Національне виробництво і відтворення

Економічна теорія

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Ч.іІ

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № __

від ______2008 р.

Запоріжжя

УДК 33.01 (075,5)

ББК У 01я 73

Е 40

Е.В. Прушківська, В.В. Гавриш, А.С. Лобанова, О.С. Славіна. Економічна теорія: конспект лекцій. Ч.ІІ. – Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - 94с.

Конспект лекцій укладено з урахуванням кредитно-модульної системи, яка започаткована в навчальному процесі вищих закладів освіти України.

За своєю структурою і змістом він відповідає стандартам Міністерства освіти і науки України і дає загальне уявлення про зміст дисципліни "Економічна теорія". Основна увага приділена теорії та практиці ринкових відносин, аналізу економічних процесів, поясненню сутності економічних понять і категорій та наданню рекомендацій щодо практичного застосування економічної теорії.

В конспекті лекцій подано тематичні матеріали до всіх тем курсу.

Призначений для студентів денного та заочного відділення економічного факультету (спеціальність 0305 – «Економіка і підприємництво»).

Рецензент: О.М. Рибалко

Відповідальний за випуск: Е.В.Прушківська

Зміст

модуль ІІ Макроекономіка

світове господарство…………………………………………4

ТЕМА 12. НАЦІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО

І ВІДТВОРЕННЯ………………………………………………………4

ТЕМА 13.МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ І ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ…………………………………………17

ТЕМА 14. ФІНАНСОВА СИСТЕМА………………………...………...36

ТЕМА 15. КРЕДИТНА СИСТЕМА ТА ЇЇ СТРУКТУРА…………...…49

ТЕМА 16. ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ У

РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ……………………………………………..55

ТЕМА 17. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО…………………………...….62

ТЕМА 18. МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

ТА ЇЇ СТРУКТУРА………………………………………………….….69

ТЕМА 19. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ТА ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРІЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ

ГОСПОДАРСТВО………………………………………………..…….77

ТЕМА 20. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

ТА ЗАГАЛЬНО ЦІВІЛІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА……….87

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………92

Модуль ІІ

Макроекономіка. світове господарство

ТЕМА 12.

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО І ВІДТВОРЕННЯ

Сутність суспільного продукту та методи його обчислення. Методологічні аспекти системи національних рахунків. Валовий внутрішній продукт та його відтворювальна структура. Сутність валового внутрішнього продукту та способи його обчислення. Номінальний та реальний ВНП.

Сутність економічного відтворення. Просте і розширене відтворення. Умови розширеного відтворення. Особливості відтворення основних елементів економічної системи за сучасних умов. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Особливості відтворення в аграрному секторі економіки.

Програмні питання

1. Суспільне відтворення та його типи

2. Система національних рахунків

3. Основні макроекономічні показники та їх характеристика

4. Методи вимірювання ВНП

5. Номінальний та реальний ВНП

Тематичні тези

Зміст суспільного відтворення. Процес виробництва як основа забезпечення існування людини повинен постійно відновлюватись, тому він знаходиться в постійному русі, проходячи чотири стадії, що взаємодіють між собою та перебувають у постійному економічному кругообігу:

1) виробництво;

2) розподіл людей та засобів виробництва (спеціалізація);

3) обмін діяльністю (кооперування);

4) споживання вироблених товарів та послуг суспільством.

Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні (відновленні) називається суспільним відтворенням, яке буває простим, звуженим та розширеним.

Для протікання процесу необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва:

1. Робочої сили. Пов'язане з відновленням працездатності, тобто здоров'ям людини та кадровим потенціалом, який приходить на зміну. Для цього треба:

— постійно відновлювати предмети та засоби особистого споживання;

— розвивати систему соціального захисту;

— готувати працівників відповідної кваліфікації тощо.

2. Засобів виробництва. На початку кожного циклу економічного кругообігу потрібно мати засоби виробництва (нові машини, ремонт і т. ін).

3. Природних ресурсів. Відновлюються запаси сировини, природних ресурсів, поновлюється родючість землі, відбувається очистка води і т. ін.

4. Середовища існування це особливо важливо в умовах інтенсифікації виробництва.

Система національних рахунків. Для виявлення закономірностей розвитку національної економіки фахівці обчислюють агрегатні, тобто сукупні економічні показники, що називаються національними рахунками.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі ас­пекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням про­дуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням націо­нального багатства країни тощо.

Технічно макроекономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтерського обліку принципі подвійного запису, згідно з яким СНР це взаємопов'язана сукупність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показник (економічна операція) записується в дебеті одного рахунку й кредиті іншого, що кореспондує з ним.

Базовою одиницею обліку СНР є так звана інституційна одиниця – резидент (економічна одиниця), що функціонує на даній території впродовж тривалого часу (понад рік).

Усі інституційні одиниці об'єднуються в сектори, їх налічується шість:

• підприємства;

• фінансові установи;

• державні установи;

• громадські та приватні організації;

• домашні господарства;

• зовнішньоекономічний сектор.

Групу одиниць з однорідним виробництвом незалежно від їх інституційного статусу називають галуззю. На макроекономічному рівні в Україні ви­діляють 9 основних галузей та близько 100 підгалузей.

У загальних рисах СНР становить сукупність рахунків, побудованих за типом бухгалтерських балансів. Кожний запис фігурує двічі: за видатковою статтею та за доходною. В результаті досягається узгодженість впроваджен­ня економічних операцій, які формують процес створення національного продукту.

Сучасна СНР ООН містить понад 500 різних стандартів рахунків. Стандартні рахунки СНР ООН доповнюються 26 допоміжними таблицями. Ними деталізу­ються окремі статті стандартних показників за тими чи іншими критеріями.

Отже, СНР являє собою струнку систему з високим рівнем централізації внутрішньої структури й урахуванням усіх зв'язків між елементами на осно­ві відповідної методології й принципу подвійного запису кожної економічної операції. СНР дозволяє підпорядкувати і класифікувати економічну інфор­мацію, узгодити дані, що належать хоч і до взаємопов'язаних, але різних ас­пектів економічного процесу. Дана система є важливим підґрунтям для про­ведення розрахунків основних макроекономічних показників і використання її для регулювання національної економіки.

Загальні макроекономічні показники можна поділити на:

• показники загального національного розвитку - НБ – національне багатство, ВВ - валовий випуск, ВНП - валовий національний продукт, ВВП - валовий внутрішній продукт, ЧНП - чистий національний про­дукт, НД - національний дохід, ОД - особистий дохід;

• соціальні - зайнятість, безробіття, рівень безробіття, рівень життя;

• фінансові показники - загальний рівень цін, індекс цін, інфляція, номі­нальний та реальний рівень зарплати, процентної ставки тощо.

Національне багатство (НБ) – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, а також природні ресурси.

У складі НБ виділяють суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси). Також розрізняють матеріальне й нематеріальне багатство. Головними елементами матеріального багатства є:

• основні фонди (виробничі та невиробничі);

• матеріальні оборотні фонди (запаси сировини, матеріалів, палива, залишки незавершеного виробництва, запаси виробленої продукції);

• товарні запаси народного господарства;

• державні резерви;

• предмети тривалого використання у населення (транспортні засоби, меблі);

• природні ресурси (земля, ліси, води, багатства земельних надр).

До нематеріального багатства відносять:

• науковий потенціал;

• освітній потенціал;

• кваліфікаційний потенціал;

• культурний потенціал.

НБ є найважливішим узагальнюючим показником економічної могутнос­ті країни.

Валовий випуск (ВВ) - сукупна вартість товарів та послуг, які вироблені галуззю, групою виробників або економікою в цілому, тобто загальний ви­пуск виробленої продукції. ВВ - означає повну вартість, він включає в себе проміжну продукцію.

ВВ = РП + З₁-З₂,

де РП - вартість реалізованої продукції;

З₁ - вартість продукції, що спрямована в запаси, включаючи незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її в запаси;

З₂ — вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання.

Валовий національний продукт (ВНП) - вимірює вартість продукції та послуг, вироблених чинниками виробництва за визначений період, що знаходяться у власності держави або громадян даної країни (резидентів), в тому числі й на території інших країн.

У переглянутому варіанті СНР 1993 року ВНП називається валовим національним доходом (ВНД). Нова термінологія, проте, не змінює суті.

ВНП (ВНД) = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону

Доходи, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у формі по­точних трансфертів перерозподілені нерезидентами. І навпаки, доходи нере­зидентів можуть у формі поточних трансфертів передаватися резидентам да­ної країни. З урахуванням руху поточних трансфертів у грошовій і натураль­ній формах формується валовий наявний національний дохід (ВННД).

ВНП + Трансферти, отримані з-за кордону – Трансферти, сплачені за кордон = ВНД.

Трансферти (отримані і сплачені) включають: платежі зі страхування від нещасних випадків, поточні податки на доходи та майно, відрахування на со­ціальне страхування, допомогу з соціального забезпечення, що надходить від інших країн, обов'язкові збори і платежі від домогосподарств, добровільні внески, штрафи і пені тощо.

До резидентів країни відносять усіх тих фізичних осіб, які проживають на її території більше року, незалежно від громадянства (туристи, сезонні робітники, дипломати до резидентів країни не належать). Щодо юридичних осіб, то всі підприємства, що створені відповідно до законодавства країни і здійснюють свою виробничу діяльність на території цієї країни, належать до її резидентів, навіть якщо вони повністю перебувають у власності іно­земців. Органи держави вважаються резидентами навіть тоді, коли вони ве­дуть свою діяльність за кордоном, наприклад, посольства, є резидентами своєї країни.

ВВП - головний індикатор економічного розвитку й найбільш пов­ний показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період.

ВВП використовують при:

• міжнародних порівняннях розвитку різних країн;

• вимірюванні національного добробуту населення (визначається як відно­шення ВВП на душу населення);

• вимірюванні продуктивності праці (визначається як відношення ВВП на 1 годину відпрацьованого робочого часу) тощо.

Але ВВП (ВНП) має певні недоліки, він не включає в себе:

• вартість витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, пали­ва, енергії та інших наданих господарськими одиницям послуг, які висту­пають проміжним продуктом);

• фінансові операції;

• перепродаж товарів;

• тіньову економіку;

• якість продукції;

• контрабанду, нелегальну торгівлю зброєю;

• результати праці у домогосподарствах;

• якість урбанізації;

• результати економічного відтворення та стан навколишнього середовища тощо.

Показники ВВП і ВНП відображають діяльність у сфері матеріального виробництва та послуг. Визначаються вони як вартість усього обсягу кінце­вого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік (квартал, місяць).

Чистий національний продукт (ЧНП) — ВНП за відрахуванням тієї частини виробленого продукту, що необхідна для заміщення засобів вироб­ництва (амортизаційні відрахування).

ЧНП = ВНП - А,

де А — амортизація, вартість зношеного капіталу.

Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде в споживання після заміни списаного устаткування. Але він має певні недоліки, оскільки містить у собі суму непрямих податків, яка викривляє ре­альний обсяг виробництва, бо є простим додатком до ціни продажу товарів.

Особистий дохід (ОД) - складається з первинних доходів (заробітної плати, ренти, прибутку, відсотка) та вторинних, які не зароблені, а отримані в результаті перерозподілу (трансферти).

ОД = (W - СП) + R + % + D + ЗД + Т_р

де W – заробітна плата;

СП – страхові платежі з заробітної плати;

R – рента як дохід від передачі прав на використання власності (землі, надр тощо);

% – чистий процент як дохід від фінансових активів (позики, облігації, термінові вклади тощо);

D – дивіденди як дохід від участі в акціонованому капіталі;

ЗД – змішаний дохід від індивідуальної діяльності;

Т_р – трансфертні платежі, перерозподіл національного доходу через дер­жавний бюджет і виплати у вигляді пенсій, стипендій, субсидій, допомоги на­селенню.

Особистий дохід – це дохід, отриманий приватними особами, який витра­чається на споживання, заощадження й виплату податків.

Велике значення має показник особистого безподаткового доходу, або просто безподаткового доходу (БД).

Безподатковий дохід (БД) (дохід кінцевого використання) - це різниця між особистим доходом та особистими податками (ОП).

БД = ОД - ОП,

де ОД – особистий дохід,

ОП – особисті податки - (особисті прибуткові податки на майно, на спад­щину).

Безподатковий дохід залишається в розпорядженні домогосподарств, він витрачається на споживання та заощадження.

Валові інвестиції містять у собі всі інвестиції, що йдуть на відшко­дування устаткування, й ті, завдяки яким відбувається збільшення кількості устаткування.

Чисті інвестиції – інвестиції на покупку нового обладнання.

Методи вимірювання ВНП:

ВВП (ВНП) згідно з СНР обчислюється за наступними методами:

1) кінцевого використання (за витратами);

2) розподільчий (за доходами);

3) виробничий (за доданою вартістю).