Етіологія, класифікація і симптоматика заїкання

Причини виникнення та симптоматика заїкання Заїкання - це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м`язів артикуляційного апарату.В етіології заїкання має місце сукупність екзогенних та ендогенних факторів.До причин, що сприяють виникненню заїкання відносять такі:- невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції НС);- невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);- конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);- спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково (в якості рецесивної ознаки);- ушкодження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії, постнатальних - інфекційні, травмуючи впливи при різних дитячих захворюваннях.Вказані причини призводять до затримки мовленнєвого розвитку, до мовленнєвих розладів які сприяють розвитку заїкання.Серед вихідних причин відносяться анатомо-фізіологічні, та психічні і соціальні причини.Анатомо-фізіологічні: захворювання з енцефалітними наслідками, внутрішньоутробні та пологові травми, струси мозку, органічні порушення мозку, виснаження або перевтома нервової системи в результаті інтоксикації та різних соматичних захворювань, які послаблюють центральні апарати мовлення, рахіт, коклюш, хвороби обміну.Психічні та соціальні: травма психічна, травма або неправильне виховання в сім`ї: розбещеність, виховання «зразкової» дитини, нерівномірне виховання; постійні конфлікти, переживання у вигляді тривалих емоційних напружень; гостра, важка психічна травма, соціальні раптові потрясіння, які викликають гостру афективну реакцію; неправильне формування мовлення в дитинстві; мовлення на вдиху, порушення звуковимови, швидкий темп мовлення батьків; перевантаження дітей молодшого дошкільного віку мовленнєвим матеріалом, невідповідне віку ускладнення мовленнєвого матеріалу та мислення (складні конструкції фрази, абстрактні поняття), поліглосія; наслідування заїкуватих: пасивне - дитина заїкається мимовільно, коли чує неправильне мовлення, активне - копіює неправильне мовлення.1 Біологічні (фізіологічні): порушення центральної нервової системи та фізичного здоров`я, загальні та мовленнєві моторики.2. Соціальні (психологічні): мовленнєві спотикання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на дефекті, логофобії.Основними зовнішніми ознаками (симптомами) заїкання є виникаючі в момент мовлення судоми дихального, голосового або артикуляційного апарату. Судоми бувають різними по типу, локалізації і силі вираженості.1.2 Класифікація заїкання. Дослідники виділяють невротичну та неврозоподібну форми заїкання, зумовлені різними патогенними механізмами.