Які джерела формування обігових коштів можна віднести до власних?

a) сума статутного капіталу та сума нерозподіленого прибутку підприємства;

b) кредиторська заборгованість підприємства;

c) сума власного капіталу, що збільшена на суму залишкової вартості основних фондів;

d) дебіторська заборгованість підприємства.

Основні фонди характеризують як:

a) форма фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством у результаті його фінансово-господарської діяльності;

b) сукупність матеріальних цінностей у натурально-речовій формі, які тривалий час беруть участь у процесі виробництва й переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру зношення;

c) товарно-матеріальні цінності, що повністю споживаються у кожному виробничому циклі;

d) об’єкти та предмети праці, які служать менше одного року незалежно від їх вартості.

Під амортизацією основних фондів розуміють:

a) поступову втрату основними фондами своєї споживчої вартості в процесі їх функціонування;

b) знос основних фондів унаслідок упровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин і обладнання;

c) процес перенесення вартості основних фондів і нематеріальних активів на собівартість виготовленої продукції (здійснених робіт, наданих послуг);

d) витрати на реконструкцію, технічне переозброєння і ремонт основних фондів.

Страхування як відокремлена ланка фінансової системи відображає:

a) сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин з приводу формування й використання страхових резервів за рахунок коштів страхувальників;

b) державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави;

c) відносини, за яких держава виступає позичальником;

d) рух грошових потоків страхових компаній.

Причинами виникнення та існування страхування є:

a) необхідність збільшення обсягів виробництва;

b) необхідність захисту майнових інтересів суб’єктів виробничих відносин і людського буття від несприятливих подій (ризиків);

c) необхідність створення сезонних запасів у промисловості;

d) доцільність здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику.

Зміст категорії «страховий захист» полягає у такому:

a) спосіб локалізації небезпечних об’єктів;

b) економічні відносини щодо попередження, усунення, локалізації та відшкодування збитків, що виникли внаслідок несприятливих подій;

c) економічні відносини, пов’язані з наданням тимчасово вільних коштів у користування на умовах строковості, платності, повернення

d) механізм забезпечення підприємств фінансовими ресурсами.

Фінансовий ринок складають такі види ринків:

a) грошовий, фондовий (або ринок цінних паперів);

b) грошовий, первинний, вторинний та позабіржовий ринки;

c) первинний, біржовий та ринок капіталів;

d) кредитний, фондовий (або ринок цінних паперів), страховий, валютний та ринок золота.

Кредитний ринок як різновид фінансового ринку – це:

a) механізм купівлі-продажу вільних кредитних ресурсів і фінансових інструментів, що їх обслуговують;

b) процес формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти;

c) грошові відносини, що формуються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту й пропозиції;

d) механізм купівлі-продажу різних видів цінних паперів, емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами та державою.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) як різновид фінансового ринку – це:

a) грошові відносини, що формуються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту й пропозиції;

b) процес формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти;

c) механізм купівлі-продажу вільних кредитних ресурсів і фінансових інструментів, що їх обслуговують;

d) механізм купівлі-продажу різних видів цінних паперів, емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами та державою.

За економічною природою цінні папери поділяються на:

a) інвестиційні й ринкові;

b) пайові (часткові), боргові, похідні;

c) державні (у тому числі муніципальні), приватні, міжнародні;

d) коротко-, середньо- та довгострокові.

Облігація – це:

a) грошовий документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, та його власником (у тому числі щодо виплати доходу та передачі прав власності на цей документ);

b) цінний папір, що свідчить про пайову (часткову) участь у капіталі акціонерного товариства й дає право на отримання доходу, на участь в управлінні даним акціонерним товариством та на участь у розподілі майна в разі його ліквідації;

c) цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов’язання з їх відшкодування у встановлений термін з виплатою відсотків;

d) цінний папір на пред’явника, що підтверджує факт надання позики або купівлі товарів у кредит під певні відсотки.

Учасниками, що виконують основні функції на ринку цінних паперів, виступають:

a) брокери та дилери;

b) акціонерні товариства та держава;

c) покупці та продавці цінних паперів;

d) емітенти, інвестори, фінансові посередники.

Призначення первинного ринку цінних паперів полягає у:

a) забезпеченні обороту цінних паперів;

b) зміні власника цінного паперу;

c) забезпеченні ліквідності цінних паперів;

d) залученні емітентами необхідного їм капіталу.

Логічно доповніть вислів. Різновидами фінансового ринку є: місцевий ринок, регіональний ринок, …

a) грошовий ринок, ринок капіталів;

b) національний ринок, міжнародний ринок;

c) страховий ринок, валютний ринок, ринок золота;

d) біржовий ринок, позабіржовий ринок.

Вексель – це:

a) безтермінова позика юридичним особам з боку держави;

b) безумовне зобов’язання виплатити певній особі визначену суму грошей в певний термін у певному місці;

c) свідоцтво, що підтверджує право особи на володіння певною кількістю акцій компанії;

d) новий фінансовий інструмент, запроваджений уперше в період приватизації.

До складу міжнародних фінансів як сфери фінансової системи входять:

a) міжнародні фінансові відносини, міжнародні політичні відносини;

b) міжнародні розрахунки, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інститути;

c) грошові відносини, за яких держава є позичальником, а кредиторами – будь-які нерезиденти;

d) фінансові ресурси міжнародних організацій, регіональних інтеграційних угруповань, країн світу.

Міжнародні фінанси – це:

a) механізм перерозподілу вільних фінансових ресурсів між окремими країнами для їх сталого економічного розвитку на умовах платності й поворотності;

b) сукупність перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і використанням на світовому або міжнародному рівнях фондів фінансових ресурсів;

c) сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування й використання фінансових ресурсів держави, призначених для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій;

d) специфічна сфера руху коштів між країнами, здійснювана у відповідності з принципами обов’язкового повернення коштів, терміновості, платності й забезпеченості.

Поняття «фінансова система» означає:

a) сукупність централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів;

b) сукупність різних сфер і ланок фінансових відносин, у процесі функціонування яких формуються й використовуються фонди фінансових ресурсів;

c) грошові кошти;

d) потоки фінансових ресурсів;

Функціонування місцевих фінансів пов’язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами:

a) органів місцевого самоврядування;

b) Верховної Ради України;

c) Національного банку України;

d) Міністерства фінансів України.

Розподільча функція фінансів охоплює:

a) контроль за розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства (у грошовій формі);

b) розподіл і перерозподіл ВВП і частини національного багатства (у грошовій формі;

c) розподіл і перерозподіл матеріальних і трудових ресурсів;

d) розмежування доходів між ланками бюджетної системи.

Фінанси суб’єктів господарювання – це:

a) прибуток підприємства;

b) відносини з приводу формування, розподілу та використання грошових фондів підприємств;

c) гроші, що надійшли на поточний рахунок у банку підприємства;

d) всі відповіді правильні.

Базовою ланкою фінансової системи країни є фінанси підприємств, тому що:

a) для них характерна висока регламентація діяльності з боку держави;

b) у них існують власні доходи;

c) саме тут утворюється ВВП, вартість якого є об’єктом подальшого розподілу й перерозподілу;

d) вірна відповідь відсутня.

Емітенти фінансових інструментів – це:

a) суб’єкти, що залучають фінансові ресурси;

b) суб’єкти, що вкладають грошові кошти у фінансові інструменти;

c) суб’єкти, що перерозподіляють фінансові ресурси;

d) суб’єкти, що реалізують різні види страхових послуг;

До боргових фінансових інструментів належать:

a) акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати;

b) акції, інвестиційні сертифікати, опціони, свопи, облігації;

c) державні та корпоративні облігації, казначейські та комерційні векселі, чеки;

d) акції, облігації та деривативи.

За організаційною структурою фінансова система України − це:

a) сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками;

b) сукупність грошових фондів, які знаходяться у розпорядженні суб’єктів господарювання;

c) сукупність фінансово-кредитних установ;

d) апарат управління фінансовою діяльністю підприємств.

Вторинний ринок цінних паперів – це:

a) продаж і купівля цінних паперів, які щойно випущені;

b) купівля і продаж раніше випущених цінних паперів;

c) купівля і продаж акцій;

d) вірна відповідь відсутня.

Страхова премія − це:

a) винагорода страхувальнику за беззбиткове проходження страхової угоди;

b) оплата послуг страхового брокера;

c) плата страховику за страховку;

d) страхова виплата.

У Законі «Про Державний бюджет України» на відповідний рік визначено:

a) доходи і видатки державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

b) доходи і видатки державного бюджету та розмір оборотної касової готівки;

c) суми бюджетних позичок;

d) доходи і видатки Пенсійного фонду.

Які показники характеризують стан бюджету як основного фінансового плану країни?

a) профіцит, баланс, надлишок, дефіцит;

b) бюджетний дефіцит, баланс бюджету, профіцит, надлишок;

c) бюджетна рівновага, дефіцит, надлишок;

d) баланс бюджету, бюджетний дефіцит, профіцит бюджету.

Профіцит бюджету – це:

a) зобов’язання, що виникло в попередньому бюджетному періоді;

b) кошти для покриття тимчасових касових розривів;

c) перевищення доходів бюджету над його видатками;

d) перевищення видатків бюджету над його доходами.

Структура бюджетної системи країни визначається:

a) адміністративно-територіальним устроєм;

b) сукупністю державних фінансових інститутів;

c) системою органів влади в Україні;

d) адміністративно-територіальним устроєм і типом державного устрою.

Фінансова політика держави − це:

a) розробка науково обґрунтованої концепції розвитку фінансів, визначення основних напрямків і способів використання фінансів на довгострокову перспективу та на поточний період з урахуванням цілей соціально-економічного розвитку держави, міжнародних факторів суспільного розвитку, можливостей зростання фінансових ресурсів країни;

b) фінансова стратегія, розроблена урядом країни;

c) довгостроковий курс фінансової політики держави, що передбачає вирішення масштабних завдань та визначається економічною й соціальною стратегією Уряду;

d) фінансові відносини, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів грошових коштів у процесі розподілу й перерозподілу ВВП і національного багатства.

Внутрішній державний борг – це:

a) боргові зобов’язання держави, які виникли в результаті надання гарантій підприємствам-позичальникам;

b) боргові зобов’язання держави, які виникли в результаті випуску цінних паперів;

c) зобов’язання держави, що виникли при державному внутрішньому запозиченні та наданні державних внутрішніх гарантій;

d) боргові зобов’язання держави, перед міжнародними фінансовими організаціями.

Бюджетний устрій – це:

a) сукупність бюджетів різних рівнів;

b) організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи;

c) взаємопов’язана система фінансових інститутів, визначена адміністративно-територіальним устроєм;

d) взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетна система складається з:

a) державного бюджету та місцевих бюджетів;

b) місцевих бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим;

c) бюджетів місцевого самоврядування;

d) державного бюджету та зведеного бюджету.

До складу внутрішніх джерел формування доходів бюджету країни входять:

a) міжнародний кредит, національне багатство, національний дохід;

b) податкові та неподаткові надходження;

c) валовий національний продукт, державний кредит, емісійний дохід;

d) створений валовий внутрішній продукт і національне багатство даної країни.

Залежно від методів мобілізації доходи бюджету поділяються на:

a) доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів;

b) власні та регулюючі;

c) доходи від юридичних осіб і населення;

d) податкові та неподаткові.

Фінанси – це:

a) кошти, що акумулюються в певних фондах і використовуються для задоволення суспільних потреб;

b) централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів суспільного призначення;

c) сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових ресурсів у процесі розподілу й перерозподілу ВВП і частини національного багатства;

d) грошові відносини, пов’язані з формуванням та використанням централізованих фондів грошових коштів.

Фінанси являють собою:

a) економічні відносини, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів;

b) економічні відносини, що пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції;

c) гроші;

d) грошові потоки.

До складу суб’єктів фінансів входять:

a) вироблений ВВП та національне багатство;

b) підприємці (юридичні та фізичні особи), робітники та службовці, держава;

c) фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти;

d) державні органи управління та вітчизняні товаровиробники.

Обов’язковою умовою існування фінансів є:

a) існування таких категорій, як ціна, заробітна плата, бюджет, кредит;

b) наявність розширеного відтворення;

c) існування грошей;

d) наявність загальнодержавних податків.

Фінансова система являє собою:

a) узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин;

b) сукупність взаємних сфер і ланок фінансових відносин, притаманних їм централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів і апарату управління ними;

c) довгостроковий курс фінансової політики держави, що передбачає вирішення масштабних завдань та визначається економічною й соціальною стратегією Уряду;

d) систему заходів економічного стимулювання виробництва.

У складі фінансової системи України прийнято виділяти такі сфери фінансових відносин:

a) державні фінанси, фінансовий ринок;

b) фінанси суб’єктів господарювання, державні фінанси, фінансовий ринок;

c) макро- і мікроекономіка, світова економіка, забезпечувальна сфера;

d) фінанси суб’єктів господарювання, державні фінанси, фінанси населення, міжнародні фінанси, фінансовий ринок.

За організаційною структурою фінансова система України – це:

a) загальнодержавні фінанси та фінанси місцевих органів влади;

b) фінанси суб’єктів господарювання (підприємств), фінанси населення, фінанси міжнародних організацій, державний бюджет;

c) державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання (підприємств), фінанси населення, міжнародні фінанси, фінансовий ринок;

d) органи управління та фінансові інститути, які формують систему управління фінансами.