Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. При закрепах підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або маслинової олії й ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї клізми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обстеження.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьове: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а ліктями чи плечима упирається в стіл. Друге можливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи піднятим тазом.

Дезінфекція ректороманоскопа (див. «Рекомендації щодо очистки та дезінфекції фіброскопів і знарядь до них»).

Пункція черевної порожнини (лапароцентез)

Навчальна мета: уміння підготувати хворого до процедури; підготувати інструменти та перв'язувальний матеріал для вико­нання процедури; допомогти лікареві під час проведення проце­дури; спостерігати за хворим після процедури.

Виховна мета: усвідомлення значення комплексу заходів для профілактики колапса та пошкодження кишечника під час вико­нання процедури.

Початковий обсяг знань: треба знати, з якою метою проводи­ться лапароцентез; методику його виконання та можливі усклад­нення.

Оснащення:

1) перев'язувальний стерильний матеріал;

2) стерильний троакар зі стилетом;

3) дренажна гумова трубка довжиною до 1 м;

4) стерильний шприц ємкістю 5-10 мл з голкою;

5) 0,5% розчин новокаїну;

6) стерильний пінцет, ножиці, затискувач, металевий зонд;

7) стерильний скальпель, голка, шовк, голкоутримувач;

8) стерильна пробірка;

9) клеол або липкий пластир;

10) стерильні гумові рукавички;

11) 70% етиловий спирт;

12) йодонат, 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату;

13) клейонка або клейончастий фартух;

14) ємкість для збирання асцитичної рідини;

15) простирадло;

16) крісло.

Мета лапароцентезу. Пункцію черевної порожнини здійс­нюють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лікування.

Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарове знеболюють. Прокол передньої черев­ної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м'яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем розтинають шкіру довжиною 0,5-1 см. Троакаром разом зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перервами (1 л про­тягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу.

Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов'язку.

Можливі ускладнення:

1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок ушкодження судин брижі.

2. Ушкодження органів черевної порожнини.

3. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики.

4. Підшкірна емфізема.

5. Виділення рідини через пункційний отвір.