штрафом від 500 до 1000 НМДГ або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

При призначенні останього розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором на арбітражного керуючого серед іншого покладаються організаційно-розпорядчі обов язки щодо боржника. Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України, арбітражний керуючий, як і будь-яка особа, не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.¢У наведених нормах КК арбітражний керуючий підпадає під поняття “службова особа” Згідно з приміткою 1 ст. 364 КК, “службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням” [3, c. 11]. При призначенні останього розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором на арбітражного керуючого серед іншого покладаються організаційно-розпорядчі обов’язки щодо боржника. Арбітражний керуючий не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину [1].

Враховуючи викладене вище, можна дійти висновку, що арбітражний керуючий, згідно з чинним законодавством України, несе господарсько-правову, цивільно-правову, адміністративно-правову та кримінальну відповідальність. Проте якщо врахувати той факт, що при призначенні господарським судом арбітражного керуючого у справу про банкрутство він має по можливості відновити платоспроможність напівзруйнованого боржника, що має не тільки кредиторську заборгованість, але й, як правило, певний штат працівників, які давно не отримували зарплатню, то стає очевидним той факт, що міра відповідальності, покладеної на арбітражного керуючого, є достатньою. А тому, для оптимізації роботи інституту банкрутства потрібно не посилення міри відповідальності арбітражних керуючих, а розробка і впровадження механізму їх притягнення до відповідальності за вже існуючими нормами права та внесення змін і доповнень до процесуальних нормативних актів.

ВИСНОВКИ

Після дослідження теми курсової роботи можна зробити висновок. Правовий статус арбітражних керуючих має низку особливостей. Вони полягають в тому, що сьогодні арбітражний керуючий – ключова фігура практично на всіх етапах і стадіях процедури банкрутства. В першу чергу, арбітражний керуючий повинен мати вищу освіту, по-друге, володіти дворічним управлінським досвідом, по-третє, отримати атестат, який підтверджує наявність спеціальної освіти за програмою, затвердженою відповідним федеральним відомством і, по-четверте, пройти протягом року стажування в саморегулятивної організації та отримати позитивний відгук, а також членство всередині неї.

При виконанні своїх повноважень в справах про банкрутство, на арбітражного керуючого, як на службову особу у різних процедурах, покладаються як загальні повноваження, так і особисті повноваження, тобто Законом та судом на арбітражного керуючого покладаються організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, порушення яких тягне за собою відповідальність, відповідно до діючого законодавства. Водночас через нього здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Світовий досвід підтверджує, що більш ефективним є законодавство про банкрутство, яке засноване на інституті арбітражного управління. Така система потребує детального регулювання правового статусу арбітражного керуючого як однієї з основних дійових осіб у процедурах банкрутства. Відтак правове врегулювання потребує питання визначення меж його відповідальності.

Базова система регулювання діяльності арбітражних керуючих, яка прописана в Законі, має безліч прогалин. Від системи ліцензування відмовилися, функції регулювання передали вільній професії, але умов для регулювання не створили.

З розглянутого можна зробити висновки, що у зв’язку із контролем відповідних державних органів професія арбітражного керуючого стає “ручною”, адже арбітражні керуючі будуть змушені виконувати функції, що корегуються тими хто їй перевіряє. Проте якщо сьогодні в арбітражних керуючих є хоча б захист, який уособлює Експертно-апеляційна рада, то завтра його не буде. І останнє: якщо розробники реформи посилалися на міжнародній досвід, незрозуміло, чому функції контролю залишили за державою, адже у світі вільна професія сама себе контролює шляхом створення саморегулятивних організацій.