Методика проведення досліду

5.1. Тепловий потік нагрівача, Вт

де I – сила струму, А; =0,94 – коефіцієнт теплових втрат;

U – напруга, В; =0,96.

5.2. Тепловий потік, сприйнятий повітрям, Вт

або

де експериментальна масова ізобарна теплоємність повітря,

Дж/кг К;

температура повітря на виході з нагрівальної ділянки та

вході в нього.

G – масова витрата повітря, кг/с;

де об'ємна витрата повітря, м³/с;

середня швидкість повітря, м/с;

внутрішній діаметр труби, м;

щільність повітря при температурі , кг/м³;

;

де ρ₀ =1,293 кг/м³ – щільність повітря при нормальних фізичних умовах;

В – барометричний тиск, мм.рт.ст;

P_СТ – надлишковий статичний тиск повітря в трубі, мм.вод.ст.

5.3. Швидкість повітря визначається по динамічному напору, м/с,

де h_ДИН – динамічний напір, мм.вод.ст., множення якого на прискорення вільного падіння g = 9,81 м/с² є перекладом тиску в Н/м², адже динамічний напір – це кінетична енергія повітряного потоку, що у Міжнародній Системі Одиниць, для 1 кг повітря має вигляд, Н/м².

або

5.4. Експериментальна масова ізобарна теплоємність повітря

5.5. Середнє значення теплоємності повітря при середній температурі знаходиться по емпіричній формулі, Дж/(кг К)

5.6. Після чого визначається відносна похибка,

.