Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Молочай кипарисоподібний





Молоча́й кипарисоподі́бний (Euphorbia cyparissias L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини молочайних із стеблом 15—40 см заввишки. Швидко розростається. Стебла численні, прямостоячі, голі, в нижній частині коротко пухнасті, з неплідними гілочками. Стеблові листки вузько-лінійні. На стеблі густе листя. Квітки різностатеві, однодомні, запашні, листочки — покривала жовтуваті з пурпуровим відтінком; плоди дозрівають у липні. Квітне він в травні—червні, восени — повторно.

Батьківщина молочаю кипарисового — європейська частина Росії, Західна Європа (окрім півночі).

Плід — густо-дрібно-бородавчастий трилопатевий горішок.

Росте як бур'ян на полях та біля доріг. Для виготовлення лікарських форм використовують траву і коріння.

 

Мати-й-мачуха

Підбіл звичайний, мати-й-мачуха (Tussilago farfara L). Місцеві назви — мати-мачуха, мачушник, білпух, підбій тощо — багаторічна трав'яниста рослина змонотипного

роду підбіл родини складноцвітих (40-25 см заввишки) з повзучим, товстим кореневищем. Навесні утворюються тільки квітконосні безлисті опушені пагони з численними дрібними лускоподібними листочками. Листочки притиснуті, яйцеподібно-ланцетні, бурувато-червоні. Після цвітіння утворюються укорочені пагони з розеткою прикореневих листків. Листки (10-25 см завширшки) округло-серцеподібні, кутасті, нерівнозубчасті, зверху голі, знизу — білоповстисті. Кошики (20-25 мм у діаметрі) поодинокі, після цвітіння пониклі. Квітколоже плоске, голе, крапчасто-ямчасте. Обгортка дзвоникувата, однорядна, листочки обгортки лінійно-ланцетні, зеленуваті, по краях білуватоплівчасті, квітки жовті, крайові — язичкові, маточкові, серединні — трубчасто-дзвоникоподібні, на верхівці п'ятизубчасті, двостатеві. Тичинок п'ять, маточка одна, зав'язь нижня. Плід — довгасто-циліндрична сім'янка (3,5-4 мм завдовжки) з чубком довгих білуватих волосків. Росте підбіл на глинистих схилах, у ярах, по берегах річок і озер, на окраїнах вільхових боліт. Тіньовитривала рослина. Цвіте в березні — квітні. Поширена майже по всій Україні, переважно на Поліссі, півночі Лісостепу, в Карпатах і Закарпатті.

 


Хвощ польовий

Хвощ польовий (Equisetum arvense L.), місцеві назви — сосонка польова, хвойка, тінички. Багаторічна трав'яниста рослина родини хвощових(Equisetaceae). Хвощ польовий — бур'ян, який масово розвивається на полях з кислими ґрунтами. Лікарська рослина. Пагони містять кремнієву кислоту, алкалоїди,флавоноїди

, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту. Раніше населення Євразії і Північної Америки вживало в їжу бульби хвоща польового після спеціальної обробки. Рослина 15-40 см заввишки з бурувато-чорним, розгалуженим кореневищем, у вузлах якого утворюються кулясті бульбочки. Стебла двох типів: спороносні і безплідні. Спороносні пагони рожевобурі, соковиті, нерозгалужені, членисті, листки розміщені кільцями, зростаються між собою, утворюючи дзвоникоподібно потовщені піхви, що мають 8-10 чорно-бурих зубців. Спороносні пагони з'являються рано навесні і несуть на верхівках яйцеподібно-циліндричні колоски зі спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після дозрівання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває безплідні зелені пагони (7-50 см заввишки). Безплідні пагони прості або розгалужені, з 6-12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними гілочками. Верхівки стебел без гілочок. Піхви вузькодзвоникуваті, знизу ясно-зелені, зверху з темно-бурими трикутноланцетними зубцями і білою облямівкою на них.

 

Зірочник середній

Усім городникам дуже допікає бур’ян, який у народі називають мокрець (ботанічна назва — зірочник середній). Росте він по всій території України на засмічених місцях, біля помешкань, як бур’ян, у садах і на городах. Рослина зеленіє все літо, а цвіте з березня по жовтень.

Мокрець — лікарська рослина. Збирати його можна протягом літа, вживати свіжим і сушити на зиму. Зібрану під час квітування рослину промивають, 4-5 годин пров’ялюють на сонці, потім досушують під навісом або в теплому приміщенні. З рослини готують сік, настій, відвар (для ванн).

 

Собача петрушка

Собача петрушка звичайна (Aethusa cynapium L.), зілляста однорічна, рідко дворічна рослина з родини окружкових. Росте серед чагарників, у лісах, особливо заплавних, а також як бур'ян по садах і городах. У більшій частині України, крім Степу. Свіже зілля містить 0.015% етерової олії. Рослину вважають отруйною, але випадки отруєння трапляються рідко.

 

 

 

Кропива дводомна

Кропива́ дводо́мна (Urtica dioica L.) — вид рослин роду Кропива. Місцеві назви — «жалива велика», «жалюча кропива», «джигу́ха». Латинська назва кропиви — уртіка (Urtica); походить назва від слова «урере» (лат. urere) — «палити», «горіти»[1]. Кропива пече мурашиною кислотою, яка впорскується під шкіру, як шприцом, її пляшкоподібними клітинами-волосками. Їхній кінчик при дотику до тіла обламується, гострі краї встромлюються в шкіру, і з клітини-пляшечки виливається пекуча кислота.[1] На острові Ява і в Індії існують види кропиви, опік яких так само небезпечний, як укус змії. Багаторічна трав'яниста рослина родини кропивних (Urticaceae) (50-120 см заввишки) з повзучим, дерев'янистим, гіллястим кореневищем. Стебло пряме, чотиригранне, вкрите, як і вся рослина, довгими і короткими жалкими волосками. Листки видовжено-яйцеподібні (8 — 17 см завдовжки, шириною 2 — 8 см), до верхівки поступово звужені, при основі серцеподібні, крупнопилчасто зубчасті, на стеблі супротивно розміщені, довгочерешкові, з прилистками. Квітки одностатеві, дрібні, зелені, правильні, зібрані в довгі розгалужені колосисті суцвіття, які виходять із пазух листків. Рослина дводомна. Чоловічі суцвіття — прямостоячі, жіночі — після цвітіння пониклі. Тичинкові квітки з чотирироздільною оцвітиною і чотирма тичинками. Маточкові — з чотирилистою оцвітиною, внутрішні два листочки оцвітини крупніші за зовнішні. Маточка одна, з майже сидячою приймочкою і верхньою зав'яззю. Плід широкоовальна або яйцеподібна сім'янка жовтувато-сірого кольору.

 


Подорожник великий

Подорожник великий (Plantago major L., Plantago borysthenica Rogow.) — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Місцеві назви — бабка, порізник, ранник тощо. Стебло 10 — 60 см заввишки, з коротким кореневищем і розеткою прикореневих листків, безлисте, тонко-борознисте, голе або трохи опушене. Листки яйцеподібні або еліптичні з трьома-сімома жилками, ціло-краї, голі, з клиноподібною основою і розширеним жолобчастим черешком, що за довжиною дорівнює пластинці. Суцвіття (5-15 см завдовжки) довго-циліндричне, колосоподібне, при основі рідкувате. Приквітки яйцеподібні, тупі, за довжиною дорівнюють чашечці. Квітки дрібні, з приквітками, правильні, зрослопелюсткові. Чашечка чотири роздільна з овальними тупими, перетинчастими частками, віночок (до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плівчастий, трубчастий з яйцеподібними тупуватими частками. Тичинок чотири з фіолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід — багатонасінна темно-коричнева яйцеподібна коробочка (0,7 — 1,2 мм завдовжки).

 


Жовтець дрібноквітковий

Жовте́ць багатоквітко́вий (Ranunculus polyanthemos L.; народні назви: козелець рясний, куряча сліпота, курячі очки) — квіткова рослина з роду Жовтець(Ranunculus) родини жовтцевих (Ranunculaceae).

Багаторічна рослина заввишки 25-80 см. Кореневище вкорочене, майже нерозвинене з пучком рясних тонких шнуровидних мочок. Стебло пряме, гіллясте, ребристе, разом з черешками листя опушене рідкими, відстовбурченими часто трохи вгору спрямованими, білими або жовтуватими волосками. Листки волосисті, округло-серцевидні, глибоко і пальчатороздільні долі в свою чергу глибоко розсічені на лінійні або лінійно-ланцетні сегменти; прикороневі ристки на черешках; верхні стеблеві листки сидячі. Квітки яскраво-жовті, чашолистки яйцевидні, по краях плівчасті, волосисті. Цвіте у червні-серпні. Плоди — збірні сім'янки, округло-обернено-яйцевидні або округлі, до 3-3,5 мм завдовжки, стислі з боків, голі, по краях з жолобчастою облямівкою, кілеваті, зверху часто з дещо зсунутим, коротким, до 0,3-1 мм завдовжки, прямим, рідше від основи трохи викривленим, широким при основі, нагорі коротко гачкуватим носиком. Дозрівають у серпні-вересні.

 

 

Берізка польова

Берізка польова (в'юнок польовий, лат: Convolvulus arvensis [1]) — багаторічна трав'яниста рослина роду Берізка, родини берізкових. Стебла довжиною 1-1,5 м, численні, тонкі, в'юнкі, спірально скручені, обплітають сусідні рослини. Корінь стрижневий, розгалужений, йде в грунт на глибину до 2 м. Листки чергові, яйцеподібно-еліптичні або довгасті, розташовані на черешках.Квітки

білі або рожеві, лійкоподібні, до 2-х см, з поздовжніми темними смужками, зі слабким приємним ароматом, розташовані в пазухах листя. Цвіте в квітні — жовтні. Квітки відкриваються залежно від часу доби і змін погоди. Плід — гладка коробочка яйцеподібної форми з дрібним насінням.

Рослина поширена від Білого моря до Середньої Азії. Росте вздовж доріг, на полях і в городах як бур'ян. Господарського значення не має.

Квітки рослини принаджують диких бджіл, жуків та метеликів, в тому числі бражника берізкового (Agrius convolvuli).

 

 

 

Лобода біла

Лобода біла (Chenopodium album) — вид багаторічних трав'янистих сіро-зелених, вкритих сіруватим порошком рослин родини лободових. Стебло прямостояче, розгалужене, борозенчасте, до 100 см заввишки.

Листки чергові, прості, довгочерешкові, ромбовидно-яйцеподібні, цілокраї, тонкі.

Квітки двостатеві, п'ятичленні, дрібні, малопомітні, зібрані в волотеподібне суцвіття.

Цвіте у липні-вересні.

Плід — однонасінний горішок з тонким плівчастим оплоднем.

Росте в посівах, на городах, засмічених місцях, біля доріг.

 

 

 

 

Гірчак

Гірчак або Спориш (Polygonum L.) — рід однорічних або багаторічних зіллястих рослин родини гречкових. Латинська назва polygonum походить від грецьких слівπολησ — багато та γονοσ — коліно, від вузловатого багатоколінного стебла[1].

В Україні 41 вид, з них деякі декоративні (в культурі), чинбарні, фарбувальні. Найчисленніші: спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), росте по засмічених відкритих місцях по всій Україні, використовується як в'яжучий і сечогінний засіб (при хворобах нирок і ниркових каменях), з коріння видобувають синю фарбу;водяний перець (Polygonum hydropiper L.), росте при берегах, по каналах, на луках, у вологих лісах по всій Україні, крім Полинового Степу, вживають як кровотамуючий засіб, Гірчак зміїний (Polygonum carneum).

Крім вищезгаданих видів по всій території України поширені: Витка гречка берізковидна (Polygonum convolvulus), Гірчак земноводний (Polygonum amphybium),Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria). В лісових та лісостепових районах зустрічається Гірчак шорсткий (Polygonum scabrum). На субальпійських луках уКарпатах

росте Гірчак живорідний (Polygonum viviparum). Дуже рідко на півдні та сході України можна зустріти Гірчак гірський (Polygonum montanum). Культивують як декоративну рослину Гірчак сахалінський (Polygonum sachalinensis). Також в Україні інтродукований Гірчак Панютіна (Polygonum panjutinii).


Подорожник ланцетний

Це багаторічна рослина з прикореневій розеткою листя. Листя досягають 20-40 см в довжину, вузьколанцетні, злегка опушені, по краях лише іноді з короткими зубчиками. Жилкування дугоподібними, виразно помітні 3-7 жилок. З центру прикореневій розетки виростають прямостоячі безлисті стебла 10-40 см заввишки, з поздовжніми борознами. Непоказні квітки, у яких добре видно тичинки, які виставлялися з квітки в період цвітіння, зібрані в короткий циліндричний (або яйцеподібний) колос. Цвіте з травня до вересня. Подорожник ланцетний - одне зі звичайних лікарських рослин нашої флори. Його можна знайти всюди на сухих луках, полях, пустирях і вздовж доріг. Часто зустрічається разом з двома іншими видами: подорожником великим (Plantago major L.), який відрізняється широкими овальними листками і довгими суцвіттями на коротких квітконосах, і подорожником середнім (Plantago media L.), по листю і суцвіттям що займає проміжне становище. Оскільки всі ці подорожника володіють цілющою дією, сплутати їх не дуже страшно. Але намагайтеся збирати саме подорожник ланцетний.


Чистотіл звичайний

Чистотіл звичайний або Чистотіл великий (Chelidonium majus L.) — є єдиним видом монотипного роду Чистотіл з родини макових — Papaveraceae. Місцеві назви — гладушник, прозорник, бородавник тощо. Чистотіл в Греції одержав назву Хелідоніум Майус (Chelidonium majus), від слова «хелідон» (chelidon) — «ластівка»[1]. Існувало повір'я, ніби ластівки збирають сік чистотілу і летять з ним до сліпонароджених дітей для повернення їм зору

Багаторічна трав'яниста рослина (30-100 см заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене. Листки чергові, ясно-зелені, зісподу сизуваті, непарно-перисторозсічені з 3-11 сидячими зарубчастими частками. Частки округло-яйцеподібні або видовжено-оберненояйдеподібні, при основі часто збіжні. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові сидячі.Квітки

(близько 20 мм у діаметрі) на довгих квітконіжках, правильні, широкорозкриті, зібрані по 4-5 у зонтикоподібні суцвіття, які виходять із пазух верхівкових листків. Оцвітина подвійна. Чашолистків два. Вони голі або опушені, при розкриванні квітки обпадають. Пелюсток чотири (8-15 мм завдовжки) золотисто-жовтих, яйцеподібних. Тичинки численні з тонкими, а вгорі розширеними нитками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка нечіткодволопатева.Плід — прямостояча стручкоподібна коробочка (20-50 мм завдовжки, 2-3 мм завширшки). Насіння численне, дрібне з ямчастою поверхнею і з м'ясистим білим принасінником, чорне, крапчасто-виїмчасте.

Date: 2015-05-22; view: 1416; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию