Насіневе поновлення деревних порід

Насіннєве поновлення головних деревних порід є основним. Воно забезпечує вирощування більш цінних деревостанів у порівнянні з вегетативним розмноженням. Усі хвойні породи відновлюються переважно насінневим шляхом.

Насіннєве поновлення лісу має наступні етапи:

- плодоношення дерев у насадженні;

- проростання насіння;

- збереження та розвиток самосіву;

- життя та розвиток підросту.

Дерева починають масово плодоносити у певному віці, який вважається віком змужнілості, або віком поновлювальної стиглості. Він залежить від деревної породи та місця де вона росте: на відкритому просторі чи у лісі. Як правило, настання поновлювальної стиглості пов’язане з притупленням приросту дерев у висоту. Це пояснюється тим, що у період активного росту поживні речовини витрачалися, в основному, на забезпечення приросту деревини, а зі зменшенням приросту значна їх частина витрачається на утворення насіння. Швидкорослі у молодому віці деревні породи починають плодоносити раніше, оскільки вік змужнілості у них настає також раніше. Більшість цих порід - береза, осика, вільха, тополя, модрина, сосна - світлолюбні. Вік змужнілості у них настає раніше, ніж у тіньовитривалих порід - ялини, ялиці, бука. Дерева вегетативного походження також вступають у плодоношення раніше, ніж дерева насіннєвого походження. Дерева однієї і тієї ж породи, які ростуть на відкритому просторі, вступають у плодоношення на 10-20 років раніше, ніж дерева, що ростуть у насадженні. Погіршення умов існування прискорює настання віку змужнілості.

У середньому, окремі породи досягають змужнілості у такому віці: дуб - у 60-80 років, ясен - у 40-50; клен гостролистий - у 40-50; вільха чорна - у 15-20; береза - у 20-25; осика - у 20-30; ільмові - у 25-40; липа - у 30-40; модрина - у 20-30; сосна - у 40-50; ялина - у 40-60; ялиця - у 50-60 років. Змужнілість настає поступово, плодоношення стає помітним у середньовікових насадженнях, залишаючись на високому рівні до віку фізіологічної старості, коли воно поступово припиняється.

Дерева плодоносять не щорічно. Роки, у які спостерігається рясне плодоношення, називаються насіннєвими роками. У різних деревних порід вони повторюються через різні терміни. Насіннєві роки у деревних порід, які мають дрібне насіння, настають частіше, рідше - у порід з великим за розміром насінням. Так, щорічно або через рік рясно плодоносять береза та осика, через 3-4 роки - сосна та ялина; через 4-5 років - модрина, ялиця; через 6-7 років - дуб, кедрова сосна.

Успішність насіннєвого поновлення залежить від кількості і якості насіння, умов його проростання і укорінення. Цілий ряд факторів може негативно впливати на насінневе поновлення. Цвіт досить часто пошкоджується заморозками, погодні умови можуть впливати на неодночасність дозрівання чоловічих і жіночих квіток у дводомних видів. Насіння у багатьох випадках пошкоджується комахами і грибками.

Переваги насіннєвого поновлення пояснюються тим, що насіннєве покоління лісу є: більш довговічним і стійким порівняно з вегетативним; більш продуктивним у стиглому віці; має кращу якість деревини.

Недоліки насіннєвого поновлення пов’язані з: рідкою повторюваністю врожайних років у деревних порід; тривалим періодом поновлення; порівняно великими затратами на його здійснення; повільним ростом насаджень насіннєвого походження у молодому віці.