Мета роботи: Визначити зносостійкість покрить нанесених методом металізації у вакуумі

10.1 Короткі теоретичні відомості

Для одержання на поверхні контактуючих матеріалів зносостійких покрить існує багато способів: електрохімічне металопокриття, дифузійне насичення, газотермічне напилення, вакуумне осадження та інш. Зносостійкість таких покрить можна визначати багатьма способами вимірюючи знос в одиницях маси, об’єму, площі, довжини та інш. Однак при визначенні зносостійкості тонких покрить звичайними способами виникають проблеми пов’язані з неточністю вимірювань. У зв’язку з цим іноді застосовують нестандартні методики визначення зносу у відносних одиницях, що дає змогу точно оцінити якість тонких покрить. Однією з таких методик є визначення зносостійкості фіксуючі прозорість зразка при обробці абразивом тонкого покриття нанесеного на скляну пластинку у вакуумі.

Схема визначення прозорості показана на рисунку 3.1.

1 – скло; 2 – тонке покриття; 3 – лампа накалювання;

4 – фотоелемент; 5 – мікроамперметр

Рисунок 10.1 – Схема визначення прозорості зразка

При проведенні лабораторних робіт застосовуют зразки прозорість яких не перевищує 40% для отримання достовірних даних. Найкраще проводити досліди із зразками прозорість яких знаходиться в межах від 10% до 90%. Слід уважно слідкувати за станом наждачного паперу на інструменті. Для отримання точних результатів рекомендується для кожного нового зразка застосовувати новий наждачний папір.

Фотодатчик на базі фотодіода ФД-163 реагує на світлове випромінювання не тільки видимого діапазону спектру, але й на інфрачервоне випромінювання. Тому для виключення помилок при визначенні прозорості зразків не можна довго тримати ввімкнутою лампу просвічування, через те що вона, маючи велику потужність (21 Вт), нагріває зразок, що викликає похибку датчика.

10.2 Обладнання та матеріали