Порядок проведення лабораторної роботи. 1. Болт, який належить випробувати, знежирити бензином і випробувати

1. Болт, який належить випробувати, знежирити бензином і випробувати.

Випробування повторюють після нанесення на різь тонкого шару мастила.

2. За допомогою штангенциркуля визначають зовнішній діаметр різі d, крок різі р, число витків гайки, зовнішній діаметр опорної поверхні гайки (розмір під ключ) D ₀ і діаметр отвору під болт d _отв рис. 5.8.

Рис. 5.8

Внутрішній діаметр різі d ₁ і середній діаметр d ₂ беруть згідно ГОСТ 9150–81 табл. 5.2. рис. 5.2.

3. Допустиму силу затягування болта [ F _зат] визначають за (5.5), допустиме напруження при цьому приймають користуючись (5.6).

4. Допустимий момент для динамометричного ключа (Т _{рук max} = = 120 Н×м) визначають по шкалам індикаторів, використовуючи заздалегідь складені графіки залежностей між показаннями індикаторів і зусиллям затягування на рукоятці ключа рис 5.5.

5. Перед випробуванням перевіряють положення стрілок індикаторів як обладнані, так і на динамометричному ключі, які до навантаження повинні стояти на нулі.

Таблиця 5.2. Параметри різей

6. При випробуванні болта максимальна сила затягування F _{зат max} не повинна перебільшувати допустиму силу затягування болта [ F _зат] п. 3 і допустимої сили затягування динамометричної пружини п. 4

F _{зат max} < [ F _зат]; F _{зат max} < F _max.

7. Випробування болта без мастила і з мастилом проводять по два-один раз із установкою під гайку упорного кулькопідшипника для виключення торцевого тертя ковзання, в другий раз болт випробують без підшипника. Перед випробуванням болт встановлюють в прилад і гайку болта нагвинчують від руки до усунення осьового люфта, що контролюється стрілкою індикатора обладнання.

8. В процесі випробування для кожного випадку по п. 1 (без мастила і з мастилом) і по п. 7 (із установленого під гайку упорного кулькопідшипника) вибирають чотири сили затягування (F _зат = 0,25 F _{зат max}; F _зат = 0,5 F _{зат max}; F _зат = 0,75 F _{зат max}; F _зат = F _{зат max}) і динамометричним ключем затягують болт послідовно до цих значень сил, записуючи кожен раз показання стрілки індикатора на ключі. При цьому необхідні користуватися графіком залежності сил затягування F _зат від показань індикатора динамометричної пружини, рис. 5.6.

9. У випробуваннях із установленого під болт упорного кулькопідшипника момент тертя в підшипнику дуже малий і можна прийняти:

Т' _загв = Т _р.

Тоді за формулою:

j = arctg [(2 T _p)/(F _зат d ₂) – d ];

10. Знаходимо зведений коефіцієнт тертя f' _p

f' _p = f _p/cos 30°

і за (5.4) знаходимо дійсний коефіцієнт тертя в різі f _p.

За формулою (5.7) розраховують середній тиск на витках різі Р _р і будують графік в координатах Р _р – f _p.

У випробуваннях без упорного кулькопідшипника (із вкладишем) момент тертя на торці Т _т визначають відрахуванням із получених значень моменту загвинчування Т _загв значень моменту в різі Т _р = Т _загв, получених при випробуваннях із установкою під гайку упорного кулькопідшипника

Т _т = Т _загв – Т' _загв.

Примітка: значення Т _загв і Т' _загв беруть для одного і того же значення величини затягування F _зат.

За (5.5) визначають для чотирьох значень сили затяжки болта коефіцієнта тертя на торці гайки f _т. За (5.8) знаходять тиск на торці гайки р _т і будують графік р _т – f _т.

Довжина рукоятки динамометричного ключа

L _кл = 600 мм.