Різновиди конспектування у вищій школі

Педагогічна наука та суспільна думка усвідомили той факт, що перехід до самоосвітніх форм освіти є важливою умовою становлення ринкової економіки. Для нового життя в цих умовах потрібне нове мислення, нова культура діяльності й новий рівень освіченості. Випускники вузу повинні бути підготовленими до нових суспільних відносин, соціально захищеними, загартованими, морально стійкими в умовах конкурентної діяльності. А головне - випускники повинні бути здатні до саморозвитку, до безупинного самовдосконалення особливо на етапі входження української освіти у Болонський процес.

Виконати такі задачі неможливо в рамках традиційної технології - педагогіки вимог, заснованих на зовнішній мотивації діяльності студентів, на примусі. У новій технології ставка робиться на внутрішні особистісні фактори мотивації студентів, на природні потреби саморозвитку, на прагнення до самовираження, самоствердження, самовизначення. Ось чому важливо приділяти багато уваги самостійній роботі студентів, орієнтованій на відповідність динаміці дійсності. На формування у підростаючого покоління сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти й самореалізації звертається увага в усіх державних документах розвитку освіти. Лише готуючи особистість, яка прагне до самоосвіти, сучасний вуз може реалізувати модель випускника, здатного до творчості, саморозвитку та самореалізації.

Проте відсутність практичних навичок, невміння використовувати різноманітні прийоми самостійної навчальної роботи дуже ускладнюють самоосвітню діяльність студентів. Зокрема, як довели багаторічні спостереження за студентами, у них повністю відсутні навички грамотного конспектування.

Інженер повинен вміти креслити, лікар - виписувати рецепти, музикант - читати ноти, а студент конспектувати. Але якщо виписувати рецепти та читати ноти навчають, то студента (який стає в майбутньому таким фахівцем) конспектувати не вчить ніхто, і тому написання конспектів перетворюється на диктант, в якому думка студента практично відключена. Кращий лектор для таких слухачів той, хто повільно диктує. Відомий психолог та талановитий лектор І.М. Файгенберг підкреслював, що бездумне, механічне конспектування лекції може привести до негативного результату: „На экзамене по эпидемиологии студенту необходимо было ответить на вопрос, кто является переносчиками чумы. Студент назвал грызунов и рыжих кошек. То же самое было записано в его добросовестном, почти дословном конспекте. Оказывается, студент вместо слов лектора: „Переносчики чумы грызуны и реже - кошки" услышал и записал совсем другое слово - рыжие"[3,538].

Робота з першоджерелами взагалі зводиться до механічного переписування окремих частин тексту, де перевага надається виділеному курсивом.

Досвід свідчить, що не дивлячись на широке розповсюдження електронної техніки, основним та найбільш ефективним методом навчання була та залишається робота з книгою та конспектом прослуханих лекцій. А особливо у наш час, в епоху „інформаційного вибуху" та великої кількості „інформаційного сміття".

Метод самостійної роботи з книгою та з коротким записом прочитаного має давню історію. Тільки з'явилися перші, ще рукописні книги, люди стали думати над заходами щодо їх уважного читання. Ще в літопису Київської Русі в 1076 році, є розділ про уважне читання книг: „Книжное почитание". В ньому йдеться про те, що перед читанням треба підготуватися, а коли читаєш книгу, то не треба поспішати, переходячи від розділу до розділу, а краще тричі повторити прочитане, зрозуміти його, щоб потім керуватися в житті [8,14]. А конспектувати люди почали ще з античних часів. Луцій Сенека (молодший) у 4 віці до н.е так писав про суть конспектування: «Якщо прочитаєш будь-що, то з прочитаного потрібно засвоїти головну думку. Так роблю я: з того, що прочитав неодмінно що-небудь помічаю»

При вивченні психології велике значення має вміння студентів працювати з першоджерелами (бо по-справжньому можна вивчити цю науку лише за допомогою першоджерел) та наявність навичок раціонального конспектування матеріалу, підготовленого лектором. Відомо, що краще всього запам'ятати прочитане, записуючи деякі основні думки, визначення понять, формулювання законів, теоретичних принципів, цитат, визначень тощо. В момент запису тієї чи іншої думки, ми ії відтворюємо. У процесі запису зорова пам'ять доповнюється моторною. Це сприяє кращому засвоєнню та запам'ятовуванню прочитаного. Крім того, конспектування виховує критичне ставлення до прочитаного, розвиває пам'ять, допомагає виробити свій стиль викладання. При конспектуванні матеріал краще засвоюється, запам'ятовувається, систематизується.