Розділ 1. Правовий статус політичних партій

Зміст

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Правовий статус політичних партій...................................................7

Розділ 2. Легалізація політичних партій.............................................................10

Розділ 4. Гарантії діяльності політичних партій................................................18

Висновки...............................................................................................................22

Список використаних джерел………………......................................................25

Вступ

Партія як політичний інститут в державному управлінні є одним із наймолодших, порівняно з такими як інститут президентства, парламентаризму, уряду, судочинства. Як механізми політичного набуття влади через вибори, вони виникли у результаті розвитку парламентаризму, ідеологій та зародження демократичних традицій ще у ХІХ ст. Перехід до демократичних форм правління від тоталітарних, монархічних, авторитарних пов’язаний з економічним прогресом та суспільним розвитком. Усвідомлення необхідності представництва інтересів широких прошарків населення привело до появи нового інституту передачі влади - політичних партій сучасного взірця.

В Україні на сучасному етапі політичні партії є невід'ємною частиною політичної системи сучасного демократичного суспільства. За роки становлення незалежної України вона оновила тенденцію політичної системи порівняно з радянським періодом. Від функціонування однієї партії в державі, почали створюватись нові партії, як більш широко охоплювали та виражали інтереси всього суспільства. Нині Україна заступила на етап "партійної трансформації", що його визначає об'єднавчий процес мало чисельних політичних партій у таких ідеологічних та політико-економічних концепціях: соціалістичній; соціал-демократичній; ліберальній; консервативній.

Політична партія - особлива громадська організація (об'єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом придбання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування. У демократичних країнах політичні партії керуються інтересами своїх виборців.

В Україні політична партія — це зареєстроване згідно з Законом України «Про політичні партії в Україні» [6, ст. 2] добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру діям цих мас для захисту власних інтересів. Як свідчить історична практика, політичні партії в усіх країнах створювалися як інструмент боротьби за владу та перенесення інтересів різних ідейно-політичних течій у реальну політику держави. Звідси випливає й головна ідея їхньої діяльності - захист соціально-політичних інтересів певних груп населення. Саме заради реалізації цих інтересів і ведеться боротьба за завоювання й утримання влади.

Говорячи про актуальність даної теми, політичні перетворення, які відбулися сьогодні в Україні, створюють потребу теоретичного переосмислення вітчизняної історії політичних партій. Плідна робота історикі і політологів упродовж останніх 10 років створила належне підгрунтя для формування концепції політичних партій, подолання стереотипів радянського часу. Вітчизняний досвід становлення багатопартійності продемонстрував, що формування сильних і впливових політичних партій можливе лише за умови існування ефективної системи правового регулювання порядку їхнього створення, статутної діяльності і, насамперед, їхньої участі у виборах та у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Розвиток інституту політичних партій - це не тільки важлива теоретична, а й практична проблема, оскільки вона пов’язана з розподілом повноважень між гілками влади, з питаннями оптимізації державно-владних відносин, ефективного творення та результативного здійснення державної політики.

Проблема правового регулювання утворення і функціонування політичних партій має комплексний характер і не зводиться до розробки та прийняття законодавчих актів, що визначають порядок їх створення та здійснення ними статутної діяльності. Потрібний аналіз дієвості й ефективності застосування правових норм на практиці, своєчасне виявлення колізій, що вимагають свого правового рішення, оцінка адекватності правових норм до реалій і тенденцій політичного життя.

Актуальність дослідження проблем формування і розвитку правового статусу політичних партій зумовлена також процесами партійного будівництва в сучасній Україні, необхідністю вирішення з врахування історичного досвіду численних проблем взаємозв'язку держави та партій, громадського суспільства та партій, людини та партій.

Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку правового становища політичних партій в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких завдань:

· виявити витоки правового регулювання діяльності політичних партій, соціально-економічні передумови їх розвитку в Україні;

· охарактеризувати основні етапи правового становища політичних партій в Україні;

· дослідити зміст та форму українських політичних партій, їх організаційно-правові ознаки, місце та роль в організації держави та права України;

· вивчити політичні засади функціонування політичних партій у демократичних країнах

· розглянути особливості діяльності політичних партій.

Об'єктом даного дослідження є суспільні відносини, пов'язані з правовим регулюванням утворення та діяльності політичних партій, їх прав та обов'язків.

Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку правового статусу політичних партій в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів.

Зокрема, використовувалися: формально-юридичний метод - при аналазі нормативно-правових актів; історико-правовий метод — у процесі з'ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про політичні партії; метод тлумачення — при з'ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі контролю за діяльністю політичних партій та виявлення зв'язків між цими органами.

Даному питанню, а саме діяльності політичних партій у науковій літературі приділяють значну увагу такі науковці: Логвина В.Л., Гладуняк І. В., Гончаренко В. А., Є.Перегуда, та інші.

Джерельну базу становлять: Конституція України, Закон України “Про політичні партії”, Закон України “Про об'єднання громадян”

Розділ 1. Правовий статус політичних партій

Згідно із Конституцією України [8, ст. 6] державна влада в Україні здійснюється на основі поділу девржавної влади на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування [8, ст. 5]. Водночас Конституцією визначаються й механізми залучення та участі громадян у процесах здійснення державної влади. Зокрема, громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. [6, ст. 2].

Венеціанська комісія запропонувала визначення поняття політичної партії як “об’єднання осіб, одною з цілей якого є участь в управлінні публічними справами через висунення кандидатів на вільних і демократичних виборах” [9, с. 87]. Очевидно, таке тлумачення більше відповідає суті демократичних політичних режимів, де функціонують політичні партії як інститут державного управління.

У сучасній науковій літературі існують різні підходи до розуміння терміна “політична партія” (від лат. pars - частина, група, відділ). Політологічний енциклопедичний словник тлумачить це поняття як добровільне об’єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групових інтересів [11, с. 474].

М. Дюверже у дослідженні про партії називає їх сукупністю спільнот, розташованих по всій країні дрібних об’єднань (секцій, комітетів, місцевих асоціацій тощо), зв’язаних координаційними інститутами [2, c. 58]. Цим самим роблячи наголос на організаційній структурі об’єднання.

Політична партія являється одним з найважливіших компонентів політичного процессу суспільства. Як суб’єкт формування владних відносин, великою мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику боротьба за владу, її утримання, політичну стабільність суспільства. І основне місце і роль політичної партії це підтримання прямого та зворотнього зв'язоку між суспільством і державою, як спеціально створеного та відносно відокремленого інституту публічної влади в загальнонаціональному масштабі. Це важливий інститут громадянського суспільства, завоювання й утримання влади, форма управління суспільством, при якій боротьба партій за владу виступає як механізм використання розбіжності інтересів, інакомислення в цілях суспільного прогресу.

Регулювання правового статусу політичних партій, громадських об'єднань має два рівні — конституційний і поточний. До першого відносять Конституцію України, другий рівень — закони України «Про політичні партії в Україні», «Про об'єднання громадян», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських селищних, міських голів», «Про власність» та ін. Водночас партії мають свій статут, який визначає не тільки характер партійного будівництва, а й норми внутрішньопартійної демократії.

В Конституції України закріплюється право громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених ЗУ в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. [8, ст. 36]

Також КУ передбачає вимоги до членів політичних партій, а також обме-ження щодо членства в політичних партіях. Конституція встановлює заборону на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. [8, ст. 37]

Політичні партії діють в межах законів, та діють на основі своїх статутів. Законодавець не відходячи від основних положень Конституції України зазначає, що політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених в законодавстві. [6, ст. 4]