Поняття активів підприємств

Під активами розуміються ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Активи є майновими цінностями підприємства, сформованими за рахунок інвестованого у них капіталу. Вкладений капітал матеріалізується у формі активів. Між категоріями капіталу й активів існує тісний зв'язок: активи можуть розглядатися як об'єкт інвестування капіталу, а капітал – як економічний ресурс, призначений для інвестування у активи. Капітал являє собою продукт минулого нагромадження цінностей, що залучається у економічний процес, а активи – сформований економічний ресурс, призначений для здійснення майбутньої господарської діяльності.

Найважливішою характеристикою активів є їхня вартість.

Вартість активів являє собою їхню грошову оцінку, за якою вони обліковуються і використовуються у процесі господарської діяльності підприємства.

Вартість активів впливає на цілий ряд аспектів діяльності підприємства:

- результати оцінки вартості активів визначають об'єктивність бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності підприємства;

- цей показник визначає потребу в капіталі, необхідному для формування активів;

- вартість активів істотно впливає на рівень собівартості продукції, а відповідно, і на цінову політику підприємства;

- реальне відображення вартості активів визначає об'єктивність оцінки кінцевих результатів господарської діяльності підприємства;

- вартість активів використовується у процесі залучення кредитів для майнового забезпечення;

- оцінка вартості активів є важливим атрибутом їхнього майнового страхування;

- в умовах оподатковування вартість активів є базою визначення відповідних податків;

- вартість активів впливає на формування ринкової вартості підприємства в цілому, що у менеджменті є одним з найважливіших цільових показників;

- об'єктивно установлена вартість активів визначає реальні можливості задоволення претензій кредиторів до підприємства, оголошеного банкрутом.

Основні положення теоретичного базису оцінки активів:

1. Вартість активів визначається характером їхнього використання.

З позиції цього критерію виділяють:

- операційну вартість (вартість у поточному використанні);

- ринкову вартість;

- інвестиційну вартість.

2. Вартість операційних активів визначається стадією їхнього обороту (життєвого циклу).

Активи, що використовуються у операційній діяльності підприємства, знаходяться у постійному русі, у процесі якого міняється їхня вартість. Тому що рух активів носить безупинний характер, їхня вартість може бути оцінена лише на певний конкретний момент часу. З позиції цього критерію виділяють первісну вартість активу, його вартість на конкретній стадії обороту і ліквідаційну вартість.

3. Особливості оцінки активів визначаються конкретним їхнім видом.

З цих позицій виділяють три основних види активів:

- капітальні активи, які амортизуються;

- поточні матеріальні активи;

- фінансові активи.

4. Вартість активів значною мірою визначається комплексністю об'єкта оцінки.

З позицій цього критерію виділяють вартість індивідуальних активів і вартість цілісного майнового комплексу (підприємство в цілому чи його структурний підрозділ).

Під продуктивністю активів розуміється їхня здатність до випуску певного обсягу продукції за одиницю часу. Властивістю продуктивності володіє не вся сукупність сформованих підприємством активів, а тільки операційні активи. Носіями продуктивності активи виступають у єдиному комплексі з усіма іншими економічними ресурсами, що беруть участь у операційному процесі підприємства.

Виділяють середню і граничну продуктивність активів.

Середня продуктивність характеризує загальний обсяг продукції, що приходиться на одиницю операційних активів, що використовуються, у певному періоді.

Гранична продуктивність характеризує приріст обсягу виробництва на кожну вартісну одиницю знову введених (прирощених) операційних активів (відношення різностей).

Приріст операційних активів, що здійснюється при незмінному обсязі інших економічних ресурсів, буде викликати відносний дефіцит останніх і відповідно знижувати питомий обсяг випуску продукції. У цьому виявляється чинність закону убутної граничної корисності активів. У зв'язку з цим, приріст операційних активів доцільний доти, поки буде досягатися приріст чистого прибутку від реалізації додатково виробленого обсягу продукції.

Під дохідністю активів розуміється їхня здатність генерувати певний економічний ефект у процесі господарського використання.

Джерелом формування економічного ефекту виступають як операційний, так і інвестиційні активи. При цьому періодичність формування цього ефекту різна. Операційні активи генерують економічний ефект у рамках операційного циклу підприємства, а інвестиційні – у рамках інвестиційного циклу.

Критерієм інтенсивності формування активами економічного ефекту виступає коефіцієнт рентабельності. Він відбиває питому ефективність використання активів у господарській діяльності. Визначається середній і граничний рівень рентабельності. Розрахунок виконується співвіднесенням економічного ефекту (або його приросту) до середньої суми (або приросту) активів, що використовуються у певному періоді часу.

Ріст обсягу використання активів в операційній діяльності підприємства приводить до зниження середньої норми їхньої рентабельності. В основі цієї тенденції лежить закон убутної продуктивності активів, що обумовлює постійне зменшення граничного обсягу випуску продукції, а також постійне зростання конкуренції на ринку. Незважаючи на зниження середньої норми рентабельності активів, загальна сума ефекту, що йми генерується, зростає.