Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Розділ І. Історія виникнення і розвиток атлетизму як силового виду спорту





Харківська державна академія фізичної культури

Кафедра

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АТЛЕТИЗМУ В УКРАЇНІ

 

Виконав: студент 3 курсу, д/в

Групи 32

Гречанов Роман

Олександрович

 

 

Харьків - 2015

 

Зміст

 

Вступ ……………..…………………………………………………………....3-4

Задачі.…………………………………………………………………………....5

Розділ І. Історія виникнення і розвиток атлетизму як силового виду спорту……………………………………………………………………………6-9

Розділ 2. Тренувальні навантаження в атлетизмі…………….....…..…...…..9-10

Розділ 3. Типи статури й індивідуалізація атлетичних тренувань….......10-11

Висновки……………………………………………………………………...….11

Список використаної літератури…...………………………...…………..…11-12

 

 

ВСТУП

 

Атлетизм - вправи з використанням різних обтяжень для розвитку сили і форми окремих м'язів і тіла в цілому.

Бодібілдинг (культуризм) - відгалуження тренінгу з обтяженнями, при якому що займаються ставлять своєю метою удосконалювання статури і досягнення виразної рельєфної мускулатури.

Своїми історичними коренями атлетизм іде в 19 століття. Так у 1885 році видатний російський лікар і педагог В. Ф. Краевский заснував у Петербурзі перший у Росії кружок аматорів силової гімнастики. В основу занять у кружку було покладене прагнення до фізичної досконалості на базі зміцнення здоров'я, загартовування організму і системи різноманітних фізичних вправ. Саме в ті роки була закладена методична основа вітчизняного атлетизму, у якій була розроблена оригінальна система ''телостроительства і розвитку сили'' В. Ф. Краевского, гантельная гімнастика И. Лебедєва, вольова гімнастика А. Анохіна.

У 1987 році була створена Федерація атлетизму СРСР. У 1988 році вона ввійшла в число членів Міжнародної Федерації Бодибилдинга (IFBB). Ведучі атлети країни вийшли на міжнародну арену. Першим звання Чемпіона Європи, серед спортсменів колишнього СРСР, у 1989 році завоював білоруський атлет Микола Шила. У січні 1992 року була зареєстрована ''Білоруська федерація культуристів''.

Краса, сила і здоров'я нашого тіла - це новий культурний критерій людської цивілізації. Фізкультурна революція відбувається не в спортивних залах, а в людських розумах. Сильне тіло - це не естетическая примха, а єдиний спосіб вистояти в наш час глобальних стресів: соціальних, інформаційних, екологічних і психічних. Коли ви тренуєтеся, ви робите більш сильним не тільки мускули, але і характер. Ви привчаєте себе ставити мету і досягати її. Ви учитеся удосконалювати себе і потім це уміння буде супроводжувати вас усе ваше життя, чим би ви не займалися.

Спорт виховує людини естетически і морально, формує моральне поводження і відношення до людей, до себе, до навчання і праці, виховує самоконтроль і самооцінку своїх дій, емоцій, психіку.

Сьогодні з упевненістю можна говорити, що спорт вищих досягнень (професійний спорт) і масовий спорт - це дві, відносно самостійні категорії сучасного суспільства, що характеризуються цілим комплексом різних областей знань, цілей задач, засобів і методів.

Актуальність. На сьогодні ми бачимо тенденцію зростання зацікавленості людей до різних видів спорту. Це пов'язано з тим, що в сучасному світі існує безліч хвороб, які з кожним роком молодшають. Тому навряд чи можна знайти молоду людину, яка би не прагнула до зміцнення та збереження здоров'я.

Розвиток силових здібностей людини йде далеко в минуле. Людство давним-давно зрозуміло: щоб бути сильним, необхідно робити фізичні вправи з різного роду тяжкості. У підніманні тягарів змагалися учасники стародавніх олімпійських ігор. Цей факт підтверджується археологічною знахідкою в Олімпії, де виявлено кам'яний блок-гирю розміром 68х38х33 см і вагою143 кг. У зародженні цього багатирського виду спорту чимала заслуга належить професійним силача, які в другій половині 19 ст. виступали на циркових і балаганних підмостках. Гастролюючи, вони пробуджували жвавий інтерес публіки до атлетики у Франції, Англії, Німеччини, Голландії, Данії, Італії, Росії та України. У багатьох країнах були свої геркулеси, які викликали в народі живий інтерес до тяжкої атлетики. Так, канадець Луї Сір, у 1880 році підняв до колін вагонну вісь вагою 669 кг. Російський матрос Василь Бабушкін славився тим, що на його грудях розбивали молотом гранітну брилу вагою близько 200 кг.

Для того, щоб займатися будь-яким видом спорту необхідно знати його історію розвитку та становлення, тому що саме історія може зацікавити людину своїми пікантними моментами і дати їй поштовх для того, щоб освоїти деякий вид спорту..

 

 

Задачі:

1. Розглянути та вивчити історію розвитку атлетизму в Україні на всіх етапах її становлення.

2. Визначити відомих атлетів в Україні та їх внесок в розвиток даного виду спорту.

3. Розглянути типи статури та індивідуальні якості спортсменів на атлетичних тренуваннях.

4. Визначити основні фактори тренувальних навантажень в атлетизмі.

 

 

Розділ І. Історія виникнення і розвиток атлетизму як силового виду спорту.

Витоки виникнення сучасних силових видів спорту можна знайти у Стародавній Греції. Уже в ті часи люди відстоювали ідеї гармонії тіла й духу, віддаючи перевагу естетичному вихованню. Давньогрецькі сукльптори розробляли канони краси, що будувалися на оптимальних пропорціях людини.

На межі 19-20 ст. у Росії та на Україні значного поширення набула важка атлетика. Одним із видатних представників атлетики був В. Ф. Краєвський, котрий у 1885 р. в Санкт-Петербурзі заснував "Гурток аматорів атлетики", де спортсмени займалися силовими вправами, боксом, гімнастикою. Члени гуртка намагалися розвинути не тільки максимальну силу, а й досягти у своєму розвитку обхватні розміри м'язів давньогрецьких атлетів. Аналогічні гуртки було створено в Москві, Києві, Ризі. Київський лікар Є. Ф. Гарнич-Гарницький (на фото) у лютому 1895 р. заснував Київський атлетичний гурток. Київське атлетичне товариство виховало на той час прекрасних спортсменів-рекордсменів Росії та світу, переможців всеросійських чемпіонатів та олімпіад - К. Павленка, Ф. Гриненка, Г. Чикваїдзе, С. Тонкопея, М. Урицького, П. Латушкіна, В. Мерного, О. Красовського та інших.

Фахівці, які розробляли методи збільшення сили й формування гарних м'язів, уже на той час мали своїх послідовників. В. Ф. Краєвський розробив оригінальну систему "тілобудови" й розвитку сили, О. К. Анохін- автор системи гантельної гімнастики. Олександр Засс (на фото) розробив методику ізометричного тренування у поєднанні з динамічними вправами та винайшов пружний кистьовий динамометр. Засс дивував глядачів своїми силовими номерами - ловив руками 90-кілограмове ядро, що вилітало із циркової пушки на вудстань 8 м, носив по арені коня, розривав пальцями ланцюги.

1897 р. Відбувся перший Всеросійський чемпіонат із важкої атлетики, де учасники змагалися у п'яти вправах з обтяженнями: жимі, ривку й поштовху двома руками, поштовху й ривку однією рукою, а також - у вільних вправах.

На межі століть у Росії видавалися атлетичні журнали "Геркулес", "Красота и сила", та інші, що пропагандували силові вправи.

1912 р. Клуби і гуртки важкої атлетики об'єднувалися у Всеросійську спілку важкоатлетів, а в 1913 р. ця спілка вступила до Міжнародної аматорської спілки важкоатлетів. Міжнародний конгрес спілки 1913 р. у Берліні прийняв ряд важливих рішень. Під назвою "важка атлетика" розвивалися три види спорту: піднімання ваги, бокс та боротьба. Для важкоатлетів затвердили єдину програму змагань: ривок й поштовх різнойменними руками, штовхання ваги, а для команд - перетягування каната. Атлети почали виступати у п'яти вагових категоріях: до 60; 67,5; 75; 82,5; понад 82,5 кг.

1919 р. Створено Московську лігу, котра стала керувати розвитком цього спорту замість Всеросійської спілки. У 1923 р. було проведено перший чемпіонат СРСР, на якому призерами змагань стали українські важкоатлети: Я. Шепелянський, І. Жуков, Д. Ехт, Л. Алекс, А. Орлеан. Перша українська олімпіада відбулася в Харькові у 1922 р.

Першість СРСР 1927 р. відбулась вже за новими правилами: було впроваджено кваліфікаційні розряди (новачки, 1 та 2), учасників розподіляли на 6 вагових категорій.

1933 р. У важкій атлетиці з'явилося ім'я Георгія Попова. Він був одним із перших атлетів, який застосував великі тренувальні навантаження у своїй підготовці, обгрунтував периодічність їх зміни у тиждневих циклах, а також винайшов новий спосіб присіду під штангу - "розніжка". Він першим з українських важкоатлетів встановив найвище світове досягнення у ривку - 98,2 кг, а у 1937 р. йому було присвоєно почесне звання "Заслужений майстер спорту СРСР".

1928 р. Іван Фірцак, в народі «Іван Сила» із Закарапття був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака-Кротона досі ніхто не може повторити. На чемпіонаті з важкої атлетики Чехословаччини підняв вагу 150 кг і здобув золоту медаль. Тоді йому виповнилося 23 роки.

 

Іван Фірцак у другій половині XX сторіччя в себе дома в Білках

1936 р. Чемпіонати СРСР та України проводилися за програмою триборства у нових вагових категоріях, наближених до міжнародних і Важкоатлетична секція відокремилась від секцій боротьби та боксу.

Чемпіонат України 1936 р. проходив у Донбасі (м. Ірміно). Переможцем вперше став 20-річний киянин Я. Куценко. Він перемог харків'янина І. Кириченка і встановив перший рекорд СРСР у ривку. У 1938 р. він першим із важкоатлетів колишнього СРСР показав у сумі триборства 400 кг у важкій категорії.

На Всесоюзному чемпіонаті 1939 р. 20-річний киянин Г. Новак встановив черговий рекорд СРСР у жимі (118,1 кг), а через два роки на змаганнях "Україна-Росія" показав у ваговій категорії 75 кг феноменальну для того часу суму 400 кг (жим-125, ривок-120, поштовх-155 кг).

Після звільнення України від гітлеровських окупантів (1941-1943 рр.) почалося відновлення економіки країни. У 1943 р. у Харкові поновив свою діяльність Республиканській комітет у справах фізультури і спорту, а також Державний інститут фізичної культури, який було переведено до Києва. У червні 1944 р. в Києві відбувся черговий чемпіонат країни, де з абсолютно кращим досягненням - 407,5 кг у сумі триборства переміг Я. Куценко.

1946 р. Секція важкої атлетики СРСР вступає до Міжнародної федерації важкої атлетики IWF (International Weightlifting Federation). На перший повоєнний чемпіонат світу до Парижа у складі збірної команди СРСР відбули кияни Г. Попов, Ю. Хотимський, Я. Куценко. Попов став бронзовим призером, а Я. Куценко виборов срібну медаль.

50-ті роки Найсильнішими та найвидатнішими важкоатлетами України були: Ю. Мазуренко, М. Кемель, П. Кіршон, М. Меркулов, Ф. Осипа, І. Рибак, М. Кормешов та інші...

1952 р. Радянські важкоатлети вперше взяли участь в Іграх XV Олімпіади, де завоювали 3 золоті, 3 срібні та 1 бронзову медалі.

1956 р. збірна команда України з важкої атлетики посіла друге місце у 1 Спартакіаді народів СРСР.

У середені 60-х років стали відомими усьому світу українськи важкоатлети М. Хомченко, Е. Бровко, В. Беляєв, Л. Жаботинський. Леонід Жаботинський - дворазовий оліипійський чемпіон.(на фото)

1965 р. Спортивна класифікація зазнає значних змін - вперше засновується норматив майстра спорту СРСР, майстра спорту міжнародного класу, кандидата в майстри спорту та юнацькі розряди. Першими звання майстра спорту міжнародного класу отримали українськи важкоатлети В. Беляєв та О. Кидяєв. У 1969 р. Міжнародна федерація важкої атлетики додала до існуючих вагових категорій дві нові - 52 та 110 кг, змагання стали проводитися у 9 вагових категоріях.

Конгрес IWF під час проведення Олімпіади 1972 р. після тривалих обговорів з фахівцями прийняв рішення про вилучення жиму з програми важкоатлетів. Основною причиною була неможливість об'єктивного суддівства цієї вправи під час змагань.

Середина 70-х років. В Україні найбільш відомими важкоатлетами були: львів'яни А. Гнатів та П. Король, донеччани Б. Павлов та Ю. Голубцов, луганчани В. Михайлов, О. Кидяєв, О. Сеньшин, кияни С. Полторацький та В. Кузьменко, ровенчанин В. Устюжин та інші.

На початку 80-х років про себе заявляє нове покоління важкоатлетів: В. Соц із Донецька став чемпіоном світу та Європи 1981, 1982 рр. та встановив сім світових рекордів. В. Кравчук із Кривого Рогу виборов звання чемпіону світу та Європи в 1981 р., а киянин А. Писаренко - у 1981, 1982, 1983 рр.

Середина 90-х років. Україна, незважаючи на економічну кризу, знов має багато талановитих важкоатлетів: В. Альошкин, Р. Севастеєв, Р. Савченко, О. Блищик, В. Бажан, О. Чумак, С. Дідик, О. Левандовський, які неодноразово встановлювали світові та Європейські рекорди на різних змаганнях.

1992 р. Внесено зміни щодо акцентів у світовій важкій атлетиці. Після розпаду СРСР і утворення нових незалежних держав збірні команди цих країн отримали право виступати на всіх міжнародних змаганнях своїми командами, що одразу призвело до загострення конкуренції на світовій важкоатлетичній арені. Федерація важкої атлетики України була прийнята до складу IWF однією з перших. Ця подія відбувалася 15 листопада 1992 р. Вже через рік збірна команда України на чемпіонаті світу 1993 р. в Австралії та чемпіонаті Європи 1994 р. у Чехії виборола перші загальнокомандні місця.

Після рішення Міжнародної федерації важкої атлетики про включення до програм змагань жіночої важкої атлетики українські фахівці почали інтенсивно працювати для її розвитку. Призерками та рекордсменками міжнародних змагань ставали: Н. Скакун, Л. Григурко, В. Руденок, В. Павлиш, Л. Канунова, В. Шаймарданова та інші.

 








Date: 2015-05-23; view: 330; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.008 sec.) - Пожаловаться на публикацию