Чисельність економічно активного населення до кінця березня 2006г

Таким чином, теоретична пряма має вигляд: y= 5772,629 – 19,579t.

Коефіцієнт а негативний, отже, динаміка чисельності безробітних за 2005-початок 2006 рр. має тенденцію до зниження.

Р озд іл 3. РИНОК ПРАЦІ ТА ЗАЙЕЯТІСТЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ В УКРАЇНІ

3.1 Ситуація на ринку праці України

З початком трансформаційних процесів багато українських родин вперше в житті зіткнулись з безробіттям. Значний економічний спад призвів до суттєвого зниження купівельної спроможності і життєвого рівня тих, чий достаток великою мірою залежить від заробітної плати. Скорочення зайнятості за попередні роки було навіть меншим за скорочення виробництва, спостерігався певний перерозподіл трудових ресурсів за галузями.

Відкрите безробіття на кінець 2002 р. залишалося без змін (4,16%), тобто становило 1,51 млн. осіб, але разом з прихованим безробіттям цей показник дорівнює майже 7 млн. осіб (23%) працездатного населення. Значно збільшилося навантаження на одну вакансію (майже в 15 разів), зросли терміни перебування у стані безробіття - 12-14 місяців (оптимальне значення 1-3 місяці). Низький рівень офіційного безробіття можна пояснити недосконалістю національної статистики:

_~ чоловіки, старші 60 років, та жінки, старші 55 років, інваліди не можуть вважатись безробітними відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";

_~ працівники, звільнені у зв'язку зі скороченням, три місяці не реєструються в центрах зайнятості;

_~ більшість підприємств та установ, наймаючи нових працівників, усупереч приписам минають служби зайнятості.

Структура безробітних має тендерний xapaктер, частка безробітних жінок у ній вища, аніж чоловіків. Майже половину усіх зареєстрованих безробітних становлять люди у віці до 30 років, незважаючи на те, що представники цієї вікової групи мають небагато стимулів для реєстрації.

Серйозним наслідком економічного cпaду 1990-2000 рр. є значне зменшення рівня реальної заробітної плати в 3,9 разу та реальних доходів населення в 4,5 разу. На початок. 2003 р: мінімальна заробітна плата становила 185 грн. (в еквіваленті 34,70 долара США), а погодинна - близько 1,15 грн., або 0,22 долара США (за середнього світового рівня до 5-7 доларів США за годину). Оскільки після 1990 р. тривалий час рівень заробітної плати в більшості галузей економіки встановлювався адміністративним методом, спад заробітної плати слід оцінювати не лише як відповідь ринку на зміни умов, а й як результат поширення бюджетних обмежень і високої інфляції.

Заробітна плата в Україні - одна з найнижчих у світі. Це свідчить про низьку ціну робочої сили, що не стимулює високопродуктивної праці й є однією з причин, які позначаються на стані здоров'я працівників.

Слід зауважити, що формування реально ї заробітної плати частини українського населення відбувається саме у неформальному секторі, збільшення їхніх доходів слугувало розвиткові неврахованої діяльності, яка насичувала. (та и насичує) ринок дешевими і прийнятними для покупців товарами. В 2001 р. У неформальному секторі налічувалось понад 10 млн. осіб працездатного віку, з яких більше 1 млн. працювало в особистому підсобному господарстві, 5,5 млн. мали неформальну зайнятість як вторинну, а 3,5 млн. - офіційну зайнятість але отримували доходи в неформальному секторі. Враховуючи чисельність неорганізованої робочої сили та форми її діяльності, дохід вітчизняного неформального сектора виявився у чотири рази більшим ніж легального.

Протягом останніх шести років трудові ресурси розподілились таким чином:

3.2 Порівняльна характеристика ринку праці та зайнятості населення Росії та України

Порівняння зайнятості, рівня економічної активності населення і рівня безробіття за 2006 рік в Росії (на основі попередніх розрахунків) з Україною:

- цей показник на 3,574 одиниць перевищує показник Росії.

- цей показник на 13,815 одиниць менше ніж у Росії.

- цей показник на 14,00539 більше ніж у Росії.

- цей показник на 14,475 перевищу російський.

Чисельність економічно спроможного населення, зайнятих і безробітних (тисяч чоловік)

Аналізуючи показники, що на російському та українському ринку праці в 2004 – 2006 рр. не відбулося яких-небудь істотних змін в позитивну сторону. Загальний рівень безробіття практично не змінився (навіть дещо підвищився). Як і раніше залишається величезним розрив (у 3-4 рази) в показниках загального безробіття в країні і офіційно зареєстрованого безробіття, що свідчить про слабку віру громадян країни в здатність державних служб зайнятості забезпечити їх гідною роботою і відповідно низьких стимулах до реєстрації в даних органах. З цього питання відзначимо, що за кордоном дані показники в основному розрізняються трохи, а в деяких країнах ідентичні.

Також не можна позитивно оцінити і високу частку переважаючої частини економічно активного населення на крупних і середніх підприємствах і низьку динаміку зменшення даного показника, що підтверджує низький рівень розвитку і роль малого бізнесу в країні. Ситуація в Україні та нашої сусідці - Росії зворотна такої, що склалася в багатьох економічно розвинених країнах.

На основі проведеного аналізу видно, що Український та Російський народ потребує подолання безробіття, у різних вікових групах.

Показники чисельності безробітних по віковим групам на 2005 р. практично однакові. Україна з Росією багато в чому схожі у своїх бажаннях, наприклад, жити краще, вільніше, бути впевненим у завтрашньому дні. Але ми розрізняємося за обсягом виробництва, кількістю населення, площею наших країн. Відносні показники зайнятості населення та безробіття, якщо враховувати розбіжності, практично однакові, але Українські села відрізняються від Російських тим, що Російські селяни практично повністю безробітні, завдяки чому і українські показники (у підрахунках зроблених вище) були в деяких аспектах вищими за показники Росії.

3.3 Майбутнє української політики в області зайнятості

Суть в тому, що дієва політика зайнятості повинна в нинішніх умовах мати застережливий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що запобігають зростанню безробіття і її перехід в застійну форму. Важливо при цьому спиратися на світовий досвід регулювання безробіття, викладений вище.

Ось найбільш важливі заходи такого роду:

Перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тижденьі т.п. Такі підприємства повинні одержати податкові пільги, щоб компенсувати витрати на прийом нових працівників.

Бюджетне субсидування додаткової (по відношенню до фактичного рівня) робочої сили на діючих підприємствах. Воно може мати вид кредитування державою зарплати додатково найнятих робочих. Підприємства, що розширюють зайнятість по відношенню до її рівня минулого року, можуть одержати пільговий кредит, відповідний зарплаті, яка сплачена додатково зайнятим на виробництві.

Зниження фактичної пропозиції робочої сили за рахунок зниження встановленого законом пенсійного віку.

Надання робочих місць, не орієнтованих на отримання прибутку, а пов'язаних з роботою на користь суспільства, наприклад: робота у області охорони навколишнього середовища і т.д.

Перехід до створення системи соціального партнерства, зокрема створення механізму вироблення трибічних угод (працедавці - профспілки - держава) з метою обмежити зростання заробітної платні. З працедавців слід стягувати податок на засоби, додатково витрачені на заробітну платню, і направляти його на субсидування зайнятості.

Розширення зайнятості в майбутньому залежить і від іноземних інвестицій. В цілому інвестиції в реконструкцію і технологічне переобладнання підприємств матимуть трудозбережений ефект. Але збільшення капітальних вкладень означає створення нових робочих місць.

Рішення проблеми "осередкового" безробіття в районах, де в місті знаходиться 1-2 підприємства, здійснюватиметься через стимулювання інвестицій і малого бізнесу на рівні регіонів і реалізацію регіональних програм сприяння зайнятості.

Значно скоротити кількість незайнятих можна за рахунок структурних змін в оборонній промисловості. Процес конверсії володіє великим потенціалом для збільшення зайнятості, ходячи навіть її стабілізація сьогодні буде великим плюсом в регулюванні ринку праці.

Не можна жаліти засоби на боротьбу з безробіттям. По-перше, тому що її запобігання на початку зажадає значно менше витрат, чим в майбутньому.

По-друге, тому що боротьба з безробіттям може бути достатньо ефективною. Наприклад, кредитування державою додаткових робочих місць в США в 1977-78 рр. зовсім не було киданням грошей на вітер. При тому, що заробітна платня кредитувалася не більше ніж на 2%, а абсолютна величина кредиту не перевищувала 100 тисяч доларів, багато корпорацій змогли створити до 50 нових робочих місць.

По-третє, тому що фінансова стабілізація неможлива без продуманого запобігання її негативним наслідкам і, як ми вже переконалися, приводить до дефіциту держбюджету, для скорочення якого вона і створювалася.

За останні два роки безробіття придбало вид крупного макроекономічного явища, перетворившись на самостійний чинник розвитку економіки. Проте на Україні дотепер не вироблено такої політики у області зайнятості, яка сприяла б успішності реформ. Сьогодні ясно, що роль безробіття як неминучого наслідку фінансової стабілізації була недооцінена.

В світі накопичений великий теоретичний і практичний досвід по регулюванню ринку праці. Україна ж потребує особливого, комплексного підходу. Сьогодні результативна політика зайнятості повинна йти трохи попереду реального розвитку ринку праці і превентивно усувати ті перешкоди, які можуть підхльоснути безробіття.

Схоже, що ще декілька років нам доведеться миритися з високим рівнем безробіття. Сьогодні основна мета - понизити безробіття вже якщо не в середньостроковому, то в довгостроковому періоді.

Парадоксально, але дотепер жодна політична партія, жоден впливовий політик не висловили взагалі жодної точки зору з такої актуальної проблеми. Це серйозно примушує засумніватися в компетентності українських владних структур і їх реального бажання вивести економіку із спаду на підтвердження до їх слів про оптимістичні прогнози розвитку.

ВИСНОВОК

В даний час ринок праці країн, яких я розбирав в цій курсовій не збалансований, про що свідчать серйозні структурні перекоси як з боку попиту, так і з боку пропозиції.

Найважливішим показником стану ринку праці є рівень безробіття. Гостро проблема безробіття стоїть зараз перед Україною. Величезного економічного спаду, розваливши промисловість, не міг не торкнутися ринок праці.

Формування ринку праці в Україні, його прогнозування, є невід'ємною частиною становлення ринкового механізму. Основними напрямами його регулювання повинні стати: боротьба проти подальшого спаду виробництва; недопущення масового безробіття; вживання заходів по підвищенню рівня життя населення та ін.

Головний шлях рішення проблеми безробіття на ринку праці, на мою думку, – економічне зростання виробництва (відновлення законсервованих виробничих потужностей), що приведе до збільшення темпу зростання числа зайнятих в економіці.

Виходячи з вищевикладеного, очевидно, що проблема безробіття є ключовим питанням в ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. На мою думку, ринок праці та зайнятість населення необхідно більше приділяти увагу, докладніше слідкувати за розвитком подій в нашій Батьківщині та проводити аналіз з іншими країнами – набирати опит розвинених держав та розвиватися до їхнього рівня. Я вважаю, що це під силу нашій країні і ми будемо радісно та гордо жити в Україні, а не бажатимемо поїхати на ПМЖ закордон.