Порядок пред’явлення речей для впізнання

Процесуальний порядок пред’явлення речей для впізнання (ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу) схожий із процесуальним порядком пред’явлення для впізнання осіб (ст. 228 Кримінально-Процесуального Кодексу). За змістом ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу, здається доцільним звернутися до загальноприйнятого в цивільному законодавстві поняття речі. Відповідно до Цивільного Кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. 179). Таким чином, для впізнання можуть пред’являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і можуть бути доставлені до місця проведення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочину, частини предметів тощо), і нерухомі (земельні ділянки та все, що розташовано на них і міцно з ними пов’язано, жилі будинки, насадження, підприємства, майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо).

Тварини є особливим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, установлених законом (ст. 180 Цивільного Кодексу України), отже, пред’явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами цієї статті [8].

При пред’явленні речей для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.

Підібрані для впізнання речі розкладаються на рівній поверхні в добре освітленому місці. До кожної речі, що пред’являється, прикріплюється бирка з порядковим номером або номер кладеться біля кожної речі. У протоколі пред’явлення для впізнання фіксується, під яким номером пред’являється річ для впізнання.

Порядок розміщення речей узгоджується з понятими. Річ, що підлягає впізнанню пред’являється впізнаючому разом з іншими однорідними речами одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді у кількості не менше трьох. Під однорідністю речей, що пред’являються, слід розуміти схожість марки, розміру, моделі, форми, кольору, ступеня зношеності, конструктивних особливостей та ін. Доцільно річ для впізнання пред’являти серед інших речей у кількості від трьох до п’яти.

Це обумовлюється тим, що надмірне збільшення кількості об’єктів, що пред’являються, розсіює увагу впізнаючого і тому може знизити ефективність слідчої дії.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, пояснивши, за якими ознаками вона її впізнала. Слідчий, прокурор повинні дозволити впізнаючому, перш ніж указати на певну річ, підійти до неї, взяти в руки та уважно оглянути. Не можна підганяти особу. Впізнаючий повинен не тільки вказати на річ, яку він впізнав, а й уголос назвати її номер.

Результатом пред’явлення для впізнання може бути ототожнення (впізнання конкретної речі), установлення схожості або невпізнання.

У практиці можуть виникнути випадки необхідності впізнання таких речей, які не можна пред’явити серед інших однорідних, оскільки їх взагалі не існує. Мова йде про ті випадки, коли впізнати необхідно унікальні, єдині у своєму роді речі, аналогів яких не існує у світі. Це можуть бути, наприклад, картини видатних художників, раритетні ікони, рідкісні книги, унікальні твори ювелірів, скульпторів тощо.

Закон надає можливість пред’явити для впізнання лише одну таку річ. Особа, яка впізнає, повинна пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, що їй пред’являється в одному екземплярі (ч. З ст. 229 Кримінально-Процесуального Кодексу).